Постанова № 15898252 від 17.05.2011 , Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 травня 2011 р. (12:53) Справа №2а-8080/10/5/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Сидоренко Д.В., при секретарі Мородецькій Ю.В.,

розглянувши за участю представників:

позивача ОСОБА_1, дов. від 16.09.2010р., ОСОБА_2, дов. від 09.07.2010р.,

відповідача Османов Е.Р., начальник юр.відділу, дов.№1054/0/10 від 02.08.2010р.

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хібіни», Бахчисарай,

до відповідача Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим,

м.Бахчисарай,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: ТОВ «Хібіни» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим:

§№0000180023/2 від 15.04.2010р. на суму основного платежу 601565,35 грн. та штрафних санкцій в розмірі 300872,67 грн.;

§№0000190023/2 від 15.04.2010р. на суму основного платежу 222333,24 грн. та штрафних санкцій в розмірі 111166,62 грн.

Заявою від 16.09.2010р. позивач уточнив позовні вимоги та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим:

§№0000180023/0 від 09.02.2010р. на суму основного платежу 601565,35 грн. та штрафних санкцій в розмірі 300872,67 грн.;

§№0000180023/1 від 05.03.2010р. на суму основного платежу 601565,35 грн. та штрафних санкцій в розмірі 300872,67 грн.;

§№0000180023/2 від 15.04.2010р. на суму основного платежу 601565,35 грн. та штрафних санкцій в розмірі 300872,67 грн.;

§№0000180023/3 від 22.06.2010р. на суму основного платежу 601565,35 грн. та штрафних санкцій в розмірі 300872,67 грн.;

§№0000190023/0 від 09.02.2010р. на суму основного платежу 222333,24 грн. та штрафних санкцій в розмірі 111166,62 грн.;

§№0000190023/1 від 05.03.2010р. на суму основного платежу 222333,24 грн. та штрафних санкцій в розмірі 111166,62 грн.;

§№0000190023/2 від 15.04.2010р. на суму основного платежу 222333,24 грн. та штрафних санкцій в розмірі 111166,62 грн.;

§№0000190023/3 від 22.06.2010р. на суму основного платежу 222333,24 грн. та штрафних санкцій в розмірі 111166,62 грн.;

Позовні вимоги ґрунтуються на п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та мотивовані тим, що виконані всі необхідні умови для віднесення сум ПДВ по договорам із ПП «Будкомплект» до податкового кредиту відповідних податкових періодів. Всі суми ПДВ, віднесені до складу податкового кредиту, підтверджені відповідним образом, оформленими належним чином податковими накладними. Крім того, позивач зазначив, що господарські операції з контрагентом ПП «Будкомплект» мали реальний характер.

Відповідач проти позовних вимог заперечував. У запереченнях на адміністративний позов зазначив, що свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Будкомплект» анульовано згідно з актом №40 від 15.12.2008р., у звязку з чим позивач не має права до включення у податковий кредит сум ПДВ. Крім того, позивач фактично не отримував від ПП «Будкомплект» товарно-матеріальні цінності.

Ухвалами від 26.10.2010р. Окружний адміністративний суд АР Крим призначив у справі судово-бухгалтерську експертизу та зупинив провадження у справі.

17.03.2010р. до Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов висновок експерта ТОВ «Кримське експертне бюро» А.Г.Жиліної, у звязку з чим, суд ухвалою від 18.03.2010р. поновив провадження у справі та продовжив судовий розгляд справи.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свободи та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 ст.3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону №509).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Позивач зареєстрований Бахчисарайською районною державною адміністрацією 21.11.1995р. юридичною особою, про що видане відповідне Свідоцтво (т. 1 а.с. 5) та перебуває на обліку платників податків в ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим, про свідчить Довідка № 74 від 15.06.10р. (т. а.с.17).

Відповідно до Свідоцтва № 00587635 позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість в ДПІ у Бахчисарайському районі АР Крим (т.1 а.с.14).

ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим в період з 12.01.2010р. по 25.01.2010р. проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Хібіни» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р.

За результатами перевірки було складено акт №18/23/23660058 від 28.01.2010 року (т.1 а.с.39-93), в якому зазначені наступні порушення, зокрема:

§п.п.5.3.1 п.5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 602030,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2007р. в сумі 233255,00 грн., за 1 квартал 2008р. у сумі 516,00 грн., за 2 квартал 2008р. у сумі 207932,00 грн., за 3 квартал 2008р. у сумі 135802,00 грн. та за 4 квартал 2008р. у сумі 24525,00 грн.

§п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість на 222705,00 грн., у тому числі за жовтень 2007р. у сумі 17107,00 грн., за листопад 2007р. у сумі 74695,00 грн., за грудень 2007р. у сумі 94802,00 грн., за січень 2008р. у сумі 25,00 грн., за лютий 2008р. у сумі 3604,00 грн., за березень 2008р. у сумі 9,00 грн., за червень 2008р. у сумі 9,00 грн. та за грудень 2008р. у сумі 14,00 грн.

