Рішення № 15872040, 31.05.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.05.2011 Справа № 15/50-ПН-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Клепай З.В. при секретарі Буюклу І.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора Генічеського району в інтересах держави в особі Генічеської міської ради, м. Генічеськ Херсонської області

до Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

3-я особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель у Херсонській області, м. Херсон

про вилучення земельної ділянки та стягнення 14 265 грн. 10 коп.

за участю прокурора: Пагуба Т.В. - посвідчення №73 від 08.07.2010р.

представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - ОСОБА_1 - паспорт серії НОМЕР_1, виданий Генічеським РВ УМВС Українив Херсонській області від 21.02.2008р.

від третьої особи - ОСОБА_2 - представник, довіреність від 23.02.2011р. №04-13/751, посвідчення №18 від 25.08.2009р.

Прокурором Генічеського району Херсонської області в інтересах держави в особі Генічеської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Управління з контролю за використанням та охороною земель у Херсонській області, заявлено позов до Приватного підприємця ОСОБА_1 про вилучення з користування земельної ділянки площею 0,08га. (землі водного фонду) на території міста Генічеськ, узбережжя протоки тонкої, з приведенням її у придатний для користування стан та стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 14265,10 грн.

Позивач, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання у судове засідання свого представника не направив, клопотання про відкладення розгляду справи не заявив. У своїй заяві №07/02.01.-244 від 23.05.11р. позивач заявив клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з тим, що відповідач фактично не використовував земельну ділянку з грудня 2005 року по 24.10.08р. З жовтня 2005 року було укладено угоду між позивачем та відповідачем з обмовленням розміру оплати за використання спірної земельної ділянки, на виконання якої відповідач перерахував до бюджету міської громади грошові кошти.

Представник третьої особи у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В частині звільнення земельної ділянки заперечує на тій підставі, що на спірній земельній ділянці розташоване нерухоме майно, яке є його власністю. Щодо відшкодування шкоди, то він повідомив, що на протязі всього періоду він сплачував за користування земельної ділянки у розмірах, які йому встановив позивач у тимчасових угодах.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін та прокурора, суд -

в с т а н о в и в:

Прокуратурою Генічеського району було проведено перевірку виконання вимог земельного законодавства на території міста Генічеськ. За результатами перевірки встановлено, що відповідач самовільно зайняв та використовує земельну ділянку загальною площею 0,08 га (землі водного фонду) під розміщення причалу у м.Генічеськ, узбережжя протоки Тонкої без наявності правовстановлюючих документів на землю (договору оренди землі або державного акту на землю.

Статтею 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Третя особа при здійснені перевірки використала поняття самовільного зайняття земельної ділянки що визначене ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», відповідно до якої самовільне зайняття земельних ділянок - будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України право на земельну ділянку виникає після укладення договору оренди або одержання державного акту та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації забороняється.

У той же час Вищий господарський суд у своїх Рекомендаціях № 04-06/15 від 02.02.2010 "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства" у вирішенні спорів про право власника об'єкта нерухомості на земельну ділянку, на якій він розташований, судам слід враховувати, що виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, що випливає з положень статті 377 ЦК України (435-15) і статті 120 ЗК України (2768-14).

При цьому, реєстрація права власності на будівлю і споруду автоматично не тягне за собою перехід права користування земельною ділянкою під нею, оскільки в наведених вище нормах цивільного та земельного законодавства йдеться про перехід права власності на землю при переході права власності на об'єкт нерухомості на підставі договору відчуження. Разом з тим, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не на підставі договору відчуження не тягне за собою безумовного переходу права власності на земельну ділянку під об'єктом нерухомості, а вимагає в цьому випадку окремого договірно-правового регулювання шляхом укладання відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і власником споруди в установленому порядку. При цьому, закон не встановлює обов'язковість укладання чи поновлення з вказаних підстав договору оренди земельної ділянки, на якій розташована будівля, проте визначає переважне право власника об'єкта нерухомості на ділянку, на якій він розташований. Отже, правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

За змістом статті 377 ЦК України ( 435-15 ) та статті 120 ЗК України ( 2768-14 ) до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З огляду на приписи статті 182, частини 2 статті 331, статті 657 ЦК України (435-15) покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно необхідно враховувати, що така особа має право на земельну ділянку, на якій розміщено придбане нею нерухоме майно, та земельну ділянку, необхідну для його обслуговування, і відсутність у цієї особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку, не може кваліфікуватись як самовільне зайняття земельної ділянки. Враховуючи викладене, у таких випадках положення статті 212 ЗК України ( 2768-14 ) застосуванню не підлягають.

Примусове звільнення земельної ділянки шляхом знесення розташованого на ній об'єкта нерухомості, право власності на який оформлено у встановленому законом порядку, порушує права особи, гарантовані статтею 41 Конституції України ( 254к/96-ВР ).

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 03.06.09р., що набрало чинності, за позивачем визнано право власності будівель і споруд (обєктів нерухомості), що розташовані на спірній земельні ділянці. Право власності на ці об'єкти зареєстровано у Генічеському БТІ, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.07.09р. №23358885.

За таких умов примусове звільнення відповідачем земельної ділянки, на якій розташовані об'єкти нерухомості, що є його власністю, є порушенням його прав, гарантованих статтею 41 Конституції України, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Прокурором також заявлені вимоги про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 14265, 10 грн., яка ним розрахована відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 року N 284 (284-93-п). Вказана методика передбачає випадки відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам у випадках, передбачених главою 24 ЗК України, це ст.156, 157 ЗК України, які передбачають випадки відшкодування таких збитків у випадку вилучення земель для суспільних потреб та встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок та інші випадки погіршення як стану земельної ділянки або приведення їх у непридатний для використання стан.

Оскільки ці випадки не є підставою для стягнення шкоди з відповідача, а фактично є підстава для відшкодування збитків у зв'язку з користуванням відповідачем земельною ділянкою без правоустановчих документів, а тому у вирішенні спорів за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду, і не оформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарським судам крім спеціальних норм необхідно брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 ЦК України (435-15), частини 2 статті 224 ГК України (436-15). Крім того, для застосування такого засобу відповідальності слід встановлювати як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини), так і ступінь вини в розумінні статті 1193 ЦК України.

Із матеріалів справи вбачається, що збитки розраховані без врахування вказаних норм, а також без врахування того, що відповідач на підставі документів, що йому надав позивач, перераховував позивачу грошові кошти за користування земельною ділянкою

За таких умов прокурор не довів розмір збитків у зв'язку з використанням відповідачем земельної ділянки без правоустановчих документів, а факт шкоди, за який прокурор просить відшкодувати шкоду, матеріалами справи не доведений.

За таких умов підстав для задоволення позову не вбачається.

Керуючись ст.ст.82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1.В задоволені позову відмовити.

Суддя З.В. Клепай

Дата підписання рішення 01.06.2011р.

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України