Постанова № 15872479, 18.05.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2011 р. Справа № 5021/131/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Камишева Л.М.,

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача –Ліпатов І.А.

відповідача –Кучменко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1683 С/1-12) та апеляційну скаргу позивача (вх. № 1829 С/1-12) на рішення господарського суду Сумської області від 1 квітня 2011 року у справі № 5021/131/2011

за позовом компанії "Гоойоорд Б.В.", що діє через представництво компанії "Гоойоорд Б.В." в Україні, м. Київ

до закритого акціонерного товариства "Крафт Фудз Україна", м. Тростянець Сумської області

про стягнення 396 135,06 грн.,

встановила:

У січні 2011 року компанія "Гоойоорд Б.В.", що діє через представництво компанії "Гоойоорд Б.В." в Україні (далі - позивач) звернулась до господарського суду Сумської області з позовною заявою до закритого акціонерного товариства "Крафт Фудз Україна" (далі - відповідач), в якій просила стягнути з відповідача 396135,06 грн. заборгованості, в т.ч. 234205,12 грн. неустойки за прострочку повернення відповідачем орендованого майна, 69356,40 грн. вартості пошкодженого майна, 86489,45 грн. витрат на оплату професійних послуг, 6084,09 грн. пені за прострочку оплати орендних платежів.

Рішенням господарського суду Сумської області від 1 квітня 2011 року у справі № 5021/131/2011 (суддя Лугова Н.П.) позовні вимоги позивача задоволено частково в сумі 240 289,21 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 234205,12 грн. неустойки, 6 084,09 грн. пені, 2 402,89 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач із рішенням суду першої інстанції не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 1 квітня 2011 року у справі № 5021/131/2011 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Позивач із рішенням суду першої інстанції також не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 01.04.2011 р. у справі № 5021/131/2011 в частині відмови в задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача вартості пошкодженого майна на суму 69 356,40 грн. та витрат на оплату професійних послуг на суму 86 489,45 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача в цій частині.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, які призвели до прийняття неправильного рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29 квітня 2011 року апеляційну скаргу відповідача та апеляційну скаргу позивача на рішення господарського суду Сумської області від 01.04.2011 р. об'єднано в одне провадження.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу позивача, в яких посилається на її необґрунтованість та безпідставність, у зв’язку з чим просить залишити без змін рішення господарського суду Сумської області від 01.04.2011 р. у справі № 5021/131/2011 в частині відмови у позові щодо стягнення з відповідача на користь позивача 69356,40 грн. вартості пошкодженого майна та 86 489,45 грн. витрат на оплату професійних послуг, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що вимоги відповідача, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи, в якому просить розглядати апеляційні скарги позивача та відповідача разом, яке колегією судів відхилено як безпідставне.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах доводи позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, 20 травня 2008 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено орендну угоду № 05/08-29IFR-КRAFTF/ТР0804-2858 (далі - договір), відповідно до умов якої орендодавець передав орендареві в оренду нежитлове приміщення загальною площею 145 кв.м., розташоване на другому поверсі будинку за адресою: м. Київ, вул. І. Франка, 29 згідно плану будівлі, наведеному в додатку А до договору, а орендар прийняв зазначене приміщення та протягом строку дії договору зобов’язався сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

На виконання пункту 1.3. договору сторонами складений акт приймання-передачі приміщення (додаток Б до договору), який підписаний та скріплений печатками сторін (т. 1 а. с. 54, 55).

Відповідно до п. 2.1.3. договору термін оренди завершується 18.03.2010 р.

12 березня 2010 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою продовжено термін оренди до 17 квітня 2010 року (т. 1 а. с. 65, 66).

Відповідно до п. 4.6.1. договору термін повернення приміщення визначається моментом припинення дії договору, тобто відповідно до додаткової угоди № 1 від 12.03.2010 р.) - 17.04.2010 р.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як зазначає позивач, він свої зобов’язання за вищевказаним договором виконав в повному обсязі, передав в оренду відповідачеві приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі, однак відповідач, в порушення умов договору свої зобов'язання по передачі приміщення в обумовлений строк не здійснив, приміщення повернув з недоліками та зауваженнями, про що зазначено в акті повернення-приймання приміщення від 29.05.2010 р. (т. 1 а. с. 68, 69).