Перевіркою було встановлено, що за перевіряє мий період з 01.10.2007р. по 30.09.2009р. позивач завищив валові витрати у сумі 2408120,00 грн., у тому числі:

§4 кварталі 2007р. в сумі 933021,00 грн.;

§1 кварталі 2008р. в сумі 168,00 грн.;

§2 кварталі 2008р. в сумі 833624,00 грн.;

§3 кварталі 2008р. в сумі 543207,00 грн.;

§4 кварталі 2008р. в сумі 98100,00 грн.

До складу валових витрат відповідних періодів було включено, зокрема суми по операціям з ПП «Будкомплект» у розмірі 2406260,45 грн. (без ПДВ), які на думку податкової не призвели до реального настання наслідків, оскільки товари по зазначеним господарським правовідносинам не були передані і не могли використовуватися у господарській діяльності позивача (ПП «Будкомплект» є «податковою ямою», аркуш акту перевірки 15-16). Разом з тим, факт завищення валових витрат по вартості бензину А-76 в загальній сумі 1858,60 грн. (відповідно заниження податку на прибуток в розмірі 464,65 грн. (1858,60 грн. х 25%), позивач не оскаржує.

Також, перевіркою встановлено, що позивачем за період з 01.10.2007р. по 30.09.2009р. задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 1037239,00 грн., в тому числі 481255,04 грн. по операціям із ПП «Будкомплект».

Крім того, в акті перевірки зазначено, що актом попередньої невиїзної документальної перевірки від 24.12.2008р. по взаємовідносинам з ПП «Будкомплект» вже був донарахований ПДВ в розмірі 258919,00 грн., і було прийняте відповідне податкове повідомлення-рішення. У звязку з чим, за результатами даної перевірки, донараховано основного платежу з ПДВ в сумі 222333,00 грн. (481252,00 грн. 258919,00 грн.).

Разом з тим, факт заниження ПДВ у сумі 372,00 грн. від вартості бензину А-76 в розмірі 1858,60 грн., позивач також не оскаржує.

Враховуючи виявлені під час перевірки порушення вимог податкового законодавства, на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідачем 09.02.2010 року прийняті наступні податкові повідомлення-рішення (т.1 а.с.103-104):

§ №0000180023/0 від 09.02.2010р. про визначення суми податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 903045,00 грн., в тому числі за основним платежем 602030,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 301015,00 грн.;

§№0000190023/0 від 09.02.2010р. про визначення суми податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 334057,50 грн. в тому числі за основним платежем 222705,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 111352,50 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленнями-рішеннями позивачем були подані до ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим відповідні скарги.

За результатами розгляду скарги позивача прийнято рішення №509/10/23 та №510/10/23 від 05.03.2010р., згідно яких податкові повідомлення-рішення №0000180023/0 та №0000190023/0 від 09.02.2010р. залишені без змін, а скарги без задоволення.

У звязку з чим, 05.03.2010 року прийняті наступні податкові повідомлення-рішення (т.1 а.с.115-116):

§№0000180023/1 про визначення суми податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 903045,00 грн., в тому числі за основним платежем 602030,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 301015,00 грн.;

§№0000190023/1 про визначення суми податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 334057,50 грн. в тому числі за основним платежем 222705,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 111352,50 грн.

В подальшому, за результатами розгляду скарги позивача, 06.04.2010 року Державною податковою адміністрацією в АР Крим прийнято рішення №785/10/25-023, яким податкові повідомлення-рішення №0000180023/1 та №0000190023/1 від 05.03.2010р. залишені без змін, скарги без задоволення.

У звязку з чим,15.04.2010 року прийняті наступні податкові повідомлення-рішення (т.1 а.с.138-139):

§№0000180023/2 про визначення суми податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 903045,00 грн., в тому числі за основним платежем 602030,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 301015,00 грн.;

§№0000190023/2 про визначення суми податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 334057,50 грн. в тому числі за основним платежем 222705,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 111352,50 грн.

За результатами розгляду скарги позивача, 09.06.2010 року Державною податковою адміністрацією України прийнято рішення №5482/6/25-0115, яким податкові повідомлення-рішення від 15.04.2010р. за №0000180023/2 та за №0000190023/2 залишені без змін, скарги без задоволення.

У звязку з чим, 22.06.2010 року прийняті наступні податкові повідомлення-рішення (т.1 а.с.142-143):

§№0000180023/3 про визначення суми податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 903045,00 грн., в тому числі за основним платежем 602030,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 301015,00 грн.;

§№0000190023/3 про визначення суми податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 334057,50 грн. в тому числі за основним платежем 222705,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 111352,50 грн.

Не погодившись з рішеннями органів податкової служби, прийнятими в адміністративному порядку, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про часткове оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень в судовому порядку.

