Постанова № 15872826, 23.05.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"23" травня 2011 р. Справа № 9/1760

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г.

суддя Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Водоп'ян О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Понінківського ЖКП

на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.11.2009 р.

у справі № 9/1760 ( cуддя Олійник Ю.П. )

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Понінківського житлово-комунального підприємства

про стягнення грошового боргу за договорами підряду в сумі 17 914 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.11.2009 р. у справі № 9/1760 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Понінківського житлово -комунального підприємства про стягнення 17914грн., в т. ч. 16751,00 грн. заборгованості, 1020,00 грн. пені, 143,00 грн. - 3% річних задоволено частково. Стягнуто з Понінківського житлово-комунального підприємства на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 16751,00 грн. заборгованості, 137,68 грн. 3% річних, 168,94 грн. відшкодування сплаченого державного мита та 221,84 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У решті позову відмовлено.

Приймаючи вищезазначене рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами укладений договір №2/108 від 10.01.08 р., згідно якого позивач зобов'язався за завданням відповідача виконати роботи по періодичному обстеженню технічного стану коминів, димових та вентиляційних каналів житлового фонду у період з 01.01.08 р. по 31.01.08 р. (п.п. 1.1., 1.2, 1.3). При цьому, вартість обстеження однієї квартири становить 6,00грн. Відповідач за договором зобов'язався сплатити вартість виконаних робіт згідно актів виконаних після підписання акту, (п.2.1, 2.2, 2.3).

На виконання договору позивачем виконані відповідні роботи, що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт від 13.11.08 р. на суму 2286,00грн.

Також, між сторонами було укладено договір від 01.07.08., згідно якого позивач зобов'язався за завданням відповідача виконати роботи з ремонту покрівлі житлового будинку по вул. Перемоги,4, вартістю 20 000,00 грн., а відповідач зобов'язався здійснювати щомісячні проміжні платежі за виконані роботи на підставі акту приймання виконаних підрядних робіт. Позивачем виконано ремонтні роботи на суму 19467,00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2008р., підписаними сторонами 31.07.08 р. Відповідачем проведена оплата ремонтних робіт на суму 5000 грн. згідно платіжного доручення № 389 від 4.12.08 р.

У зв'язку з наявністю заборгованості по договору від 10.01.08 р. в сумі 2286,0грн. та по договору від 01.07.08 р. в сумі 14465,00 грн., позивач звернувся з позовом до суду, в якому також нарахована пеня за період з 13.06.09 р. по 20.09.09 р. на загальну суму заборгованості в розмірі 1020,00 грн. та 3% річних за аналогічний період в розмірі 143,00грн.

Суд першої інстанції зазначає, що позивач свої зобов'язання за укладеними з відповідачем договорами від 10.01.08 р. та 01.07.08 р. виконав належним чином, виконавши роботи відповідно на суму 2 286грн. та 19465грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт від 13.11.08 р. та від 31.07.08 р. При цьому, відповідачем частково оплачена вартість робіт за договором від 01.07.08 р. в сумі 5000грн., у зв'язку з чим виникла заборговані загальній сумі 16751,00грн.

На момент розгляду справи місцевим судом, доказів погашення вищезазначеної заборгованості відповідачем не було надано.

Місцевий суд враховує те, що всупереч умовам укладених між сторонами договорів, відповідач у визначений строк не здійснив оплати вартості закінчених виконанням робіт, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 16751,00грн., тому позовні вимоги щодо її стягнення визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В частині рішення щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 1020,00 грн., суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно договору № 2/108 від 10.01.08р., відповідач зобов'язався сплатити вартість виконаних робіт згідно актів виконаних робіт після підписання акту (п.2.2.). Згідно договору від 01.07.08р., відповідач зобов'язався здійснювати щомісячні проміжні платежі за виконані роботи на підставі акту приймання виконаних підрядних робіт, кінцеві розрахунки за виконані роботи здійснюються після виконання всього об'єму робіт, передбаченого проектно-кошторисною документацією (п.п. 4.1, 4.2).

