Рішення № 15870755, 18.05.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.05.11 р. Справа № 2/214пд

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Марченко О. А.,

Суддів Сич Ю.В., Макарової Ю.В.

При секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

розглянувши матеріали справи

за позовом Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”, м.Київ

до відповідача Публічного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – Дочірнього підприємства „Санаторно-курортний комплекс „Моршинкурорт” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”, м.Моршин

про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 16.10.2000р. до договору №1533/3/111 від 20.01.1988р. про участь Жданівського Ордену Жовтневої Революції та ордену Трудового Червоного Прапору металургійного комбінату „Азовсталь” ім. С. Орджонікідзе Міністерства чорної металургії УРСР у розвитку курорту Моршино у якості забудовника.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

від третьої особи: не зявився.

З 18.05.2011р. о 14год.40хв. по 18.05.2011р. о 16год.55хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь, про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 16.10.2000р. до договору №1533/3/111 від 20.01.1988р. про участь Жданівського Ордену Жовтневої Революції та ордену Трудового Червоного Прапору металургійного комбінату „Азовсталь” ім. С. Орджонікідзе Міністерства чорної металургії УРСР у розвитку курорту Моршино у якості забудовника.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що додаткова угода №1 від 16.10.2000р. до договору №1533/3/111 від 20.01.1988р. є такою, що не відповідає вимогам Цивільного кодексу Української РСР, оскільки наведена угода підписано особою, яка не є стороною договору №1533/3/111 від 20.01.1988р., а саме Закрите акціонерне товариство „Укрпрофоздоровниця”, м.Київ не визначено у додатковій угоді №1 від 16.10.2000р. до договору №1533/3/111 від 20.01.1988р. правонаступником Прикарпатської територіальної ради по управлінню курортами профспілок.

Відповідач, 28.10.2010р., надав відзив на позовну заяву вих.№09-10/69 від 25.10.2010р.

Ухвалою від 08.11.2010р. господарський суд залучив до участі у розгляді справи третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Дочірнє підприємство „Санаторно-курортний комплекс „Моршинкурорт” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”, м.Моршин.

20.12.2010р. третьою особою надані письмові пояснення вих.№б/н від 20.12.2010р., відповідно до якої проти заявлених позивачем позовних вимог не заперечує.

17.05.2011р. представник відповідача через канцелярію суду надав заяву б/н та дати про зміну найменування сторони, відповідно до якої останній зазначає, що найменування відповідача з Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь змінено на Публічне акціонерне товариство „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь.

У підтвердження наведеного вище, відповідач до зазначеної заяви додав копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №322081 та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №376041, відповідно до яких за кодом ЄДРПОУ 00191158 у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України зареєстровано Публічне акціонерне товариство „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь.

Таким чином, суд вважає, що належне найменування відповідача є Публічне акціонерне товариство „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь (ЄДРПОУ 00191158).

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:

20.01.1988р. між Прикарпатською територіальною радою з управління курортами профспілок та Жданівським металургійним комбінатом „Азовсталь” укладений договір №1533/З про участь Жаданівського Ордену Жовтневої Революції та ордену Трудового Червоного Прапору металургійного комбінату „Азовсталь” ім. С. Орджонікідзе Міністерства чорної металургії УРСР у розвитку курорту Моршино у якості забудовника, п.1 якого передбачено, що Прикарпатська територіальна рада з управління курортами профспілок надає право, а Жданівський металургійний комбінат „Азовсталь” зобов’язується розробити проектно-сметну документацію та за цією документацією здійснити у 1989-1990 роках, за рахунок власних капіталовкладень, здійснюючи функції замовника (титулоутримувач), реконструкцію спального корпусу №5 санаторію „Світанок” на курорті Моршин з доведенням місткості з 48 ліжко-місць до 75 ліжко-місць з підключенням його до інженерних комунікацій та благоустроєм прилеглих територій.

У подальшому, 16.10.2000р. між Закритим акціонерним товариством „Укрпрофоздоровниця”, як власником майна санаторію „Світанок” в м.Моршин, Львівської області, та Відкритим акціонерним товариством „Металургійний комбінат „Азовсталь”, як правонаступником Державного підприємства металургійний комбінат „Азовсталь” ім. С. Орджонікідзе, укладено додаткову угоду №1 до договору №1533/3/111 від 20.01.1988р. про участь Жданівського Ордену Жовтневої Революції та ордену Трудового Червоного Прапору металургійного комбінату „Азовсталь” ім. С. Орджонікідзе Міністерства чорної металургії УРСР у розвитку курорту Моршино у якості забудовника, предметом якої є закінчення реконструювання спального корпусу №5 санаторію „Світанок” в м.Моршин Львівської області та закріплення права власності Комбінату (відповідача) у майні спального корпусу після її завершення.

