Рішення № 15871131, 16.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" травня 2011 р. Справа № 21/141-10/4

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український центр аграрних технологій”, Київська обл., м. Васильків

про стягнення 203242,62 гривень

за участю представників:

від позивача не зявився;

від відповідача не зявився;

Обставини справи:

В провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 21/141-10/4 за позовом Дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (ДК “ТД“Укргазвидобування”, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український центр аграрних технологій” (відповідач) про стягнення 203242,62 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобовязання за договором поставки №УГВ11884/22-09 від 30.12.2009р. в частині несвоєчасної поставки товару, у звязку з чим позивачем на підставі п.7.7 договору був нарахований штраф.

Рішенням господарського суду Київської області від 08.09.10 р. (суддя Ярема В.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.10 р. по справі №21/141-10 позовні вимоги задоволені повністю.

Постановою Вищого господарського суду від 24.02.11 р. по справі №21/141-10рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області. Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій не з'ясували усіх обставин, що мають значення для справи та не дослідили доводів відповідача щодо умов постачання та приймання товару та обставин, пов'язаних з моментом виникнення у відповідача обов'язку передати позивачу узгоджену партію продукції.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.03.2011 р. справу прийнято до свого провадження та розгляду по суті, судове засідання призначено на 04.04.2011 р.

04.04.2011р. через загальний відділ господарського суду Київської області (вх.. номер 4555) від позивача надійшли додаткові пояснення з приводу заявлених позовних вимог з урахуванням вказівок викладених в постанові Вищого господарського суду України від 24.02.2011р.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, у звязку з чим розгляд справи було відкладено на 18.04.2011р. та зобовязано відповідача надати в наступне судове засідання пояснення з урахуванням вказівок викладених в постанові Вищого господарського суду України.

18.04.2011р. представник відповідача вимоги суду, викладені в ухвалі від 04.04.2011р., не виконав, в судовому засіданні проти позову усно заперечував.

18.04.2011р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 16.05.2011р., про що сторони були повідомлені належним чином, що також підтверджується власноручними підписами представників сторін в бланку про оголошення перерви.

Після оголошеної перерви, 16.05.2011р. представники сторін в судове засідання не зявились.

Проте, від відповідача через загальний відділ господарського суду (вх.. номер 6557 об 13-45) надійшло клопотання № 211 від 16.05.2011р. про відкладення розгляду справи на строк після 30 травня, оскільки представник по справі ОСОБА_1 перебуває в додатковій відпустці, у звязку з навчанням.

Також в поданому клопотанні зазначено, що участь ОСОБА_1, як керівника ТОВ «Український центр аграрних технологій»необхідна для виконання вимоги суду про надання відповідачем пояснень по справі.

Розглянувши подане клопотання, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином відповідачем не подано доказів, що ОСОБА_1 є єдиним можливим представником підприємства та за відсутності якого, справа не може бути розглянута.

До того ж, неприбуття представника відповідача в судове засідання, не позбавляло останнього права подати письмові пояснення на ухвалу та інші докази, які мають значення для справи, через загальний відділ господарського суду разом з поданим клопотанням про відкладення або на минуле судове засідання, яке відбулось 18.04.2011р. та на якому був присутній представник відповідача.

Крім того, суд враховує термін розгляду спору, встановленого відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

16.05.2011р. від відповідачем також було подано клопотання в порядку статті 22 ГПК України та ст. 811 ГПК України про здійснення фіксації судового процесу.

У відповідності до приписів ч. 7 статті 811 ГПК України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 8 вищезазначеної статті визначено, що у випадку неявки у судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи те, що повноважені представники сторін в судове засідання не зявились, фіксація судового процесу судом не здійснювалась.

Відповідно до п. 3.6 розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що доказів, наявних в матеріалах справи достатньо для повного, всебічного та обєктивного розгляду спору по суті, а також те, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, а також враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 24.02.2011р., господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

30.12.2009р. між ДК “ТД “Укргазвидобування”(покупець) та ТОВ “Український центр аграрних технологій”( продавець) укладено договір поставки №УГВ11884/22-09 (договір), відповідно до умов якого продавець передає, а покупець приймає і оплачує продукцію (товар), відповідно до специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною.

Договір набирає сили з дати його підписання сторонами і діє до 30.12.2009р., а в частині взаєморозрахунків до його повного виконання.

Умови постави товару, перелік вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікаціях. Обсяг постачання кожної окремої партії продукції визначається в рознарядках покупця (узгоджена до поставки партія продукції). Дата поставки товару визначається згідно з умовами поставки, що вказані в специфікації. Продавець повідомляє покупця і вантажоотримувача про готовність до відвантаження. Відвантаження товару проводиться лише після отримання рознарядки покупця (п.п.3.1-3.4.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, номенклатура, ціна, кількість та асортимент товару повинні відповідати специфікації.

Відповідно до специфікації №1 (підписана та скріплена печатками обох підприємств) до договору сторони погодили, що постачальник зобовязується поставити товар загальною вартістю 7200011,28 грн., з яких: колонні головки ОКК2М-21-168х245х324 у кількості 18 шт., загальною вартістю 3803291,28 грн. та колонні головки ОКК2М-35-168х245х324 у кількості 16 шт., загальною вартістю 3396720,00 грн. Термін постачання січень-березень 2010 р.

