Постанова № 15872553, 23.05.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2011 р. Справа № 5023/1924/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивач не зявився

відповідач не зявився

ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова ОСОБА_1 (дов. № 3119/10-025 від 21.10.10р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова (вх. № 1801 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 31.03.11 р. у справі № 5023/1924/11

за позовом ТОВ "ПКП ПАВА"

до ТОВ "ПОЛЛУКС ПЛЮС"

про виконання договірних зобов"язань

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ “ПКП ПАВА” звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ “ПОЛЛУКС ПЛЮС” про стягнення коштів за договором № 08/17 від 20.03.2008р., частково, в сумі 3000,0 грн., за договором № 09/8 від 10.04.2009р., частково, в сумі 3000,0, та за договором № 11/1 від 04.01.2011р., частково, в сумі 3000,0 грн.

ТОВ “ПОЛЛУКС ПЛЮС” звернулося із зустрічним позовом до ТОВ “ПКП ПАВА” про визнання правочину у вигляді договору № 08/17 від 20.03.2008р., зі змінами та доповненнями до нього, укладеного між позивачем та відповідачем, дійсним з 20.03.2008р.; про визнання правочину у вигляді договору № 09/8 від 10.04.2009р., зі змінами та доповненнями до нього, укладеного між позивачем та відповідачем, дійсним з 10.04.2009р.; про визнання правочину у вигляді договору № 11/1 від 04.01.2011р., зі змінами та доповненнями до нього, дійсним з 04.01.2011р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 31 березня 2011 року по справі № 5023/1924/11 (суддя Тихий П.В.) в позові ТОВ “ПКП ПАВА” до ТОВ “ПОЛЛУКС ПЛЮС” відмовлено повністю. Зустрічний позов ТОВ “ПОЛЛУКС ПЛЮС” до ТОВ “ПКП ПАВА” задоволено повністю. Визнано дійсним правочин у вигляді договору № 08/17 від 20.03.2008 року, зі змінами та доповненнями до нього, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “ПКП ПАВА” (ідентифікаційний код 33676182) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ПОЛЛУКС ПЛЮС”(ідентифікаційний код 34755537), з 20.03.2008 року. Визнано дійсним правочин у вигляді договору № 09/8 від 10.04.2009 року, зі змінами та доповненнями до нього, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю “ПКП ПАВА” (ідентифікаційний код 33676182) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ПОЛЛУКС ПЛЮС” (ідентифікаційний код 34755537), з 10.04.2009 року. Визнано дійсним правочин у вигляді договору № 11/1 від 04.01.2011 року, зі змінами та доповненнями до нього, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “ПКП ПАВА” (ідентифікаційний код 33676182) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ПОЛЛУКС ПЛЮС” (ідентифікаційний код 34755537), з 04.01.2011 року.

ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне зясування обставин справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 31.03.2011 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати правочин у вигляді договору № 08/17 від 20.03.2008р., зі змінами та доповненнями до нього, укладеного між позивачем та відповідачем; правочин у вигляді договору № 09/8 від 10.04.2009р., зі змінами та доповненнями до нього, укладеного між позивачем та відповідачем; правочин у вигляді договору № 11/1 від 04.01.2011р., зі змінами та доповненнями до нього, не дійсними. При цьому зазначає про те, що на підставі використаних документів та бази даних ДПС, в ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ «ПОЛЛУКС ПЛЮС»не здійснювало реальної діяльності, визначення якої передбачено для вимог податкового законодавства, таким чином вважає, що вказані правочини укладені з метою формування штучного кредиту, що призвело до ухилення від сплати податків до бюджету України.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, докази його належного повідомлення про час та місце розгляду справи знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач також відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання апеляційної інстанції свого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, в звязку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши уповноваженого представника ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного..

Як встановлено судом першої інстанції, 20.03.2008р. між ТОВ «ПКП ПАВА»(позивачем) та ТОВ «ПОЛЛУКС ПЛЮС»(відповідачем) був укладений договір № 08/17 відповідно до умов якого відповідач зобовязався поставити, а позивач прийняти та оплатити запасні частини до екскаватору ЕКГ-5 відповідно до специфікації до цього договору, за цінами, узгодженими сторонами на момент відвантаження. На підставі договору № 08/17 від 20.03.2008 року та додаткових угод до нього відповідачем було поставлено позивачу запасних частин на загальну суму 1657176,00 грн., в т.ч. ПДВ.

