Рішення № 15867972, 16.05.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2011 р.Справа № 27/17-978-2011 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк";

до відповідача: Приватного підприємства "ЛАНА";

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2

про стягнення 837461,80 грн.

СУТЬ СПОРУ: Позивач Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства "ЛАНА", згідно якої просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 837461,80 грн., з яких 26102,91 грн.- заборгованість за порушення зобовязань за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11158907000 від 25.05.2007р. (24385,51 грн.- заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом та 1717,40 грн. пеня, що нарахована за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом), 811358,89 грн. заборгованість за порушення зобовязань за Додатковою угодою №1 від 04.02.2009р. до Договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11158907000 від 25.05.2007р. (629084,16 грн. заборгованість за кредитом, 154083,03 грн. - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом, 10 596,68 грн. пеня, що нарахована за порушення строків повернення кредиту, 17 595,02 грн. пеня, що нарахована за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом) та покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 17.03.2011р., в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, особливість предмету позовних вимог, а також положення ст. 555 Цивільного кодексу України для встановлення повної та об'єктивної істини по справі, з власної ініціативи суду, було залучено до участі у справі ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення фізичною особою громадянином ОСОБА_2 зобовязань щодо повного, своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11158907000 від 25.05.2007р. та Додатковою угодою №1 від 04.02.2009р. до даного договору, які було укладено між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк". При цьому позивач зазначає, що виконання зобовязань ОСОБА_2 за даним кредитним договором забезпечувалось порукою, згідно з укладеним 25.05.2007р. Договором поруки №116914 між позивачем та ПП "ЛАНА", в звязку з чим ПАТ "УкрСиббанк" звернувся до ПП "ЛАНА" з відповідними позовними вимогами.

Разом з позовною заявою позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, згідно якої просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти відповідача.

Розглянувши клопотання про забезпечення позову, суд відмовив у його задоволенні, виходячи з того, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування поданого клопотання та жодним чином не доведено підстав не можливості виконання чи утруднення виконання рішення суду у разі невжиття зазначених заходів.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 30.12.2008 року за № 5-05/759, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення. Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом спору, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Третя особа -ОСОБА_2 у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, будь-яких пояснень по суті спору не надав, між тим про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом надіслання ухвал суду на адресу прописки зазначену у паспорті.

При цьому, суд зазначає, що місце проживання фізичної особи визначається згідно з вимогами ст. 29 Цивільного кодексу України. Між тим, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місце проживання фізичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю фізичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою „за зазначеною адресою не проживає”, суд вважає за можливе розглянути справу без участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідач у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України, видана станом на 10.05.2011 року.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі відсутності за такою адресою відповідача, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена відповідачу належним чином.

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті із відміткою поштової установи “за зазначеною адресою на проживає - вибули”, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

25 травня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" (надалі банк) та громадянином України ОСОБА_2 (надалі позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11158907000, згідно умов якого банк зобовязався надати позичальнику, а позичальник зобовязався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) у сумі 100000 (сто тисяч) долл. США, та сплатити плату за кредит в порядку і на умовах, зазначених договором.

Відповідно до п.п.1.2.2 договору, позичальник зобовязаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку №1 до договору (якщо сторонами визначено такий графік погашення та укладено додаток №1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 25 травня 2014 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору та/або умов відповідної угоди сторін.

Положеннями п. 1.3 договору передбачено наступну плату за кредит: за користування кредитними коштами протягом перших 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 12.5% річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов договору (п.п. 1.3.1); нарахування процентів за договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом «факт/360» відповідно до вимог чинного законодавства України (п.п. 1.3.3); строк сплати процентів: з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за яким були нараховані банком такі проценти.

Умовами п.1.4 договору встановлено, що цільове призначення кредиту - кредит надається позичальнику для його особистих потреб, а саме на придбання легкового автомобілю ВМW, модель - 650, рік випуску 2007, тип - легковий кабріолет, колір синій, номери агрегатів: шасі - НОМЕР_4, державний номер НОМЕР_1.

