Постанова № 15872761, 18.05.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2011 р. Справа № 5004/24/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Щепанська Г.А.

суддя Бригінець Л.М. , суддя Демидюк О.О. при секретарі судового засідання Басюк Р.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 ( довіреність № 39 від 01.01.2011 р. ) представник Державного підприємства "Придніпровська залізниця"

відповідача - ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1 від 08.02.1997р.) директор ПМП "Євро-В"; ОСОБА_3 (довіреність №б/н від 21.04.2011 р.) представник ПМП "Євро-В"; ОСОБА_4 (довіреність №б/н від 24.01.2011 р.) представник ПМП "Євро-В"

розглянувши апеляційну скаргу Приватного малого підприємства "Євро-В", м. Луцьк

на рішення господарського суду Волинської області від 03.03.11 р.

у справі № 5004/24/11(суддя Костюк С.В.)

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

до Приватного малого підприємства "Євро-В", м. Луцьк

про стягнення в сумі 67 055 грн. 68 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 03.03.2011р. у справі №5004/24/11 позов Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ до Приватного малого підприємства "Євро-В", м. Луцьк про стягнення в сумі 67 055 грн. 68 коп. задоволено частково.

Стягнуто з Приватного малого підприємства “Євро-В”, м. Луцьк на користь Державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м. Дніпропетровськ 66 115 грн. штрафу, а також 661,15 грн. витрат, повязаних з оплатою державного мита, 232,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач - Приватне мале підприємство "Євро-В" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 03.03.2011р. в повному обсязі та прийняти нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зокрема зазначає наступне:

- суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що на станції відправлення Володимир-Волинський Львівської залізниці не можливо було перевірити відповідність вантажу у вагоні на вагонних вагах у звязку з виходом із ладу вагонних ваг, а відтак зважування вантажу проводилось на автомобільних вагах, що суперечить п. 22 Правил видачі вантажу;

- на станції призначення маса вантажу не визначалась, а проведення зважування вагона на вагонних вагах відбувалось з врахуванням маси тари вагона "з бруса", без перевірки тари вагона, що не дає можливості визначити фактичну масу вантажу у вагоні.

- судом першої інстанції не було взято до уваги посилання скаржника на норми законодавства, які визначають особу, на яку покладається відповідальність перед залізницею після прибуття вантажу на станцію призначення на підставі ст. 125 Статуту залізниці.

- судом першої інстанції не взято до уваги посилання скаржника на лист Державної адміністрації залізничного транспорту України в якому зазначається, що нарахування шрафів згідно ст. 122 Статуту залізниці України, проводиться тільки тоді коли відправник відмовляється від усунення неправильностей зазначених у перевізних документах та у разі завантаження вагона понад його вантажопідйомність.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу від 18.05.11р. (вх. номер 5032/11) позивач заперечив проти вимог та доводів викладених в ній, зазначивши, що п. 22 «Правил видачі вантажів» містить диспозитивну норму в якій вказується, що перевірка маси вантажу на станції призначення проводиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було призначено на станції відправлення. Крім того, як вбачається з залізничної накладної , вантажовідправником зазначено масу тари 22800 кг, але не зазначено спосіб визначення маси тари вагону(відсутня відмітка про визначення маси вагону зважування), а відтак на станції призначення при визначенні маси вантажу правомірно маса тари прийнята з брусу.

Щодо посилань відповідача на лист Державної адміністрації залізничного транспорту, то слід зазначити, що в ч. 4 п.1 вищенаведеного передбачають ситуації, що виникають на станції відправлення, а не про випадок виявлений на транзитній станції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно залізничної накладної № 36389146 в залізничному вагоні № 6766 2544(напіввагон) 02.07.201р. зі ст. Володимир-Волинський Львівської залізниці відправником-Приватне мале підприємство „Євро-В” на станцію Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці було відправлено вантаж-брухт чорних металів вид 17, одержувач вантажу ВАТ «Запоріжсталь».

Маса вантажу визначена відправником в накладній 67200 тонни, тари 22800 тонни, спосіб визначення на автомобільних вагах. Правильність внесених в накладну відомостей підтверджена підписом заступника директора Міліцини К.М.