10.04.2009р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 09/8, відповідно до якого відповідач (продавець) зобовязався передати у власність позивача (покупець) продукцію, номенклатура, кількість, ціна якої визначені в специфікаціях, що є невідємними частинами цього договору, а покупець зобовязався прийняти та оплатити продукцію на умовах укладеного договору. На виконання умов договору № 09/8 від 10.04.2009р. та додаткових угод до нього відповідачем було здійснено поставку товару позивачеві на загальну суму 4940911,06 грн., в т.ч. ПДВ.

04.01.2011р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 11/1 відповідно до якого відповідач зобовязався передати у власність позивача продукцію, номенклатура, кількість, ціна якої визначені в специфікаціях, що є невідємними частинами цього договору, а покупець зобовязався прийняти та оплатити продукцію на умовах укладеного договору. На підставі договору № 11/1 від 04.01.2011р. відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 406205,34 грн., в т.ч. ПДВ.

Звертаючись з позовом до господарського суду ТОВ «ПКП ПАВА»послався на те, що, ТОВ «ПОЛЛУКС ПЛЮС»не має на підприємстві необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, що, на його думку, унеможливлює реальне здійснення відповідачем господарських операцій, та в силу ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України доводить порушення такої вимоги, додержання якої є необхідною для чинності правочину, як спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. На думку позивача, єдиний правовий наслідок укладених між позивачем та відповідачем договорів збільшення сум необґрунтованої податкової вигоди у відповідача. Таким чином, вважає вказані договори нікчемними, в звязку з чим на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України просив суд стягнути з відповідача грошові кошти, які були отримані останнім від позивача в сумі 3000,00 грн. за договором № 08/17 від 20.03.2008р.; в сумі 3000,00 грн. за договором № 09/8 від 10.04.2009р.; в сумі 3000,00 грн. за договором № 11/1 від 04.01.2011 р.

Відмовляючи у задоволення первісних позовних вимог ТОВ «ПКП ПАВА»суд першої інстанції виходив з того, що вся визначена спірними договорами продукція була фактично поставлена відповідачем та оплачена позивачем у повному обсязі. Факт передачі та оплати товару не заперечується сторонами та підтверджується даними бухгалтерського обліку, актами звіряння розрахунків, первинними документами (специфікаціями, витратними накладними, податковими накладними), складеними у відповідності з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про податок на додану вартість»та Положенням Міністерства фінансів України про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 , якими обумовлено кількість, найменування, асортимент та ціна товару, а також підписами відповідальних осіб позивача та відповідача.

При цьому, аналізуючи положення ст.ст. 202, 203, 204, 206, 208, 215, 228 Цивільного кодексу України суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що сторонами в момент вчинення оспорюваних правочинів додержані всі необхідні вимоги чинного законодавства України, вони підписані двома сторонами, в договорах зазначені усі суттєві умови, що характерні для договору купівлі-продажу, а саме: предмет, якість та кількість товару, зобов'язання сторін, ціна товару та порядок розрахунків, умови та строк поставки, відповідальність сторін, вирішення спорів, строк дії договору. Крім того, сторони вчинили дії, спрямовані на виконання договорів, а саме: передали товар та сплатили за нього грошові кошти, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами.

Надані позивачем в обґрунтування позову письмові докази свідчать про те, що спільні дії позивача та відповідача при укладенні та виконанні договору № 08/17 від 20.03.2008р., договору № 09/8 від 10.04.2009р., договору № 11/1 від 04.01.2011р., та додаткових угод до них, спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. В свою чергу, позивачем не доведено тієї обставини, що внаслідок виконання сторонами умов спірних договорів мало місце порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння цим майном. Відсутність основних та транспортних засобів у відповідача, відсутність значної кількості працюючих на його підприємстві ще не дає підстав для здійснення висновків про відсутність фактичних господарських операцій за спірними угодами, та спрямованість цих угод на порушення публічного порядку.

