Рішення № 15871462, 26.05.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.11 Справа № 5/41/2011

За позовом Приватного підприємства «Практик», м. Донецьк

до Державного підприємства «Свердловантрацит», м. Свердловськ Луганської області

про стягнення 445999,41 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, довіреність № б/н від 15.12.2011;

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність №14-188д від 05.04.2011.

Суть спору: Приватне підприємство «Практик» звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар та транспортні витрати у розмірі 371216,30 грн., 3% річних у розмірі 8207,44 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 18936,23 грн. та пені у розмірі 47739,43 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав основну заборгованість за поставлений товар в сумі 338882 грн. 57 коп., проте заперечив проти стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, посилаючись на не належний їх розрахунок позивачем, а також зазначив про те, що заборгованість по сплаті транспортних послуг в розмірі 32333 грн. 73 коп. не є за своєю природою заборгованістю по сплаті за поставлений товар, а тому не повинна бути включена у загальну суму заборгованості при розрахунку пені за прострочення платежу за поставлений товар.

29.04.2011 року на адресу суду надійшла заява позивача від 26.04.2011 б/н про зменшення позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача борг за неоплачений товар в сумі 338882 грн. 57 коп. та за прострочення оплати товару пеню в сумі 31455 грн. 33 коп., 3% річних в сумі 7470 грн. 03 коп., інфляційні нарахування в сумі 18944 грн. 63 коп., а також борг за транспортні витрати у розмірі 32333 грн. 73 коп. та за прострочення оплати транспортних витрат інфляційні нарахування в сумі 1931 грн. 71 коп. та 3% річних в сумі 750 грн. 03 коп.

Вказана заява відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тому прийнята судом і розгляд справи здійснюється з її урахуванням.

Відповідач у відзиві на заяву про зменшення позовних вимог заперечив проти нарахування інфляційних та 3% річних, посилаючись на не належний їх розрахунок позивачем в частині визначення періоду за який вони нараховані.

24.05.2011 року на адресу суду надійшла заява позивача від 17.05.2011 б/н про зменшення позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача борг за неоплачений товар в сумі 338882 грн. 57 коп. та за прострочення оплати товару пеню в сумі 31167 грн. 52 коп., 3% річних в сумі 7470 грн. 03 коп., інфляційні нарахування в сумі 13694 грн. 39 коп., а також борг за транспортні витрати у розмірі 32333 грн. 73 коп. та за прострочення оплати транспортних витрат інфляційні нарахування в сумі 236 грн. 77 коп. та 3% річних в сумі 116 грн. 93 коп.

Вказана заява відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тому приймається судом і розгляд справи здійснюється з її урахуванням.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши подані докази в їх сукупності та оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

в с т а н о в и в:

26 лютого 2010 року між сторонами у справі укладено договір постачання №222/2-10, за умовами п. 1.1 якого постачальник (позивач) зобовязався на умовах цього договору передати у власність покупця профіль СВП-22,27 в асортименті, кількості, за ціною та за якісними характеристиками, узгодженими сторонами у Специфікації (Додаток №1), яка є невідємною частиною цього договору, а покупець (відповідач) зобовязався прийняти та оплатити товар.

Додатком №1 до договору (специфікація) сторони визначили номенклатуру товару, його якість, кількість та ціну.

Відповідно до п. п. 3.2., 3.3. договору постачальник зобовязався передати товар покупцю партіями, попередньо узгодженими в переданій постачальнику заявці, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання заявки та 30% передплати кожної узгодженої партії товару на розрахунковий рахунок постачальника. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом постачальника або залізничним транспортом. Транспортні витрати оплачує покупець на підставі виставлених постачальником рахунків.

Згідно п. 4.3. договору покупець робить 30% передплату вартості кожної узгодженої партії товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, 70% - протягом 15 календарних днів після поставки товару.

На виконання умов даного договору позивачем поставлено відповідачу товар СВП-22,27 на загальну суму 1732164 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 26.02.2010 № 39 на суму 156660 грн., від 26.02.2010 № 40 на суму 138240 грн., від 26.02.2010 № 41 на суму 167700 грн. , від 02.03.2010 № 42 на суму 147864 грн., від 02.03.2010 №43 на суму 168090 грн., від 05.03.2010 № 44 на суму 157950 грн., від 09.03.2010 № 45 на суму 173550 грн., від 09.03.2010 № 46 на суму 144600 грн., від 09.03.2010 № 47 на суму 171072 грн., від 11.03.2010 № 49 на суму 157950 грн. та від 11.03.2010 № 48 на суму 148488 грн. і не оспорюється відповідачем.

Натомість, відповідачем оплата поставленого товару здійснена не в повному обсязі внаслідок чого виникла заборгованість за поставлений товар в сумі 338882 грн. 57 коп.

