Постанова № 15872663, 27.05.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2011 р. Справа № 5023/510/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Кравець Т.В. , суддя Крестьянінов О.О.

при секретарі Деркач Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, довіреність б/н від 09.03.2011 р.;

відповідача ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.04.2011 р.; ОСОБА_3, довіреність б/н від 12.04.2011 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрмлинагро”, м. Харків (вх. № 1862Х/2-6) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.04.2011 р. у справі № 5023/510/11 (суддя Задорожна І.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства “ПроКредит Банк”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрмлинагро”, м. Харків

про стягнення коштів 399369,46 грн., -

в с т а н о в и л а :

В січні 2011 р. ПАТ "ПроКредит Банк" звернулосьдо Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути на його користьз ТОВ "Укрмлинагро" заборгованості за договором про надання траншу № 2.27590/6642 від 05.06.2008 р., гривневий еквівалент якої за курсом НБУ становить 301970,84 грн., з яких: боргу по капіталу 280577,28 грн., борг по процентам 9431,36 грн., пеня 11962,19 грн., та заборгованості за договором про надання траншу № 207.41235/FW202.52 від 13.04.2010 р., гривневий еквівалент якої за курсом НБУ становить 97398,62 грн., з яких: борг по капіталу 92052,49 грн., борг по процентах 2790,69 грн., пеня 2555,44 грн. Позов обґрунтовано тим, що на підставі Рамкової угоди № 6642 від 05.06.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання траншу №2.27590/6642 від 05.06.2008 р., відповідно до якого відповідачу було надано в кредит грошові кошти в сумі 55000 дол. США, строком на 48 місяців зі сплатою 18 % річних. Крім того, в рамках вищезазначеної угоди між сторонами було укладено договір про надання траншу № 207.41235/FW202.52 від 13.04.2010 р., відповідно до якого відповідачу було надано в кредит грошові кошти в сумі 12583,81 дол. США, строком на 24 місяці зі сплатою 18 % річних. Оскільки, відповідач свої обов'язки по оплаті за отриманий кредит виконував неналежним чином, у відповідача виникли зобов'язання по поверненню кредиту, сплаті процентів та сплаті пені, нарахованої згідно п.10.2. Рамкової угоди.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.04.2011 р. у справі № 5023/510/11 (суддя Задорожна І.М.) було відмовлено у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені; позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання траншу № 2.27590/6642 від 05.06.2008 р., з яких борг по капіталу 280577,28 грн.; борг по процентам 9431,36 грн.; пеня 11962,19 грн.; заборгованості за договором про надання траншу № 207.41235/FW202.52 від 13.04.2010 р., з яких: борг по капіталу 92052,49 грн., борг по процентам 2790,69 грн., пеня 2555,44 грн., та стягнуто судові витрати.

Відповідач, не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, з посиланням на те, що оскаржуване рішення було прийнято із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Крім того, під час апеляційного провадження відповідачем було надано суду апеляційної інстанції клопотання (вх. № 5344 від 24.05.2011 р.) про проведення в порядку ст. 41 ГПК України бухгалтерської експертизи, у звязку з розбіжностями та протиріччями у розрахунках, наданих позивачем.

Розглянувши вищезазначене клопотання, колегія суддів не вбачає необхідності для проведення бухгалтерської експертизи у даній справі, а тому вважає за необхідне вказане клопотання відповідача залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача і відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанції, 05.06.2008 р. між ПАТ "ПроКредит Банк" та ТОВ "Укрмлинагро" було укладено Рамкову угоду № 6642 (т. 1 а.с. 20-22).

На підставі вищезазначеної Рамкової угоди між тими ж сторонами було укладено договір про надання траншу № 2.27590/6642 від 05.06.2008 р., відповідно до якого відповідачу було надано в кредит грошові кошти в сумі 55000 дол. США, строком на сорок вісім місяців зі сплатою 18 % річних (т. 1 а.с 23-27).

