Рішення № 15868750, 19.05.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.05.11

Справа № 5021/873/2011.

За позовом: Сумської міської ради, м. Суми

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Суми-Лада», м. Суми

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної податкової інспекції в місті Суми

про внесення змін до договору

СУДДЯ КІЯШКО В.І.

Представники сторін:

від позивача – Базіль Р.В.

від відповідача – Ватажок В.М.

від третьої особи – Шутько А.В.

за участю секретаря судового засідання – Тимченко О.О.

Розгляд справи розпочато 18.04.2011р., у зв‘язку з нез‘явленням представників сторін у судове засідання, розгляд справи відкладався до 19.05.2011р.

Суть спору: позивач просить суд вважати укладеними зміни до договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) № 164 від 09.12.1997р. в частині розміру орендної плати, а саме, - розміру відсотку від нормативної грошової оцінки землі шляхом викладення п. 2.1договору в наступній редакції: «Плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді орендної плати на рік у розмірі 3,0% від нормативної грошової оцінки землі на рахунок міського бюджету № 33218812700002, код платежу 13050200, банк одержувача УДК Сумської області, код 23636315, МФО 837013 щомісячно рівними частками до 30 числа місяця, наступного за звітним»; судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що Публічне акціонерне товариство «Суми-Лада», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Суми-Лада», при розрахунку орендної плати за землю на 2011 рік не припустилося ніяких помилок чи порушень, що виключає підстави для подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази по справі, суд

ВСТАНОВИВ:

09.12.1997р. між Сумською міською радою та Закритим акціонерним товариством «Суми-Лада» було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) зареєстрованого у виконавчому комітеті Сумської міської ради в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею за № 164.

Розділом 2 вказаного договору передбачено, що орендна плата за землю вноситься землекористувачем щорічно у вигляді орендної плати у розмірі середньої ставки земельного податку і становить 1% на рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Плата за землю вноситься щомісячно рівними частками, а р. 3 визначено, що права і обов‘язки визначаються за згодою сторін відповідно до Земельного кодексу України.

Частиною 8 ст. 93 Земельного кодексу України визначено, що відносини пов‘язані із орендою землі регулюються законом.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що орендна плата за вищевказаним договором не може бути меншою, ніж 3 % від нормативної грошової оцінки землі, оскільки статтею 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за земельні ділянки комунальної власності встановлюються відповідно до Податкового кодексу України, а відповідно до ст. 290 Податкового кодексу України, річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до Бюджетного кодексу України і не може бути меншою для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку (ст. 288 Податкового кодексу України). Ставка земельного податку за користування земельними ділянками, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлена у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки (ст. 274 Податкового кодексу України).

На момент укладення між сторонами договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 09.12.1997р., як зазначає позивач, діяла нормативна грошова оцінка земель у розмірі 1%., а рішенням Сумської міської ради «Про затвердження грошової оцінки земель міста Суми» № 1119-МР від 26.12.2007р. на підставі розробленої технічної документації по коригуванню нормативної грошової оцінки земель м. Суми та відповідно до статей 12, 186, пункту 12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, статті 24 Закону України «Про плату за землю», статей 9, 13 Закону України «Про державну землевпорядну експертизу, керуючись пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», нормативна грошова оцінка земель м. Суми була відкоригована і перевищує розмір, за яким відповідачем обчислюється орендна плата.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що згідно з нормами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 309- VI від 03.06.2008 р., внесені зміни до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», на яку посилаєтесь позивач, як на підставу своїх вимог, набрали чинності з 04.06.2008р., тобто вже після набрання чинності спірним договором оренди земельної ділянки, що не відповідає вимогам ст. 58 Конституції України.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оренду землі», зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Згідно із ст.188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

З матеріалів справи вбачається, що у вересні місяці 2010 року Управління земельних ресурсів Сумської міської ради, на яке покладено обов‘язок ведення обліку договорів оренди земельних ділянок, зверталось до відповідача з листами-повідомленнями про необхідність внесення змін до діючого договору оренди земельної ділянки в частині розміру орендної плати, але відповідачем дане питання погоджено не було.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору, а також в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 652 Цивільного кодексу України визначає, що зміна обставин вважається істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Проте, вимоги позивача задоволенню не підлягають з огляду на наступне:

Відповідач дійсно користується земельною ділянкою, загальною площею 3,21 га, за адресою: м. Суми, вул. Черепіна, 19, на підставі договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 09.12.2007р., укладеного між сторонами у справі та зареєстрованого у виконавчому комітеті Сумської міської ради в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею за № 164, посвідченого нотаріально та зареєстрованого у встановленому законом порядку.

