Рішення № 15867544, 26.05.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.11 Справа № 15/78пд/2011

За позовом

Дочірнього підприємства «Інженерно-технічний центр «АтомЕнергоТренінг», м. Київ до Закритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче обєднання «Імпульс», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про визнання частково недійсним пункту договору та стягнення 306811 грн. 92 коп. та за зустрічним позовом

Закритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче обєднання «Імпульс», м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Дочірнього підприємства «Інженерно-технічний центр «АтомЕнергоТренінг», м. Київ про визнання пункту договору недійсним

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю № б/н від 30.11.2010;

від відповідача - ОСОБА_2, юрисконсульт, довіреність № 17 від 04.05.2011.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги:

- визнати недійсним пункт 2.2 договору № 2761/28 від 18.09.2010 на виконання робіт проекту між сторонами у справі в частині слів: «з моменту отримання замовником грошових коштів від генерального замовника ДП НАЕК «Енергоатом»;

- стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 310201 грн. 92 коп., що складається з: суми основного боргу 280140 грн. 64 коп.;

суми інфляційних втрат 18509 грн. 99 коп.;

трьох відсотків річних - 8161 грн. 29 коп.

Позов мотивовано, зокрема, наступними доводами.

Відповідно до п. 2.2 договору № 2761/28 від 18.09.2010 оплата за договором проводиться в гривнях шляхом банківського переводу на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт протягом 10 днів з моменту отримання замовником грошових коштів від генерального підрядника ДП «НАЕК «Енергоатом». Позивач вважає, що положення вказаного пункту в частині слів «з моменту отримання замовником грошових коштів від генерального підрядника ДП «НАЕК «Енергоатом»суперечить ст. 530 ЦК України, оскільки виникнення зобовязання у відповідача залежить від факту отримання коштів від особи, що не є стороною за договором. Виходячи з наведених в позовній заяві доводів позивач робить висновок, що строк оплати у відповідача вже настав, у звязку з чим заявлено вимоги про стягнення боргу, інфляційних втрат та 3% річних.

Представник позивача у справі підтримав позовні вимоги за первісним позовом.

Представник відповідача у справі надав письмові пояснення від 12.05.2011 № б/н, де проти позову заперечив та просив припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу, враховуючи сплату грошових коштів в сумі 280140 грн. 64 коп. після подачі позову до суду. Також, закритим акціонерним товариством «Сєвєродонецьке науково-виробниче обєднання «Імпульс»- відповідачем за первісним позовом, до початку розгляду справи по суті заявлено зустрічний позов від 05.05.2011 № 1310/01 по справі № 15/78пд/2011 з вимогою про визнання недійсним пункту 2.2 договору підряду від 18.09.2009 № 2761/28.

Зустрічна позовна заява прийнята судом до провадження для сумісного розгляду з первісною позовною заявою, враховуючи що її подано до початку розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу від 11.05.2011.

Зустрічний позов мотивовано тим, що пункт 2.2. договору суперечить ст. 511 ЦК України, оскільки встановлює здійснення оплати протягом 10 днів з моменту отримання Закритим акціонерним товариством «СНВО «Імпульс»коштів від генерального замовника ДП НАЕК «Енергоатом», яке не є стороною договору. Така оплата, на думку відповідача у справі, не може бути обставиною, що має неминуче настати в розумінні ст. 530 ЦК України. Щодо необхідності визнання недійсним пункту договору в цілому заявник зустрічного позову вказав, що оскільки сторони погодили здійснення оплати протягом 10 днів з моменту, який заявник вважає визначено невірно та незаконно, то й відлік 10 днів проводити немає від чого. Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між Дочірнім підприємством «Інженерно-технічний центр «АтомЕнергоТренінг», як виконавцем, та Закритим акціонерним товариством «Сєвєродонецьке науково-виробниче обєднання «Імпульс», як замовником, 18.09.2009 укладено договір на виконання робіт проекту (далі - договір).

Згідно предмету даного договору виконавець (позивач у справі) зобовязується виконати роботи по темі «Модернізація повномасштабного тренажеру енергоблоку № 3 РАЕС. Заміна ПТК СГІУ-М на ПТК СГІУ-Т», а замовник (відповідач у справі) зобовязується прийняти та сплатити виконані роботи (п. 1.1 договору). За положеннями п. 2.2 договору оплата за договором проводиться в гривнях шляхом банківського переводу на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт протягом 10 днів з моменту отримання замовником грошових коштів від генерального підрядника ДП «НАЕК «Енергоатом».

Відповідачем платіжним доручення № 1932 від 22.02.2010 перераховано позивачеві передплату в сумі 219284 грн. 00 коп.

