Рішення № 15890890, 14.04.2011, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 2-402/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"14" квітня 2011 р. Апостолівський районний суд Дніпропетровської області,

в складі: головуючого судді Чумак Т. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Апостолове-Агро», третьої особи - ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення завданої моральної шкоди, посилаючись на те, що до 15.02.2010 року працював у ЗАТ «Апостолове-Агро», правонаступником якого є ТОВ «Апостолове-Агро», на посаді вагаря, після чого був звільнений. Рішенням суду від 26.10.2010 року його поновлено на попередній роботі, але рішення виконано лише 25.03.2011 року, в звязку з чим просить стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу за період часу з 15.02.2010 року по день виконання судового рішення. Також просить стягнути моральну шкоду в розмірі 50000 гр., яка йому завдана незаконним звільненням, та витрати по справі в сумі 1300 гр.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти позову заперечує частково, вказуючи на те, що відповідач згоден виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу, разом з тим вважає, що позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано докази, що вказана шкода завдана йому діями відповідача. Просить відмовити у позові щодо стягнення моральної шкоди.

Третя особа ОСОБА_2 вважає, що позов про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає, оскільки позивачу не завдано такої шкоди.

Суд, заслухавши пояснення сторін, 3-ї особи, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, встановив наступне.

Позивач по 15 лютого 2010 року працював на посаді вагаря ЗАТ «Апостолове-Агро», після чого був звільнений в звязку зі скороченням штатів на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 9).

Рішенням Апостолівського районного суду від 26 жовтня 2010 року, яке залишено без змін на підставі ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2011 року, позивач поновлений на посаду вагаря ЗАТ «Апостолове-Агро»(а.с.110-116). Питання про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу під час розгляду вказаної справи не вирішувалося.

Правонаступником ЗАТ «Апостолове-Агро»є товариство з обмеженою відповідальністю «Апостолове-Агро», яке створене шляхом перетворення ЗАТ «Апостолове-Агро»(а.с.101-106).

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заробітна плата за час вимушеного прогулу.

Розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу розраховується у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Постановою КМУ України від 08.02.95 року № 100 (зі змінами).

Заробітна плата позивача за грудень 2009 року та січень 2010 року складає 968, 94 гр. За вказаний період часу позивачем відпрацьовано 15 робочих днів. Середньоденна заробітна плата складає 64, 6 гр. (968,94 гр. : 15 дн. = 64,6 гр.) (а.с. 76-77).

Кількість днів вимушеного прогулу з часу звільнення позивача 15.02.10 року по день виконання судового рішення 25.03.11 року - 278, заробітна плата за 278 днів вимушеного прогулу складає 17 958 гр. 80 коп. (278 днів вимушеного прогулу х 64,6 гр. = 17 958 гр. 80 коп.)

Відповідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1996 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»при обчисленні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Судом встановлено, що позивач отримав в Апостолівському районному центрі зайнятості допомогу по безробіттю за період з 24 лютого 2010 року по 21 березня 2011 року 8533 гр. 52 коп. (а.с.70), також позивачем отримано вихідну допомогу в звязку зі скороченням штату в сумі 1277 гр. (а.с.109), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заробітна плата за час вимушеного прогулу з урахуванням отриманої позивачем допомоги по безробіттю в розмірі 8533 гр. 52 коп. та вихідної допомоги в сумі 1277 гр. і розмір заробітної плати, що підлягає стягненню, складає 8 148 гр. 28 коп. Вказаний розмір заробітної плати визначено без проведення необхідних відрахувань із заробітної плати.

Суд вважає за необхідне стягнути заробітну плату на користь позивача за весь час вимушеного прогулу, тобто з 15 лютого 2010 року по 25 березня 2011 року, на підставі положень ч.2 ст. 235 КЗпП України та відповідно до положень п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1996 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», оскільки справа про поновлення на роботі позивача та справа про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу розглядалася судом більше року не з вини позивача.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем були грубо порушені трудові права позивача в звязку з його звільненням. Після звільнення позивач не був працевлаштований, але суд враховує ту обставину, що позивачу перед звільненням відповідачем пропонувалася вільна посада на підприємстві, яку він відмовився зайняти. Незаконне звільнення спричинило моральні страждання позивачу. Вказані обставини вимагали від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. Все це відбулося з вини відповідача, в звязку з чим з відповідача підлягає стягненню моральна шкода. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що 1000 гр. є адекватною компенсацією страждань, які зазнав позивач у звязку з незаконним звільненням.

