Рішення № 15870868, 23.05.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" травня 2011 р. Справа № 21/5007/30/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Вельмакіної Т.М.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність №39 від 21.02.11р.;

від відповідача не з'явився.

розглянув справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Акція-Реєстр" (м.Житомир)

до Відкритого акціонерного товариства "Олевський агрохім" (смт. Олевськ)

про стягнення 18089,61 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 18089,61грн., з яких: 13089,61грн. заборгованості та 5000,00грн. адвокатських послуг.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (т.2, а.с.1).

Враховуючи викладене, у відповідності до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши надані до справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.1998р., між Відкритим акціонерним товариством "Олевський агрохім" (Емітент, відповідач) та Закритим акціонерним товариством "Акція-Реєстр" (Реєстратор/позивач), назву якого змінено на Приватне акціонерне товариство "Акція-Реєстр" (а.с. 108-11, т.1), було укладено Договір-доручення №62 на надання послуг з ведення реєстру власників іменних цінних паперів (а.с. 10-14).

01.10.1998р. сторони, у зв'язку із набранням чинності Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженим рішенням №60 ДКЦПФР від 26.05.98р., та приведенням умов договору-доручення у відповідність вимогам чинного законодавства, прийшли до згоди змінити і доповнити умови Договору-доручення на надання послуг з ведення реєстру власників іменних цінних паперів, уклавши угоду про викладення Договору - доручення №62 про надання послуг з ведення реєстру власників іменних цінних паперів від 03.03.98р. в новій редакції (т.1 а.с.6-9, т.2 а.с.3-5).

Згідно п.1.1 Договору у новій редакції (далі - Договір) Емітент (відповідач) доручає, а Реєстратор (позивач) за винагороду бере на себе обов'язки по обліку прав власників іменних цінних паперів емітента відповідно до умов цього Договору, положень Статуту Емітента, Законів України "Про цінні папери і фондову біржу", "Про господарські товариства", Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів - надалі - Положення, інших законодавчих підзаконних і нормативних актів, які регулюють питання, що є предметом цього Договору.

Позивач зазначив, що в повному обсязі виконав свої обовязки за Договором та направляв відповідачу рахунки-фактури на їх оплату (т.2, а.с. 15-48).

Відповідач свої зобов`язання за Договором виконував неналежним чином, внаслідок чого станом на 01.04.11р. у нього утворилася заборгованість перед ПАТ "Акція-Реєстр" в сумі 13089,61грн.

У звязку з зазначеним, 13.12.10р. позивач направив відповідачу претензію з вимогою сплатити борг (а.с.12-14, т.2), яка залишилася без відповіді та задоволення.

Оскільки заборгованість відповідачем в добровільному порядку не сплачена, позивач за захистом порушеного права звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив. Письмового відзиву на позовну заяву та доказів погашення боргу не подав.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні відносини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Згідно ст.ст.526,527 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі, коли строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.

За ст.174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору .

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором-доручення у новій редакції від 01.10.98р. на надання послуг з ведення реєстру власників іменних цінних паперів.

Відповідно до 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Так, пунктом 3.1 Договору від 01.10.98р. сторони передбачили, що вартість робіт та послуг реєстратора, що оплачує емітент, складається з :

- одноразового збору по первинному формуванні системи реєстру емітента у форматі, що прийнятий у реєстратора (п.п.3.1.1 Договору);

- абонентної плати, яка сплачується щоквартально, до 10-го числа першого місяця поточного кварталу (п.п.3.1.2 Договору);

- оплати інших видів робіт та послуг, передбачених цим договором та додатковими угодами до нього (п.п.3.1.3 Договору).

Розміри оплати, передбаченої в п.3.1, встановлюються Прейскурантом (Додаток до Договору (т.2, а.с.5)), який є невід'ємною частиною цього договору (п.3.2 Договору).

Оплата всіх витрат по виготовленню бланків, повідомлень, звітів, бюлетенів та інших матеріалів, що безкоштовно розсилаються реєстратором власникам, так само як і поштові витрати на їхню пересилку здійснюються за рахунок емітента.

Оплата згідно з п.3.1.3. Договору здійснюється на підставі прейскуранту або протоколу узгодження ціни та акту виконаних робіт шляхом перерахування емітентом грошових коштів на розрахунковий рахунок не пізніше, ніж на п'ятий день після підписання акту прийому-передачі виконаних робіт (п.3.5. Договору).

Роботи, розміри оплати за які не наведено в Прейскуранті оплачуються за додатковими угодами та домовленостями (п.3.7. Договору).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем були направлені (т.1. а.с. 46-107; т.2, а.с.49-63) відповідачу рахунки-фактури на оплату наданих послуг, зокрема про сплату абонплати (т. 2, а.с. 15-48), обовязковість щоквартальної сплати якої до десятого числа першого місяця поточного кварталу встановлена п.3.1.2 Договору.