За умовами п.2.3 договору від 10.01.08 р. та п. 8.2 договору від 01.07.08р. сторони передбачили, що відповідач зобов'язаний перерахувати гроші за виконані роботи після підписання акту виконаних робіт, а за кожен день прострочення сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості підписаного акту за кожен день затримки.

Судом враховується, що по договору від 10.01.08 акт підписаний 13.11.08, а по договору від 01.07.08 акт підписаний 31.07.08, відповідно граничний строк оплати 14.11.08р. та 01.08.08 р. Таким чином, прострочка виконання зобов'язань на суму 2286,00 грн. - з 15.11.08 р., а на суму 19467,00 грн. - з 2.08.08р., а не з моменту отримання претензії, як зазначається позивачем.

При цьому позивачем нарахована пеня за період з 13.06.09 по 20.09.09. Однак, згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тому, місцевим судом враховано те, що позивач просить стягнути пеню за період, який знаходиться за межами зазначеного шестимісячного строку. Отже, місцевий суд дійшов висновку, що у позовних вимогах про стягнення пені належить відмовити у зв'язку з їх безпідставністю.

З приводу часткової відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення 3 % річних в розмірі 143,00 грн., суд першої інстанції зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з цим, позивачем проведений розрахунок 3% річних за період з 13.06.09р. по 20.09.09р. за період 105 днів в розмірі 143 грн. Однак, при цьому позивачем допущено помилку у кількості днів , оскільки кількість днів за період з 13.06.09р. по 20.09.09р. становить 100 днів.

З підстав, викладених вище, правомірно нарахованими місцевий суд вважає 3% річних за період, який просить позивач, з 13.06.09 р. по 20.09.09 р. в сумі 137,68грн.

Зважаючи на вказане вище, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в цій частині позов підлягає задоволенню, у решті слід відмовити.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Понінківське житлово-комунальне підприємство звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 10.11.2009 р. у справі № 9/1760 скасувати.

Апелянт вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято внаслідок неповного з'ясування обставин справи та з порушенням норм процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник враховує наступне.

Суд не прийняв до уваги як докази по справі виписки із заробітної плати двох працівників Понінківського ЖКП, які були задіяні за рахунок підприємства на виконання ремонтних робіт позивачем згідно договору від 01.07.2008р., що підтверджує факт часткового проведення ремонту покрівлі силами ЖКП. Крім того, не визнано як доказ по справі акт про списання матеріалів від 21.08.2009р. та заяви мешканця будинку по АДРЕСА_2 про компенсацію затрат на придбання шиферу та цвяхів в рахунок заборгованості за послуги по утриманню будинку.

Дані доводи суду суперечать вимогам ст. 32 ГПК України, відповідно до якої доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги, заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, суд не дав належної оцінки доводам відповідача, що окремі види робіт, які вказані в кошторисі: п. 2 - розбирання лат (рештування) з дощок з прозорами, п.4 - улаштування лат (рештування) з прозорами із дощок і брусків під покрівлю з листової сталі взагалі підрядником не виконувалися, тобто в діях позивача та колишнього начальника ЖКП ОСОБА_3 вбачаються ознаки службових злочинів (службового підроблення та привласнення).

Таким чином, суддя був зобов'язаний оголосити перерву в судовому засіданні та направити прокурору Полонського району матеріали справи для проведення перевірки в порядку ст. 97 КПК України.

Враховуючи вищенаведені аргументи на підтвердження своєї позиції, апелянт рахує, що оскаржуване рішення слід скасувати.

В свою чергу, від позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшло заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

З приводу доводів апелянта, що акт про списання матеріалів від 21.08.2009 року не визнано як доказ по справі, позивач вказує на те, що ніякого доказу на списання матеріалів суду підприємство не представило. Те, що приєднано до матеріалів справи можна розцінити як безпідставний запис майстра і лише припустити, що зазначені в цьому документі матеріали були використані при ремонті даху. Таким чином, даний акт не може слугувати доказом по справі, а лише припущенням.

