Рішення № 15871985, 25.05.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

25 травня 2011 року справа № 5020-779/2011

За позовомПриватного підприємства „Скутельник”,

ідентифікаційний код 19003277

(вул. Партизанська, 9, м. Севастополь, 99011)

доФонду комунального майна Севастопольської міської Ради,

ідентифікаційний код 25750044

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

про визнання права на відшкодування витрат,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (ПП „Скутельник”) ОСОБА_1 керівник, спеціальний витяг з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.05.2011;

відповідач (Фонд комунального майна Севастопольської міської ради) явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив.

Обставини справи:

19.05.2011 Приватне підприємство „Скутельник” (далі позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (далі відповідач) про визнання права на відшкодування вартості невідємних поліпшень, які виникли внаслідок проведеної позивачем реконструкції та перепланування обєкта оренди, в сумі 163866,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем права позивача на відшкодування вартості проведених ним невідємних поліпшень обєкта оренди за договором оренди нерухомого майна №185-06, укладеним між сторонами 30.06.2006.

Ухвалою від 19.05.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-779/2011, розгляд справи призначено на 25.05.2011.

Відповідач у засідання суду 25.05.2011 явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані судом документи не надав, про причини незявлення суду не сповістив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно і належним чином, що підтверджується відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення /арк. с. 27/.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що явка учасників процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, суд вирішив розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Відповідач в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав письмовий відзив на позов /арк. с. 67/, в якому зазначив, що позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими, оскільки Договором оренди нерухомого майна №185-06 від 30.06.2006, а саме його пунктом 2.7 встановлено, що здійснюючи поліпшення обєкта оренди орендар в будь-якому випадку не набуває частки у праві власності на обєкт оренди.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.06.2006 між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради (Орендодавець) та Приватним підприємством „Скутельник” (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна №185-06 (далі Договір) /арк. с. 12-13/, за яким з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець зобовязався передати, а Орендар прийняти в оренду нерухоме майно вбудовані нежитлові приміщення підвального поверху, загальною площею 108,0 м2, розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Партизанська, 9, які перебувають на балансі РЕП-17 (надалі обєкт оренди), вартість якого складає, згідно з Актом оцінки вартості (експертним висновком) від 31.08.2005 112016,00 грн (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 8.2 Договору, він є новою редакцією договору оренди №349-05 від 07.10.2005.

Строк дії договору відповідно до пункту 7.1 Договору (зі змінами, внесеними протоколом від 24.05.2007 /арк. с. 15/) встановлений до 24.05.2012.

Протоколом від 02.08.2007 узгодження змін до договору оренди №185-06 від 30.06.2006 сторони змінили цільове призначення обєкта оренди з „надання послуг по ремонту побутової та оргтехніки за індивідуальними замовленнями” на „офіс” /арк. с. 16/.

Протоколом від 15.10.2007 узгодження змін до договору оренди №185-06 від 30.06.2006 сторони доповнили Договір пунктом 2.7, згідно з яким орендар, при здійсненні поліпшень обєкта оренди, не набуває частки у праві власності на обєкт оренди в жодному разі, в тому числі і у випадку, якщо внаслідок поліпшення, здійсненого за згодою орендодавця, створено нову річ /арк. с. 17/.

Пунктом 2.6 Договору передбачено, що всі поліпшення обєкта оренди, які можуть бути відокремлені без шкоди обєкту, є власністю орендаря. Якщо невідємні поліпшення обєкта оренди здійснені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості в рахунок плати за користування обєктом оренди. Якщо орендар без згоди орендодавця здійснив поліпшення, які неможливо відокремити без шкоди для обєкта оренди, він не має права на відшкодування їх вартості.

Відповідно до наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради №894 від 28.09.2007 (зі змінами, внесеними наказом №252 від 11.03.2008), позивачу наданий дозвіл на здійснення невідємних поліпшень обєкта оренди за Договором №185-06 від 30.06.2006 за рахунок коштів орендаря на суму 170670,00 грн /арк. с. 19-20/.

Наказом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради №672 від 19.06.2008 погоджено обсяг витрат орендаря на здійснення невідємних поліпшень вбудованих нежитлових приміщень площею 108,0 м2 по вул. Партизанська, 9 в сумі 163866,00 грн, а орендаря зобовязано, зокрема, ввести в експлуатацію закінчений реконструкцією обєкт /арк. с. 21/.

Згідно з Актом Державної приймальної комісії від 20.08.2008, після проведеної позивачем реконструкції та перепланування обєкт оренди прийнятий в експлуатацію; площа обєкта після реконструкції та перепланування 99,0 м2 /арк.с.22-25/.

16.05.2011 з метою реалізації своїх прав позивач надіслав на адресу відповідача заяву (вих. №148) про відшкодування вартості понесених ним витрат на невідємні поліпшення обєкта оренди за договором №185-06 від 30.06.2006 у сумі 163866,00 грн /арк. с. 65/.

У відповіді на заяву позивача відповідач повністю відхилив предявлені вимоги, посилаючись на те, що внаслідок проведеної позивачем реконструкції та перепланування обєкта оренди було створено нову річ, а в цьому разі, відповідно до пункту 2.7 Договору, відшкодування вартості невідємних поліпшень, на думку відповідача, неможливо /арк.с.26/.

Наведене стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Наведеній нормі кореспондує частина перша статті 759 Цивільного кодексу України, згідно з якою, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 30.06.2006 між сторонами був укладений договір №185-06 /арк. с. 12-13/, який за своєю правовою природою є договором оренди.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 07.08.2008 у справі №5020-2/211, яке в силу частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлює преюдиціальні факти, договір оренди нерухомого майна №185-06 від 30.06.2006 (зі змінами та доповненнями, внесеними протоколами узгоджень змін до договору оренди від 24.05.2007 та 02.08.2007), укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та Приватним підприємством „Скутельник” визнаний дійсним /арк. с. 18/.

