Постанова № 15872755, 17.05.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2011 р. Справа № 16/5025/270/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Тимошенко О.М. , судді Грязнов В.В. при секретарі судового засідання Яковлєв Д.В.

за участю представників сторін:

Від позивача - представник ОСОБА_1 дов.б/н., від 06.07.2010 року.

Від відповідача - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства Агрофірма "Авіс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 09.03.11 р.

у справі № 16/5025/270/11 (суддя Магера В.В. )

за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

до Публічного акціонерне товариство агрофірма "Авіс"

про стягнення в сумі 111 171 грн. 85 коп., з яких 90 434,00 грн. основного боргу, 4 521,70 грн. штрафу, 7 149,20 грн. пені, 5 154,70 грн. інфляційних витрат, 1 412,25 грн. 3% річних, 2 500,00 грн. збитків на юридичні послуги

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 09 березня 2011 року у справі №16/5025/270/11 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Київ до Закритого акціонерного товариства агрофірми „Авіс”, с. Гуменці Кам`янець-Подільського району про стягнення 111 171,85 грн., з яких 90 434,00 грн. основного боргу, 4 521,70 грн. штрафу, 7 149,20 грн. пені, 5154,70 грн. інфляційних витрат, 1 412,25 грн. 3% річних, 2500,00 грн. збитків на юридичні послуги, задоволено частково.

Стягнуто із Закритого акціонерного товариства агрофірми „Авіс”, Кам`янець-Подільський район с.Гуменці, вул. Вербецьке шосе,1 (код ЗКПО 21332083) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 90 434,00 грн. (девяносто тисяч чотириста тридцять чотири гривні 00 коп.) основного боргу, 2 353,76 грн. (дві тисячі триста пятдесят три гривні 76 коп.) штрафу, 7 149,20 грн. (сім тисяч сто сорок дев`ять гривень 20 коп.) пені, 5 154,70 грн. (пять тисяч сто пятдесят чотири гривні 70 коп.) інфляційних витрат, 1 412,25 грн. (одна тисяча чотириста дванадцять гривень 25 коп.) 3% річних, 1 065,04 грн. (одна тисяча шістдесят пять гривень 04 коп.) витрат по оплаті державного мита та 226,09 грн. (двісті двадцять шість гривень 09 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В позові про стягнення 2 167,94 грн. штрафу та 2 500,00 грн. збитків на юридичні послуги відмовлено.

Відповідач публічне акціонерне товариство "Агрофірма"Авіс" подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду. Просить його скасувати, в позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що:

В основу прийнятого судом рішення покладено наступні докази, а саме «зобов 'язання щодо поставки товару позивач виконав в повному обсязі, що підтверджено видатковою накладною №РН-31 від 23.07.2010 р. та довіреність №6 від 23.07.2010 р», тобто доказами передачі товару послужили видаткова накладна та довіреність.

Однак, ПАТ Агрофірма «Авіс»не погоджується із даним висновком суду, адже вказані документи не свідчать про факт передачі Товару.

Відповідно до п. 4.2 Договору «приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку що визначається чинним законодавством.»

Видаткові накладні це документи, які видаються Продавцем товарів і які містять інформацію про кількість та вартість продукції, що буде поставлятись Покупцю.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних бухгалтерських документів передбачено у п.1 та п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, згідно до якого - «Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції.»

Таким чином, господарським судом порушено вимоги ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1 та п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704.

У винесеному судом рішенні відсутнє посилання на акт відвантаження Товару, що підтверджують факт його отримання ПАТ Агрофірмою «Авіс», акту прийому-передачі такого Товару та будь-яких інших документів на підтвердження існування заборгованості. Посилання суду на видаткову накладну, як підтвердження отримання Товару, не можуть вважатись первинними господарськими документами, адже такі документи видаються односторонньо і не відображають факту передачі Товару від Продавця до Покупця, а видаються тільки для перевезення певного Товару, крім того вони складені з порушенням вимог, що ставляться до таких документів, тобто вони є неналежними та недопустимими доказами.

Первинними документами, що свідчать про безпосередню передачу товару від Продавця до Покупця є належним чином складений акт відвантаження продукції та акт прийому-передачі продукції.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Приймаючи відповідне рішення за наслідками розгляду справи господарським судом Хмельницької області не встановлено чи завдано Позивачу реальної шкоди, чим підтверджується обсяг завданої шкоди.