Провідником вантажу згідно даних накладної вказано «Омега ХХХ», договір № 4 від 01.03.2009 р.

На станції Здолбунів, Львівської залізниці проведено контрольний огляд та зважування вагону № 6766 2544, в результаті якого виявлено, що різниця у вазі нетто на 6300 кг. менша ніж зазначено в накладній № 36389146, про що складено комерційний акт від 04.07.2010р. за № 062681/111/351 (а.с. 14).

В акті зазначено, що переважування вантажу проводилось на 150-тонних вагонних вагах ст. Здолбунів, повірених 05.03.2010 р. В комерційному відношенні завантаження у вагоні рівномірне, нижче рівня бортів на 300 мм., вантаж брикетований, помаркований розчином вапна, маркування не нарушено. Вагон прибув технічно справний, люки та двері закриті щільно, увязнені 6 мм дротом, слідів втрати вантажу не виявлено.

В акті загальної форми, складеному на ст. Здолбунів 04.07.2010 р. №171 зазначено про нарахування платежів при затримці вантажу, а саме користування 17,50 грн., зважування один раз 75,20 грн., маневрова робота 1 година 585,20 грн. телеграма 2 шт. 106 грн., всього 783,90 грн., плюс ПДВ 156,78 грн. ,всього з ПДВ 940,68 грн.(а.с.17).

08.07.2010р. на станції Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці при видачі вантажу вантажоотримувачу ВАТ „Запоріжсталь” проведена перевірка маси вантажу на електронних вагах вантажоотримувача, заводський № 39/2Е. Дані ваги внесені до Державного реєстру ЗВТ України під №У 91698, повірені органами Держспоживстандарту 08.10.2009 р., взяті на облік залізницею та обліковуються на ст. Запоріжжя Ліве, що відповідає п.2.1 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту України від 05.04.2004 р. №279.

Під час видачі вантажу встановлено невідповідність маси вантажу зазначеній вантажовідправником в накладній на 6200 кг, про що складено комерційний акт на ст. Запоріжжя Ліве.

Даний акт підписаний представником станції та уповноваженим представником вантажоотримувача.

Представник позивача просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що маса вантажу у вагоні № 67662544 при здачі вантажоодержувачу виявилась менша даних зазначених вантажовідправником в накладній № 36389146 на 6200 кг., а тому з відправника стягується штраф у розмірі передбаченому законодавством.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ч.5 ст.307 ГК України).

Згідно зі ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Стаття 5 Статуту залізниць України відносить до компетенції Міністерства транспорту України затвердження нормативних документів на підставі цього Статуту, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 №457 Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угодою на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Статтею 37 Статуту залізниць України передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу. За правилами ст.24 Статуту залізниць України, залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а статтею 122 Статуту залізниць України установлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про транспорт", підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

У відповідності до ч.1 п.22 "Правил видачі вантажів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. №644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення, зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому «Правилами приймання вантажів до перевезення».

Відповідно до ст.37 Статуту залізниць України, п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Частиною 2 даного пункту передбачено, що зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому "Правилами приймання вантажів до перевезення".

Відповідно до п.5 "Правил приймання вантажів до перевезення", затверджених наказ Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. №644, загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в перевізних документах. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній.

Згідно п.7 "Правил приймання вантажів до перевезення", маса зернових вантажів, насіння, висівок і комбікормів, які перевозяться насипом, картоплі, овочів і баштанних культур, які перевозяться навалом, визначається відправником на вагонних, елеваторних, інших вагах або за допомогою дозувальних пристроїв чи інших спеціальних приладів. Маса інших вантажів, які перевозяться навалом та насипом, визначається зважуванням на вагонних вагах.

У відповідності до п.2.1 "Правил оформлення перевізних документів", у графі комплекту перевізних документів "Маса вантажу в кг, визначена відправником" - вказується маса вантажу у кілограмах. У разі визначення маси на вагонних вагах у відповідних графах зазначається маса брутто, тари вагона і нетто вантажу; у графі "Тара пров./з бр." непотрібне закреслюється залежно від того, перевірялась маса тари вагона чи ні.