Посилання позивача на те, що у нього на утриманні знаходилися батьки, які є пенсіонерами, і їх утримання вимагало від нього додаткових зусиль, суд не може взяти до уваги, оскільки в судовому засіданні встановлено, що батьки позивача отримують пенсію, мати позивача, окрім цього, працює та отримує стабільний дохід.

Факт поширення 3-ю особою ОСОБА_2 недостовірних відомостей відносно позивача, які принижують його честь, гідність та ділову репутацію, не найшов підтвердження в судовому засіданні, тому суд не може взяти до уваги посилання позивача на вказану обставину, виходячи з наступного.

Позивач посилається на те, що 3-я особа ОСОБА_2 дала вказівку працівникам ЗАТ «Апостолове-Агро»написати до суду наклепи відносно нього і при розгляді цивільної справи за його позовом про поновлення на роботі представник відповідача надав пояснення працівників підприємства для долучення до матеріалів цивільної справи. Вказані дії вважає поширенням недостовірних відомостей про нього як фахівця та громадянина.

П.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.90 року № 7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій»(зі змінами) вказує на те, що під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Крім того, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав та основних свобод людини з поправками, внесеними відповідно до Положень Протоколу 11, від 04.11.50 року, закріплено право кожної людини при визначенні її громадянських прав і обовязків на справедливий і відкритий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно закону; кожен, чиї права і свободи, викладені у вказаній Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі.

Статтями 2 та 6 Закону України «Про судоустрій»від 07.02.02 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що усім субєктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Згідно ст. 1 Закону України «Про статус суддів»від 15.12.92 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обовязки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції.

Ст. 1 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень ст.ст.10,11 та 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

У липні 2010 року представник відповідача, скориставшись вищевказаними правами та обовязками, на підтвердження правомірності свого рішення щодо звільнення позивача подав пояснення працівників ЗАТ «Апостолове-Агро»до Апостолівського районного суду, тобто до органу, уповноваженого на їх розгляд, в зв”язку з чим суд вважає, що надання відповідачем вищевказаних пояснень до органу, уповноваженого на їх розгляд, не є передбаченим ЦК України поширенням відомостей, що порочать честь, гідність чи ділову репутацію особи, оскільки відповідач повідомив суду відомості стосовно позивача не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою підтвердження своїх заперечень на позов.

Позовні вимоги щодо відшкодування витрат позивача на правову допомогу в сумі 1300 гр. задоволенню не підлягають, оскільки в судовому засіданні встановлено, що вказані витрати позивач поніс в звязку з розглядом іншої цивільної справи за його позовом в апеляційному суді Дніпропетровської області.

З відповідача у відповідності до ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню державне мито в розмірі 91 гр. 48 коп. на користь держави та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гр. на користь ВДКУ в Апостолівському районі.

Відповідно до п.2 ст. 347 ЦПК України рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. ст. 10,11, 60, 209, 213, 215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Апостолове-Агро», третьої особи - ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Апостолове-Агро»(розрахунковий рахунок 26000200250001 у АКБ «Ситибанк»м. Київ, МФО 300584, код ЄДРПОУ 31713688) на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 8 148 гр. 28 коп. (зробивши відповідні відрахування) та моральну шкоду в розмірі 1000 гр.

Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю «Апостолове-Агро»(розрахунковий рахунок 26000200250001 у АКБ «Ситибанк»м. Київ, МФО 300584, код ЄДРПОУ 31713688) в доход держави державне мито у розмірі 91 гр. 48 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гр. на користь ВДКУ в Апостолівському районі.

В іншій частині позову відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 1421 гр. 20 коп. на користь ОСОБА_1 (зробивши відповідні відрахування).

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Апостолівський районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:Т. А. Чумак