З огляду на зазначене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову.

ТОВ “ПОЛЛУКС ПЛЮС” звернулося із зустрічним позовом до ТОВ “ПКП ПАВА” про визнання правочину у вигляді договору № 08/17 від 20.03.2008р., зі змінами та доповненнями до нього, укладеного між позивачем та відповідачем, дійсним з 20.03.2008р.; про визнання правочину у вигляді договору № 09/8 від 10.04.2009р., зі змінами та доповненнями до нього, укладеного між позивачем та відповідачем, дійсним з 10.04.2009р.; про визнання правочину у вигляді договору № 11/1 від 04.01.2011р., зі змінами та доповненнями до нього, дійсним з 04.01.2011р.

В зустрічні позовні вимоги судом першої інстанції задоволені у повному обсязі з посиланням на те, що вказані договори відповідають вимогам чинного законодавства України, а обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту прав та законних інтересів узгоджується з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України, оскільки у підпункті 7.5. пункту 7 договору № 08/17 від 20.03.2008р., з додатковими угодами до нього, підпункті 9.4. пункту 9 договору № 09/8 від 10.04.2009р., з додатковими угодами до нього, а також у підпункті 9.4. пункту 9 договору № 11/1 від 04.01.2011р., з додатковими угодами до нього, сторони передбачили такий спосіб захисту порушеного або оспорюваного права, як звернення до суду з позовом про визнання договору дійсним.

Колегія суддів не погоджується з даними висновками та вважає. що місцевий господарський суд передчасно дійшов висновку про задоволення зустрічних, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2, цієї статті, визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії яка порушує право, відновлення становища яке існувало до порушення, примусове виконання обовязку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності державної влади, органу влади автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, норами зазначеної статті не передбачений такий спосіб захисту, як визнання договору дійсним.

Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідними додатковими угодами до спірних договорів сторони дійсно передбачили такий спосіб захисту порушеного або оспорюваного права, як звернення до суду з позовом про визнання договору дійсним.

Однак, предметом позовних вимог в даному господарському спорі є стягнення заборгованості за спірними договорами, з окремою вимогою про визнання спірних договорів недійсними ТОВ “ПКП ПАВА” до господарського суду не звертався. Отже, на час звернення позивача за зустрічним позовом до суду зазначені ним договори є дійсними.

Таким чином, зустрічна позовна вимога по суті є нічим іншим, як вимогою про встановлення факту неправомірності дій ТОВ “ПКП ПАВА” щодо визнання ним нікчемними спірних договорів, які були виконані сторонами, а не на поновлення порушеного права або захист охоронюваного законом інтересу.

Розглядаючи таку вимогу суд не здійснює захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників правовідносин, оскільки вимогу щодо визнання недійсними спірних договорів ТОВ «ПКП ПАВА»не заявлено.

Таким чином, посилання в рішенні суду на умови додаткових угод до спірних договорів, якими передбачено право звернення до суду з позовом про визнання договору дійсним, як на підставу для задоволення зустрічних позовних вимог ТОВ “ПОЛЛУКС ПЛЮС”, в даному випадку є недоречним та передчасним, в звязку з чим рішення в частині задоволення зустрічних позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Твердження заявника скарги про те, що дії ТОВ “ПОЛЛУКС ПЛЮС” спрямовані на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобовязання, а також про неможливість реального здійснення фінансово-господарської діяльності товариства у порядку, передбаченому приписами чинного законодавства, не підтверджено належними доказами по справі та не мають відношення до предмету спору.

Посилання заявника апеляційної скарги про те, що спірні правочини укладені з метою формування штучного кредиту, що призвело до ухилення від сплати податків до бюджету України також не містить жодного документального обґрунтування.

Вимоги апеляційної скарги ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова щодо визнання недійсними укладених між сторонами по справі договорів є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1,4 ч.1 ст. 104 ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 31.03.11 по справі № 5023/1924/11 в частині задоволення зустрічних позовних вимог скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні зустрічного позову відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 23 травня 2011 року