Рішення № 15870832, 24.05.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" травня 2011 р. Справа № 21/5007/15/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Вельмакіної Т.М.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 20.04.11р.;

від відповідача не з'явився.

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терапостаченерго" (м. Черкаси)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райагрошляхбуд" (м. Малин)

про стягнення 844868,92 грн.

За клопотанням сторін, у відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору продовжено на 15 днів.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 844868,92грн. з яких: 186561,58грн. основного боргу, 59805,78грн. інфляційних, 470503,82грн. 3% за користування чужими коштами, 22358,89грн. пені, 5611,85грн. штрафу та 100000,00грн. моральної шкоди.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 03.03.11р. прийнято до розгляду заяву позивача № 20 від 03.03.11р. про зміну позовних вимог в частині зменшення розміру моральної шкоди до 54641,58грн.

Таким чином, сума позовних вимог складає 799510,50грн. з яких: 186561,58грн. основного боргу, 59805,78грн. інфляційних, 470503,82грн. 3% за користування чужими коштами, 22385,89грн. пені, 5611,85грн. штрафу та 54641,58грн. моральної шкоди.

З 15.04.11р. по 13.05.11р. провадження у справі було зупинено на підставі ч.1 ст. 79 ГПК Украни, до вирішення господарським судом Черкаської області справи №17/5026/743/2011 за позовом ТОВ "Райагрошляхбуд до ТОВ "Терапостаченерго" про тлумачення договору.

23.05.11р. від відповідача надійшла копія супровідного листа господарського суду Черкаської області від 10.05.11р., про направлення апеляційної скарги та справи №17/5026/743/2011 до Київського апеляційного господарського суду.

Оскільки відповідачем не подано доказів прийняття апеляційної скарги до розгляду, а рішення господарського суду Черкаської області по справі №17/5026/743/2011, яке прийняте та підписане 21.04.11р. про тлумачення договору та яким відмовлено в задоволенні позову, на дату судового засідання набрало законної сили, суд дійшов висновку про відсутність обставин, які б перешкоджали вирішенню спору по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позов у сумі 799510,50грн. підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог та заперечень на письмовий відзив відповідача (а.с. 50-51, 134).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Згідно відзиву на позовну заяву (а.с. 131-133), відповідач заперечує проти позову частково в частині стягнення 0,3% за кожен день прострочки за користування чужими коштами, пені, штрафу та моральної шкоди.

Враховуючи викладене, а також те, що продовжений за клопотанням сторін строк розгляду спору закінчується 26.05.11р., а 2-х днів, що залишилися, з врахуванням часу виготовлення ухвали та поштового обігу недостатньо для належного повідомлення відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, у відповідності до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши надані до справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з позовної заяви, 31.03.08р. між ТОВ "Терапостаченерго" (позивач/постачальник) та ТОВ "Райагрошляхбуд" (відповідач/покупець) укладено договір №3 (надалі - Договір (а.с. 13-15)), за п.1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець - прийняти і вчасно оплатити вартість нафтопродуктів - мазуту, пічного палива та бітуму (товар).

На виконання умов Договору позивач відвантажив відповідачу товар на суму 411862,58 грн., на підтвердження чого надано видаткові накладні та, підписані сторонами, акти звірки взаєморозрахунків (а.с. 17-20, 31, 98, 121, 136-137).

За даними позивача, відповідач прийняв поставлений йому товар, що підтверджується вищевказаними документами, але в порушення зобовязань за умовами договору поставки, його вартість позивачу сплатив частково в сумі 225270,92грн., що підтверджується відповідними виписками банку по рахунку позивача (а.с. 23-30, 135).

08.11.10р. позивачем, на адресу відповідача, надіслано претензію № 31 (а.с. 21) з вимогою про погашення заборгованості за договором № 3. Однак, вказану претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення.

З вищенаведеного вбачається, що внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань відповідачем, у останнього, станом на день подачі позовної заяви до суду, утворилася заборгованість за Договором у розмірі 186591,66грн.

На підтвердження вказаного надано, підписані сторонами, акти звірки розрахунків (а.с. 31,98).

