Рішення № 15867999, 23.05.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" травня 2011 р.Справа № 4/17-856-2011 За позовом приватного сільськогосподарського підприємства "ЦЕРЕРА";

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА АГРО"

про стягнення 103267,11грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Загорянський В.П. - директор; ОСОБА_1 по довіреності

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Приватне сільськогосподарське підприємство "ЦЕРЕРА" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА АГРО" 103267,11грн., з яких 91100грн.- основний борг, індекс інфляції 5101,60грн., 1145,61 грн. 3% річних та 5919,90грн.- пені.

23.05.11р. позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог в якій просить суд стягнути з відповідача 71100грн.- основний борг, індекс інфляції 7379,10грн., 1778,58грн. 3% річних та 9189,21грн.- пені.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.05.11р. строк розгляду справи продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України.

30.03.11р. відповідач надав до суду відзив на позов в якому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнає і зазначає про те, що порушення зобовязання по оплаті вартості товару сталося через обєктивні причини.

Відповідач до суду не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Справа розглядалась в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній документами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14 червня 2010 року між Приватним сільськогосподарським підприємствов "ЦЕРЕРА" ( далі-позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА АГРО" (далі-відповідач) укладено Договір купівлі продажу № 14/06-2010 (далі-договір).

Відповідно п. 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобовязується передавати у власність покупця пшеницю фуражну, а покупець зобов”язується приймати такий товар та своєчасно оплачувати його вартість на умовах цього договору.

На підставі вищевказаного договору представником відповідача була отримана пшениця у кількості 111,5тонн на суму в розмірі 156100грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме копіями накладних та рахунків.

У відповідності до п. 3.3 договору всі розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України гривні, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок продавця, вказаний в рахунку-фактурі, протягом 5 (пяти) банківських днів з дати відгрузки товару.

Однак, відповідачем в порушення умов договору розрахунки за договором здійснювались не в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з виписок по рахунку позивача, відповідач погасив заборгованість на загальну суму в розмірі 85000грн..

Таким чином, у відповідача за порушення умов договору утворилась заборгованість на суму 71100 грн..

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з розрахунку заборгованості наданого позивачем та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобовязання з своєчасної сплати платежів по договору поставки не виконувались належним чином, внаслідок чого за відповідачем, утворилась заборгованість в сумі 71100 грн., яку відповідачем на час розгляду справи не сплачено.

Таким чином, суд задовольняє вимоги позивача, в частині стягнення основного боргу, в сумі 71100грн..

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, згідно ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та індекс інфляції від простроченої суми.

Згідно розрахунку позивача, сума 3% річних складає 1778,58грн. та індексу інфляції складає 7379,10грн., які підлягають стягненню.

Також, на підставі ст. 230 ГК України, п. 5.2 договору позивач нарахував за період з 17.09.10р. по 23.05.2011р. пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня від вартості товару, оплата якого прострочена, за кожен день прострочки в сумі 9189,21 грн..

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 9189,21грн. підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

П. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" із змінами і доповненнями, внесенимиЗаконом України від 10 січня 2002 року N 2921-III пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 9189,21грн. згідно наданого розрахунку. Але відповідно до діючого законодавства та розрахунку суду сума пені яка підлягає задоволенню складає 7040,91грн..

При вказаних обставинах, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 71100грн.- основний борг, індекс інфляції 7379,10грн., 1778,58грн. 3% річних та 7040,91грн.- пені.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПА АГРО" (Одеська область, Комінтернівський р-н, с. Першотравневе, вул. Миру, 1, код ЄДРПОУ 35990822 на користь приватного сільськогосподарського підприємства "ЦЕРЕРА" код 22515360 (Одеська область, Ширяєвський р-н, с. Розкішне) 71100грн.- основний борг, індекс інфляції 7379,10грн., 1778,58грн. 3% річних та 7040,91грн.- пеню, державне мито 872,98 грн., витрати по сплаті ІТЗ судового процесу 236 грн.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 25 травня 2011 року.

Суддя Літвінов С.В.