Відповідно до п.10 Правил приймання вантажів до перевезення зважування на вагонних вагах інших вантажів (до яких відноситься металобрухт) провадиться із зупинкою вагонів без розчеплення або під час руху на вагонних вагах, призначених для цього способу зважування. Маса тари вагонів у цих випадках може прийматися за трафаретом на вагоні.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 Статуту залізниць України невідповідність найменування, маси і кількості місць вантажу даним, зазначеним у транспортних документах засвідчується комерційним актом.

Пункт 26 Тарифного керівництва також надає залізниці право на договірних засадах зважувати та перевіряти масу вантажів при прийманні, видачі і перевантаженні у випадках, не передбачених Правилами перевезення, і згідно зі статтею 129 Статуту складати комерційний акт.

Згідно із п.5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно із ст.122 Статуту залізниць України. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Статтею 129 Статуту залізниць передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334, зареєстровані в Міністерством юстиції України 08.07.2002 № 567/6855.

Якщо під час перевірки маси, кількості місць або стану вантажу на станції призначення буде виявлено недостачу, псування або пошкодження вантажу, або якщо ці обставини зазначені у комерційному акті, складеному на шляху проходження, станція призначення зобов'язана визначити обсяг фактичної недостачі, міру псування або пошкодження вантажу.

Згідно ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе відповідальність перед залізницею за наслідки, які виникли.

Згідно ч.2 п.6 "Правил складання актів", в акті зазначаються номери відправки, вагона, рід вагона, кількість пломб (ЗПП) і відбитки на них, кількість місць і маса вантажу за документами та виявлені перевіркою. У разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу.

Тобто, відповідно до "Правил складання актів", не передбачено зазначення в комерційному акті, де і ким визначається вага тари.

За таких обставин, та враховуючи, що як уже зазначалось, згідно ч.2 п.22 "Правил видачі вантажів", порядок зважування вантажів на вагонних вагах передбачений саме "Правилами приймання вантажів до перевезення", судова колегія приймає до уваги наведене у п.10 "Правил приймання вантажів до перевезення", в якому встановлено, що:

зважування вантажів на вагонних вагах провадиться із зупинкою і розчіпленням вагонів або із зупинкою без розчіплення. Зважування під час руху дозволяється тільки на вагонних вагах, призначених для цього способу зважування. Із зупинкою і розчіпленням вагонів зважуються вантажі:

зернові, насіння, комбікорм і висівки, що перевозяться насипом;

харчові в цистернах (олія, меляса тощо);

картопля, овочі, баштанні культури, макуха, сіль харчова,

метали всіх найменувань і лом кольорових металів, які перевозяться навалом.

При зважуванні зернових вантажів, насіння, комбікормів і висівок, олії, меляси та інших харчових вантажів маса тари вагонів може перевірятися відправником перед навантаженням і одержувачем після вивантаження.

При зважуванні решти зазначених у цьому параграфі вантажів маса тари вагонів може перевірятися один раз: відправником - перед навантаженням або одержувачем - після вивантаження.

Зважування на вагонних вагах інших вантажів провадиться із зупинкою вагонів без розчіплення або під час руху на вагонних вагах, призначених для цього способу зважування. Маса тари вагонів у цих випадках може прийматися за трафаретом на вагоні.

Зі змісту наведеного положення вбачається, що при зважуванні такого вантажу як лом чорних металів (категорія вантажів - "метали всіх найменувань"), що перевозиться навалом (згідно залізничної накладної), маса тари вагонів може перевірятися один раз: відправником перед завантаженням або отримувачем - після вивантаження.

Якщо ж навіть віднести за цим пунктом лом чорних металів до інших вантажів, то тоді взагалі їх зважування на вагонних вагах проводиться із зупинкою вагонів без розчіплення або під час руху на вагонних вагах, які призначені для цього способу зважування, й маса тари вагонів у цих випадках може прийматися за трафаретом на вагоні. Тобто, вказаним положенням передбачено можливість прийняття маси вагону за трафаретом на вагоні.

З врахуванням наведених приписів чинного законодавства та встановлених обставин справи, судовою колегією встановлено, що комерційні акти АА №062681/111/351 від 04.07.2010р. та АА №062681/111/351 від 08.07.2010 року повністю відповідають наведеним вимогам "Правил складання актів" та інших приписів окремих розділів Правил перевезення вантажів, тому ці акти визнається судовою колегією належним доказом факту неправильного зазначення маси вантажу у залізничній накладній, та може слугувати підставою для покладення відповідальності на Приватне мале підприємство "Євро-В".