В зв’язку з чим позивачем на підставі п. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу неустойку в розмірі подвійної орендної плати за невиконання обов'язку по поверненню орендованого майна після закінчення строку дії договору за період прострочення з 17.04.2010 р. - з дня закінчення строку дії договору по 29.05.2010 р. - дати повернення майна у повному обсязі в сумі 234205,12 грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З наведеного слід зробити висновок, що якщо договором оренди встановлений строк повернення майна і орендар не виконав це зобов'язання у встановлений строк, він вважається таким, що прострочив, і зобов'язаний сплатити орендодавцю неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, якщо не доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов'язання щодо повернення майна.

Орендна угода № 05/08-29IFR-КRAFTF/ТР0804-2858 припинила дію 17.04.2010р.

Відповідно до п. 4.6.2. договору після припинення дії договору орендар зобов’язаний відновити стан приміщень і повернути орендодавцю приміщення в такому стані, в якому приміщення було прийняте орендарем.

Згідно з п. 4.6.1. договору передача відповідачем приміщення позивачу після припинення договору оформлюється двостороннім актом приймання -передачі.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не виконав свого обов'язку щодо своєчасного повернення приміщення та не відреагував на листи позивача щодо організації передачі приміщення. Відповідачем надіслано акт приймання-передачі приміщення позивачу поштою тільки 26.05.2010 р., позивач отримав цей акт 27.05.2010 р. та підписав його 29.05.2010 р.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що приміщення не поверталися позивачу, оскільки останній не міг визначитися із вартістю відновлювальних робіт, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивач визначився з такою вартістю ще 31.03.2010 р. у своєму листі № 69-310310, а крім того зобов'язання щодо визначення стану приміщення та зобов'язання щодо своєчасного повернення приміщення є різними зобов'язаннями. В будь-якому випадку відповідач був зобов’язаний повернути приміщення в строки, обумовлені договором.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що укладеною між сторонами орендною угодою від 20.05.2008 р. чітко не встановлена процедура, строки, порядок повернення орендарем приміщень після закінчення терміну оренди колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються вищевикладеним.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 234 205,12 грн. подвійної орендної плати за оренду приміщення за весь час прострочення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 6084,09 грн. пені за фактом прострочення зобов'язання по сплаті орендної плати колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 762 цього Кодексу за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до п. 2.6. договору усі платежі згідно цього договору здійснюються авансом протягом п’яти робочих днів першого місяця кварталу, за який проходить оплата на підставі оригіналу рахунка-фактури.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.01.2010 р. відповідач отримав виставлений орендодавцем рахунок на оплату № 1 від 06.01.2010 р. на суму 175233,06 грн. Тобто, орендар був зобов'язаний сплатити орендну плату до 12.01.2010 р. Однак всупереч умовам договору орендар прострочив зобов'язання та сплатив орендну плату орендодавцеві в розмірі 175 233,06 грн. лише 16.03.2010р.

Пунктом 4.1.1. договору сторони передбачили нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період невиконання грошових зобов'язань, за кожний день прострочення від суми порушеного зобов'язання по будь-якому з вищезазначених платежів, якщо вони прострочені більш ніж на 14 днів від обумовленої дати сплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

31 березня 2010 року позивач направив відповідачеві вимогу, викладену в рахунку № 98 від 31.03.2010 р. щодо сплати пені за прострочення сплати орендної плати, яку відповідач отримав 01.04.2010 р., однак залишив без задоволення.

Таким чином, нарахування позивачем пені за вищевказаним договором повністю відповідає вимогам розділу V Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР, у зв’язку з чим колегія суддів дійшла висновку про правомірність їх задоволення судом першої інстанції в сумі 6084,09 грн., виходячи із розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, в зв’язку з чим підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача колегія суддів не вбачає.