Щодо доводів скаржника, що заяву мешканця будинку про компенсацію затрат на придбання шиферу та цвяхів в рахунок заборгованості за комунальні послуги не визнано як доказ, позивач зазначає, що із заяви та накладної категорично і безспірно не слідує, що саме переданий в рахунок розрахунків за квартплату жителем будинку шифер був використаний для ремону цього будинку. Якщо ж така передача і була, то підприємство мало б його оприбуткувати та передати позивачу по відповідних документах зі складу. Але цього не було здійснено.

Позивач вважає, що відповідач невправі заперечувати заборгованість, не оспорюючи акти виконаних робіт у встановленому законом порядку. У нього було на це достатньо часу: з 29.04.2009 року, коли позивачем були виставлені претензії на сплату боргу і до 10.11.2009 року, коли судом було прийнято рішення про стягнення цього боргу.

З огляду на доводи відповідача в судовому засіданні та зі змісту апеляційної скарги слідує, що відповідач не заперечує договору № 2/108 від 10.01.08 р. на суму 2286 грн. на обстеження технічного стану коминів, димових та вентиляційних каналів житлового фонду, а відтак він визнає борг на всю суму договору, а тому не повинен оспорювати рішення в цій частині.

Таким чином, позивач стверджує, що рішення суду першої інстанції є правомірним, відповідає встановленим обставинам справи, а тому останнє слід залишити без змін, у зв'язку з чим доводи апелянта не заслуговують на увагу.

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 02.12.2009 р. у справі № 9/1760 прийнято до апеляційного провадження апеляційну скаргу Понінківського ЖКП на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.11.2009 р. у справі № 9/1760.

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 14.10.2010р. у справі № 9/1760 було зупинено апеляційне провадження щодо перегляду рішення господарського суду Хмельницької області від 10.11.2009 р. у справі № 9/1760 до вирішення Полонським районним судом кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_3. Зобов'язано сторін повідомити Житомирський апеляційний господарський суд про результати розгляду зазначеної кримінальної справи.

Указом Президента України "Питання мережі господарських судів України" №811/2010 від 12.08.2010р., ліквідовано Житомирський апеляційний господарський суд та утворено Рівненський апеляційний господарський суд.

Державною судовою адміністрацією України в газеті "Урядовий кур'єр" №229 від 07.12.2010р. повідомлено про початок діяльності Рівненського апеляційного господарського суду.

В зв'язку з даними обставинами, ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду у даній справі від 15.12.2010р., ухвалено передати справу № 9/1760 до Рівненського апеляційного господарського суду для подальшого здійснення апеляційного провадження.

11.01.2010р. до Рівненського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 9/1760.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.01.2011р. у справі № 9/1760 було прийнято до апеляційного провадження матеріали справи № 9/1760 разом з апеляційною скаргою Понінківського ЖКП на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.11.2009 р. у справі № 9/1760. Зобов'язано сторін повідомити Рівненський апеляційний господарський суд про результати розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

17.03.2011р. на виконання ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 14.01.2011р. у справі №9/1760 підприємцем ОСОБА_1 було надано суду апеляційної інстанції копію вироку Полонського районного суду від 15.02.2011р. по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1.

У зв'язку з цим, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.04.2011 року у справі № 9/1760 поновлено апеляційне провадження по даній справі.

23 травня 2011 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду було заслухано пояснення представника позивача, який вважає, що оскаржуване рішення місцевого суду підлягає скасуванню лише в частині стягнення з відповідача 106 грн. вартості робіт по улаштуванню лат, які позивач не виконував та 2452,50 грн. вартості 80 листків шиферу та цвяхів, які позивач не придбавав виконуючи роботи по договору від 01.07.2008р., в решті рішення місцевого суду вважає цілком законним та просить залишити без змін.

Представник скаржника в судове засідання не з'явився.