За твердженням позивача, додаткова угода №1 від 16.10.2000р. до договору №1533/3/111 від 20.01.1988р. є такою, що не відповідає вимогам Цивільного кодексу Української РСР, оскільки наведена угода підписано особою, яка не є стороною договору №1533/3/111 від 20.01.1988р., а саме Закрите акціонерне товариство „Укрпрофоздоровниця”, м.Київ не визначено у додатковій угоді №1 від 16.10.2000р. до договору №1533/3/111 від 20.01.1988р. правонаступником Прикарпатської територіальної ради по управлінню курортами профспілок, у зв`язку з чим звернувся до господарського суду із відповідними вимогами про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 16.10.2000р. до договору №1533/3/111 від 20.01.1988р. про участь Жданівського Ордену Жовтневої Революції та ордену Трудового Червоного Прапору металургійного комбінату „Азовсталь” ім. С. Орджонікідзе Міністерства чорної металургії УРСР у розвитку курорту Моршино у якості забудовника.

За таких обставин, враховуючи положення Цивільного кодексу Української РСР, ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України при заявлені вимог про визнання недійсним договору позивачем повинно бути доведено факт порушення норм закону під час його укладання.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, приймаючи до уваги приписи Цивільного кодексу Української РСР, та обставини, наведені позивачем у якості підстави для визнання правочинів недійсними, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з урахуванням наступного:

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

З огляду на матеріали справи, додаткова угода №1 від 16.10.2000р. до договору №1533/3/111 від 20.01.1988р. підпадає під правове регулювання Цивільного кодексу Української РСР, редакція якого діяла на момент вчинення спірного правочину.

Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Частиною 1 ст.41 Цивільного кодексу Української РСР визначено, що угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Статтею 44 Цивільного кодексу Української РСР встановлено, що письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди (ст.153 Цивільного кодексу Української РСР).

Недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі – відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом (ст.48 Цивільного кодексу Української РСР).

Стаття 48 Цивільного кодексу Української РСР застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами і організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, при ущемленні угодою особистих або майнових прав неповнолітніх дітей, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними.

Посилання позивача на те, що додаткова угода №1 від 16.10.2000р. до договору №1533/3/111 від 20.01.1988р. підписано підприємством, яке не є стороною договору №1533/3/111 від 20.01.1988р., а саме Закрите акціонерне товариство „Укрпрофоздоровниця”, м.Київ не визначено у додатковій угоді №1 від 16.10.2000р. до договору №1533/3/111 від 20.01.1988р. правонаступником Прикарпатської територіальної ради по управлінню курортами профспілок, судом не приймаються виходячи з наступного:

У преамбулі додаткової угоди №1 від 16.10.2000р. до договору №1533/3/111 від 20.01.1988р. визначено, що на даний час належними сторонами за договором 1533/3/111 від 20.01.1988р. є ЗАТ „Укрпрофоздоровниця”, як власник майна санаторію „Світанок” в м.Моршин, Львівської області, та ВАТ „Металургійний комбінат „Азовсталь”, як правонаступник Державного підприємства металургійний комбінат „Азовсталь” ім. С. Орджонікідзе.

Наразі, дослідивши договір №1533/3/111 від 20.01.1988р. про участь Жданівського Ордену Жовтневої Революції та ордену Трудового Червоного Прапору металургійного комбінату „Азовсталь” ім. С. Орджонікідзе Міністерства чорної металургії УРСР у розвитку курорту Моршино у якості забудовника, предметом якої є закінчення реконструювання спального корпусу №5 санаторію „Світанок” в м.Моршин Львівської області та закріплення права власності Комбінату (відповідача) у майні спального корпусу після її завершення, судом встановлено, що наведений договір затверджений Центральною радою по управлінню курортами профспілок та узгоджений з Українською республіканською радою по управлінню курортами профспілок.

Відповідно до п.1.3 статуту Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”, який затверджений рішенням загальних зборів Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” №3б-14/7 27.04.2007р., визначено, що позивач є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об’єднань санаторно-курортних закладів профспілок України.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням вказаного, суд вважає, що саме на позивачеві лежить обов’язок щодо доказування відсутності правонаступництва від Прикарпатської територіальної ради по управлінню курортами профспілок до Закритого акціонерного товариства „Укрпрофоздоровниця”, правонаступником якого є позивач.

