Рішення № 15867779, 25.05.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.11                                                                                           Справа№ 5015/1517/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Цяпка О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі –ТзОВ) «Зендер-Україна», с. світязь Шацького району Волинської області,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі –ТзОВ) «Партнери», м. Львів,

про стягнення 88870,68 грн.

За участю представників:

від позивача: М»яловіцький В.Х. - представник,

від відповідача: Коцьо І.С. - представник.

Суть спору: ТзОВ «Зендер-Україна», с. Світязь Шацького району Волинської області, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ТзОВ «Партнери», м. Львів, 60000 грн. основного боргу, 5350,68 грн. процентів річних, 23520 інфляційних. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем вимог Договору № 17/06 безпроцентної позики, а також нормами ст.ст. 16, 509, 625, 1046, 1049, 1050 ЦК України. Позивачем згодом подано заяви про збільшення позовних вимог в частині процентів річних та інфляційних до 5666,3 грн. процентів річних та 25800 грн. інфляційних.

          В зв»язку з обранням судді господарського суду Львівської області Хабіб М.І. суддею Львівського апеляційного господарського суду, суддю Бортник О.Ю. автоматизованою системою документообігу суду визначено для розгляду справи № 5015/1517/11.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених у наявних в матеріалах справи ухвалах суду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.           Відповідач у відзиві на позов вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, просить суд застосувати при вирішенні спору позовну давність та відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

                    Відповідно до ст. ст. 525, 526, 599, 625, 629, 1046, 1050 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов”язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов”язковим до виконання сторонами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Між сторонами у справі 16 червня 2006 р. укладено договір № 17/06 безпроцентної позики (фінансової допомоги). Відповідно до умов цього договору та додаткової угоди № 1 до нього від 18 серпня 2006 р. (п.п. 3.2., 5.1., 6.1., 6.2.) сума позики склала 120000 грн. Позика надавалась позивачем відповідачу в термін до 31 грудня 2007 р. Відповідач зобов»язувався після закінчення терміну користування позикою протягом трьох календарних днів повернути позикодавцю суму позики. Сторони погодили, що позика повертається у безготівковій формі шляхом переказу коштів платіжним дорученням на рахунок позивача.

Згідно з наявними у матеріалах справи банківськими виписками від 19 червня 2006 р., 26 грудня 2006 р., 10 грудня 2007 р., 31 березня 2008 р. позивач перерахував відповідачу 120000 грн. позики по договору № 17/06 від 16.06.2006 р., а відповідач 26 грудня 2006 р., 10 грудня 2007 р. та 27 березня 2008 р. повернув позивачу загалом 60000 грн. безпроцентної позики. Докази повернення відповідачем решти 60000 грн. безпроцентної позики у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані. Враховуючи, що відповідачем здійснено останній платіж 27 березня 2008 р., суд дійшов висновку, що відповідачем 27.03.2008 р. вчинено дію, що свідчить про визнання нею свого боргу за договором № 17/06 від 16 червня 2006 р. Згідно з ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Відтак, з 27.03.2008 р. перебіг позовної давності за зобов»язаннями відповідача по договору безпроцентної позики № 17/06 від 16 червня 2006 р. почався заново і позивачем на день звернення з позовом до суду (18.03.2011 р.) строк позовної давності не пропущений . За наведених обставин, позовні вимоги в частині стягнення 60000 грн. заборгованості за договором обгрунтовані й підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення 5666,3 грн. трьох процентів річних та 25800 грн. інфляційних за період прострочення виконання грошового зобов»язання з 28.03.2008 р. по 20.05.2011 р. підлягають задоволенню частково, в межах трирічного строку позовної давності, оскільки відповідачем подано заяву про застосування позовної давності. При цьому суд виходить з того, що заява про збільшення позовних вимог не може бути подана за відсутності позову, а відтак, є складовою частною позову № 1/17/03. Встановлені ст. 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання. За таких обставин, вимоги про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково, в межах трирічного строку позовної давності з 20.05.2008 р. по 20.05.2011 р. Такий висновок суду відповідає висновку Вищого господарського суду України, викладеному у постанові від 15.03.2007 р. у справі № 15/231-06. Відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 5399,99 грн. трьох процентів річних та 25020,72 грн. інфляційних.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнери»(79008, м. Львів, вул. Різб»ярська, 4/3, код ЄДРПОУ 23975773) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зендер-Україна»(44021, с. Світязь Шацького району Волинської області, вул. Жовтнева, 30а, код ЄДРПОУ 33579789) 60000 грн. заборгованості, 5399,99 грн. трьох процентів річних, 25020,72 грн. інфляційних, 904,21 грн. державного мита та 233,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Суддя Бортник О.Ю.

Повне рішення складено 30.05.2011 р.