Враховуючи приписи ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (а.с. 109-110), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника однієї із сторін.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з Понінківського ЖКП на користь підприємця ОСОБА_1 - 10780, 00 грн. основного боргу та 137,68 грн. 3% річних. В позові в цій частині відмовити. В решті рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачаєтьбся, що між сторонами укладено договір №2/108 від 10.01.08р. (а.с.8), згідно якого позивач зобов'язався за завданням відповідача виконати роботи по періодичному обстеженню технічного стану коминів, димових та вентиляційних каналів житлового фонду у період з 01.01.08 р. по 31.01.08 р. (п.п. 1.1., 1.2, 1.3).

На виконання договору № 2/108 від 10.01.08р., позивачем виконано відповідні роботи, що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт від 13.11.08 р. на суму 2286,00 грн. (а.с. 10). Доказів про сплату виконаних робіт на зазначену суму відповідачем суду не надано.

Поряд з тим, між сторонами також було укладено договір від 01.07.08р. (а.с. 9), згідно якого позивач зобов'язався за завданням відповідача виконати роботи з ремонту покрівлі житлового будинку по АДРЕСА_1, вартістю 20000,00грн., а відповідач зобов'язався здійснювати щомісячні проміжні платежі за виконані роботи на підставі акту приймання виконаних підрядних робіт. Кінцеві розрахунки за виконані роботи здійснюються після виконання всього об'єму робіт, передбаченого проектно-кошторисною документацією (п.п.1.1, 3.1, 4.1, 4.2). При цьому, відповідач забезпечує своєчасне перерахування 30% авансу в сумі 6000,00 грн. на придбання матеріалів та обладнання.

Виконання робіт по договору від 01.07.08 р. на суму 19467,00 грн. оформлене актом приймання виконаних підрядних робіт (а.с.11-14), довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2008 р. (а.с.15).

Відповідачем проведена оплата ремонтних робіт на суму 5000 грн. згідно платіжного доручення № 389 від 4.12.08р. (а.с. 27).

Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує ті обставини справи, які було встановлено вироком Полонського районного суду від 15.02.2011р. по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1.

Вищевказаним вироком встановлено, що 1-го липня 2008 року ОСОБА_1 та директор Понініківського ЖКП ОСОБА_3, уклали договір підряду, за яким ОСОБА_1 зобов'язувався виконати роботи по капітальному ремонту покрівлі житлового будинку по АДРЕСА_1, фінансування яких здійснювалося Понінківським ЖКП на загальну суму 19467 грн. З метою незаконного заволодіння коштами комунального підприємства, ОСОБА_1, зловживаючи своїм службовим становищем на власному комп'ютері із використанням програмного комплексу АВК-3 (2.6.0), виготовив акт приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в за липень 2008 року (далі акт форми № КБ-2) по капітальному ремонту покрівлі житлового будинку по АДРЕСА_1, та довідку про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2008 року форми КБ-3, в яких вказав завідомо неправдиві відомості про виконання ним робіт щодо розбирання лат із дощок з прозорами, улаштування лат з прозорами із дощок, яких не виконував на суму 106 грн., та безпідставно вказав, що ним закуплено матеріали 80 листків шиферу та цвяхів на суму - 2452,50 грн., який безоплатно надавався власником квартири НОМЕР_1 ОСОБА_4, а всього ОСОБА_1 мав намір незаконно привласнити 2558 грн. 50 коп.

Після виготовлення акту форми № КБ-2 та довідки форми № 3КБ, ОСОБА_1 постановив на них свої підписи, подав вказані документи для директора ЖКП ОСОБА_3, який будучи обізнаним у тому, що роботи по розбиранню та улаштуванню лат не виконувались, 80 листків шиферу та цвяхи, придбані не ОСОБА_1, також підписав їх, тим самим прийняв участь у підробці зазначеного вище акту та довідки.

