Постанова № 15872848, 25.05.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

25 травня 2011 року Справа № 5004/506/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Сініцина Л.М. , судді Олексюк Г.Є. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, представник, довіреність в справі

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Волинської області від 06.04.11 р.

у справі № 5004/506/11 (суддя Кравчук Антоніна Михайлівна )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГріКо"

до відповідача Приватного підприємства "Арт-Десятка"

про стягнення в сумі 48 839 грн. 49 коп.

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Волинської області від 06 квітня 2011 року у справі №5004/506/11 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГріКо" до Приватного підприємства "Арт-Десятка" про стягнення в сумі 48 839 грн. 49 коп. задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства "Арт-Десятка" 36 921 грн. 40 коп. основного боргу, 2 445 грн. 41 коп. пені, 5 384 грн. 40 коп. річних, 2 066 грн. 71 коп. збитків від інфляції, 468 грн. 17 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 226 грн. 23 коп. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 47 512 грн. 32 коп. (сорок сім тисяч пятсот дванадцять грн. 32 коп.).

Відповідач не погоджуючи з прийнятим рішенням суду подав апеляційну скаргу, якою просить рішення господарського суду Рівненської області від 06.04.2011 року скасувати в частині стягнення пені, інфляційних втрат, річних загалом в розмірі 9 896,52 грн. та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "ГріКо" в стягненні зазначеної суми відмовити. Апелянт зазначає, що судом при винесенні оскаржуваного рішення не повно, не об'єктивно та не точно досліджено обставини справи та норми чинного законодавства, чим порушено норми матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована наступним.

Товар був отриманий не на підставі договору поставки № 3006-01 від 17.06.2010 року, а тому по видатковій накладній № 7425 від 30.06.2010 року та видатковій накладній № 7426 від 30.06.2010 року відсутні договірні відносини. А тому, відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України позивач повинен був направити вимогу про виконання грошового зобов"язання , яку боржник повинен виконати у семиденний строк з дня пред"явлення вимоги. Однак, такої вимоги з боку позивача на адрему відповідача не надходило.

В зв"язку з цим, оскільки дані правовідносини грунутуються на усній угоді та накладних,в яких строк виконання зобов"язань по оплаті невказаний, тому відсутні підстави щодо стягнення пені, інфляційних та 25% річних.

Поряд з цим, апелянт зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права.

Так, не було взято до уваги факт неприбуття представника відповідача при вирішенні питання щодо стягнення з ПП "Арт-Десятка" суми заборгованості, пені, річних за користування чужими коштами, інфляційних втрат.

Відповідно до статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли з якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Такими обставинами зокрема є: не з"явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; не подано витребуваних доказів.

Таким чином,місцевий господарський суд, невідклавши розгляд справи порушив норми статті 77 ГПК України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, якоюпристь рішення суду першої інстанціїзалишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обгрнутвоує тим, що поставка товару здійснювалась в період з 30.06.2010 року по 07.12.2010 року, тобто в період дії договру поставки, отже товар поставлявся на підставі договору № 3006-01 та відповідно до накладних.

Щодо розгляду справи без участі уповноваженого представника, то відповідно до п.3 статті 28 ГПК україни представниками юридичних осіб можуть бути інші особи, повноваження якиз підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Тобто, представником сторони може бути необов"язково керівник підприємства.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Окрім того, судом явка сторін обов"язковою не визнавалася.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції здійснює розгляд справи та апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи доказами.

Вислухавши представник сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду залишити без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 17 червня 2010 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "ГріКо" та відповідачем - приватним підприємством "Арт - Десятка" був укладений договір поставки №3006-01 (далі договір, а. с. 9- а.с.10).

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна кількість товарів, що підлягають поставці, визначаються у видатково-прибутковій накладній (тоаваро-транспортній накладній). Асортимент, кількість товару, ціна та вартість кожної партії поставки товарів визначаються сторонами у видатково-прибутковій накладній (п.4.2. Договору).

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання по Договору належним чином, що стверджується Актом звіряння розрахунків від 31.12.10р.(а.с.11), накладними від 30.06.10р. №7425 та №7426 (а.с.11, а.с.12), видатковою накладною №Д-0001323 від 07.12.10р. Вказані документи підписані представниками позивача та відповідача і скріплені відбитками печаток сторін.

