Рішення № 15871938, 24.05.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" травня 2011 р. Справа № 5019/924/11

за позовом прокурор м.Кузнецовська в інтересах держави в особі державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

до відповідача Закрите акціонерне товариство Монтажне управління №12 "Електропівденмонтаж"

про стягнення 9 573 грн. 50 коп.

Суддя Бережнюк В.В.

Представники:

Від позивача : Мархайчук О.І.

Від відповідача : не з'явився

Від органу прокуратури : Кривецька-Люпіч Т.А.

СУТЬ СПОРУ: Прокурор м.Кузнецовська в інтересах держави в особі державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Закритого акціонерного товариства Монтажне управління №12 "Електропівденмонтаж" про стягнення в сумі 9 573 грн. 50 коп., з яких - 8 733 грн. 01 коп. - основний борг, 613 грн. 01 коп. - інфляційні втрати, 226 грн. 51 коп. - 3% річних. В обґрунтування вимог зазначає, що відповідачем не виконано умови Договору №17 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 24.09.2003 р.

В судовому засіданні представники органу прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали повністю. Просять стягнути з відповідача вказану суму боргу.

Представник відповідача 24 травня 2011 року в судове засідання не з'явився. Через канцелярію суду подав відзив на позов, у якому позовні вимоги визнає в частині стягнення суми основного боргу 8 733 грн. 01 коп. В частині стягнення 613 грн. 01 коп. - інфляційних втрат та 226 грн. 51 коп. - 3% річних просить в позові відмовити, оскільки відносно відповідача порушено провадження у справі про визнання його банкрутом, та ухвалою господарського суду Рівненської області від 25.01.2007 р. введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ЗАТ МУ-12 "ЕПМ". Відповідач вказує, що відповідно до ст.23 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута. Тому вважає, що позивачем безпідставно нараховані інфляційні втрати та 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників органу прокуратури та позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2003 року між Закритим акціонерним товариством Монтажне управління №12 "Електропівденмонтаж" (Споживач) та Відокремленим підрозділом "Рівненська атомна електрична станція" (Енергопостачальна організація) було укладено Договір №17 про постачання теплової енергії в гарячій воді (арк.с.7-9). Згідно предмету Договору Енергопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбаченими цим Договором.

Відповідно до п.3.2.2. Договору Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої енергії в обсяги і терміни, які передбачені Договором.

За умовами розділу 6 Договору "Порядок розрахунків" розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до діючих тарифів встановлених місцевими органами влади. Розрахунковим періодом є календарний місяць наступний за розрахунковим. Розрахунки виконуються на підставі рахунків, які направляються споживачеві Енергопостачальною організацією. Споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання Споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою енергією сплачується не пізніше 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно п.10.1. цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.12.2004р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4. Договору). Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відбитками печаток сторін.

На виконання умов Договору №17 позивач здійснив постачання теплової енергії в гарячій воді за період з лютого 2010 року по листопад 2010 року. Для оплати відповідачем спожитої теплової енергії в гарячій воді позивачем було виставлено рахунки (арк.с.10-12).

Відповідач в свою чергу не здійснив оплату вчасно та у повному обсязі, внаслідок чого за останнім за період лютий-листопад 2010 року утворилася заборгованість в сумі 8 733 грн. 01 коп. Зазначена обставина підтверджується розрахунком розміру заборгованості, який визнаний судом правильним (арк.с.6), та підписаним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 19.01.2011 р. (арк.с.13).

Крім того, 22.02.2011 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №001-15/1754, однак вона залишена без належного реагування (арк.с.14).

Покликаючись на ст.625 Цивільного кодексу України, з огляду на прострочення виконання зобов'язання, позивач нарахував відповідачу 613 грн. 98 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції та 226 грн. 51 коп. - 3% річних. Наданий суду розрахунок перевірено та визнано правильним.

Розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 8733 грн. 01 коп. обґрунтовані, визнаються відповідачем та підлягають задоволенню.

Разом з цим, нараховані позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання втрати від інфляції в сумі 613 грн. 98 коп. та 226 грн. 51 коп. - 3% річних також підлягають задоволенню зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.23 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як передбачено статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановлені статтею 625 ЦК України санкції є особливою формою відповідальності і не є штрафними (фінансовими, економічними) санкціями, які зазначаються у ст.23 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та застосовуються незалежно від того чи визнаний боржник банкрутом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

Наданий суду розрахунок інфляційних втрат та 3% річних перевірено та визнано правильним.

Доказів сплати боргу відповідач суду не надав.

Отже, позовні вимоги прокурора м.Кузнецовська в інтересах держави в особі державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" підтверджуються Договором, розрахунком, іншими матеріалами справи, ґрунтуються на законодавстві, тому підлягають задоволенню повністю в сумі 9 573 грн. 50 коп., з яких - 8 733 грн. 01 коп. - основний борг, 613 грн. 01 коп. - інфляційні втрати, 226 грн. 51 коп. - 3% річних.

На відповідача покладаються судові витрати на підставі частини другої ст. 49 ГПК України, внаслідок його неправильних дій - доведення спору до господарського суду.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства Монтажне управління №12 "Електропівденмонтаж" (34400, Промислова зона, м.Кузнецовськ, Рівненська область, код ЄДРПОУ 04723250) на користь державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (м.Кузнецовськ, Рівненська область, 34400, код ЄДРПОУ 05425046) - 8 733 грн. 01 коп. - основного боргу, 613 грн. 01 коп. - інфляційних втрат, 226 грн. 51 коп. - 3% річних.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства Монтажне управління №12 "Електропівденмонтаж" (34400, Промислова зона, м.Кузнецовськ, Рівненська область, код ЄДРПОУ 04723250) в доход державного бюджету України 102 грн. 00 коп. державного мита.

4. Стягнути з Закритого акціонерного товариства Монтажне управління №12 "Електропівденмонтаж" (34400, Промислова зона, м.Кузнецовськ, Рівненська область, код ЄДРПОУ 04723250) в доход державного бюджету України 236 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Бережнюк В.В.

повне рішення підписано 27 травня 2011 року