Отже, між сторонами виникли господарські зобовязання.

Враховуючи, що обєктом оренди є комунальне майно, застосуванню до спірних відносин сторін підлягають відповідні норми Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також норми спеціального законодавства в сфері оренди комунального майна, яким є Закон України „Про оренду державного та комунального майна”.

Статтею 23 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” унормовано, що орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна. Якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до частини третьої статті 778 Цивільного кодексу України, якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Пунктом 2.6 Договору оренди нерухомого майна №185-06 від 30.06.2006 встановлено, що в разі якщо невідємні поліпшення обєкта оренди здійснені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат чи на зарахування їхньої вартості в рахунок плати за користування обєктом оренди.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Закон (зокрема, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України) надає кожній особі право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права є визнання права.

Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив зобовязання, визначені пунктом 2.6 Договору оренди нерухомого майна №185-06 від 30.06.2006, і права позивача.

Позивач просить визнати за ним право на відшкодування вартості невідокремлених (невідємних) поліпшень, які виникли внаслідок проведеної ним реконструкції та перепланування обєкта оренди за договором №185-06 від 30.06.2006 у сумі 163866,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що здійснення орендарем невідємних поліпшень обєкта оренди відбулося за безпосередньою згодою відповідача.

Для проведення реконструкції та перепланування обєкта оренди позивачем з Приватним підприємством „Добрий дом” (підрядник) було укладено договір підряду №39 від 19.11.2007, відповідно до пункту 1.1 якого замовник (позивач) доручив, а підрядник зобовязався виконати роботи по реконструкції та переплануванню вбудованих нежитлових приміщень 3-поверхового житлового будинку під офіси по вул. Партизанська, 9 в м.Севастополі /арк. с. 37/

Відповідно до довідок про вартість виконаних підрядних робіт від 25.02.2008 до договору підряду №39 від 19.11.2007, вартість виконаних робіт склала 170670,00 грн /арк.с.41-45/.

Факт здійснення оплати вартості невідємних поліпшень обєкта оренди Приватним підприємством „Скутельник” підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень №782 від 10.12.2007 на суму 20000,00 грн, №12 від 16.01.2008 на суму 60000,00грн, №17 від 28.01.2008 на суму 40000,00 грн, №41 від 12.02.2008 на суму 27000,00 грн, №45 від 20.02.2008 на суму 20000,00 грн, №50 від 29.02.2008 на суму 3670,00 грн та відповідними виписками по особовому рахунку позивача /арк. с. 53-58/.

Крім того, здійснення позивачем невідємних поліпшень обєкта оренди за власні кошти Приватного підприємства „Скутельник” підтверджується аудиторським висновком про витрати орендаря на ремонт та невідємні поліпшення орендованого обєкта з пояснювальною запискою до нього /арк. с. 59-62/, бухгалтерською довідкою /арк. с. 63/ та висновком про вартість невідємних поліпшень орендованого майна /арк. с. 66/, згідно з якими вартість невідємних поліпшень орендованого майна становить 163866,00 грн.

Отже, оскільки поліпшення речі зроблено орендарем за згодою орендодавця, позивач має право на відшкодування вартості здійснених витрат в сумі 163866,00 грн.

За викладених обставин суд вважає доводи позивача щодо погодження з відповідачем невідємних поліпшень обєкта оренди за договором №185-06 від 30.06.2006 та здійснення оплати зазначених робіт у сумі 163866,00 грн за власний рахунок обґрунтованими та доведеними.

Доводи відповідача щодо відсутності у позивача правових підстав для визнання права на компенсацію невідємних поліпшень обєкта оренди за договором №185-06 від 30.06.2006 суд визнає недоведеними та необґрунтованими, виходячи з наступного.

По-перше, частина друга статті 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, на яку посилається відповідач, регулює питання компенсації вартості невідокремлених поліпшень орендованого майна у випадку припинення чи розірвання договору оренди, що убачається із самої назви зазначеної статті. Оскільки судом встановлено, що договір є чинним, ця норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин сторін.

По-друге, пункт 2.7 Договору, на який також посилається відповідач, регулює відносини права власності на обєкт оренди, а не відносини щодо відшкодування понесених орендарем витрат на здійснення невідокремлених (невідємних) поліпшень обєкта оренди.

Водночас, пунктом 2.6 Договору, який не змінений і не виключений з Договору оренди №185-06 від 30.06.2006, чітко визначено, що орендар має право на відшкодування вартості витрат на здійснені ним невідємні поліпшення обєкта оренди за умови, якщо ці поліпшення здійснені за згодою Орендодавця.

Зважаючи на вищевикладене, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито в розмірі 85,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати за Приватним підприємством „Скутельник” (99011, м. Севастополь, вул.Партизанська, 9, ідентифікаційний код 19003277) право на відшкодування Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) вартості невідємних поліпшень обєкта нерухомого майна вбудованих приміщень, площею 99,0 м2, розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Партизанська, 9, в сумі 163866,00 грн.

3.Стягнути з Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м.Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) на користь Приватного підприємства „Скутельник” (99011, м. Севастополь, вул.Партизанська, 9, ідентифікаційний код 19003277; п/р 26005945575321 в КРФ ПАТ „Укрсоцбанк” в м. Севастополі, МФО 324010) державне мито в сумі 85,00 грн (вісімдесят пять грн 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис В.О. Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

30.05.2011.