Рішення господарського суду Сумської області від 01.04.2011 р. в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 234205,12 грн. неустойки та 6 084,09 грн. пені є законним та ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Щодо апеляційної скарги позивача про скасування рішення господарського суду Сумської області від 01.04.2011 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача вартості пошкодженого майна на суму 69 356,40 грн. та витрат на оплату професійних послуг на суму 86 489,45 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача вартості пошкодженого майна на суму 69356,40 грн. суд першої інстанції виходив з того, що позивач в акті прийому-передачі від 29.05.2010 р. при прийомі приміщення від орендаря конкретно не зазначив про стан приміщення.

Проте, з таким висновком колегія суддів не погоджується, оскільки в акті прийому-передачі приміщення від 29.05.2010 р. вказано, що орендодавець підписує такий акт із зауваженнями до стану приміщення, які він виклав в акті обстеження стану приміщення після завершення оренди, який був складений разом з підписанням акту прийому-передачі приміщення від 29.05.2010 р.

В акті обстеження стану приміщення від 29.05.2010 р. позивачем викладені зауваження до стану приміщення та у п. 5.1. вказано, що приміщення знаходяться у незадовільному технічному і санітарному стані та потребують ремонту.

Посилання суду першої інстанції на те, що при обстеженні стану приміщення та складанні окремого акту від 29.05.2010 р., тобто не в момент здачі-прийому, був відсутній представник відповідача, не відповідає обставинам справи, оскільки акт приймання-передачі від 29.05.2010 р. був підписаний відповідачем разом із актом обстеження стану приміщень після завершення оренди від 29.05.2011 р. (т. 1 а. с. 74).

Крім того, господарським судом Сумської області не досліджено належним чином листів відповідача № 104 від 03.04.2010 р., № 2498 від 25.06.2010 р., №2459 від 03.06.2010 р. та кошторис ремонтних робіт наданий відповідачем після повернення позивачу приміщень, в яких відповідач визнав свій обов'язок провести ремонтні роботи у приміщенні для повернення їх у належному стані та визначив вартість проведення таких робіт.

У листі № 2459 від 03.06.2010 р. відповідач зазначив про проведення оцінки вартості ремонтних робіт згідно поданих кошторисів підрядних організацій та визначив загальну вартість ремонтних робіт, необхідних, для приведення приміщень у нормальний стан по всім орендованим приміщенням на загальну суми 863 527,04 грн. з урахуванням ПДВ.

30 квітня 2010 року відповідач надіслав позивачу лист за № 104, в якому визнав факт пошкодження приміщення та підтвердив свої зобов'язання щодо здійснення відновлювальних робіт приміщення.

Вищевикладені обставини справи дають підстави колегії суддів дійти висновку, що відповідач підтвердив той факт, що на момент припинення дії договору оренди приміщення знаходилося не в тому стані, в якому було прийнято відповідачем за договором оренди, що підтверджується актом обстеження стану приміщення після завершення оренди від 29 травня 2010 року. Відповідач визнав повернення орендованих приміщень позивачу у неналежному стані, а також необхідність проведення ремонтних робіт для повного відновлення приміщень.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги зазначені обставини справи та не дослідив належним чином докази на їх підтвердження.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з пунктом 6.2.2. договору в випадку невиконання чи неналежного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань згідно умов цього договору винна сторона сплачує стороні, якій спричинені збитки, суму таких збитків у повному обсязі, а також відшкодовує всі понесені витрати на підставі відповідних документів, які підтверджують факти понесених витрат у зв'язку зі спричиненням таких збитків, а також їх взаємозв'язок з невиконанням чи неналежним виконанням своїх обов'язків за цим договором винною стороною.

Таким чином, сторони у договорі оренди передбачили, що у випадку невиконання відповідачем зі своєї вини обов'язку щодо повернення позивачу приміщення у стані, який було обумовлено в договорі, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві збитки, спричинені таким невиконанням.

Відповідно до частини 1 статті 779 Цивільного кодексу України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини.