Крім того, в рамках вищезазначеної Рамкової угоди між тими ж сторонами було укладено договір про надання траншу № 207.41235/FW202.52 від 13.04.2010 р., відповідно до якого відповідачу було надано в кредит грошові кошти в сумі 12583,81 дол. США, строком на двадцять чотири місяці зі сплатою 18 % річних (т. 1 а.с 28-29).

Згідно п. 3 у вищевказаних договорах про надання траншів, сторони передбачили, що кредит видається в дату, вказану в Графіку повернення кредиту і сплати процентів (раніше і надалі), що є додатком № 1 до цих договорів за умови сплати комісії за видачу кредиту. Дата підписання графіка та дата видачі кредиту не можуть виходити за межі десяти банківських днів після набуття чинності цим договором.

В п. 4. цих договорів сторони передбачили, що повернення кредиту та сплата процентів здійснюється періодичними платежами, сума і строк сплати яких визначені графіком в черговості, встановленій Рамковою угодою.

Сторонами також булопередбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання усіх грошових зобовязань позичальника, строк виконання яких настав на момент платежу у повному обсязі, ця сума погашає вимогикредитора у такій черговості незалежно від призначення платежу, вказаногоу розрахунковому документі, на підставі якого вносився платіж, якщо інше не встановлено кредитним договором чи кредитором: 1) витрати кредитора, пов'язані з погашенням заборгованості; 2) неустойка; 3) проценти за неправомірне користування кредитом; 4) заборгованість по процентах за користування кредитом; 5) заборгованість по кредиту; 6) проценти за користування кредитом; 7) кредит; 8) інші грошові зобов'язання (п. 7.7. Рамкової угоди).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону та умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином у відповідності до закону, правових актів, договору, а також у разі відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконував належним чином свої зобовязання за договором, а саме: на підставі заяви відповідача на відкриття кредитної лінії - овердрафт з максимальним лімітом в сто тисяч гривен за вих. № б/н від 06.04.2010 р., - позивач надав відповідачу кредит по договору про надання траншу № 207.41235/FW202.52 від 13.04.2010 р. згідно меморіального ордера № 72954961/75996253/205276634/192 від 13.04.2010 р. на суму 12583,81 дол. США, що дорівнює у гривневому еквіваленті 99745, 57 грн., крім того позивач надав відповідачеві кредит по договору про надання траншу № 2.27590/6642 від 05.06.2008 р., згідно виписки по рахунку №260050106062.980 за період з 05.06.2008 р. по 06.06.2008 р. в сумі 55 000,0 дол.США, що дорівнює 257175,18 грн.

В частині 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальникзобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 8.1. Рамкової угоди сторони визначили, що якщо інше не встановлено кредитним договором чи кредитором позичальник здійснює дострокове погашення після подання відповідно письмової заяви, її погодження кредитором та сплати комісії за дострокове погашення, зокрема порушення п. 8.2.1., а саме: прострочення погашення грошових зобовязань тривалістю більш ніж три банківські дні.

В пункті 8.4. Рамкової угоди сторони передбачили, що позичальник зобов'язаний достроково погасити весь залишок кредиту протягом п'яти банківських днів з дня відправлення (вручення, якщо кредитор вручив вимогу) позичальнику чи поручителям вимоги, якщо інша сума чи строк дострокового погашення не будуть вказані у такій вимозі.

На виконання вищевказаного п. 8.4. Рамкової угоди, позивач 07.10.2010 р. звернувся до відповідача з вимогами про повне дострокове погашення кредиту: за вих. № 636-1/7/19 по договору про надання траншу № 2.27590/6642 від 05.06.2008 р., за вих. № 633-1/7/10 по договору про надання траншу № 207.41235/FW202.52 від 13.04.2010 р., які залишилась відповідачем без задоволення.

Інших доказів щодо погашення відповідачем суми боргупо кредиту в матеріалах справи не має.

