Рішення № 15870770, 17.05.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.05.11 р. Справа № 9/53

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О. А.

При секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Світ хімії”, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Пан Степан”, м. Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 99 458грн.63коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився.

З 17.05.2011р. о 14год.40хв. по 17.05.2011р. о 16год.50хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Світ хімії”, м. Львів, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Пан Степан”, м. Донецьк, про стягнення заборгованості у розмірі 99458грн.63коп., яка складається з суми основної заборгованості в розмірі 71434грн.00коп., пені в розмірі 5498грн.49коп., інфляційних витрат в розмірі 5110грн.28коп., 3% річних в розмірі 1272грн.46коп. та штрафу в розмірі 7143грн.40коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки продукції б/н від 23.06.2010р., накладні №0217 від 20.07.2010р., №0217а від 26.07.2010р., видаткову накладну (повернення) №ПС-0000006 від 20.09.2010р., платіжні доручення №120 від 01.10.2010р., №156 від 04.11.2010р., №187 від 25.11.2010р., претензію №01/11 від 10.11.2010р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду Донецької області, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не зявився, тому згідно ст.75Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №9272649 Товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Пан Степан”, м. Донецьк станом на 28.03.2011р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрований як юридична особа.

17.05.2011р. позивачем надані письмові пояснення б/н від 17.05.2011р., відповідно до яких останній підтримує позовні вимоги.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обовязками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

23.06.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Світ хімії”, м.Львів та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Пан Степан”, м.Донецьк укладений договір поставки продукції б/н, відповідно з п.1.1 якого постачальник (позивач) зобовязується постачати в узгоджені сторонами строки продукцію (миючі засоби в асортименті) згідно замовлення покупця (відповідача), а покупець зобовязується прийняти та оплатити поставлену продукцію на умовах даного договору.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник зобовязується постачати замовлену продукцію протягом 7 днів з дня замовлення.

В розпорядженні суду відсутня наведені замовлення, наразі суд не вважає це перешкодою для надання належної юридичної кваліфікації факту поставки.

За твердженням позивача, на виконання умов договору останнім на адресу відповідача здійснена поставка товару на загальну суму 81960грн.48коп., що підтверджує накладними №0217 від 20.07.2010р., №0217а від 26.07.2010р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Наразі, наведені накладні не містять безпосереднього посилання на договір поставки продукції б/н від 23.06.2010р., проте суд вважає, що поставка продукції за накладними №0217 від 20.07.2010р., №0217а від 26.07.2010р. здійснювалась на підставі договору поставки продукції б/н від 23.06.2010р., оскільки: п.1.4 договору визначено, що продукція постачається покупцеві партіями. На кожну партію продукції складається специфікація (накладна), яка є невідємною частиною даного договору; позивачем надані письмові пояснення б/н від 17.05.2011р., згідно яких останній зазначає, що, крім договору поставки продукції б/н від 23.06.2010р., між сторонами інших взаємовідносин не існувало та поставка за накладними №0217 від 20.07.2010р., №0217а від 26.07.2010р. здійснювалась тільки на підставі спірного договору.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного вище товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначених накладних в графі „Прийняв” та печаткою підприємства відповідача, а отже прийнятий відповідачем без заперечень.

Згідно п.3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України від 11 січня 1999 р. №17, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Відповідно до п.3.1 договору покупець зобовязаний оплатити вартість першої партії продукції протягом 14 днів з моменту поставки, наступні 9 поставок продукції оплачуються покупцем в розмірі 80% вартості поставленої продукції протягом 7 днів з моменту поставки, остаточний розрахунок за цими поставками відбувається протягом 14 днів з моменту поставки. Всі наступні партії продукції оплачуються покупцем протягом 7 днів з моменту поставки.

Виходячи з чого, для всебічного, обєктивного та повного розгляду справи ухвалою від 06.04.2011р. господарський суд зобовязав позивача представити письмові пояснення щодо поставки першої партії продукції та поставки девяти наступних партій продукції. У судовому засіданні 17.05.2011р. представник позивача зазначив, що позивач поставив відповідачу дві партії товару за спірними накладними (протокол судового засідання від 17.05.2011р.), у звязку з чим, суд вважає, що за договором поставки продукції б/н від 23.06.2010р. поставка продукції здійснювалась двічі, а саме за накладними №0217 від 20.07.2010р., №0217а від 26.07.2010р., доказів зворотного не надано, судом не встановлено.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати отриманого відповідачем товару за накладною №0217 від 20.07.2010р. є 03.08.2010р. та за накладною №0217а від 26.07.2010р. є 09.08.2010р.