Пунктом 4.6.2. договору передбачено, що орендар зобов'язаний відновити стан приміщення і повернути орендодавцю приміщення в такому стані, у якому приміщення було прийнято орендарем.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості пошкодженого майна у розмірі 69 356,40 грн. є обґрунтованими, оскільки розрахунок позивача узгоджується з кошторисом відновлювальних робіт, умовами договору та вимогами діючого законодавства, в зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача вартості пошкодженого майна у розмірі 69 356,40 грн. не може вважатися обґрунтованим, оскільки прийняте при неповному з’ясуванні обставин справи та порушенні норм матеріального права, в у зв’язку з чим колегія суддів знаходить підстави для часткового задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення в зазначеній частині.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату професійних послуг в сумі 86489,45 грн. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В обґрунтування зазначених позовних вимог позивач посилається на те, що пунктом 4.1.1. договору сторони передбачили, що орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю за його вимогою:

- вартість будь-яких робіт (включаючи винагороди за професійні послуги), що пов'язані з приміщенням і виконуються орендодавцем після того, як орендар не виконав своїх обов'язків;

- будь-які витрати (включаючи винагороди за професійні послуги), які несе орендодавець: розглядаючи письмові прохання орендаря, незалежно від їх узгодженості, вартість яких можливо передбачити заздалегідь; на підготовку та направлення повідомлення про порушення орендарем своїх обов'язків у випадках, коли орендодавець був змушений залучати надання професійних послуг; з підготовки та виконання графіків ліквідації заподіяних приміщенню збитків або з складання акту про повернення приміщення в неналежному стані по закінченні строку оренди, якщо приміщення повернене орендарем у стані, що не відповідає умовам договору.

Таким чином, сторони у договорі визначили вичерпний перелік випадків, коли орендарем сплачується винагорода за професійні послуги за вимогою орендодавця.

Аналізуючи договір про надання юридичних послуг від 11 травня 2010 року, звіти про надані послуги від 10 серпня 2010 року, 10 вересня 2010 року, 6 жовтня 2010 року та їх розрахунок, колегія суддів вбачає, що перелік наданих позивачу послуг не співпадає з професійними послугами, винагорода за які передбачена п. 4.1.1. Крім того, із деяких наданих послуг не вбачається їх надання саме за орендною угодою № 05/08-29IFR-КRAFTF/ТР0804-2858 від 20 травня 2008 року.

Надані позивачем платіжні документи щодо оплати послуг із призначенням платежу «юридичне консультування»також не можуть бути підставою для стягнення з відповідача винагороди за професійні послуги, передбачені п. 4.1.1. договору, оскільки не підтверджують сплату позивачем послуг саме за орендною угодою від 20.05.2008 р.

Крім того, колегія суддів вважає, що наявні у матеріалах справи докази на підтвердження витрат на оплату професійних послуг не є належними і допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України.

Зазначені докази не подавались позивачем до суду першої інстанції в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідно до ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Такого обґрунтування позивач до суду апеляційної інстанції не подав.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивачем не доведено допустимими та належними доказами витрати на оплату професійних послуг у розмірі 86 489,45 грн., у зв'язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано та правомірно було відмовлено у задоволенні позову в цій частині.

Рішення господарського суду Сумської області від 01.04.2011 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача винагороди за професійні послуги в сумі 86489,45 грн. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга позивача в зазначеній частині –без задоволення.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

В задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи відмовити.

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 1 квітня 2011 року у справі № 5021/131/2011 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача вартості пошкодженого майна у розмірі 69 356,40 грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з закритого акціонерного товариства «Крафт Фудз Україна»(42600, Сумська область, м. Тростянець, вул. Набережна, 28-А, код 00382220, ІПН 003822218163) на користь Гоойоорд Б.В., що діє через представництво компанії «Гоойоорд Б.В.»в Україні (01030, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, 52-А, код 26600565, ІПН 266005626596, п/р 26003004072700 в банку АБ «ІНГ Банк України», МФО 300539) 69356,40 грн. вартості пошкодженого майна.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 1 квітня 2011 року у справі № 5021/131/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Камишева Л.М.

Повний текст постанови по справі підписаний 16 травня 2011 року