Окрім цього, за умовами п. 3.3 договору відповідач зобовязався оплатити відповідачу транспортні витрати на поставку вищевказаного товару, які згідно наявних в матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт, підписаними сторонами без заперечень та товарно-транспортних накладних склали 32333 грн. 73 коп.

26.10.2010 з метою досудового врегулювання спору та враховуючи те, що сторони, строк виконання відповідачем грошового зобовязання по оплаті транспортних витрат не встановлювали, позивач в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України звернувся до відповідача з вимогою від 15.10.2010 б/н про оплату боргу за поставлений товар та сплату транспортних витрат в загальній сумі 371216 грн. 30 коп., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь, виходячи з заяви про зменшення позовних вимог від 17.05.2011, борг за неоплачений товар в сумі 338882 грн. 57 коп., та за прострочення оплати товару пеню в сумі 31167 грн. 52 коп., 3% річних в сумі 7470 грн. 03 коп., інфляційні нарахування в сумі 13694 грн. 39 коп., а також борг за транспортні витрати у розмірі 32333 грн. 73 коп. та за прострочення оплати транспортних витрат інфляційні нарахування в сумі 236 грн. 77 коп. та 3% річних в сумі 116 грн. 93 коп.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обовязковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

За таких обставин, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару та факт не сплати у встановлений ч. 2 ст. 530 ЦК України строк транспортних витрат, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу за поставлений товар в сумі 338882 грн. 57 коп. та заборгованості з оплати транспортних витрат в сумі 32333 грн. 73 коп., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, він зобовязаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами пункту 5.4 договору сторони визначили, що у разі несвоєчасної оплати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений товар йому, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 5.4 договору, нараховано за період з 25.03.2010 по 24.09.2010 на суму 32444,57 грн. і за період з 27.03.2010 по 26.09.2010 на суму 306438 грн. та заявлено до стягнення пеню, яка згідно заяви про зменшення позовних вимог від 17.05.2011 складає 31167 грн. 52 коп.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Окрім того, оскільки у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за прострочення оплати поставленого товару 3% річних у сумі 7470 грн. 03 коп. за період з 25.03.2010 по 20.12.2010 на суму 32444,57 грн. і за період з 27.03.2010 по 20.12.2010 на суму 306438 грн. та інфляційні нарахування в сумі 13694 грн. 39 коп. за період з березня по грудень 2010 року, а також за прострочення оплати транспортних витрат 3% річних в сумі 116 грн. 93 коп. за період з 06.11.2010 по 20.12.2010 та інфляційні нарахування в сумі 236 грн. 77 коп. за період з листопада по грудень 2010р.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних за прострочення оплати боргу та транспортних витрат, а також розрахунок інфляційних втрат за прострочення оплати транспортних витрат, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань за прострочення оплати товару в сумі 13694 грн. 39 коп. за період з березня по грудень 2010 року, то згідно розрахунку суду, який здійснений виходячи з вказівок Верховного Суду України, викладених в рекомендаціях № 62-97р від 03.04.1997 року, які не враховано позивачем під час вирахування періоду їх нарахування, належний період нарахування інфляційних за прострочення оплати поставленого товару є квітень грудень 2010 р. і розмір інфляційних нарахувань складає 14336,44 грн.

(338882,57*(99,7*99,4*99,6*99,8*101,2*102,9*100,5*100,3*100,8)/100 - 338882,57).

Однак, оскільки не вірне визначення позивачем періоду нарахування інфляційних втрат на заборгованість по оплаті товару не вплинуло на належний розмір інфляційних нарахувань та оскільки суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача в частині стягнення інфляційних нарахувань за прострочення оплати товару підлягає задоволенню у заявленій сумі, яка складає 13694,39 грн.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі, з покладенням на відповідача судових витрат в порядку вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Свердловантрацит», м. Свердловськ Луганської області, вул. Енгельса, 1, код 32355669 на користь приватного підприємства «Практик», вул. Декабристів, 25, м. Донецьк, ідентифікаційний код 31933708, заборгованість за поставлений товар в сумі 338882 грн. 57 коп. та за прострочення оплати товару пеню в сумі 31167 грн. 52 коп., 3% річних в сумі 7470 грн. 03 коп., інфляційні нарахування в сумі 13694 грн. 39 коп., а також борг за транспортні витрати у розмірі 32333 грн. 73 коп. та за прострочення оплати транспортних витрат інфляційні нарахування в сумі 236 грн. 77 коп. та 3% річних в сумі 116 грн. 93 коп., а також витрати зі сплати державного мита у сумі 4239 грн. 02 коп. та 224 грн. 31 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 31.05.2011

Суддя Т.В. Васильченко