Рішення № 15871797, 23.05.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" травня 2011 р.

Справа № 20/17-1109-2011

За позовом: Публічного акціонерного товариства “Компанія “РАЙЗ”

до відповідача: Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Комінтернівська птахофабрика"

про стягнення 463 352,94 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: не з’явились.

СУТЬ СПОРУ: ПАТ “Компанія “РАЙЗ” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з СТОВ „Комінтернівська птахофабрика” 463 352,94 грн., з яких: 372 880,03 грн. –основний борг за товар, що поставлений позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору поставки насіння с/г культур на умовах товарного кредиту № 281/16 від 3.08.2010р., із врахуванням нарахованих позивачем відсотків за користування кредитом в сумі 7,12 грн., 14 331,85 грн. –пеня, 29 588,34 грн. –32% річних, 46 545,60 грн. –збитки.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що в порушення умов договору № 281/16 від 3.08.2010р. відповідачем проведено оплату поставленого товару несвоєчасно та не у повному обсязі, що і зумовило нарахування встановлених договором фінансових санкцій.

У судовому засіданні 18.04.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, у судове засідання 23.05.2011р. не з’явився, надіславши до суду клопотання (а.с.41) про розгляд справи без участі представника. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином під розпис у судовому засіданні 18.04.2011р. (а.с.32).

Відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Комінтернівська птахофабрика" про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на юридичну адресу, зазначену у договорі, яка не змінювалася, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру (а.с.59), що підтверджується наявними у справі поштовими повідомленнями (а.с.35, 40).

У судові засідання представник відповідача не з’явився, надавши суду відзив на позовну заяву (а.с.66-68), в якому, не висловивши жодних заперечень щодо основного боргу, пені та річних, просить при вирішенні спору по суті прийняти рішення, яким в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «РАЙЗ»до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Комінтернівська птахофабрика»про стягнення заборгованості та штрафних санкцій - відмовити в частині стягнення 7,12 грн. відсотків за користування товарним кредитом та 46 545,60 грн. збитків за неналежне виконання грошових зобов'язань по оплаті товару.

Крім того, відповідач вказує, що Позивачем невірно було розраховано розмір штрафних санкцій, оскільки, сума заборгованості станом на 13.04.2011 року, згідно розрахунків Відповідача, є іншою та дорівнює 344 032,30 грн., що вказано в акті звірки взаємних розрахунків, підготовленому Відповідачем, натомість Позивачем не враховані всі суми здійснених платежів по договору та не враховано строки для проведення таких розрахунків.

В обґрунтування заперечень проти відсотків за користування товарним кредитом, відповідач зазначає, що, в порушення пункту 2.7 договору, жодного акту про надання послуг товарного кредитування на адресу Відповідача не надходило.

На думку Відповідача, вимога щодо стягнення збитків є також безпідставною, оскільки зазначений пункт договору фактично встановлює додаткову майнову відповідальність у вигляді сплати штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а не збитків у розумінні правових норм статті 22 ЦК України, 224 та 225 ГК України.

У вказаному відзиві відповідач також просить розстрочити, відповідно до п.6 ст.83 ГПК України, виконання рішення на шість календарних місяців рівними частинами.

Враховуючи, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, приймаючи до уваги, що обидві сторони належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 03 серпня 2010 року, між Публічним акціонерним товариством компанія «Райз»(надалі - Позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Комінтернівська птахофабрика»(далі - Відповідач), був укладений договір поставки насіння сільськогосподарських культур на умовах товарного кредиту № 281/16.

Відповідно до умов договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення (далі по тексту - Товар), а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки та користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Згідно з додатком № /ЗП-10016-00649 до договору (а.с.19) товаром, що купується за вказаним договором є: пшениця озима Куяльник у кількості 19,60 тон; пшениця озима Переяславка у кількості 20,00 тон; пшениця озима Волошкова у кількості 150,00 тон; пшениця озима Іліас у кількості 20,12 тон.

Відповідач у свою чергу відповідно до Додатку № /ЗП-10016-00649 зобов'язався оплатити вартість товару в частині 35% на суму 184 077,69 грн. на умовах передоплати - до 16 серпня 2010 року; в частині, що постачається на умовах кредиту - до 30 листопада 2010 року (річна ставка 0,1% ).

Згідно з додатком № /ЗП-10016-00862 до договору (а.с.48) товаром, що купується за вказаним договором є: пшениця озима Волошкова у кількості 20,68 тон

Відповідач у свою чергу відповідно до Додатку №/ЗП-10016-00862 зобов'язався оплатити вартість товару в частині 35% на суму 17 371,20 грн. на умовах передоплати - до 2 жовтня 2010 року; в частині, що постачається на умовах кредиту - до 30 листопада 2010 року (річна ставка 0,1% ).

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як свідчать матеріали справи, Позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі та асортименті, а саме поставив товар по наступним накладним:

№ ВН-10016-01204 від 16.09.2010 року на загальну суму 52 020,00 гривень (згідно Додатку № /ЗП-10016-00649)

№ ВН-10016-01310 від 30.09.2010 року на загальну суму 425 628,00 гривень (згідно Додатку № /ЗП-10016-00649)

№ ВН-10016-01432 від 06.10.2010 року на загальну суму 49 632,00 гривень (згідно з додатком №/ЗП-10016-00862);

№ ВН-10016-01474 від 14.10.2010 року на загальну суму 69 600,38 гривень (згідно Додатку № /ЗП-10016-00649).

Проте, відповідач виконав свої зобов’язання лише частково, сплативши 224 000,05 грн., а саме: 15.09.2010 року в сумі 100000,00 грн., 17.09.2010 року в сумі 100000,00 грн., 13.10.2010 року в сумі 9000,05 грн., 13.12.2010 року в сумі 10000,00 грн., 15.12.2010 року в сумі 5000,00 грн. Таким чином, борг за поставлений товар склав 372 880,33 грн. (596 880,38 - 224 000,05).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Надавши суду відзив, в якому, згідно до вимог ст. 59 ГПК України, повинно бути зазначено докази, що обґрунтовують відхилення позовної вимоги, відповідач не надав належних доказів здійснення інших проплат та наявності іншої основної заборгованості, ніж заявлено позивачем.

З урахуванням викладеного, вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі згідно заявленій сумі 372 880,03 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання. Вимогами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з умовами п. 7.3. договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотків, нарахованих на відстрочені платежі, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

З урахуванням викладеного, вимоги про стягнення пені в сумі 14 331,85 грн., заявлені на підставі розрахунку, перевіреного господарським судом, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, згідно з умовами п. 7.5. договору у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, нарахованих на розстрочені платежі, відповідач сплачує на користь позивача відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 32 (тридцять два) відсотка річних з простроченої суми, вимоги про стягнення річних в сумі 29 588,34 грн., заявлені на підставі перевіреного судом розрахунку, є також обґрунтованими.

Щодо вимог про сплату відсотків за кредит, суд вказує наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу, а відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Як свідчать матеріали справи, позивачем заявлені вимоги про стягнення процентів за користування товарним кредитом на суму, вказану в додатку № /ЗП-10016-00649, з 16.09.2010р. по 30.11.2010р.

Відповідно до п. 2.6 договору строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару, та закінчується днем, в якій згідно договору він підлягає оплаті.

Згідно з п. 2.8 договору у разі дострокової оплати вартості товару, проценти сплачуються за фактичну кількість днів користування кредитом.

При цьому, станом на 16.09.2010р. відповідачу було поставлено товар тільки на суму 52 020 грн., вартість якого була повністю сплачена ще 15.09.2010р., а товар на кредитну суму, передбачену додатком № /ЗП-10016-00649, було поставлено тільки 30.09.2010р.

З урахуванням того, що 17.09.2010р. та 13.10.2010р. відповідачем були здійснені проплати за договором, судом зроблено власний розрахунок суми відсотків за товарним кредитом.

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

277648.0

(425628 +52020 –200000)

01.10.2010 - 12.10.2010

12

0.1 %

9.13

268647.95

(277648 –9000,05)

13.10.2010 - 14.10.2010

2

0.1 %

1.47

338248.33

(268647.95+69600.38)

14.10.2010 - 30.11.2010

48

0.1 %

44.48

Проте, враховуючи, що позивачем заявлені вимоги про стягнення відсотків лише в сумі 7,12 грн., вони підлягають стягненню на вказану суму. Заперечення відповідача щодо неотримання актів, за думкою суду, не звільняє від обов’язку сплати процентів по товарному кредиту, оскільки їх розмір встановлений договором та додатком до нього.