У відповідності до умов п.1.6 договору, сторони погодили наступну черговість погашення заборгованості позичальника за договором:

1) прострочені комісії (якщо буде мати місце прострочення);

2) строкові комісії;

3) прострочені проценти (якщо буде мати місце прострочення);

4) строкові проценти;

5) прострочена сума основного боргу (якщо буде мати місце прострочення);

6) строкова сума основного боргу;

7) штрафні санкції за договором.

Згідно з умовами п.2.1 договору, у забезпечення виконань усіх грошових зобовязань в повному обсязі позичальника за договором приймається автомобіль ВМW-650, 2007 року випуску (надалі предмет застави).

У п. 2.2 договору встановлено, що за домовленістю сторін вартість предмету застави складає 707000 (сімсот сім тисяч) гривень.

Положеннями п.п. 3.4.1 договору передбачено обовязок позичальника, використовувати кредит на зазначені у договорі цілі, а також повернути суму кредиту, і сплатити плату за кредит й інші грошові платежі на рахунки банку в порядку і на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 4.1 договору, за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх зобовязань, передбачених договором та/або „Кредитним договором”, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню, у передбаченому порядку договором.

Умовами п. 6.1 договору встановлено, що сторони керуючись чинним законодавством України, зокрема статтями 525, 611 Цивільного кодексу України, погодили, що у випадку настання будь-якої з подій, що зазначена у п. 3.1.2 договору, банк, зокрема, має право: визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з пунктом 1.2.2 договору, та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення та плати за кредит в сторону зменшення.

У п. 9.8 договору встановлено, що строк дії даного договору встановлюється з дати його укладення (дати підписання договору сторонами) до повного повернення банку всієї суми кредиту за договором та повного погашення плати за кредит і неустойки, у разі її нарахування.

25 травня 2007 р. між АКІБ "УкрСиббанк" (надалі кредитор) та ПП "ЛАНА" (надалі поручитель) укладено договір поруки №116914, згідно умов якого поручитель зобовязався перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_2, код за ДРФО 2378317171 (надалі боржник) усіх його зобовязань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту №11158907000 від 25.05.2007р. (далі основний договір), укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Згідно з п. 1.2 договору визначено, що поручителю добре відомі усі умови вищезазначеного основного договору, зокрема: сума основного договору 100000,00 долл. США.

Відповідно до п. 1.3 договору передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобовязаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу(в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.

Умовами п. 1.4 встановлено, що відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

Положенями п. 1.5 договору передбачено, що причини невиконання боржником своїх зобовязань за основним договором ніяким чином не можуть впливати на виконання поручителем зобовязань за договором.

Згідно з п. 2.2 договору, у випадку невиконання боржником своїх зобовязань за основним договором кредитор має право предявляти свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обовязковими до виконання поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення йому такої вимоги (рекомендованим листом).

У п. 2.3 договору визначено, що поручитель зобовязаний виконати свої зобовязання за договором на користь кредитора в термін, визначений п. 2.2 договору, шляхом переказу/перерахування коштів у сумі заборгованості боржника за основним договором на рахунки, вказані кредитором.

Положеннями п. 3.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобовязань боржника за основним договором.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно заяви ОСОБА_2 на видачу готівки від 25.05.2007р. за №18, на виконання умов договору №11158907000 від 25.05.2007р. АКІБ "УкрСиббанк" надав ОСОБА_2 кошти у розмірі 100000,00 долл. США, в еквіваленті 505000,00 грн.

Відповідно до графіку погашення кредиту (додаток №1 до договору №11158907000 від 25.05.2007р.) передбачено, що ОСОБА_2 зобовязаний здійснювати погашення кредиту рівними частинами ( 1204,00 долл. США на місяць) кожного 10 числа місяця протягом періоду з 10.06.2007р. по 25.05.2014р.

