Рішення № 15871893, 24.05.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.05.2011 р. Справа № 18/859/11

за позовом Комунального підприємства "Центральна диспетчерська служба міських пасажирських перевезень" Полтавської міської ради, вул.110-річчя Полтави, 4, м. Полтава, 36000

до Приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 36000

про стягнення 1890,00 грн.

Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 03.05.2011р.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Обставини справи: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1890,00 грн. згідно Договору №9009 від 01.07.2009р., з яких: 504,00 грн. - основний борг, 1350,72 грн. - пеня, 32,28 грн. - штраф.

Відповідач не скористався наданими йому правами (ст.22 ГПК України) для захисту своїх інтересів, а саме: в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, про що свідчать повідомлення про вручення ухвал суду (в матеріалах справи).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем проживання відповідача є: АДРЕСА_1, що співпадає з адресою, зазначеною в позовній заяві.

Оскільки, необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, і господарський суд повідомив належним чином відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання, згідно з п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України (від 10.12.2002р. №75), а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, то справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

01 липня 2009 року між ПП ОСОБА_2 та Комунальним підприємством "Центральна диспетчерська служба міських пасажирських перевезень" Полтавської міської ради був укладений Договір №90009 моніторингу транспортної роботи та надання інформаційно-консультативних послуг при організації перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування.

Згідно з умовами вказаного вище договору, Комунальне підприємство "Центральна диспетчерська служба міських пасажирських перевезень" Полтавської міської ради, як "Виконавець" зобов'язувалось надавати послуги, щодо моніторингу транспортної роботи (послуг по контролю за рухом транспортних засобів), а ПП ОСОБА_2 як "Замовник" приймати належним чином надані послуги та оплачувати їх вартість.

У відповідності до п. 3.1 Договору ПП ОСОБА_2 повинна була щомісяця проводити попередню оплату в розмірі 252 гривні в т.ч. ПДВ 42 гривні за одну одиницю транспортного засобу.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 01 березня 2010 року по 31 березня 2010 року відповідач надав, а ПП ОСОБА_2 прийняла послуги на загальну суму 756,00 гривень, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 0000098 від 31 березня 2010 року на суму 756 грн., в тому числі ПДВ.

Згідно із вказаним актом послуги надані належним чином, зауважень та претензій з боку ПП ОСОБА_2 немає.

Відповідно до п. 3.1. Договору ПП ОСОБА_2 зобов'язувалася оплачувати надані послуги з кінцевим терміном 5 числа місяця наступного за звітним, але як зазначає позивач, ПП ОСОБА_2 було сплачено лише 252,00 гривні.

Таким чином, заборгованість відповідача складає 504,00 грн.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Згідно із ст. 903 Цивільного кодексу України "Замовник" зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 509-510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно із статтями 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На підставі вищевикладеного, вимога позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 504,00 грн. підтверджена наявними у справі доказами та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 3.2. договору в разі несплати Замовником зазначеної суми 5-го числа місяця наступного за звітним, нараховується пеня в розмірі 1% від вказаної суми за кожний день прострочення оплати.

Згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів (відповідач у цій справі) сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1350,72 грн. за період червень 2010 р. - лютий 2011 р.

Виходячи зі ст. 3 цього Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Наведений вище Закон поширюється на правовідносини, учасниками яких є юридичні особи та фізичні особи підприємці, оскільки, згідно з преамбулою Закону, предметом його дії є договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, оскільки суб'єктами правовідносин, що регулюються зазначеним Законом є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Таким чином, яким би способом не визначався розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний, оскільки Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено обмеження розміру пені, що підлягає стягненню за прострочення платежу, а саме: не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (від суми простроченого платежу).

За вказаних підстав, в разі, коли розмір пені встановленої сторонами перевищує подвійну облікову ставку НБУ, то слід застосовувати розмір пені, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ.

Оскільки, відповідно до розрахунку позовних вимог розмір пені був обрахований позивачем у відношенні 1% від простроченого платежу і є таким, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у спірний період, пеня має визначатися з урахуванням обмежувальних норм Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (в розмірі подвійної облікової ставки НБУ).

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені частково, у розмірі 41 грн. 50 коп. за період червень-листопад 2010 року.

Також, відповідно до п. 3.2 за прострочення оплати понад 30 календарних днів додатково Замовник (відповідач) сплачує штраф у розмірі 7 % від зазначеної вартості наданих послуг, що становить 35,28 грн.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008року №01-8/211, в пункті 48, якого зазначено, що штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Відтак, умови договору передбачають цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу. При цьому, чинне законодавство не встановлює граничного розміру неустойки і збільшення її розміру за рахунок встановлення штрафу у випадку порушення виконання зобовязання з оплати у встановлений вказаним договором строк не суперечить чинному законодавству, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такого виду неустойки як пеня.

При укладені договору сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу та пені у разі невиконання відповідачем умов договору, а саме: порушення строку оплати наданих послуг. Тому, одночасне застосування штрафу та пені не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору.

Положеннями статей 627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, вимога про стягнення штрафу в сумі 35,28 грн. обґрунтована і підлягає задоволенню.

На підставі викладеного суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Керуючись ст.ст. 32-33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 36000 на користь Комунального підприємства "Центральна диспетчерська служба міських пасажирських перевезень" Полтавської міської ради, вул.110-річчя Полтави, 4, м. Полтава, 36000 (ЄДРПОУ 35658165, р/р 260005629 в АБ "Полтава-Банк", МФО 331489) - 504,00 грн. боргу, 41,50 грн. пені, 35,28 грн. штрафу, 31,34 грн. державного мита та 72,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Суддя Босий В.П.

Повне рішення складено: 30.05.2011 р.