Так, на виконання умов договору, у строки визначені у специфікації відповідачем поставлено лише товар загальною вартістю 4 659 478,56 грн., а саме: колонні головки ОКК2М-21-168х245х324 у кількості 11 шт., загальною вартістю 2 324 233,56 грн. та колонні головки ОКК2М-35-168х245х324 у кількості 11 шт., загальною вартістю 2 335 245,00 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на Актах приймання-передачі товару №11 від 06.01.2010р. на суму 849 180,00 грн., №6 від 03.03.2010р. на суму 424 590,00 грн., №130 від 10.03.2010р. на суму 1 270 766,88 грн., №131 від 12.03.2010р. на суму 634 882,92 грн., №364 від 26.03.2010р. на суму 1 480 058,76 грн. Копії зазначених актів містяться в матеріалах справи.

Специфікацією встановлено, що в усьому іншому, що не передбачено специфікацією, сторони керуються договором, та специфікація є його невідємною частиною. Таким чином, кінцевим терміном виконання зобовязань з поставки товару є 31 березня 2010 року.

Як зазначає позивач, відповідач свої обовязки за договором в частині своєчасної поставки товару належним чином не виконав, а саме решту товару, загальною вартістю 2 540 532,72 грн. (колонні головки ОКК2М-21-168х245х324 у кількості 7 шт., загальною вартістю 1 479 057,72 грн. та колонні головки ОКК2М-35-168х245х324 у кількості 5 шт., загальною вартістю 1 061 475,00 грн.) відповідачем не поставлено та доказів з приводу поставки на решту суми суду не надано.

Пунктом 7.7 договору визначено, що у разі невиконання продавцем взятих на себе зобовязань у термін, зазначений у специфікаціях до даного договору, останній сплачує штраф у розмірі 8% від суми непоставленого згідно специфікації товару.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору в частині своєчасної поставки товару позивач просить суд стягнути з відповідача 203 242,62 грн. штрафу, нарахованого у відповідності до п. 7.7 Договору на 2 540 532,72 грн. вартості недопоставленого товару.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на відсутність його вини у непоставці товару оскільки невиконання зобовязання сталось через прострочення кредитора (позивача), яке полягає у ненаданні останнім рознарядок на спірну кількість товару.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд встановив, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що продавець передає, а покупець приймає і оплачує продукцію, відповідно до специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною.

Частиною 2 ст. 267 ГК України визначено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до специфікації №1 до договору, термін постачання січень-березень 2010 року.

Судом встановлено, у зазначені терміни відповідачем поставлено товар загальною вартістю 4 659 478,56 грн., а саме: колонні головки ОКК2М-21-168х245х324 у кількості 11 шт., загальною вартістю 2 324 233,56 грн. та колонні головки ОКК2М-35-168х245х324 у кількості 11 шт., загальною вартістю 2 335 245,00 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на Актах приймання-передачі товару №11 від 06.01.2010р. на суму 849 180,00 грн., №6 від 03.03.2010р. на суму 424 590,00 грн., №130 від 10.03.2010р. на суму 1 270 766,88 грн., №131 від 12.03.2010р. на суму 634 882,92 грн., №364 від 26.03.2010р. на суму 1 480 058,76 грн. Копії зазначених актів містяться в матеріалах справи.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, оскільки відповідач свої обовязки за Договором в частині своєчасної поставки товару у повному обсязі належним чином не виконав, зазначений факт відповідачем не спростовано, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача у відповідності до п. 7.7 договору 203 242,62 грн. штрафу, нарахованого на 2 540 532,72 грн. вартості недопоставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.7 Договору у разі невиконання продавцем взятих на себе зобовязань у термін, зазначений у специфікаціях до даного договору, останній сплачує штраф у розмірі 8% від суми непоставленого згідно специфікації товару.

Оскільки розмір штрафу, нарахованого позивачем відповідає вимогам вищезазначених норм Закону, приписам договору та є арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 203 242,62 грн. штрафу, нарахованого на 2 540 532,72 грн. вартості недопоставленого товару підлягає задоволенню.

У постанові Вищого господарського суду від 24.02.2011 р., якою скасовані попередні рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направлено справу на новий розгляд, зазначено про недослідженість доводів відповідача щодо умов постачання та приймання товару та обставин, пов'язаних з моментом виникнення у відповідача обов'язку передати позивачу узгоджену партію продукції.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Порядок постачання та приймання товару, в тому числі щодо направлення повідомлень про готовність до відвантаження та рознарядок врегульовано п. 3.4. Договору, який встановлює чітку послідовність дій сторін відповідач повідомляє позивача і вантажоотримувача про готовність до відвантаження, а після такого повідомлення позивач надає рознарядку на відвантаження.

Пунктами 3.1-3.4.1 договору передбачено, що умови постави товару, перелік вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікаціях. Продавець повідомляє покупця і вантажоотримувача про готовність до відвантаження. Відвантаження товару проводиться лише після отримання рознарядки покупця.