В ході судового розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність нарахування основних зобовязань та штрафних (фінансових) санкцій і встановлено наступне.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Підпунктом 1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) закріплене поняття господарської діяльності, а саме, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено поняття підприємництва це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону №334 передбачалося, що валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п.п 5.3.1. п.5.3 ст.5 Закону №334 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

§організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

§придбання лотерей, участь в азартних іграх;

§фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що обовязковими ознаками витрат платника податку які можуть бути віднесені до складу валових є призначення придбаних товарів (робіт, послуг) для використання їх у власній господарській діяльнсті такого платника податків та підтвердження понесених витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон №168, чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Абзацом 1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, виходячи зі змісту вищезазначеної норми, відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Як зазначалося вище, висновок відповідача про заниження податку на прибуток у сумі 602030,00 грн. та заниження податку на додану вартість у сумі 222705,00 грн., здійснено зокрема (відносно частини в якій оскаржуються рішення податкової), у звязку із встановлення податковою факту відсутності реального настання наслідків за господарськими правовідносинами між ТОВ «Хібіни» та ПП «Будкомплект» та відповідно не можливістю віднесенням до валових витрат сум по операціям з між такими контрагентами у розмірі 2406260,45 грн. (без ПДВ) та безпідставності формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи 04.01.2008р., 14.01.2008р., 02.01.2007р. між ПП «Будкомплект» та позивачем укладені Договори про надання послуг з машин та механізмів та купівлі-продажу будівельних матеріалів (т.1, а.с. 34-37).

В ході виконання вищенаведених договорів позивач в період з жовтня 2007р. по жовтень 2008р. отримав від ПП «Будкомплект» будівельні матеріли на загальну суму 1852738,78 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 308789,79 грн. та послуги з роботи машин і механізмів на загальну суму 1034773,72 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 172462,29 грн.

З метою перевірки фактичного отримання позивачем від контрагента ПП «Будкомплект» будівельних матеріалів та послуг з роботи машин і механізмів, судом була призначена судово-бухгалтерська експертиза, відповідно до висновків якої встановлено (т.2, а.с. 11-118):

§документами первинного бухгалтерського обліку (накладні постачальника) підтверджується отримання ТОВ «Хібіни» від ПП «Будкомплект» за період з жовтня 2007р. по жовтень 2008р. будівельних матеріалів на загальну суму 1852738,78 грн., у тому числі ПДВ 308789,79 грн.;

§документами первинного бухгалтерського обліку (змінні рапорти про роботу машин) підтверджується отримання ТОВ «Хібіни» від ПП «Будкомплект» послуг по роботі машин та механізмів на загальну суму 1034773,72 грн., у тому числі ПДВ 172462,29 грн.;

§за період з жовтня 2007р. по жовтень 2008р. в господарської діяльності ТОВ «Хібіни» (виробництво будівельних, ремонтних та реставраційних робіт) були використані будівельні матеріали на загальну суму 2165756,90 грн.

Таким чином, позивачем були фактично придбані товари та послуги у контрагента ПП «Будкомплект» на загальну суму 2887512,50 грн., у звязку з чим висновки податкової про не отримування від ПП «Будкомплект» товарно-матеріальні цінності та послуг є безпідставними.

Разом з тим, безпідставним є посилання відповідача на неможливість включення у податковий кредит сум ПДВ за операціями з ПП «Будкомплект» внаслідок анулювання 15.12.2008р. свідоцтва платника ПДВ ПП «Будкомплект», з огляду на наступне.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168 передбачалося, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Копії всіх податкових накладних залучені до матеріалів справи як доказ, були оформлені та надані постачальником, тобто ПП «Будкомплект» позивачу відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість» до 15.12.2008р.

Крім того, згідно письмових пояснень представника відповідача, наданих в судовому засіданні 17.05.2011р. (т. 2, а.с.141), останній зазначив, що загальна сума податкових зобовязань з ПДВ ТОВ «Будкомплект» по взаємовідносинах з ТОВ «Хібіни» є погашеною, як грошовими коштами так і за рахунок податкового кредиту.

У звязку з чим, суд дійшов висновку про правомірність включення до складу податкового кредиту, сум які вказані у податкових накладних виданих ПП «Будкомплект» під час виконання договорів про надання послуг з машин та механізмів та купівлі-продажу будівельних матеріалів від 04.01.2008р., 14.01.2008р., 02.01.2007р.

Частиною ч.1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

§на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

§з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

§обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

§безсторонньо (неупереджено);

§добросовісно;

§розсудливо;

§з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

§пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

§з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

§своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так зокрема, принцип прийняття рішення, вчинення дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного субєкта, який вимагає від останнього враховувати як обставини, на обовязковість урахування яких прямо вказують законодавчі акти, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Враховуючи необґрунтованість висновків податкової про порушення позивачем положень Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору та 7000,00 грн. витрат, повязаних з проведенням експертизи, які підтверджуються платіжним дорученням №1 від 26.01.2011р.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено в судовому засіданні 17.05.2011р.

У повному обсязі постанову складено та підписано 23.05.2011р.

На підставі викладено, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим: