Рішення № 15871651, 26.05.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2011 р. Справа № 5016/964/2011(3/65)

За позовом : Приватного підприємства “Виробничо-торгова компанія “Лукас”

м. Кременчук, вул. І.Приходька, 69

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ізумруд-Миколаїв”

54040, м. Миколаїв, вул. Приміська, 15

про: стягнення заборгованості в розмірі 65 136, 77 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

Від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 65 136,77 грн. за товар поставлений по накладним № РН-0001210 від 03.07.09 р., № РН-0001255 від 09.07.09 р., № РН 0001299 від 17.07.09 р., № РН 0001351 від 24.07.09 р.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі видаткових накладних №РН-0001210 від 03.07.2009р., №РН-0001255 від 09.07.2009р., №РН-0001299 від 17.07.2009р., №РН-0001351 від 24.07.2009р., часткової проплати в розмірі 201,19 грн., вимоги про сплату боргу №4/17-10 від 27.05.10р., акту звірки між сторонами, вимоги від 15.06.10р., норм ст.ст. 11, 202, 205, 206, 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що відповідач у добровільному порядку відмовляється належним чином виконати взяті на себе зобовязання по оплаті вартості поставленого товару.

Відповідач відзив на позов не надав; свого представника двічі в судове засідання з невідомих причин не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії на зворотній стороні ухвали та поштове повідомлення.

Отже, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

26.05.11року суд за результатами розгляду справи, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до оформлених видаткових накладних № РН-0001210 від 03.07.09 р., № РН-0001255 від 09.07.09 р., № РН 0001299 від 17.07.09 р., № РН 0001351 від 24.07.09 р. (оригінали яких оглянуто в судовому засіданні) позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 65 136,77 грн.

Оскільки письмова угода на постачання продукції за вищевказаними накладними сторонами не укладалась, то до спірних правовідносин слід застосувати наступні норми матеріального закону:

Відповідно до приписів ст.ст. 11, п.1 ст. 202, 205, 206 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Отже, між сторонами фактично був укладений усний правочин поставки товарів.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом частини 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює дідприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи, та з пояснень позивача вбачається лише часткова сплата відповідачем грошових коштів в розмірі 201,19 грн. за отриманий товар.

Позивач двічі направляв відповідачу письмові вимоги щодо погашення боргу, які були залишені останнім без відповіді.

За умовами ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не довів суду, шляхом надання відповідних доказів, свого належного виконання договірних зобовязань.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За правилами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань за усною угодою, що призводить до порушення прав та законних інтересів позивача.

Таким чином, дослідивши відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України надані позивачем докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, а отже задоволенню його в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ізумруд-Миколаїв” (54040, м. Миколаїв, вул. Приміська, 15, код ЄДРПОУ 35473310) на користь Приватного підприємства “Виробничо-торгова компанія “Лукас” ( м. Кременчук, вул. І.Приходька, 69, код ЄДРПОУ 23808087) суму боргу у розмірі 65 136,77 грн., 651,37 грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя О.Г. Смородінова

Рішення підписано 27.05.2011року.