Постанова № 15872763, 18.05.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2011 р. Справа № 2/3/2011/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Щепанська Г.А.

суддя Бригінець Л.М. , суддя Демидюк О.О. при секретарі судового засідання Басюк Р.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №б/н від 01.01.2010р.) представник ТОВ "Техноторг - Лізинг"

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність №б/н від 12.04.11р.)представник ПСП "Обрій"

розглянувши апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" с. Тирлівка Бершадський район Вінницька область

на рішення господарського суду Вінницької області від 09.02.11 р.

у справі № 2/3/2011/5003

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг" , м. Миколаїв

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" с. Тирлівка Бершадський район Вінницька область

про стягнення в сумі 428 832 грн. 81 коп. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

В червні 2009р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг" звернулось з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" про стягнення 402736,15 грн. боргу зі сплати лізингових платежів, 10116,17 грн. пені, 5543,51 грн. 3% річних, 9823,91 грн. інфляційних втрат згідно договору фінансового лізингу №266 від 12.06.2008р., посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобовязань щодо сплати лізингових та інших платежів.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.10.2009р. позовні вимоги задоволено. Приймаючи оскаржуване рішення суд виходив з того, що відповідачем порушено зобовязання згідно укладеного між сторонами договору фінансового лізингу, що має наслідком стягнення з відповідача заборгованості, що виникла внаслідок такого порушення, а також стягнення штрафних санкцій 3% річних і інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобовязання. При цьому керувався положеннями статей 509, 526, 527, 549, 550, 625, 806 ЦК України, ст.ст.1, 11 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 24.06.2010р. вищевказане рішення залишене без змін.

Постановою від 02.12.2010 року Вищий господарський суд України постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 24.06.2010р. у справі №4/113-09 та рішення господарського суду Вінницької області від 27.10.2009р. скасував, матеріали справи скерував на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 09.02.2011р. у справі №2/3/2011/5003 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" простягнення 428832 грн. 81 коп. заборгованості.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 402736,15 грн. боргу зі сплати лізингових платежів, 10116,17 грн. пені, 5543,51 грн. 3% річних, 9823,91 грн. інфляційних втрат, 4288,33 грн. витрат по сплаті державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на слідуюче:

- суд, приймаючи рішення, не врахував порушень, допущених судом першої та апеляційної інстанції, та не взяв до відома ці порушення, на які вказує Вищий Господарський суд України у своїй постанові від 02.12.2010р. у справі №4/113-09;

- додатковою угодою №1В від 02.12.2008р. до договору №266 сторонами було припинено дію договору фінансового лізингу та сторони підписали додаток №1 до додаткової угоди, фактичний розрахунок боргу, який не був взятий до уваги судом при прийнятті рішення;

- суд при прийнятті рішення не взяв до уваги акт взаєморозрахунків від 30.11.2008р., в якому сторони підтвердили суму заборгованості перед лізингодавцем в сумі 1247146,66 грн., лізингоодержувачем була погашена сума боргу, а також лізингові відсотки в розмірі 4850,01 грн.;

- судом не враховано, що згідно додатку №1 до додаткової угоди до договору №266 компенсація вартості активу не нараховувалась з тих підстав, що залишкова вартість активу в свою чергу не зменшувалась;

- суд при обґрунтуванні рішення взяв до уваги додаткову угоду №1В, а не взяв до уваги додаток №1, судом не досліджено всіх доказів по справі.