Також, до стягнення з відповідача, позивачем нараховано інфляційні витрати в сумі 59805,78 грн. на підставі ст. 625 ЦК України, на підставі п. 6.2 Договору і ч.6 ст.232 ГК України - пеню в розмірі 22385,89 грн., на підставі п.6.2 Договору і ч. 2 ст.651ЦК України - 5611,85 грн. штрафу, на підставі п.6.2 Договору і ст. 625 ЦК України - 470503,82 грн. 0,3% за користування чужими коштами та 54641,58 грн. моральної шкоди на підставі ч.1,2 ст.23, ст. 94,Є ст. 1167 ЦК Украни.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву (а.с. 131-133), та його представник, в процесі розгляду справи, висловили свої заперечення проти позову в частині стягнення 511360,81грн. 0,3% за кожен день прострочки за користування чужими коштами, 22385,89грн. пені, 5611,85грн. штрафу та 54641,58грн. моральної шкоди.

Слід зазначити, що, під час розгляду даної справи, відповідач - ТОВ "Райагрошляхбуд" звертався до господарського суду Черкаської області з позовом про тлумачення змісту договору №3 від 31.03.08р. з підстав незрозумілості, неясності та суперечливості змісту пункту 6.2. Договору. Рішенням господарського суду Черкаської області від 21.04.11р. у позові про тлумачення пункту договору відмовлено повністю.

Саме на незрозумілості та суперечливості змісту пункту 6.2. Договору грунтуються заперечення відповідача в частині стягнення 0,3% за кожен день прострочки за користування чужими коштами, пені, штрафу.

Щодо моральної шкоди, то відповідач вважає, що її розмір є необгрунтованим та безпідставним.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши надані в процесі її розгляду пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів, інших правочинів та інших юридичних фактів.

Згідно наданих до справи документів, спір між сторонами виник саме у зв'язку з неналежним виконанням умов договору №3 від 31.03.08р., який за своєю правовою природою є договором поставки.

Положеннями ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно пункту 2.1 Договору, ціна, кількість та загальна вартість товару при поставці кожної партії визначається в рахунках-фактурах постачальника або товарно-транспортних або видаткових накладних.

Так, матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов вказаного Договору, позивач згідно видаткових накладних №РН-0000003 від 11.04.08р., №РН-0000009 від 17.04.08р., №РН-0000016 від 14.05.08р., №РН-0000017 від 24.05.08р., № РН-0000021 від 01.06.08р., НР-0000028 від 10.07.08р.; №НР-0000010 від 09.06.09р. поставив відповідачу товар на загальну суму 411862,50грн. (а.с. 17-20, 136-137).

Слід зазначити, що у актах звірки (а.с. 17-20, 31, 98, 121, 136-137) за накладною №РН-0000010 від 09.06.09р. сторонами погоджено заборгованість у сумі 45621,00грн., в той час, як фактична вартість товару, поставленого за вказаною накладною, становить 45620,92грн. (а.с. 136), що також враховано судом.

Пунктом 3.3. Договору сторони погодили, що у випадку, якщо поставка товару покупцю буде відбуватися з відстрочкою оплати за товар, покупець зобов'язаний сплатити вартість поставленого товару протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з моменту передачі йому товару.

Відповідач, в порушення умов Договору, свої зобов'язання щодо здійснення своєчасних розрахунках виконав частково, сплативши 225270,92грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку (а.с. 23-30, 135).

Таким чином заборгованість відповідача, на дату звернення позивача до суду становить 186591,58грн.

Вказана сума боргу за Договором також не заперечується та підтверджується відповідачем у відзиві на позовну заяву (а.с. 131-133) та в актах звірки взаєморозрахунків (а.с. 31, 98, 121).

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 186561,58 грн. основної заборгованості, оскільки саме таку суму вказано у позовній заяві, є обгрунтованими.

Статтями 525, 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.2 Договору сторони передбачили, що покупець за даним Договором сплачує постачальнику:

- пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення за порушення строків оплати, передбачених п.3.2 або 3.3 Договору.

- штрафну неустойку (штраф) у розмірі 3 відсотків від суми, яку Покупець своєчасно не оплатив, протягом строку, передбаченого п.3.3. даного Договору.