Враховуючи викладене, а також те, що факт порушення - невірного зазначення відправником - Приватного малого підприємства "Євро-В" у залізничній накладній маси вантажу підтверджується матеріалами справи, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача передбаченої ст.118, ст.122 Статуту відповідальності у вигляді сплати штрафу.

Разом з тим, судовою колегією приймається до уваги, що у відповідності до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі та, відповідно до приписів ст.99 ГПК України, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Тому, встановивши за результатами повторного розгляду даного господарського спору правомірність заявлених позивачем вимог, судова колегія апеляційного господарського суду, водночас, враховує наступне.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, відповідач звернувся до Начальника Рівненської дирекції - заступника начальника Львівської залізниці з проханням провести зважування піввагонів завантажених металобрухтом, відправлених зі ст. Володимир - Волинський Львівської залізниці, на залізничній вазі станції Ковель.

Згідно листа від 21.02.11р. начальником комерційного відділу ВП "Рівненська дирекція залізничних перевезень" було повідомлено про неможливість використання вагонної ваги типу РС-159Ц 13 В № 57, яка встановлена на колії №11 ст. Володимир-Волинський у зв'язку зі зношення основних деталей та вузлів вантажоприймальної платформи ваги, яке перевищує гранично допустимі норми.

Відповідно відправник масу вантажу визначав на автомобільних вагах, про що зазначено в накладній №36389146.

Придніпровська залізниця не сприяла забезпеченню первинного зважування грузу на вагонних вагах, як того вимагають «Правил видачі вантажів», відповідно виникли розбіжності в становленні маси вантажу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір нустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Невірне зазначення маси вантажу у залізничній накладній є порушенням в розумінні п.122 Статуту залізниць України та відповідних Правил. Дійсно, надмірне перевантаження вагона викликає загрозу безпеці дорожнього руху та відповідальність за нього вбачається обґрунтованою. Проте, у даному випадку, маса вантажу у вагоні була фактично менша, а не більша, ніж зазначено у накладній; згідно матеріалів справи не вбачається наявність негативних наслідків, зокрема, щодо доставки та видачі вантажу вантажоодержувачу, спричинених помилкою вантажовідправника - відповідача.

Тому, визначаючи по справі відповідальність вантажовідправника, судова колегія виходить саме з вищеназваних принципів права, оскільки передбачена ст.118, ст.122 Статуту залізниць України санкція є досить значною, а у даному випадку, на думку суду, розмір штрафу є непомірно великим у порівнянні і з вартістю послуг перевезення, і з вартістю вантажу (визначеною приблизно, відповідно до умов договору поставки між відповідачем та третьою особою) та з об"єктивно встановленими обставинами справи, а також, з врахуванням матеріальних інтересів сторін, їх фінансового стану за наявних інфляційних процесів у економіці держави.

Аналогічна за змістом ст.233 Господарського кодексу України згідно якої, у разі, якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Приймаючи до уваги вищевикладене, розглянувши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом і користуючись наданими йому правами, а також надавши юридичну оцінку співвідношенню пред"явлених до стягнення санкцій і наслідків допущеного відповідачем порушення, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність зменшення належних до сплати штрафних санкцій до 5 000 грн.

За таких обставин, рішення місцевого господарського суду про задоволення позову слід змінити.

Враховуючи вимоги ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його правомірних дій. Отже, апеляційна скарга задовольняється частково.

Керуючись ст. ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного малого підприємства "Євро-В", м. Луцькзадовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 03.03.2011р. у справі №5004/24/11 змінити в частині стягнення штрафу та судових витрат.

3. Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

"Позов задовольнити частково. Стягнути з Приватного малого підприємства "Євро-В" 5000 грн. штрафу, 49,58 грн. витрат на оплату державного мита, 17,70 грн. витрат на оплату інформаційно - технічного забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити."

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Волинської області.

5. Справу №5004/24/11 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Щепанська Г.А.

Суддя Бригінець Л.М.

Суддя Демидюк О.О.