ФОП ОСОБА_2 не представлено в судове засідання акту відвантаження Товару, що підтверджують факт його отримання, акту прийому-передачі такого Товару та не надано будь-яких інших документів на підтвердження існування заборгованості.

Тобто судом було поверхово досліджено подані Позивачем в обгрунтування своїх вимог докази та не дано їм належну оцінку, що призвело до прийняття незаконного рішення, в результаті чого господарським судом при винесенні рішення по справі № 16/5025/270/11 було порушено вимоги ст. 224 Господарського кодексу України.

Довіреності також не підтверджують факт прийому - передачі товару, адже довіреності виписується в односторонньому порядку і встановлює те, яка саме особа буде приймати товар та яку кількість.

Судом при розгляді справи взагалі не досліджені вказані обставини та їм не дано правильної оцінки при прийнятті рішення, в основу прийнятого рішення покладено неналежні та недопустимі докази, тобто судом порушено вимоги ст. 43 ГПК України - «Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом».

Апелянт вважає, що місцевий господарський суд мав можливість відкласти розгляд справи в межах строку вирішення спору для повного з"ясування обставин справи.

Крім того, відповідач вказує, що 16 грудня 2010 року на підставі протоколу №1 від 08.12.2010 року загальними зборами, позачергових зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства Агрофірми "Авіс" було змінено найменування юридичної особи на Публічне акціонерне товариство агрофірму "Авіс". На підтвердження подав довідку АБ №34774 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

З довідки вбачається, що, дата та номер останньої реєстраційної дії 16 грудня 2010 року.

В судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду представник апелянта не з"явився. Про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить отримання ним 24.04.2011 року повідомлення про вручення поштового відправлення.

Матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі.

Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи відповідача з підстав викладених в рішенні місцевого господарського суду.

Дослідивши докази у справі, Рівненський апеляційний господарський суд встановив.

Позивач звернувся до суду із позовом, згідно якого просить стягнути з відповідача 111 171,85 грн., з яких 90 434,00 грн. основного боргу, 4 521,70 грн. штрафу, 7 149,20 грн. пені, 5 154,70 грн. інфляційних витрат, 1 412,25 грн. 3% річних, 2 500,00 грн. збитків на юридичні послуги за невиконання відповідачем зобовязань по договору купівлі-продажу від 08.06.2010р. №08/06.2.

Позивач обгрунтував позовні вимоги тим, що:

08.06.2010р. між субєктом підприємницькою діяльністю ОСОБА_2 (продавець) та ЗАТ агрофірма „Авіс” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №08/06.2, відповідно до якого продавець зобовязується поставити та передати у власність покупця товар (аерозоль генератор U40HDE), а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити йог на умовах цього договору. Загальна вартість товару становить 100 434,0 грн. (п.п.1.1,1.2 договору).

Згідно п.п.2.1-2.3 договору сторони передбачили, що покупець зобов'язаний зробити передплату (10%) за товар не пізніше п'яти банківських днів після одержання рахунку. Продавець зобов'язаний передати вищезазначений товар після одержання грошових коштів згідно п.2.1. на розрахунковий рахунок на протязі 1 (одного) місяця після одержання коштів. Покупець робить остаточний розрахунок за товар після отримання товару.

Покупець зобовязаний розрахуватись за отриманий товар на протязі 3 (трьох) банківських днів після відвантаження товару. Оплата вартості товарів відбувається за ціною домовленості шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.п 2.4, 2.5 договору).

Відповідно до п.п.3.4, 3.5 договору сторони передбачили, що за несвоєчасний розрахунок за товар покупець виплачує штраф у розмірі 5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а також пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. За несвоєчасну поставку товару згідно пункту 2.3 продавець виплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день.

Позивач, на виконання умов договору купівлі-продажу від 08.06.2010р. №08/06.2 та рахунку-фактури №СФ-08/6.2 від 08.06.2010р. провів поставку товару (аерозоль генератор U40HDE), що підтверджено видатковою накладною №РН-31 від 23.07.2010р. та довіреністю №6 від 23.07.2010р. на отримання товару на загальну суму 100 434,00 грн.