Виходячи з чого, для всебічного та об’єктивного розгляду справи ухвалами господарського суду Донецької області неодноразово зобов’язано позивача надати всі редакції статуту починаючи з моменту укладання спірного договору, укладання додаткової угоди №1 та на теперішній час, надати документи на підтвердження здійснення реорганізацій та передачі спірного майна, надати докази того, що Прикарпатська міська рада з управління курортами профспілок була структурним підрозділом, правонаступником або іншим чином пов’язаною установою (організацією) з ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”, надати положення, затверджене постановою Президіума ВЦСПС від 22.01.1971р., на підставі якого діяла Прикарпатська міська рада з управління курортами профспілок, надати докази передачі на баланс (акти та інше) на експлуатаційне утримання спірного майна, надати довідку, витяг БТІ за місцезнаходженням спірного майна з реєстру прав власності стосовно даних на спірне майно, надати технічний паспорт, докази технічної інвентаризації спірної нерухомості, витяг інвентарної справи, надати докази введення в експлуатацію спірного майна після будівництва (акти, рішення та інше), надати докази виконання договору №1533/3 від 20.01.1987р. та додаткової угоди №1 від 16.10.2000р., надати оригінал (для огляду) та належним чином засвідчену копію установчого договору від 04.12.1991р., надати докази того, що Федерація професійних спілок України є правонаступником Ради Федерації незалежних профспілок України, надати докази того, що позивач є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об’єднань санаторно-курортних закладів профспілок України, надати оригінал (для огляду) та належним чином засвідчену копію установчого договору від 04.12.1991р., документи, що підтверджують право власності на санаторій „Світанок” (договір купівлі – продажу, технічний паспорт БТІ, тощо)

Також, ухвалами господарського суду було неодноразово зобов’язано сторін надати докази передачі на баланс (акти та інше) на експлуатаційне утримання спірного майна, надати довідку, витяг БТІ за місцезнаходженням спірного майна з реєстру прав власності стосовно даних на спірне майно, надати технічний паспорт, докази технічної інвентаризації спірної нерухомості, витяг інвентарної справи, надати докази введення в експлуатацію спірного майна після будівництва (акти, рішення та інше), надати докази виконання договору №1533/3 від 20.01.1987р. та додаткової угоди №1 від 16.10.2000р.

Проте, вимоги суду сторонами в повному обсязі не виконані, позивачем надано тільки копію акту про передачу спірного майна на період будівництва та реконструкції на баланс відповідача.

Наведені обставини, позбавляють суд можливості надати належну правову оцінку доводам позивача щодо визнання спірної угоди недійсною.

У зв’язку з чим, суд в порядку ст.65 Господарського процесуального Кодексу України зобов’язав: Регіональне відділення Фонду державного майна України у Львівській області надати належним чином засвідчену копію інвентаризаційної справи щодо санаторію „Світанок” у м.Моршин, Львівської області; Фонд державного майна України надати належним чином засвідчену копію інвентаризаційної справи щодо санаторію „Світанок” у м.Моршин, Львівської області; Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації, м. Стрий, Львівська область надати належним чином засвідчену копію технічного паспорту та інвентаризаційної справи на майно санаторію „Світанок” у м.Моршин Львівської області.

Від Регіонального відділення Фонду державного майна України надійшов лист №10-11-02406 від 21.04.2011р., зі змісту якого вбачається, що останнє не здійснювало приватизацію санаторію „Світанок” у м.Моршин, у зв’язку з чим відсутні будь-які документи щодо санаторію „Світанок”.

Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації листом №1127 від 28.04.2011р. повідомило суд, що останне не має можливості надати необхідні матеріали, оскільки роботи по первинній технічній інвентаризації на спірний об’єкт ще незавершені в зв’язку з відсутністю рішення органу місцевого самоврядування про присвоєння об’єкту нерухомого майна окремого поштово-адресного номеру.

17.05.2011р. на адресу суду від Фонду державного майна України надійшов лист №10-25-6345 від 06.05.2011р., відповідно до якого зазначено, що у зв’язку з недопуском представників Фонду державного майна України на підприємства, установи та організації, які знаходяться у сфері управління Федерації професійних спілок України, визначення переліку нерухомого майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України, та проведення його інвентаризації, у тому числі і майна санаторію „Світанок” неможливо.

Ухвалами від 15.03.2011р., 31.03.2011р. та 11.04.2011р. господарський суд, в порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України, зобов’язав Державний архів Львівської області надати належним чином засвідчені копії документів у підтвердження того, що Прикарпатська територіальна рада з управління курортами профспілок була структурним підрозділом, правонаступником або іншим чином пов’язаною установою (організацією) з Українською республіканською радою по управлінню курортами профспілок, оздоровницьких господарств, об’єднань санаторно-курортних закладів профспілок України.

