Постанова № 15872512, 19.05.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2011 р. Справа № 5021/125/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 дов. № 5663 від 10.08.2010р.

відповідача ОСОБА_2 дов. б/н від 23.11.2010р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1666С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 17.03.2011 р. по справі № 5021/125/2011

за позовом ПП "Система комплексної безпеки Сатурн-200", м. Київ

до ТОВ “Енерго-сервісне підприємство "Атлант-С", м. Суми

про стягнення 81 342,05 грн.

встановила:

В січні 2011 р. позивач ПП "Система комплексної безпеки Сатурн-200", м. Київ звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень, просив суд стягнути з відповідача ТОВ “Енерго-сервісне підприємство "Атлант-С", м. Суми 50251,10 грн. основного боргу та 5747,23 грн. пені з посиланням на те, що відповідач не виконав у повному обсязі зобовязання за договором підряду № 1551 від 27.05.2008р. та на підставі договору про розстрочення боргу № 180 від 16.08.2010р.

Рішенням господарського суду Сумської області від 17.03.2011 р. по справі № 5021/125/2011 (суддя Моїсеєнко В.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 50251,10 грн. основного боргу, 2440,63 грн. пені, витрати по сплаті державного мита у сумі 526,92 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 152,88 грн. В задоволенні вимог про стягнення 3306,60 грн. пені відмовлено. Провадження у справі стосовно стягнення 31090,95 грн. основного боргу припинено за відсутністю предмету спору в цій частині.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за укладеним між сторонами договором; що пеня підлягає частковому стягненню з відповідача на користь позивача на підставі умов зазначеного договору та відповідних вимог чинного законодавства України та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати частково та прийняти нове рішення, яким стягнути з нього на користь позивача 38286,80 боргу та 1432,18 грн. пені, а в задоволенні вимог про стягнення 11964,30 грн. боргу та 4315,05 грн. пені просить відмовити з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Зокрема, в обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що правильна сума боргу, яка повинна бути зазначена в п. 1.1 договору № 180 від 16.08.2010р. і відповідати умовам договору № 1551 щодо його ціни, становить 78412,34 грн., а не 90376,65 грн., як вважає позивач. Тому, договір № 180 є допустимим доказом наявності боргу, що склався за договором № 1551, лише в сумі 78412,34 грн. З урахуванням часткового погашення боргу за період з моменту підписання договору № 180 від 16.08.2010р. борг станом на 16.11.2010р. склав 48286,80 грн., а на момент звернення позивача з позовом борг склав 38286,80 грн., пеня 1432,18 грн. та ін.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що відповідач в апеляційній скарзі не установлює фактів, не подає доказів, не зазначає підстав, з яких порушено питання про перегляд рішення суду першої інстанції. Позивач зазначив, що в своєму власному розрахунку відповідач не врахував положення 1 додаткової угоди та письмового доказу про курс гривні відносно до долару США на день розрахунку та ін.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі надані на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, та доводи, викладені в апеляційній скарзі в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2008р. між сторонами укладено договір № 1551, відповідно до умов якого позивач зобовязався виконати визначені цим договором роботи, а відповідач, в свою чергу, зобовязався прийняти та оплатити їх вартість відповідно до умов цього договору.

Крім того, як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 16.08.2010р. між сторонами укладено договір № 180 про розстрочку боргу, який виник за виконані роботи за договором № 1551 від 27.05.2008р.

Згідно з п. 1.1 договору № 180 від 16.08.2010р. відповідач визнає борг перед позивачем за цим борговим документом, а позивач надає відповідачу розстрочку у погашенні боргу, що утворився за договором № 1551 від 27.05.2008р., станом на 01.08.2010р., на суму 90376,64 грн. з 16.08.2010р. до 16.11.2010р.

Відповідно до п. 2.2.3 договору № 180 від 16.08.2010р., у разі затримки погашення відповідачем боргу згідно з графіком, позивач передає цей договір до господарського суду для стягнення боргу у судовому порядку.

У відповідності до п. 3.1 договору № 180 від 16.08.2010р., за несвоєчасну сплату боргу, нараховується договірна санкція в розмірі 0,1 відсотка від суми боргу, яка нараховується за кожний день прострочення, але не більше ніж 100 відсотків загальної суми боргу.

На час укладення договору № 180 від 16.08.2010р. відповідач визнав факт та розмір боргу в сумі 90376,64 грн., однак, неналежним чином виконав свої зобовязання за цим договором, лише частково погасив заборгованість, тому, сума заборгованості відповідача на день розгляду справи склала 50251,10 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України, визначає договір, як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що відповідач доказів сплати 50251,10 грн. боргу за договором № 180 від 16.08.2010р. не надав, суд першої інстанції правомірно зробив висновок, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2440,63 грн., оскільки пеня позивачем обрахована з порушенням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, якою встановлено, що розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Подвійна облікова ставка НБУ в період з 24.09.2010р. по 03.02.2011р. була встановлена в розмірі 7,75%.

Відповідач в апеляційній скарзі в розрахунку ціни договору № 1551 використав частини відомостей та додатків до цього договору № 1551, без врахування додаткової угоди до спірного договору № 1551 та додатків до неї таблиць № 1,2,3,4.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди, ця додаткова угода складена у двох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу, є невід'ємною частиною договору № 1551 від 23.05.2008р. Зазначена додаткова угода та додатки таблиці № 1-4 додані до позовної заяви та знаходяться у справі.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди до договору № 1551, при зміні курсу НБУ відносно долара США більш як на 3 відсотки, вартість обладнання та матеріалів буде змінено пропорційно зміні курсу долара, при цьому зазначено про курс долара США на початок дії додаткової угоди - 505,00 грн. за 100 доларів США.

На момент підписання акту виконаних робіт № 2 від 27.11.09р. курс НБУ становив 798,10 грн. за 100 доларів США.

У відсотковому відношенні під час дії додаткової угоди до договору № 1551 від 23.05.2008р. відбулася зміна курсу долара США по курсу НБУ відносно базового на 58,039604 %.

Отже, сторони за договором № 1551 від 23.05.2008р. домовилися у такому випадку змінити вартість обладнання пропорційно зміни курсу долара США відповідно до додаткової угоди до договору № 1551 від 23.05.2008р.

Ціна договору № 1551 від 23.05.2008р. під час підписання акту виконаних робіт № 2 від 27.11.2009 складала 190376,64 грн. З врахуванням перерахованого відповідачем авансового платежу від 28.10.2009р. на суму 100000 грн., ціна договору № 1551 від 23.05.2008, склала 90376,65 грн.

Таким чином, посилання відповідача на те, що сума боргу, яка зазначена в договорі № 180, не відповідає фактичним обставинам справи, є безпідставними.

Розрахунок суми боргу, наведений відповідачем в апеляційній скарзі, не ґрунтується на договірних складових ціни договору та не містить ціни складових договору - кожного з об'єктів.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у звязку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному зясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються, не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Рішення господарського суду Сумської області від 17.03.2011 р. по справі № 5021/125/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 19.05.2011 р.