Відповідач на виконання п.п.2.1 договору провів передоплату на суму 10 000,00 грн., що підтверджено випискою по особовому рахунку від 22.06.2010р., решту заборгованості в сумі 90 434,00 грн. відповідач не сплатив.

У звязку із наявною заборгованістю, позивач направив на адресу відповідача претензію від 22.10.2010р.із вимогою сплатити борг в сумі 90 434,00 грн., а також штраф в розмірі 280 345,40 грн. із відміткою про отримання претензії відповідачем 26.10.2010р. згідно повідомлення про вручення поштового відправлення. Відповідь на претензію позивач не отримував, докази про сплату боргу у суду відсутні.

Давши оцінку доказам у справі, Рівненський апеляційний господарський суд, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами було укладено договір купівлі-продажу від 08.06.2010р. №08/06.2, при цьому зобовязання щодо поставки товару (аерозоль генератор U40HDE) позивач виконав в повному обсязі, що підтверджено видатковою накладною №РН-31 від 23.07.2010р. та довіреністю №6 від 23.07.2010р. на отримання товару на загальну суму 100 434,00 грн. із відмітками про отримання товару представником відповідача. Відповідачем частково сплачено 10 000,00 грн. як сума попередньої оплати, що підтверджено витягом із банківського рахунку від 22.06.2010р.

При цьому, доказів про сплату відповідачем решти заборгованості за поставлений товар в сумі 90 434,00 грн. суду не подано, доводи позивача не спростовано.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом прийнято до уваги, що заявлені позивачем 5 154,70 грн. інфляційних витрат за період серпень 2010р. по грудень 2010р., 1 412,25 грн. 3% річних за період прострочення з 29.07.2010р. по 03.02.2011р., тобто за 190 днів, відповідають вимогам ч.2 ст.625 ЦК, підтверджено відповідними розрахунками, тому суд вважає їх правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення, крім основного боргу в сумі 90 434,00 грн., також пеню в сумі 7149,20 грн. за період прострочення з 29.07.2010р. по 29.01.2011р. та штраф в сумі 4 521,70 грн. 5% від суми заборгованості.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому, сторони в договорі купівлі-продажу від 08.06.2010р. №08/06.2, зокрема в п.п 3.4 договору, передбачили, що за несвоєчасний розрахунок за товар покупець виплачує штраф у розмірі 5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, а також пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Судом в даному випадку перевірено нарахування позивачем пені за період з 29.07.2010р. по 29.01.2011р. в сумі 7149,20 грн. відповідно до поданого розрахунку, який приймається як належний.

Тому, суд визнав вимогу про стягнення пені в сумі 7 149,20 грн. обґрунтованою, підтвердженою відповідними доказами та проведеним розрахунком із врахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України щодо застосування 6-ти місячного строку нарахування пені.

Стосовно нарахування штрафу в сумі 4 521,70 грн. судом враховано, що договором №08/06.2, зокрема п.п.3.4 передбачено, що покупець виплачує штраф у розмірі 5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Натомість, при проведенні перерахунку суми штрафу сум прийнято до уваги період прострочення, який визначив позивач, а саме: з 29.07.2010р. по 03.02.2011р., тобто за 190 днів прострочення за наступним розрахунком: 90434,00 грн.*5%*190дн.:360=2 353,76 грн. Тому, вимогу про стягнення з відповідача решти штрафу в сумі 2 167,94 грн. суд вважає безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Із позовної заяви слідує, що позивач також просив стягнути з відповідача 2 500,00 грн. як додаткові збитки (витрати на юридичні послуги) із посиланням на п.1 ст.623 ЦК України, як збитки. На підтвердження збитків суду подано договір про надання комерційних (юридичних) послуг №02/11 від 28.01.2011р., який укладено між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (виконавцем) та позивачем (замовником), а також платіжні доручення №30 від 08.02.2011р. на суму 2 000,00 грн. та №38 від 19.02.2011р. на суму 3 000,00 грн., одержувачем коштів є фізична особа-підприємець ОСОБА_3.

Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що 2500 грн. не підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.224 ГПК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч.2 ст.22 ЦК України під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з абз.2 п.1 Роз'яснення ВАСУ „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди” (від 01.04.1994 року №02-5/215, викладене в новій редакції на підставі рекомендацій президії ВГС України від 29.12.2007 року №04-5/239) вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, необхідно відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України)”.