- у разі порушення строків оплати, передбачених п.3.3. даного Договору, штраф за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,3 відсотка від суми, яку покупець своєчасно не оплатив за кожен день прострочки.

Так, за неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманого за Договором товару, позивачем, на підставі п. 6.2. Договору та ст. 232 України, нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 22385,89 грн. (а.с.35).

Однак, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд встановив, що її нарахування здійснено по кожній накладній за шість місяців, однак не з першого дня виникнення заборгованості, як це передбачено ч.6 ст. 232 ГК України.

Тому, згідно здійсненого судом перерахунку пені, її сума, що підлягає до стягнення з відповідача, з врахуванням вказаного позивачем початку періоду її нарахування, становить 18828,32грн., а саме:

- по накладній №РН-0000003 від 11.04.08р. (період нарахування згідно п.3.3 Договору та п.6 ст. 232 ГК України- з 21.06.08р. по 21.12.09р.) - 2591,18грн.;

- по накладній №РН-0000009 від 17.04.08р. (період нарахування згідно п.3.3 Договору та п.6 ст. 232 ГК України- з 27.06.08р. по 27.12.09р.) - 1243,09грн.;

- по накладній №РН-0000016 від 14.05.08р. (період нарахування згідно п.3.3 Договору та п.6 ст. 232 ГК України- з 24.07.08р. по 24.01.09р.) - 5864,32грн.;

- по накладній №РН-0000017 від 24.05.08р. (період нарахування згідно п.3.3 Договору та п.6 ст. 232 ГК України- з 03.08.08р. по 03.02.09р.) - 3037,35грн.;

- по накладній № РН-0000021 від 01.06.08р. (період нарахування згідно п.3.3 Договору та п.6 ст. 232 ГК України- з 11.08.08р. по 11.02.09р.) - 4807,62грн.;

- по накладній НР-0000028 від 10.07.08р. (період нарахування згідно п.3.3 Договору та п.6 ст. 232 ГК України- з 18.09.08р. по 18.03.09р.) - 1284,76грн.

З огляду на викладене, позивачем безпідставно заявлено до стягнення 3557,57грн. пені (22385,89 грн. - 18828,32 грн.), в задоволенні якої слід відмовити.

Посилаючись на ч.2 ст.551 ЦК України, на підставі п. 6.2. Договору, позивач нарахував відповідачу штраф за прострочення платежу у розмірі 3%, який згідно розрахунку позивача (а.с. 36) складає 5611,85грн.

Як встановлює ч.2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.2. Договору, сторони визначили, що покупець за даним договором сплачує постачальнику штрафну неустойку (штраф) у розмірі 3 відсотки від суми, яку покупець своєчасно не оплатив, протягом строку, передбаченого п.3.3. даного договору.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок та встановлено, що сума, на яку здійснено нарахування, не перевищує фактичну суму неналежно виконаного відповідачем зобов'язання, тобто розрахунок штрафу є вірним.

У позовній заяві позивач зазначив, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, має сплатити кредиторові річні проценти від простроченої суми, тому посилаючись на п.6.2. Договору, просить стягнути з відповідача за користування чужими коштами 0,3% від суми, яку покупець своєчасно не оплатив за кожен день прострочки у розмірі 470503,82грн. (а.с. 34), посилаючись, як на підтвердження обгрунтованості вказаної вимоги, на ч.2 ст. 625 ЦК України.

При цьому, у письмових запереченнях на письмовий відзив відповідача (а.с. 134), позивач додатково посилається, при обгрунтуванні позовних вимог в цій частині, і на ч.3 ст. 692 ЦК України, згідно якої, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, як зазначалося вище, відповідно до п.6.2. Договору, покупець за даним договором сплачує постачальнику у разі порушення строків оплати передбачених п.3.3. даного Договору штраф за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,3 відсотка від суми, яку покупець своєчасно не оплатив за кожен день прострочки.