Просить рішення скасувати та прийняти нове у позові відмовити.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу від 22.03.2011р. заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вказавши, що повернення предмету договору відбулося у звязку із істотним порушенням відповідачем умов договору, а саме простроченням по сплаті лізингових платежів, що підтверджується розрахунком основної суми заборгованості, копіями банківських виписок, що не заперечується відповідачем.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2008 року між ТОВ "Техноторг-Лізинг" в договорі (лізингодавець) та ПСП "Обрій" в договорі (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №266 (т.1, а.с.8-16), відповідно до п.1.1 якого лізингодавець зобов'язувався набути власність та передати у користування лізингоодержувачу на визначений у цьому договорі строк, за умови сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу, комісії та страхового платежу майно, а лізингоодержувач сплатити авансовий платіж, комісію у розмірі зазначеному в додатку №1 до цього договору та страховий платіж згідно діючого законодавства, прийняти у користування майно, що є предметом цього договору та сплачувати всі наступні платежі вказані у додатку №1 до цього договору. У цьому ж пункті договору сторони визначили предмет лізингу, а саме: 2 комбайни КЗС-1218, вартість - 790000,00 грн. за 1 шт.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що вартість предмета лізингу становить 1580000,00грн.

Відповідно до п.2.1 договору, предмет лізингу буде переданий лізингодавцем у користування лізингоодержувачу на умовах сплати останнім лізингодавцю авансового платежу, комісії та страхового платежу згідно з додатком № 1 протягом строку, зазначеного в додатку № 1. лізингоодержувач користується предметом лізингу за умови сплати лізингодавцю лізингових платежів згідно з додатком № 1.

У п.2.2 договору сторони погодили, що розмір, склад та графік сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю визначається у відповідності з додатком № 1 до цього договору. лізингові платежі сплачуються в безготівковій формі шляхом переказу на рахунок лізингодавця.

Згідно п.2.3 договору, лізингоодержувач зобов'язувався своєчасно сплачувати цим договором лізингові платежі. У випадку прострочення лізингоодержувачем сплати лізингодавцю лізингових платежів, лізингоодержувач несе відповідальність згідно з умовами цього договору.

В п.3.1 договору сторонами обумовлено, що передача лізингодавцем та прийняття лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг здійснюється згідно з графіком поставки та здійснення розрахунків та засвідчується відповідним актом прийому-передачі предмета лізингу.

Сторонами було підписано додаток №1 до договору ("Розрахунок щомісячних лізингових платежів (Сезон)"), в якому визначено суму авансового платежу (316000,00грн.), одноразову комісію (31600,00 грн.), строк лізингу (36 місяців), страховий платіж (27650,00грн. без ПДВ), річну ставку лізингових відсотків (20 %), періоди та розміри лізингових платежів (т.1, а.с.17).

24.06.2008 року між сторонами підписано акти прийому-передачі у фінансовий лізинг сільськогосподарської техніки за договором фінансового лізингу №266 від 12.06.2008 року (№266-1, №266-2), відповідно до яких відповідачу було передано предмет лізингу (комбайн зернозбиральний КЗС-1218, реєстраційний № 32037ВЕ, рік випуску 2008, зав. № 0860 у кількості 1 одиниці; комбайн зернозбиральний КЗС-1218, реєстраційний № 32036ВЕ, рік випуску 2008, зав. № 0853 у кількості 1 одиниці) загальною вартістю 1580000,00 грн. (т.1, а.с.18,19).

В зв'язку з тривалою несплатою відповідачем лізингових платежів між сторонами 02.12.2008р. було укладено додаткову угоду №1В до договору фінансового лізингу №266 від 12.06.2008р. (т.1,а.с.20) про розірвання договору та повернення предмету лізингу.

В п.п.1, 2 додаткової угоди зазначено, що сторони дійшли згоди про розірвання договору фінансового лізингу № 266 від 12.06.2008 року та припинення зобов'язань за договором фінансового лізингу з моменту набрання чинності додатковою угодою.

Відповідно до п.3 додаткової угоди лізингоодержувач зобовязаний напротязі 1 календарного дня з моменту укладення цієї додаткової угоди повернути лізингодавцю ТОВ "Техноторг-Лізинг", одержану у нього за актом прийому передачі №266-1 від 24.06.22008р., №266-2 від 24.06.2008р. на виконання договору фінансового лізингу.

Пунктом 4 додаткової угоди сторони підтвердили, що лізингові платежі, які були здійснені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до моменту укладення цієї додаткової угоди, залишаються у власності лізингодавця.