Розмір абонентської плати визначений Додатком до Договору (т.2, а.с.5) і становить 0,51 грн. за одного власника , але не менш ніж 255,00 грн. і включає в себе: зберігання інформації на електронних носіях; зберігання первинних документів протягом трьох років; ведення особових рахунків емітента та зареєстрованих осіб; ведення журналів обліку записів у реєстрі по кожному виду іменних ЦП та обліку запитів; облік та зберігання документів, які є підставою для внесення змін до реєстру; надання емітентові дискети із списком власників у форматі ТХТ чи RTF; ведення бухгалтерського обліку по кожному ЦП; надання звіту про рух та баланс ЦП.

Згідно наданих позивачем рахунків, списків рекомендованих поштових відправлень та Картки рахунку ВАТ "Олевський агрохім" (а.с. 132-136, т.1) судом встановлено, що станом на 01.04.11р. відповідач заборгував позивачу 9704,28грн. абонплати. При цьому про факт існування заборгованості станом на 31.12.02р. в сумах 333,03грн. (рахунок-фактура СФ-0000468) та 332,52грн. (рахунок-фактура СФ-0000671) суд дійшов висновку, проаналізувавши та співставивши розміри вказаних сум та дати виставлення рахунків по абонплаті за наступні періоди.

Наявність боргу у відповідача на вказану суму вбачається і з направленої останньому 13.12.10р. претензії (а.с.12-14, т.2).

Що стосується решти заявленої до стягнення заборгованості, зокрема, яка зазначена в Картці рахунку ВАТ "Олевський агрохім", як залишки по рахунку станом на 31.12.02р. (без посилання на рахунок-фактуру), та як вартість видачі сертифікату (рахунок-фактура СФ-0000760), позивачем не надано доказів виникнення у відповідача обовязків провести розрахунки у вказаних сумах, в передбаченому п.3.1.3 Договору порядку. До того ж не надано інформацію стосовно того, що саме включено до зазначених залишків по рахунку.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення абонплати в сумі 9704,28грн. грунтуються на приписах чинного законодавства, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.

В решті позовних вимог у розмірі 3385,33грн. слід відмовити.

Крім того, позивачем ставиться вимога про стягнення з відповідача понесених витрат на послуги адвоката в розмірі 5000,00грн., правомірність якої підтверджується: договором №03-11 про надання адвокатських послуг на суму 5000,00грн., що укладений 21.02.2011р. між позивачем (замовник) та адвокатом ОСОБА_1 (виконавець); банківською випискою на суму 5000,00грн.; свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №3621 від 29.01.2009р. (т.1, а.с.15-17,32,150).

Абзацом 1 п.10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. №02-5/78, визначено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування вказаних витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

За таких обставин суд, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п.12 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 03.03.1998 №02-5/78).

Оглянувши матеріали справи та оцінивши обсяг послуг, що були надані позивачу адвокатом з урахуванням ст.49 ГПК України, враховуючи, що договір №03-11 про надання адвокатських послуг, укладений 21.02.2011р. між позивачем та адвокатом ОСОБА_1, є загальним, а не по конкретній справі, оплата за цим договором складає 5000,00грн., суд дійшов висновку, що витрати на послуги адвоката в сумі 5000,00грн. по даній справі є не співрозмірними сумі позову та об'єму отриманих юридичних послуг, а тому вважає за необхідне зменшити розмір витрат на послуги адвоката, що підлягають стягненню з відповідача, до 400,00 (чотирьохсот) грн.

Слід зазначити, що при вирішенні спору господарський суд встановив, що позивач при зверненні з позовом помилково включив до суми позову оплату послуг адвоката у розмірі 5000,00грн. та сплатив 182,00 грн. державного мита, замість правильного - 130,90 грн., оскільки згідно п. а ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993р., ставки державного мита із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів встановлюються в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. сплачене державне мито підлягає поверненню частково у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

З врахуванням викладеного, позивачу слід повернути з Державного бюджету 51,10грн. надміру сплаченого державного мита.

В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,43,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Олевський агрохім" (11100, Житомирська обл., Олевський р-н, смт. Олевськ, вул. Покальчука, 15, код 05488644)

на користь Приватного акціонерного товариства "Акція-Реєстр" (10014, м.Житомир, вул. Мала Бердичівська, 9, оф.2, код 22065419):

- 9704,28грн. заборгованості;

- 97,04грн. державного мита;

- 174,96грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- 400,00грн. витрат по оплаті послуг адвоката.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Повернути Приватному акціонерному товариству "Акція-Реєстр" (10014, м.Житомир, вул. Мала Бердичівська, 9, оф.2, код 22065419) з Державного бюджету України 51,10 грн. державного мита.

5. Видати довідку про повернення державного мита.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Повне рішення складено 30 травня 2011 року.

Друк.:

1 - у справу

2 - позивачу;

3 - відповідачу - рек. з повід.