Ухвала суду № 15871945, 26.05.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" травня 2011 р. Справа № 5019/649/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекстпорт»

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Рокитнівський спецкар’єр»

про стягнення 87338 грн. 60 коп.

Суддя Мамченко Ю.А.

Представники:

від позивача: представник не з’явився;

відповідача: представник не з'явився.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноекспорт»звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Рокитнівський спецкар’єр»68996,05 грн. заборгованості за поставлений товар, 13868,21 грн. інфляційних втрат, 4474,34 грн. трьох відсотків річних. Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги викладені у позовній заяві.

В судове засідання позивач не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №3300106984012.

Відповідач в судове засідання не з’явився, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що стверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №3300106984004. Причин неявки в судове засідання не повідомив.

В зв’язку з закінченням строку розгляду господарського спору, передбаченого ст.69 Господарського процесуального кодексу України, суд, керуючись ст.75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі видаткових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноекстпорт»передало Відкритому акціонерному товариству «Рокитнівський спецкар’єр»товар в кількості, асортименті, за цінами, на суму, що зазначено у видаткових накладних, які підписані сторонами.

На підставі видаткових накладних: №РН-0000020 від 24.03.2008 року, №РН-0000021 від 24.03.2008 року, №РН-0000022 від 24.03.2008 року, №РН-000048 від 15.05.2008 року, №РН-000052 від 23.05.2008 року, №РН-000053 від 23.05.2008 року, №РН-000105 від 01.09.2008 року, за довіреностями ЯОШ №146332 від 24.03.2008 року, ЯОШ № 146332 від 24.03.2008 року, ЯОШ №146332 від 24.03.2008 року, НБІ № 037059 від 16.05.2008 року, НБІ №037074 від 23.05.2008 року, ЯПД №340779 від 01.09.2008 року відповідачем отримано від позивача товар на загальну суму 663116,60 грн.. Відповідачем частково оплачено отриманий товар в розмірі 594120,55 грн., що стверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та рахунками специфікаціями на відвантаження та відправку щебеневої продукції.

Заборгованість за поставлений товар складає 68996,05 грн..

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.202 Цивільного кодексу правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Поставка товару позивачем не суперечить вимогам ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України.

Статтею 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 639 Цивільного Кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом.

Сторони своїми діями засвідчили існування між ними договірних відносин.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач на адресу відповідача надіслано вимогу про оплату товару №169 від 20.01.2009 року, що стверджується копією квитанції про відправлення та описом вкладення, проте відповідач відповідно до вимог ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України у семиденний строк з дня пред’явлення претензії не оплатив заборгованість перед позивачем.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зазначає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на суму боргу за період з 01.02.2009 року по 28.02.2011 року нараховано інфляційні втрати в розмірі 13868,21 грн. та за період з 01.02.2009 року по 31.03.2009 року 3% річних в розмірі 4474,34 грн.. Розрахунок перевірено судом та визнано вірним.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 68996,05 грн. заборгованості за поставлений товар, 13868,21 грн. інфляційних втрат, 4474,34 грн. трьох відсотків річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Рокитнівський спецкар’єр»(34200, Рівненська область, с.Рокитне, вул.І.Франка, 101, код ЄДРПОУ 03443838, р/р 26000249945051 в Рівненській Філії ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 333391) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноекстпорт»(07400, Київська область, м.Бровари, вул.Київська, 290, код ЄДРПОУ 24890524, р/р 26005010300304 в ВАТ «Міжнародний інвестиційний банк»м.Київ, МФО 380582) 68996,05 грн. заборгованості за поставлений товар, 13868,21 грн. інфляційних втрат, 4474,34 грн. трьох відсотків річних, 873,39 грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписаний «31»травня 2011 року