Щодо вимог про стягнення збитків, суд доходить висновку про відмову у їх задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. У ч. 1 ст. 224 ГК України також передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту права або законні інтереси якого порушено, а в силу вимог ч. 5 ст. 225 ГК України, сторони господарського зобов’язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов’язання сторонами.

Дійсно, умовами п. 7.4. договору передбачено, що відповідач відшкодовує збитки, завдані позивачу невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому договору. Сторони встановлюють розмір збитків позивача в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов'язання відповідачем: 10 (десять) відсотків неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 (десять) відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф).

Проте, за думкою суду, виходячи з системного аналізу ст.ст. 224, 225 ГК України, встановлення сторонами заздалегідь розміру збитків, не позбавляє позивача обов’язку доведення самого факту їх спричинення.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджено судом, позивачем, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не надано належних доказів на підтвердження завдання відповідачем збитків у зв’язку із простроченням виконання зобов’язання, а також відповідних доказів понесення таких збитків позивачем.

З урахуванням вищевикладеного, позов підлягає задоволенню частково, у зв'язку з чим судові витрати, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розглянувши заявлене відповідачем у відзиві клопотання про розстрочку виконання рішення суду на шість місяців рівними частинами, суд зазначає наступне:

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У відповідності до п. 1.2. Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996р. № 02-5/333 (із змінами) розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Згідно до п. 2 вказаних Роз’яснень підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Приймаючи до уваги, що відповідачем зазначені встановлені законодавством підстави для надання розстрочки виконання рішення суду, разом з тим, виходячи із збалансованості інтересів сторін, не надаючи при цьому перевагу жодній з них, суд вважає за можливе заяву СТОВ "Комінтернівська птахофабрика" про надання розстрочки виконання рішення суду на 6 місяців задовольнити частково та надати розстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області у справі №20/17-1109-2011 в частині стягнення заборгованості в розмірі 416 807,34 грн. строком на 3 місяці шляхом помісячного погашення заборгованості рівними частинами згідно наступного графіку:

- до 15.06.2011 року –138 935,78 грн.;

- до 15.07.2011 року –138 935,78 грн.;

- до 15.08.2011 року –138 935,78 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства “Компанія “РАЙЗ” задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Комінтернівська птахофабрика" (67541, Одеська область, Комінтернівський район, с. Першотравневе, вул. Миру, 1, код ЄДРПОУ 00852832) на користь Публічного акціонерного товариства “Компанія “РАЙЗ” (03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 152, код ЄДРПОУ 13980201, р/р 26003070016675 в ВАТ „Укрексімбанк” м. Київ, МФО 322313) 372 880 /триста сімдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят/ грн. 03 коп. основного боргу, 7 /сім/ грн. 12 коп. процентів, 14 331 /чотирнадцять тисяч триста тридцять одна/ грн. 85 коп. пені, 29 588 /двадцять дев’ять тисяч п’ятсот вісімдесят вісім/ грн. 34 коп. 3% річних.

3. Розстрочити виконання рішення в частині стягнення заборгованості в розмірі 416 807,34 грн. строком на 3 місяці шляхом помісячного погашення заборгованості рівними частинами згідно наступного графіку:

- до 15.06.2011 року –138 935,78 грн.;

- до 15.07.2011 року –138 935,78 грн.;

- до 15.08.2011 року –138 935,78 грн.

4. В задоволенні решти позову –відмовити.

5. Стягнути з Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Комінтернівська птахофабрика" (67541, Одеська область, Комінтернівський район, с. Першотравневе, вул. Миру, 1, код ЄДРПОУ 00852832) на користь Публічного акціонерного товариства “Компанія “РАЙЗ” (03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 152, код ЄДРПОУ 13980201, р/р 26003070016675 в ВАТ „Укрексімбанк” м. Київ, МФО 322313) витрати по сплаті державного мита в розмірі 4 168 /чотири тисячі сто шістдесят вісім/ грн. 07 коп. та на ІТЗ судового процесу в сумі 212 /двісті дванадцять/ грн. 28 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Щавинська Ю.М.

Повне рішення складено 30.05.2011р.