18.04.2011р. на адресу господарського суду Донецької області надійшов лист Державного архіву Львівської області №240/01-36 від 06.04.2011р. про надіслання копії постанови колегії Центральної ради по управлінню курортами профспілок щодо створення колегії Прикарпатської територіальної ради по управлінню курортами профспілок (протокол №13, п.10 від 04.11.1965р.), яким повідомлено, що у документах Державного архіву Львівської області відомостей про те, що Прикарпатська територіальна рада з управління курортами профспілок була структурним підрозділом або правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровницьких господарств, об’єднань санаторно–курортних закладів України не виявлено.

До наведеного листа додано копію постанови колегії Центральної ради по управлінню курортами профспілок щодо створення колегії Прикарпатської територіальної ради по управлінню курортами профспілок (протокол №13, п.10 від 04.11.1965р.).

Додатково Державний архів Львівської області повідомив, що у історичній довідці на об’єднаний фонд „Територіальні управління курортів і санаторіїв Львівської області” вказано, що у вересні 1965р. була створена Прикарпатська територіальна рада по управлінню курортами профспілок у Моршині (постанови, розпорядження, рішення тощо про створення і підпорядкування не виявлено) та рекомендує звернутись у Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.

Виходячи з чого, листом від 19.04.2011р. господарський суд Донецької області звернувся до Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України з проханням надати належним чином засвідчені копії документів у підтвердження того, що Прикарпатська територіальна рада з управління курортами профспілок була структурним підрозділом, правонаступником або іншим чином пов’язаною установою (організацією) з Українською республіканською радою по управлінню курортами профспілок, оздоровницьких господарств, об’єднань санаторно-курортних закладів профспілок України, а саме постанови, розпорядження, рішення тощо. Проте, станом на 18.05.2011р. від Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України зазначені документи не надходили.

Вказане було необхідним для надання належної правової оцінки суті спору, оскільки відсутність доказів наявності або відсутності права власності позивача на майно, яке є предметом спірної угоди, та доказів наявності або відсутності правонаступництва від Прикарпатської територіальної ради по управлінню курортами профспілок до Закритого акціонерного товариства „Укрпрофоздоровниця”, правонаступником якого є позивач, унеможливлює розгляд справи по суті через відсутність фактичних доказів, які підлягають безпосередній правовій оцінці судом.

З огляду на викладене та оскільки матеріалами справи ані підтверджуються, ані спростовуються посилання позивача, вимоги Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”, м.Київ про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 16.10.2000р. до договору №1533/3/111 від 20.01.1988р. про участь Жданівського Ордену Жовтневої Революції та ордену Трудового Червоного Прапору металургійного комбінату „Азовсталь” ім. С. Орджонікідзе Міністерства чорної металургії УРСР у розвитку курорту Моршино у якості забудовника підлягають залишенню без задоволення.

Відповідно до матеріалів справи 11.04.2011р. відповідачем надано клопотання про застосування строків позовної давності для звернення до суду з вимогами щодо визнання недійсною додаткової угоди №1 від 16.10.2000р. до договору №1533/3/111 від 20.01.1988р. про участь Жданівського Ордену Жовтневої Революції та ордену Трудового Червоного Прапору металургійного комбінату „Азовсталь” ім. С. Орджонікідзе Міністерства чорної металургії УРСР у розвитку курорту Моршино у якості забудовника.

Відповідно до ст.71 Цивільного кодексу Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно зі ст.80 Цивільного кодексу Української РСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

З огляду на зміст статей 71, 80 Цивільного кодексу Української РСР їх положення про правові наслідки спливу строку позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж при розгляді справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Оскільки, суд відмовляє позивачу у позовних вимогах з вищенаведених підстав, в даному правові наслідки спливу строку позовної давності не можуть бути застосовані судом.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача в порядку, передбаченому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.41, 44, 48, 71, 80, 153 Цивільного кодексу Української РСР, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”, м.Київ до відповідача Публічного акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Дочірнього підприємства „Санаторно-курортний комплекс „Моршинкурорт” Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”, м.Моршин про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 16.10.2000р. до договору №1533/3/111 від 20.01.1988р. про участь Жданівського Ордену Жовтневої Революції та ордену Трудового Червоного Прапору металургійного комбінату „Азовсталь” ім. С. Орджонікідзе Міністерства чорної металургії УРСР у розвитку курорту Моршино у якості забудовника – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 18.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Головуючий суддя Марченко О.А.

Суддя Сич Ю.В.

Суддя Макарова Ю.В.

Повне рішення складено 23.05.2011р.