Постанова № 15872556, 23.05.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2011 р. Справа № 5023/484/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т. В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність № ВРД 039625 від 14.12.2010 р.;

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Україна", м. Харків (вх. № 1470Х/3-11 від 05.04.2011 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2011 р. у справі № 5023/484/11

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с. Ожеве Сокирянського району Черновицької області

до Приватного підприємства "Україна", м. Харків

про виконання договірних зобов'язань,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2011 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі позивач), звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, згідно якої після уточнення своїх позовних вимог, просить суд стягнути з Приватного підприємства "Україна" (далі відповідач) суму основної заборгованості в розмірі 460050,00 грн., суму пені в розмірі 92010,00 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 10776,51 грн., індекс інфляції в сумі 33123,00 грн. та пеню в розмірі 32991,26 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.03.2011 р. (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПП "Україна" на користь ФОП ОСОБА_2 основної заборгованості в розмірі 460050,0 грн., суму пені в розмірі 92010,00 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 10776,51 грн., індекс інфляції в сумі 33123,00 грн., суму державного мита в розмірі 5959,60 грн. та 223,62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми пені в розмірі 32991,26 грн. відмовлено. Рішення мотивоване тим, що позивачем було поставлено відповідачу товар згідно договору купівлі-продажу № 2, позивач свої зобовязання виконав в повному обсязі, натомість обовязок по оплаті поставленого товару відповідачем не виконаний, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість. Доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2011 р. по справі № 5023/484/11 в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтуванні апеляційної скарги відповідач зазначає, що зазначене рішення господарського суду прийнято при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в рішенні суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом порушено норми процесуального права при прийнятті рішення, що є підставою для скасування рішення в повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.2011 р. апеляційну скаргу ПП "Україна" було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.05.2011 р.

У призначене судове засідання зявився представник позивача та надав пояснення по справі.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, надіслав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 5145 від 19.05.2011 р.) у звязку з неможливістю прибути у судове засідання, так як в Харківському Окружному адміністративному суді завершується розгляд справи.

Представник позивача заперечує проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів, вислухавши думку представника позивача, зважаючи на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, і те, що правову позицію відповідача викладено в апеляційній скарзі, відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи на інший день, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності представника відповідача за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, 02.04.2010 р. між ФОП ОСОБА_2 (продавцем) та ПП "Україна" (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу № 2, згідно умов якого продавець зобовязується передати товар у власність покупця, а покупець зобовязаний прийняти товар та сплатити за нього грошові кошти.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобовязання по договору виконав в повному обсязі. 02.04.2010 р. по накладній № РН-2 представник ПП "Україна" Резнікова М.Д. та по довіреності отримала ФОП ОСОБА_2 саженці плодово-ягідних дерев в кількості 29870 штук на суму 448050,00 грн. та 12.04.2010 р. отримано саженців в кількості 800 штук на суму 12000,00 грн. Загальна вартість товару складає 460050,00 грн.

Відповідно до п. 4.3. договору, покупець здійснює оплату товару в повній сумі в безготівковій формі шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок продавця до 30.05.2010 р. На час звернення до суду відповідач свої зобовязання не виконав за отриманий товар не розрахувався.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Цивільні права і обовязки виникають з підстав ст. 174 ГК України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) -тобто погодженою дією двох або більше сторін.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що 08.07.2010 р. та 21.07.2010 р. позивач направив на адресу відповідача претензії з вимогами погасити борг та оплатити товар, але на претензію відповідач не відреагував.

П. 6.5. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату за отриманий товар, покупець зобовязаний сплатити продавцю пеню в розмірі 20% від загальної суми даного договору, що складає 92010,00 грн.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст.217 ГК України встановлено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Водночас, до штрафних санкцій ст. 230 ГК України відносить господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (що складає 33123,00 грн.), а також три проценти річних від простроченої суми (в розмірі 10776,51 грн.), якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 32991,26 грн. пені за період з 30.05.2010 р. по 01.12.2010 р., посилаючись на Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), в розмірі, яка підлягає стягненню з відповідача 32991,26 грн., оскільки договором вже передбачено стягнення пені в розмірі 20% в сумі 92010,00 грн.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги, наведені в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2010 р. у справі № 25/136 відсутні.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 99, 101, 102, п.1 ст.103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні клопотання Приватного підприємства "Україна", м. Харків про відкладення розгляду справи відмовити.

В задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства "Україна", м. Харків відмовити.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2011 р. у справі № 5023/484/11 залишити без змін.

Головуючий суддя Погребняк В.Я.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Слободін М.М.

Повний текст постанови підписано 25.05.2011 р.