Проаналізувавши зміст вказної частини пункту 6.2 Договору та співставивши її зміст з приписами чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача в цій частині позовних вимог дійсно заслуговують на увагу, оскільки штраф і проценти за користування чужими коштами за своєю правовою природою є різними поняттями, а порядок нарахування вказаної у договорі санкції аналогічний порядку нарахування пені, який не може бути застосований ні до річних відсотків ні до передбачених ч.3 ст. 692 процентів за користування чужими коштами. Слід зазначити, що останні, згідно чинного законодавства, зокрема ст. 536 ЦК України, на яку позивач, при обгрунтуванні позовних вимог, взагалі не здійснює посилання, до спірних правовідносин можуть бути застосовані лише у випадку, коли їх стягнення передбачено договором.

Однак, врахувавши викладені у позовній заяві пояснення позивача стосовно обов'язку боржника сплатити кредиторові річні проценти, взявши до уваги посилання позивача на приписи ч.2 ст. 625 ЦК України, а також право позивача змінювати підстави позову лише до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку, що вимога позивача стосується стягнення річних процентів. Враховуючи, що розмір останніх не може бути визначений у вказний п.6.2 Договору спосіб, за яким вони значно перевищують визначений ч.2 ст.625 ЦК України розмір (а.с. 39), здійснивши перерахунок згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, суд визначив, що до стягнення підлягає 3% річних у розмірі 12885,29грн.

За вказаних обставин, у стягненні 457618,53грн. річних слід відмовити за безпідставністю.

При перевірці здійсненого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань, суд встановив, що позивачем не було враховано дифляційні процеси, які мали місце в липні-серпні 2009 року та квітні-жовтні 2010 року.

Судом перераховано інфляційні та встановлено, що їх сума, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 55647,56грн.

Отже, позивач безпідставно заявив до стягнення 4158,22грн. інфляційних (59805,78 грн. - 4158,22 грн.), в задоволенні якої слід відмовити.

Що стосується заявленої до стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 54641,58 грн., то позивач мотивує позовні вимоги в цій частині порушенням, внаслідок невиконання відповідачем свої обов'язків, ділової репутації ТОВ "Терапостаченерго", що стало причиною неотримання кредиту на суму 300000 грн. в ПАТ "ВТБ БАНК".

Так, однією з підстав виникнення зобов'язань, відповідно до п.3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, є завдання моральної шкоди іншій особі.

Стаття 23 ЦК України зазначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, зокрема: у разі приниження ділової репутації юридичної особи.

За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України та інших норм законодавства, що регулюють ці правовідносини, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

При цьому згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.95р. визначає, що під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, необхідно розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посягання на фірмові найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а також вчинення дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до п. 5 вказаної Постанови, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про настання у позивача втрат немайнового характеру саме врезультаті дій ТОВ "Райагрошляхбуд", прямо або опосередковано спрямованих на приниження ділової репутації позивача.

Позивачем також не доведено, що ненаданням йому кредиту банком у розмірі 300000,00грн. сталося у зв'язку із стійкою кредиторською заборгованістю, що настала в результаті дій (бездіяльності) саме відповідача.

Відсутній і обгрунтований розрахунок моральної шкоди у заявленому позивачем розмірі.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування 54641,58 грн. моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог на суму 279520,50грн., з яких: 186561,58грн. основного боргу, 18828,32грн. пені, 5611,85грн. штрафу, 12885,29грн. 3% річних, та 55647,56грн. інфляційних. У задоволені 3557,57грн. пені, 457618,53грн. 3% річних, 4158,22грн. інфляційних та 54641,58грн. моральної шкоди, суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обгрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Райагрошляхбуд" (11600, Житомирська обл., Малинський р-н., м. Малин, вул. Українських повстанців, 32, код 03580073)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Терапостаченерго" (18000, м. Черкаси, вул. Добровольського, 1, офіс 77/7, код 35754908):

- 186561,58грн. основного боргу;

- 18828,32грн. пені;

- 5611,85грн. штрафу;

- 12885,29грн. 3% річних;

- 55647,56грн. інфляційних;

- 2795,21грн. державного мита;

- 78,08грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Повне рішення складено 30 травня 2011 року.

Друк:

1 - у справу

2 - позивачу;

3 - відповідачу - рек. з повідомл. про вруч.