Згідно наданого позивачем розрахунку вбачається, що у період з 2007р. по 2009р. ОСОБА_2 здійснював погашення кредиту та відсотків за користування кредитом з порушення термінів внесення даних платежів, а також проводив їх не в повному обсязі. В звязку з чим, 04.02.2009р. в порядку реструктуризації заборгованості, між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1 до договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11158907000 від 25.05.2007р., згідно умов якої сторони дійшли згоди про зміну схеми погашення кредиту.

У відповідності до п.п. 2.1 додаткової угоди встановлено, що позичальник з дати підписання цієї додаткової угоди зобов'язався повертати кредит та сплачувати плату за кредит шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів в день сплати ануїтетного платежу. Розмір ануїтетного платежу складає 1475,00 (одна тисяча чотириста сімдесят п'ять) долл. США 00 центів. День сплати ануїтетного платежу 04 число кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого позичальник зобов'язаний сплатити ануїтетний платіж. Розмір ануїтетного платежу може змінитися у випадку зміни процентної ставки відповідно до умов договору.

Пунктом 2.2 додаткової угоди встановлено, що нарахування процентів за договором здійснюється щомісяця у два етапи за методом ,,30/3360” відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України.

Умовами п.п. 3.1 додаткової угоди передбачено сторонами перенесення строків виконання зобов'язань позичальника зі сплати процентів за договором (при цьому на вказане перенесення не розповсюджуються загальні правила черговості погашення зобов'язань, встановлені договором):

-сплата процентів, нарахованих згідно умов договору за використання кредитних коштів в період з 01 листопада 2008 року по 30 листопада 2008 року, здійснюється позичальником в період з 01 жовтня 2013 року по 25 жовтня 2013 року згідно умов договору.

-сплата процентів, нарахованих згідно умов договору за використання кредитних коштів в період з 01 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року, здійснюється позичальником в період з 01 листопада 2013 року по 25 листопада 2013 року згідно умов договору.

Положеннями п.п. 3.2 додаткової угоди визначено, що позичальник зобовязаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше „25” травня 2016 року, якщо тільки не буде застосований інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору.

Пунктом 4 додаткової угоди, зокрема передбачено, що у випадку невиконання позичальником зобов'язання, встановленого цим пунктом додаткової угоди протягом 30 календарних днів з дати укладення цієї додаткової угоди, банк набуває право вимоги на дострокове повернення кредиту та нарахованої плати за кредит у порядку встановленому договором та/або визнати цю додаткову угоду такою, що втратила чинність.

Разом з тим, згідно додаткової угоди №1 від 04.02.2009р. до договору поруки № 116914 від 25.05.2007р. поручитель ПП „ЛАНА” була надана згода на зміну основного зобовязання, що забезпечується договором, в звязку з проведенням реструктуризації заборгованості та укладенням 04.02.2009р. між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 додаткової угоди №1 від 04.02.2009р. до договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11158907000 від 25.05.2007р.

Між тим, в порушення умов договору №11158907000 від 25.05.2007р. та додаткової угоди №1 від 04.02.2009р. ОСОБА_2 здійснював погашення кредиту та відсотків за користування кредитом не в повному обсязі та з порушенням термінів сплати, передбачених відповідним графіком платежів, що вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Отже, ОСОБА_2 ,у встановлені графіком строки, кредит не повертав, нараховані відсотки за користування кредитними коштами своєчасно не сплачував, в зв'язку з чим станом на 12.10.2010р. заборгованість відповідача за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11158907000 від 25.05.2007р. та додатковою угодою №1 від 04.02.2009р. до даного договору склала 837461,80 грн.

При цьому, позивач зазначає, що будь-яких проплат направлених на погашення виниклої заборгованості станом на 12.10.2010р. ОСОБА_2 не було здійснено.