Матеріалами справи стверджується що заборгованість відповідача перед позивачем становить 36 921 грн. 40 коп.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Підставою виникнення зобов'язань між сторонами по справі є договір поставки №№3006-01 від 17.06.10р.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Нормою частини 2 даної статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як передбачено чч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Нормою ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно до п. 8.1. Договору, покупець повинен сплатити поставлений товар протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару Постачальником через банківський рахунок.

Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідач частково оплатив вартість отриманого товару, що підтверджується банківськими виписками на суму 42280,65 грн. в т.ч. відповідно до накладної № Д-0001323 від 07.12.2010 року частково повернув товар на суму 27578,60 грн. ( а.с.19-а.с.22, а.с.15).

Заборгованість відповідача в сумі 36921,40 грн. підверджєуться матеріалами справи та актом звірки розрахунків станом на 31.12.2010 року і не заперечується апелянтом і підлягає до задоволення ( а.с.11).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені).

В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст. 549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За порушення грошових зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення строків оплати, від вартості товару, оплату якого прострочено, за кожний прострочення (п. 9.7. Договору).

Договором №3006-01 від 17.06.10р. передбачено, що позивач має право за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання нараховувати пеню .

Тому, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГріКо" нарахувало пеню в сумі 4466,98 грн. за період з 01.07.2010 року по 01.01.2011 року.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що пеня підлягає до стягнення за період з 31.07.2010 року, а не з 01.07.2010 року.

Так як, враховуючи пункт 9.7. Договору до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 2445,41 грн. за період з 31.07.2010 року по 01.01.2011 року ( через 30 календарних днів відповідно до п.8.1 договору щодо оплати).

За приписами ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені коментованою статтею, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань.

Відповідно до п. 8.5. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених п. 8.1. Договору, покупець несе відповідальність згідно ст.625 ЦК України з урахуванням умов п. 8.5. Договору, при цьому сторонами було погоджено розмір відсотків річних - 25% від суми простроченої заборгованості.

За своєю правовою природою інфляційні втрати є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних (або інший процент, встановлений сторонами) - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. Отже, ані три проценти річних, ані індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій. Відповідна правова позиція викладена також в Інформаційному листі Верховного Суду України №3.2.-2005 від 15.07.2005р.

Проаналізувавши та перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру інфляційних нарахувань та 25% річних, які, відповідно, становлять 2 066 грн. 71 коп. та 5 384 грн. 40 коп., а також враховуючи наведені вище положення чинного законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним нарахування вказаних сум.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія не приймає до уваги доводи відповідача щодо недоговірних відносин, оскільки це спростовується тим, що поставка товару відбувалася в період дії договору поставки № 3006-01 від 17.06.2010 року, з пояснень позивача вбачається, що інших господарських операцій, крім договірних між сторонами не відбувалося.

Плряд з цим, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Так як, відповідач всупереч вимогам ухвали суду від 23.03.2011 року про порушення провадження у справі не було представлено суду доводів та заперечень з приводу предявленого позову, письмових пояснень та інших витребуваних судом документів, компетентного представника в судове засідання ПП "Арт-десятка"не направило, хоча про день та час розгляду справи повідомлене належним чином (зазначена ухвала направлялась за адресою товариству: м.Луцьк, вул.Конякіна,18-а, рекомендованою кореспонденцією та була вручена адресату 25.03.2011р., про що свідчить поштове повідомлення від 23.03.2011р.за №4301029898657(а.с. 28) справа була призначена до розгляду на 06.04.2011 року, тобто у відповідача було достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду мотивованого відзиву на позовну заяву, письмових пояснень з приводу предявленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час свого повноважного представника.

Однак, відповідач своїм процесуальним прпвом не скористався, представника в судове засідання не направив, клопотань про відкладення розгляду справи не подав.

З огляду на викладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Волинської області від 06.04.2011р. у справі №5004/506/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства "Арт-Десятка"- без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

3. Справу №5004/506/11 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Олексюк Г.Є.