В даній справі, як вважає позивач, збитки завдано неналежним виконанням зобов'язання по оплаті відповідачем коштів в сумі 90 434,00 грн., що випливає з договору купівлі-продажу від 08.06.2010р. №08/06.2. При цьому, за твердженням позивача, останній був змушений звернутись до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за юридичною допомогою, вартість якої становить 2 500,00 грн.

При цьому, судом прийнято до уваги, що ч. 1,2 ст.623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Загальними підставами для настання цивільно-правової відповідальності за завдані збитки є наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність збитків; б) протиправна поведінка заподіювача; в) причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.

При цьому, вимоги про стягнення завданих збитків можуть бути задоволені лише у випадку, якщо позивач доведе кожний з елементів складу правопорушення. Таких доказів в порядку ст.33 ГПК України позивачем суду не подано.

Крім того, місцевий господарський суд не знайшов підстав у стягненні наданих позивачу юридичних послуг в сумі 2 500,00 грн. як судових витрат, зважаючи на наступне:

Стаття 28 ГПК України, визначаючи підстави представництва юридичних осіб та громадян у господарському суді, не обмежує їх у виборі тих осіб, які здійснюватимуть таке представництво. Водночас у вирішенні питань, пов'язаних з розглядом вимог сторін та третіх осіб про відшкодування їх витрат на послуги представників у господарському суді, слід враховувати таке. За приписом ч.3 ст. 48 ГПК України передбачено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”. Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про адвокатуру” адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь яких інших представників. Натомість, доказів про здійснення адвокатських послуг суду не подано.

Таким чином, висновки місцевого господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, відповідають фактичним обставинам справи.

Рівненський апеляційний господарський суд приймає до уваги ту обставину, що в рахунку-фактурі, видатковій накладній відсутні посилання на договір купівлі-продажу.

Однак відповідач не заперечує, що купівля-продаж відбулась з інших підстав. Відповідач здійснював попередню оплату на суму 10000 грн. 22.06.2010 року на підставі п.п.2.1 договору.

У претензії, яка направлялась відповідачеві наявне посилання на договір. Відповідач не заперечив.

Посилання апелянта на ту обставину, що відсутні докази прийняття товару не відповідають фактичним обставинам справи. У видатковій накладній наявні підписи двох сторін, про видачу та отримання товару. Відповідач не заперечує отримання товару.

Місцевим господарським судом не порушено право на захист відповідача.

Ухвалою від 28 лютого 2011 року розгляд справи відкладався на 09 березня 2011 року. На ухвалі наявні відмітки про направлення сторонам її копії.

Посилання відповідача на ту обставину, що місцевий господарський суд повинен був відкласти розгляд справи 09 березня 2011 року не приймається до уваги. Відповідач не подав доказів в підтвердження своїх заперечень. Місцевий господарський суд мав можливість прийняти рішення без його участі, про що обгрунтовано в рішенні.

Та обставина, що на день прийняття рішення була змінена назва відповідача, не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

По перше - ухвалою від 28 лютого 2011 року місцевий господарський суд вимагав від відповідача надати копію свідоцтва про державну реєстрацію, довідку про включення до Єдиного державного реєстру.

Однак відповідач не виконав вимог ухвали.

По друге - відповідно до ст.25 ГПК України правонаступництво можливе на будь-якій стадії.

Рівненський апеляційний господарський суд вважає за можливе здійснити заміну відповідача Закритого акціонерного товариства агрофірми "Авіс" на Публічне акціонерне товариство агрофірму "Авіс".

Доказом зміни назви відповідача є довідка АБ №343774 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) додана відповідачем до апеляційної скарги.

За таких обставин, Рівненський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 25,99,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Здійснити заміну відповідача Закритого акціонерного товариства агрофірми "Авіс" на Публічне акціонерне товариство агрофірму "Авіс".

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Агрофірма "Авіс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 09 березня 2011 року по справі №16/5025/270/11 залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду Хмельницької області від 09 березня 2011 року по справі №16/5025/270/11 залишити без змін.

4. Матеріали справи №16/5025/270/11 повернути в господарський суд Хмельницької області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Грязнов В.В.