Таким чином, станом на момент подання позовної заяви у відповідача утворивсяборг по капіталу 280577,28 грн. по договору про надання траншу № 2.27590/6642 від 05.06.2008 р., та борг по капіталу в сумі 92052,49 грн. по договору про надання траншу № 207.41235/FW202.52 від 13.04.2010 р.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Отже, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів погашення суми боргущодо повернення кредиту, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу по капіталу 280577,28 грн. по договору про надання траншу № 2.27590/6642 від 05.06.2008 р., та боргу по капіталу в сумі 92052,49 грн. по договору про надання траншу № 207.41235/FW202.52 від 13.04.2010 р. обґрунтовані, підтверджені наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованостіпо процентам в сумі 9431,36 грн. по договору про надання траншу № 2.27590/6642 від 05.06.2008 р., та заборгованості по процентам сумі 2790,69 грн. за договором про надання траншу № 207.41235/FW202.52 від 13.04.2010 р., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договоромне встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як вже було зазначено вище, згідно договорів про надання траншу, проценти за користування кредитом встановлені у розмірі 18 % річних.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем було нараховано відповідачу пеню в розмірі 0,5 % в сумі 11962,19 грн. за договором про надання траншу № 2.27590/6642 від 05.06.2008 р. та в сумі 2555,44 грн. - за договором про надання траншу № 207.41235/FW202.52 від 13.04.2010 р.

Ч. 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції (217 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч. 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторонами було передбачено в п. 10.2. Рамкової угоди, що при порушенні встановлених цим договором строків погашення грошових зобовязань позичальникмає сплатитиштрафну пеню в розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж п'ятнадцять гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості .

Відповідно до ст.ст.627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Господарський кодекс України визначає, що відносини в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Відповідно до ч.2 ст.67, ч.4 ст.179 ГК України сторони вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємин, що не суперечать законодавству України. Під час укладення господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частина 6 ст.231 ГК України передбачає граничний розмір штрафних санкцій, що нараховуються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, але якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина 6 ст.232 ГК Кодексу встановлює строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, якщо інше не встановлено законом або договором.

Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, розмір пені, передбачений сторонами у договорі, не суперечить чинному законодавству.

Такої ж правової позиції притримується ВГСУ в Постанові від 25.01.2007 р. у справі №20-12/071.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 11962,19 грн. за договоромпро надання траншу № 2.27590/6642 від 05.06.2008 р., та пені в сумі 2555,44 грн. за договором про надання траншу № 207.41235/FW202.52 від 13.04.2010 р., - також підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача прозастосування позовної давності в один рік в частині нарахування пені, колегія суддів погоджується с висновком суду першої інстанції і вважаю цю заяву безпідставною, виходячи з наступного.

Позивачем було нараховано пеню в межах позовної давності передбаченою ст. 258 ЦК України, а саме: за договором про надання траншу № 2.27590/6642 від 05.06.2008 р. нараховано пеню за період з 05.01.2009 р. по 05.06.2009 р.; за договором про надання траншу № 207.41235/FW202.52 від 13.04.2010 р. нараховано пеню за період з 13.07.2010 р. по 13.09.2010 р.

Згідно положень ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Так, в п.12.3. Рамкової угоди № 6642 від 05.06.2008 р. сторонами було передбачено, що до всіх вимог, які випливають з угоди та кредитних договорів, встановлюється позовна давність у пять років, включаючи вимоги щодо яких законодавством встановлена чи обмежена позовна давність.

Таким чином, для задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності законні підстави відсутні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заявник апеляційної скарги не довів суду наявність обставин, на підставі яких суд мав відмовити позивачу у задоволенні вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання траншу № 2.27590/6642 від 05.06.2008 р. та заборгованості за договором про надання траншу № 207.41235/FW202.52 від 13.04.2010 р.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Харківської області від 08.04.2011 р. у справі № 5023/510/11 було прийняте у відповідності до матеріалів справи та норм чинного законодавства, і підстави для його скасування відсутні, у звязку з чим апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути задоволеною.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

п о с т а н о в и л а :

Клопотання про призначення бухгалтерської експертизи залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрмлинагро”, м. Харків, залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.04.2011 р. у справі № 5023/510/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Повний текст постанови підписаний 27.05.2011 р.