З вказаного договору вбачається, що термін дії спірного договору закінчується 09 грудня 2022 року.

У відповідності з нормами ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом‘якшують або скасовують відповідальність особи.

Посилання позивача на положення ст. 21 Закону України «Про оренду землі», в обґрунтування своїх позовних вимог, суд вважає безпідставним, оскільки зміни до вищевказаної правової норми були внесені згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 309- VI від 03 червня 2008 року, який набрав чинності з 04.06.2008 року, тобто вже після набрання чинності спірним договором оренди земельної ділянки, а тому, вимоги позивача, що ґрунтуються на вказаних вище змінах до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», не відповідають вимогам ст. 58 Конституції України.

Пунктом 2.1 вказаного договору передбачена орендна плата у розмірі середньої ставки земельного податку.

Згідно із ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

Вказаний вище договір на даний час є чинним, оскільки за згодою сторін даний договір розірвано не було та у встановленому законом порядку недійсним визнано не було, таким чином, нарахування та сплата орендної плати за землю здійснюється відповідачем у даній справі у відповідності до умов спірного договору, що відповідає вимогам ст. 525 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Як пояснив представник відповідача, що ПАТ «Суми-Лада» у повному обсязі та у строки, передбачені умовами договору, укладеного між сторонами у справі, сплачує орендну плату за землю і не має перед позивачем заборгованості із даного виду платежів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а відповідно до ч. 2 вказаної статті, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст. 27 Закону України «Про плату за землю», до компетенції державної податкової служби віднесено контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Приписами вищевикладених норм ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України, визначено право ініціювати внесення змін до господарського договору належить лише стороні такого договору.

Оскільки, Державна податкова інспекція в м. Суми не є стороною за договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 09.12.2007р., зареєстрованого у виконавчому комітеті Сумської міської ради в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею за № 164, то ініціювання цим державним органом внесення змін до вказаного договору є порушенням, як вимог вищевказаних правових норм так і норм ст. 19 Конституції України, такі дії вчиняються поза межами компетенції державної податкової служби.

Пунктом 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України встановлений обов‘язок платника податків у разі самостійного виявлення помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації.

При цьому, жодною нормою податкового права органи Державної податкової служби України не уповноважені вимагати від платників податків подання уточнюючих декларацій (розрахунків), а тому, зазначена у листі ДПІ в м. Суми № 33567/10/19-074 від 27.04.2011р., копія якого приєднана до матеріалів справи, вимога про термінове уточнення податкового зобов‘язання без посилання на правові підстави такої вимоги є порушенням приписів ст. 19 Конституції України.

Подана відповідачем до ДПІ в м. Суми податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2011 рік ґрунтується на умовах договорів оренди земельних ділянок від 09.12.1997 року та № 041063700137 від 25.05.2010 року, які були укладені відповідно з вимогами чинного на момент укладання законодавства, не є припиненими чи розірваними у встановленому порядку.

На підставі викладеного, у розумінні ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, суд встановив, що набрання чинності Податковим кодексом України не може бути підставою для зміни правовідносин, які виникли раніше.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного України договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін. Згідно із приписами ч. 3 ст. 653 даного Кодексу, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов‘язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного, суд розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що відповідач правомірно здійснив розрахунок орендної плати за землю на 2011 рік у відповідності до положень укладеного між сторонами договору, що виключає підстави для подання уточнюючого розрахунку податкового зобов‘язання, а тому, позовні вимоги задоволенню не підлягають, як такі що суперечать вимогам діючого законодавства, зокрема Конституції України, як основного Закону України.

Керуючись ст. ст. 33, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У позові – відмовити.

СУДДЯ КІЯШКО В.І.

Повний текст рішення складено 23.05.2011 року.