19.08.2010р. позивач направив на адресу ПП „ЛАНА” та ОСОБА_2 лист-вимогу вих. № 138/30-81/2720 від 17.08.2010р. та лист-вимогу вих. №138/30-81/2722 від 17.08.2010р. відповідно, за якими повідомив про порушення ОСОБА_2Є зобовязань по погашенню кредиту, в звязку з чим банк висунув вимогу позичальнику повернути кредит, нараховані проценти у повному обсязі протягом 31 календарного дня з дати отримання ним письмової вимоги. Крім того, банк також вимагає безпосередньо ПП „ЛАНА”, як поручителя достроково повернути кредит та нараховані проценти у повному обсязі. Зазначені листи, як стверджує позивач, були отримані адресатами, між тим залишені без відповіді та задоволення.

Позовні вимоги обґрунтовано наявністю у відповідача солідарної відповідальності за договором поруки № 116914 від 25.05.2007р., який забезпечує виконання зобовязань боржника за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11158907000 від 25.05.2007р. та за додатковою угодою №1 від 04.02.2009р. до даного договору та направлено на стягнення заборгованості за договором №11158907000 від 25.05.2007р. та додатковою угодою №1 від 04.02.2009р. до даного договору.

Відповідно із змінами внесеними до установчих документів, які зареєстровані у Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 18.12.2009р., здійснених на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства»від 17.09.2008р. за №514-VI Акціонерний комерційний інноваційний банком "УкрСиббанк" перейменовано у Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", скорочено - АТ "УкрСиббанк", що підтверджує належні повноваження для звернення з відповідним позовом.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Частина 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачає, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Вимогами ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Із вищезазначених обставин справи вбачається, що ОСОБА_2 порушив виконання своїх зобовязань за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11158907000 від 25.05.2007р. та за додатковою угодою №1 від 04.02.2009р. до даного договору, а саме несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював погашення кредиту та процентів за користування кредитом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Відповідно до розрахунку позивних вимог, позивачем нараховано окремо пеню за порушення строків повернення кредиту в сумі 10596,68 грн. та пеню за порушення строків сплати відсотків в сумі 19312,42 грн.

Таким чином, загальна сума нарахованих позивачем штрафних санкцій за несвоєчасне виконання договірних зобовязань становить 29909,10 грн.

Враховуючи вищевикладене суд, перевіривши розрахунок позивача щодо визначення заборгованості за кредитом у розмірі 807552,70 грн. та штрафних санкцій (пеня) за неналежне виконання зобовязань у сумі 29909,10 грн., вважає його вірним.

Згідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 1 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Водночас ч.2 ст. 554 цього кодексу передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

При цьому, положеннями ст. 541 Цивільного кодексу України встановлено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до ст. 542 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також враховуючи, що позовні вимоги ПАТ "УкрСиббанк" про стягнення з ПП „ЛАНА” заборгованості у розмірі 837461,80 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, відповідають фактичним обставинам справи та положенням чинного законодавства, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита в сумі 8374,62 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "ЛАНА" (65044, м. Одеса, Французький бульвар, буд.53, код ЄДРПОУ 31068645) на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (61050, м.Харків, проспект Московський, 60, код ЄДРПОУ 09807750, кореспондентський рахунок 32009100100 в УНБУ в Харківській області, МФО 351005; реквізити для перерахування суми грошових виплат: м. Одеса, вул. Р. Кармена, 21А, п/р 29090000000113, МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750) 837461/вісімсот тридцять сім тисяч чотириста шістдесят одна/грн. 80 коп. заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11158907000 від 25.05.2007р. та Додатковою угодою №1 від 04.02.2009р. до Договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11158907000 від 25.05.2007р.

3.Стягнути з Приватного підприємства "ЛАНА" (65044, м.Одеса, Французький бульвар, буд.53, код ЄДРПОУ 31068645) на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (61050, м.Харків, проспект Московський, 60, код ЄДРПОУ 09807750, кореспондентський рахунок 32009100100 в УНБУ в Харківській області, МФО 351005; реквізити для перерахування суми грошових виплат за судовий: м. Одеса, вул. Р.Кармена, 21А, п/р 2909401006, МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750) 8 374/вісім тисяч триста сімдесят чотири /грн. 80 коп. державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 23.05.2011р.