За твердженням позивача, відповідач вартість отриманого товару оплатив частково на суму в розмірі 7141грн.68коп. та повернув продукцію на суму в розмірі 3384грн.80коп., що підтверджується видатковою накладною (повернення) №ПС-0000006 від 20.09.2010р., платіжними дорученнями №120 від 01.10.2010р., №156 від 04.11.2010р., №187 від 25.11.2010р., копії яких наявні у матеріалах справи, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 71434грн.00коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Зобовязанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 71434грн.00коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 71434грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Світ хімії”, м. Львів щодо стягнення суми основної заборгованості в розмірі 71434грн.00коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача суму пені в розмірі 5498грн.49коп.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.2 договору за несвоєчасну або неповну оплату вартості поставленої продукції покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі 5% від суми боргу за кожен день прострочення до моменту повного виконання покупцем свого зобовязання щодо оплати.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 5498грн.49коп.за період прострочення з 03.09.2010р. по 03.03.2011р.

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає за необхідне перерахувати наведену суму, оскільки розрахунок позивача суперечить вимогам чинного законодавства.

За приписом п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наразі, позивачем нарахована пеня за більший період, що не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, ст.232 Господарського кодексу України.

Виходячи з наведеного вище, належний до стягнення розмір пені становить 4688грн.59коп. за період з 03.09.2010р. по 09.02.2011р. з урахуванням часткових оплат.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 5498грн.49коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 4688грн.59коп.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 5110грн.28коп. та 3% річних в розмірі 1272грн.46коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, розмір інфляційних витрат становить 5110грн.28коп. за період прострочення з серпня 2008р. по лютий 2011р. з урахуванням часткових оплат та 3% річних становлять суму в розмірі 1272грн.46коп. за період прострочення з 04.08.2010р. по 03.03.2011р. з урахуванням часткових оплат

Перевіривши арифметичний розрахунок суми інфляційних витрат та суми 3% річних, суд зазначає, що їх розмір не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 5110грн.28коп. та 3% річних в розмірі 1272грн.46коп. є такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 7143грн.40коп.

За приписом ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобовязань за цим договором, винна сторона сплачу4є штраф в розмірі 10% від вартості партії замовленої продукції.

Договір в цій частині підписаний сторонами без заперечень, в судовому порядку недійсним не визнаний.

На підставі зазначеного, у відповідності п.5.3 договору, розмір штрафу за розрахунком позивача складає 7143грн.40коп.

Перевіривши наданий розрахунок, господарський суд вважає вимоги позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 7143грн.40коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 9 000грн.00коп.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

На ряду з зазначеним, в контексті ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судовими витратами вважаються лише витрати по оплаті послуг адвоката.

Втім, матеріалами справи не підтверджено понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката. Навпаки, договір про надання юридичних послуг №3/03 від 02.03.2011р., на який посилається позивач, укладений останнім з Фізичною особою-підприємцем Харечко Романом Івановичем.

Квитанція до прибуткового касового ордеру №1/03 від 03.03.2011р. на суму 9000грн.00коп. також не містять посилань на те, що оплата була здійснена саме за адвокатські послуги. Наразі, грошова сума в розмірі 9000грн.00коп. перерахована позивачем Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.

Одночасно, для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, яке не додано позивачем до матеріалів справи.

Виходячи з чого, суд вважає, що витрати, понесені позивачем на оплату юридичних послуг не є судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 9000грн.00коп. є необгрунтованою, недоведеною, а тому такою, що підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись Інструкцією про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України від 11 січня 1999 р. №17, Закону України „Про адвокатуру”, ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 265, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Світ хімії”, м. Львів до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім ”Пан Степан”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 90458грн.63коп., яка складається з суми основної заборгованості в розмірі 71434грн.00коп., пені в розмірі 5498грн.49коп., інфляційних витрат в розмірі 5110грн.28коп., 3% річних в розмірі 1272грн.46коп. та штрафу в розмірі 7143грн.40коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім ”Пан Степан” (за адресою: вул.Артема, б.108-А, кв.123, м.Донецьк, 83048, ЄДРПОУ 35951233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Світ хімії” (за адресою: вул.Антоновича, б.15, кв.6, м.Львів, 79018, ЄДРПОУ31215320) суму основної заборгованості в розмірі 71434грн.00коп., пеню в розмірі 4688грн.59коп., інфляційні витрати в розмірі 5110грн.28коп., 3% річних в розмірі 1272грн.46коп., штраф в розмірі 7143грн.40коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 896грн.49коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 233грн.89коп.

Видати накази після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивачу видати довідку для повернення з державного бюджету держмита в сумі 90грн.00коп., перерахованого згідно платіжного доручення №72 від 09.03.2011р., в звязку із внесенням державного мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 17.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Марченко О.А.

Повне рішення складено 23.05.2011р.