Крім цього, ОСОБА_1 інкримінується, що він з метою заволодіння коштами за попередньою змовою із ОСОБА_3 виготовив акт приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в за липень 2008 року по капітальному ремонту покрівлі житлового будинку по АДРЕСА_1, де при розрахунку робіт та витрат на поточний ремонт покрівлі, в порушення підпунктів Правил визначення вартості будівництва (Державних будівельних норм ДБН Д. 1.1.1-2000), вказав в цих документах завідомо неправдиві відомості про виконання робіт, а саме шляхом збільшення показників заробітної плати на 5593 грн., загальновиробничих витрат на 1520 грн., та інших прямих витрат, завищив таким чином вартість виконаних робіт на загальну суму 10782 грн., чим вчинив замах на заволодіння чужим майном.

Наведені обставини обвинувачення підтверджуються наявним в матеріалах справи актом ревізії КРВ фінансово-господарської діяльності Понінківської селищної ради.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що сума боргу, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача становить 5971 грн.

В обгрунтування своїх висновків, апеляційний господарський суд враховує, що позивачем по договору від 01.07.08р. було виконано ремонтні роботи на загальну суму 19467,00 грн. Оскільки, сплачено відповідачем було лише 5000, 00 грн., то відповідно сума боргу становила 14467,00 грн.

Як зазначано вище, вироком Полонського районного суду від 15.02.2011р. встановлено, що позивач завищив вартість виконаних робіт договору від 01.07.08р. на загальну суму 10782 грн. (аркуш 3 зворотня сторінка вироку). У зв'язку з цим, сума боргу по договору від 01.07.08р. зменшується до суми в розмірі 3685 грн. (14467,00 грн. - 10782,00 грн.).

Окрім того, враховуючи наявність заборгованості по договору від 10.01.08 р. в сумі 2286,00 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт від 13.11.08 р., сума заборгованості відповідача перед позивачем зводиться до суми в розмірі 5971,00 грн. (3685, 00 грн. + 2286,00 грн.).

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 10782 грн. є необгрунтованим, оскільки прийнято в результаті недоведеності обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

З приводу задоволення судом першої інстанції позовної вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в частині стягнення 137,68 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи той факт, що сума 3% річних нарахована на значено завищену суму ніж дійсний борг віповідача перед позивачем і позивач будь-яких уточнених розрахунків апеляційному суду не подав рішення місцевого суду в цій частині слід також скасувати та відмовити в позові в цій частині..

Разом з тим, апеляційний господарський суд погоджується із доводами суду першої інстанції, викладеними у рішенні, з приводу відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені у зв'язку із безпідставністю її нарахування.

За таких обставин, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 10.11.2009 р. у справі № 9/1760 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 10782 грн. основного боргу та 137,68 грн. 3% річних є необгрунтованим та таким, що суперечить встановленим обставинам справи.

Щодо відмови судом першої інстанції у стягненні пені в сумі 1020,00 грн., то оскаржуване рішення в цій частині прийняте з дотриманням норм закону, а отже останнє в цій частині слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відповідача Понінківського житлово-комунального підприємства на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.11.2009 р. у справі № 9/1760 задоволити частково.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 10.11.2009 р. у справі № 9/1760 скасувати в частині стягнення з Понінківського житлово-комунального підприємства на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - 10780, 00 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 137,68 грн., 109 грн. 23 коп. держмита та 141 грн. витрат на інфолрмаційно-технічне забезпечення судового процесу. В позові в цій частині відмовити.

В частині стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Понінківського житлово-комунального підприємства 5971 грн. основного боргу, 59 грн. 71 коп. витрат по держмиту та 81 грн. 84 коп. витрат на інфолрмаційно-технічне забезпечення судового процесу, рішення залишити без змін.

2. Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Понінківського житлово-комунального підприємства (30511 Хмельницька область, смт.Понінка, вул. Перемоги 51, код 21349942) - 53 грн. витрат по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги.

3. Господарському суду Хмельницької області видати відповідні накази.

4. Справу № 9/1760 передати в господарський суд Хмельницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Гудак А.В.