З умов зазначених пунктів договору вбачається, що сторони визначили, що поставка товару здійснюється відповідачем за умови наявності двох подій: повідомлення відповідачем позивача про готовність до відвантаження та направлення позивачем відповідачу рознарядки на отримання продукції, зазначеної в повідомленні про готовність до відвантаження.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 06.10.2010 року №52/19, від 21.10.2010 року №19/3 та від 28.10.2010 року №20/15.

В матеріалах справи наявне лише повідомлення відповідача №27 від 01.03.2010 р. про готовність до відвантаження товару загальною вартістю 3391713,00 грн., з яких: колонні головки ОКК2М-21-168х245х324 у кількості 11 шт., та колонні головки ОКК2М-35-168х245х324 у кількості 5 шт. Копія зазначеного повідомлення міститься в матеріалах справи.

На зазначену кількість товару позивачем надані відповідні рознарядки №22-012-1328 від 05.03.2010 р. на відвантаження 1 компл. ОКК 2-35-168х245х324 та 2 компл. ОКК 2-21-168х245х324, №22-012-1327 від 05.03.2010 р. на відвантаження 3 компл. ОКК 2-35-168х245х324 та 3 компл. ОКК 2-21-168х245х324, №22-012-1326 від 05.03.2010 р. на відвантаження 1 компл. ОКК 2-35-168х245х324 та 6 компл. ОКК 2-21-168х245х324. та здійснено поставку товару.

Доказів про повідомлення покупця та вантажоотримувача про готовність до відвантаження решти товару (колонні головки ОКК2М-21-168х245х324 у кількості 8 шт., та колонні головки ОКК2М-35-168х245х324 у кількості 11 шт.) у відповідності до п. 3.4 Договору відповідачем суду не надано.

Наданий відповідачем лист №31 від 10.03.2010р. не може вважатись належним та допустимим доказом повідомлення про готовність до відвантаження решти товару, оскільки містить лише визначення вартості товару готового до відвантаження (2558532,72 грн.), без зазначення його найменування та кількості.

Відсутність зазначених повідомлень не породжує для позивача обовязок надати рознарядки на решту товару.

Таким чином, позивачем надано рознарядки на відвантаження всього товару, про готовність поставки якого повідомив відповідач. Отримання відповідачем вказаних рознарядок підтверджується матеріалами справи, в яких містяться копії рознарядок, надані відповідачем та завірені його печаткою. На зазначених копіях рознарядок містяться реквізити відправника та дата відправлення, що підтверджує факт отримання відповідачем зазначених рознарядок 06.03.2010 року факсимільним звязком.

За таких обставин, ненадання позивачем рознарядок на решту непоставленого товару, в тому числі і вартістю 2540532,72 грн., зумовлено простроченням боржника, яке полягає у ненаданні останнім протягом строку дії Договору повідомлень про готовність до відвантаження решти товару за Договором, що спростовує посилання відповідача на відсутність його вини у неналежному виконанні умов Договору.

Суд також враховує той факт, що відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 24.02.2011 р. суду першої інстанції при новому розгляді справи слід взяти до уваги, що рознарядки надійшли до відповідача лише після закінчення строку дії договору.

Як зазначено вище, позивачем надано рознарядки на відвантаження всього товару, про готовність поставки якого повідомив відповідач. Проте, в звязку з крайньою господарською необхідністю, з метою недопущення зупинення видобутку вуглеводнів (відсутність колонних головок унеможливлює експлуатацію свердловин та видобуток нафти і газу), позивач без попереднього повідомлення відповідача про готовність до відвантаження товару 29.03.2010 року направив на адресу відповідача рознарядки №.№ 22-012-1918, 22-012-1919, 22-012-1920, 22-012-1921 від 26.03.2011 року.

Лише після отримання зазначених рознарядок, в порушення умов договору, 14.04.2010 р. відповідач повідомив позивача про виготовлення ВАТ «Конотопський арматурний завод»партії недопоставленої продукції на суму 2 540 532,72 гривень листом №51 від 14.04.2010 р., тобто вже після закінчення терміну поставки товару, встановленого договором.

При цьому, судом також враховано, що відсутність у Договорі посилань на обовязкову письмову форму повідомлень про готовність до відвантаження товару відповідно до ст. 33 ГПК України не спростовує обовязку відповідача довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Приписами ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частиною 1 статті 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем дотримано вищезазначених вимог законодавства, та подано всіх належних доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог. Відповідач, в свою чергу, доводів позивача не спростував та не надав суду доказів про повідомлення позивача про готовність здійснити відвантаження решти товару у встановлений договором термін. Вищенаведеним спростовуються посилання відповідача на відсутність його вини у непоставці товару.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 203242,62 грн. штрафу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 560, 612, 614 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 265, 267 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центр аграрних технологій»(08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Соборна, 72, код ЄДРПОУ 33018774) на користь Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30019775) 203242 (двісті три тисячі двісті сорок дві) грн. 62 коп. штрафу, 2032 (дві тисячі тридцять дві) грн. 42 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяО.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 27.05.2011р.