Згідно п.6 додаткової угоди остання набирає чинності з моменту її підписання сторонами.

02.12.2008 року предмет лізингу було повернуто лізингодавцю, що підтверджується підписаними представниками обох сторін актами прийому-передачі від 02.12.2008р. до додаткової угоди №1В до договору фінансового лізингу № 266 від 12.06.2008р. (№ 266В1, № 266В2) (т.1, а.с.21,22).

Крім того, відповідач перерахував позивачу авансовий платіж в розмірі 316000,00 грн., одноразову комісію в розмірі 31600,00 грн., страховий платіж в розмірі 33180,00 грн. та 2 лізингові платежі у розмірі визначеному в додатку №1 до договору: 21768, 99 грн., 8426, 67 грн., 21623, 76 грн., що стверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками (т.1, а.с.23-26).

Всього сплачено - 434 625, 77 грн.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1,7 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 509 ЦК України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1,2 ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

В пункті 3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" вказано, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. В ч.1 ст.16 названого Закону зазначається, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частинами 2 та 3 ст. 653 ЦК України визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Як вбачається з матеріалів справи, додатковою угодою №1В до договору №266 сторони дійшли згоди щодо розірвання договору фінансового лізингу №266 від 12.06.2008р. та припинення зобовязань за вказаним договором.

Відповідно до п.3 додаткової угоди лізингоодержувач зобовязаний протягом 1 календарного дня з моменту укладення цієї додаткової угоди повернути лізингодавцю ТОВ "Техноторг-Лізинг", одержану у нього за актом прийому передачі №266-1 від 24.06.22008р., №266-2 від 24.06.2008р. на виконання договору фінансового лізингу.

Відповідач за актом №266В2 прийому передачі до додаткової угоди №1В повернув позивачу предмет лізингу - комбайни зернозбиральні (т.1, а.с.154 - 155).

Пунктом 4 додаткової угоди сторони підтвердили, що лізингові платежі, які були здійснені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до моменту укладення цієї додаткової угоди, залишаються у власності лізингодавця.

Як вже зазначалося, відповідач перерахував позивачу авансовий платіж в розмірі 316000,00грн., одноразову комісію в розмірі 31600,00 грн., страховий платіж в розмірі 33180,00 грн. та 2 лізингові платежі у розмірі визначеному в додатку №1 до договору: 21768, 99 грн., 8426, 67 грн., 21623, 76 грн., що стверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками (т.1, а.с.23-26).

З огляду на викладене та враховуючи приписи ст.653 ЦК України, вимога позивача про стягнення несплачених лізингових платежів є безпідставною.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За наведених обставин, позов задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення 09.02.2011р. не врахував тих зауважень вказаних в постанові Вищого господарського суду України від 02.12.10р., що є обов'язковим для судів першої та апеляційної інстанції, рішення яких були скасовані (а.с. 174 - 176, т.1).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 09.02.2011р. про задоволення позовних вимог слід скасувати, прийнявши нове рішення - про відмову у позові.

Керуючись ст. ст.101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій" с. Тирлівка Бершадський район Вінницька областьзадовольнити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 09.02.2011р. у справі №2/3/2011/5003 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг" , м. Миколаїв про стягнення 402736 грн. 15 коп. боргу зі сплати лізингових платежів, 10 116 грн. 17 коп. пені, 5543 грн. 51 коп. 3% річних, 9823 грн. 91 коп. інфляційних втрат - відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг", пр. Героїв Сталінграду, 113/1, м. Миколаїв, 54025 (ЄДРПОУ 34234628) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Обрій", вул. Леніна, 1, с. Тирлівка, Бершадський район., Вінницька область, 21000 (ЄДРПОУ 04527885)2141 грн. 10 коп. витрат за подачу апеляційної скарги.

6. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Вінницької області.

7. Справу №2/3/2011/5003 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Щепанська Г.А.

Суддя Бригінець Л.М.

Суддя Демидюк О.О.