Позивачем на виконання умов договору здійснено роботи на загальну суму 499 424 грн. 64 коп., що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт від 30.03.2010 № 1, від 26.02.2010 № 2, 3, 4, 5, 8, від 22.04.2010 № 6 та 7 (а.с. 24, 26-32). ДП «НАЕК «Енергоатом» перерахувало відповідачеві грошові кошти, зокрема, в сумі 316800 грн. 00 коп. платіжним дорученням від 14.02.2011 № 229, що підтверджується довідкою, доданою до листа ДП «НАЕК «Енергоатом»від 19.05.2011 № 4140/51, та поясненнями представника відповідача у справі, наданими в судовому засіданні 26.05.2011. З даної суми відповідач повинен був перерахувати позивачу 280140 грн. 64 коп., про що також надав пояснення представник відповідача в засіданні суду 26.05.2011.

Проте, відповідач у справі, незважаючи на перерахування йому коштів генеральним замовником 14.02.2011, не сплатив позивачу 280140 грн. 64 коп. ані у встановлений договором строк, ані станом на день подачі первісного позову до суду (08.04.2011)

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобовязань з оплати виконаних робіт за договором за ним станом на день подачі позову до суду утворився борг.

У звязку з викладеним, позивач за первісним позовом звернувся за захистом своїх прав та порушених законом інтересів.

Заявлену до стягнення суму боргу у розмірі 280140 грн. 64 коп. відповідач сплатив лише платіжним дорученням від 11.04.2011 № 2720, тобто після подачі позову (позовну заяву подано 08.04.2011, про що свідчить відмітка на позовній заяві).

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог за первісним позовом та необхідність відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За положеннями ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому, згідно із ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які становлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до зазначених норм ст. 203 Цивільного кодексу України:

- 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

- 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

- 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

З приводу практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними Верховним судом України видано узагальнення від 24.11.2008.

Так, зазначено, що недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів:

- дефекти (незаконність) змісту правочину;

- дефекти (недотримання) форми;

- дефекти субєктного складу;

- дефекти волі невідповідність волі та волевиявлення.

Доводи позивача у справі та заявника зустрічного позову про невідповідність змісту правочину Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства в частині визначення строків виконання зобовязань щодо оплати виконаних робіт судом відхиляються з наступних підстав.

У п. 2.2 договору вказано, що оплата за договором проводиться в гривнях шляхом банківського переводу на підставі актів-здачі-приймання виконаних робіт протягом 10 днів з моменту отримання замовником грошових коштів від генерального підрядника ДП «НАЕК «Енергоатом».

Відповідно до правил ст. 530 Цивільного кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, за нормами ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а терміном - це певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Так, у п. 2.2 договору визначений певний строк виконання зобовязання з оплати виконаних робіт, а саме: протягом 10 днів з моменту отримання замовником грошових коштів від генерального підрядника ДП «НАЕК «Енергоатом».

Крім того, приписами ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України встановлено загальні засади цивільного законодавства, до яких, зокрема, відноситься свобода договору.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Отже, сторонами виходячи зі свого вільного волевиявлення було визначено строк виконання зобовязання за оскаржуваним правочином.

Крім того, стаття 530 Цивільного кодексу України не визначає обовязковості визначення у правочині строку виконання зобовязання у певний спосіб. Вона встановлює як визначати момент настання строку виконання зобовязання у певних, наведених в ній ситуаціях. Отже, вказана норма не може бути застосована при вирішенні питання визнання правочину недійсним на підставі п. 1 ст. 203 ЦК України.

Взагалі встановлення строку виконання зобовязання за договором у певний спосіб або не встановлення його зовсім не може бути підставою визнання недійсним правочину чи його частини.

Також, слід зазначити, що станом на день прийняття даного судового рішення договір підряду, укладений між сторонами у справі, є повністю виконаним, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями представників обох сторін, наданими в судовому засіданні.

Так, оскаржуваний правочин було прийнято до виконання його сторонами.

Позивач у справі виконав певні роботи, викладені в актах здачі-приймання виконаних робіт від 30.03.2010 № 1, від 26.02.2010 № 2, 3, 4, 5, 8, від 22.04.2010 № 6 та 7.

Відповідач у справі прийняв такі роботи, підписавши вказані акти, та оплатив їх частково до подачі позову та решту коштів після, що встановлено вище у даному рішенні.

Отже, діями самих сторін підтверджено можливість виконання договору за його чинних положень.

Тому, доводи про те, що оплата коштів генеральним замовником не є такою подією, що має неминуче настати та з якою слід пов'язувати настання строку виконання зобовязання, спростовуються матеріалами справи. Так, генеральним замовником грошові кошти сплачені відповідачу майже за два місяці до звернення позивача до суду. Відповідач мав виконати своє зобовязання з оплати коштів позивачу протягом 10 днів після їх отримання. У такому разі спір взагалі не було б доведено до суду.

Враховуючи, що станом на день прийняття даного судового рішення спірний договір підряду є повністю виконаним (в тому числі і в частині оплати), то відсутні підстави визнавати недійсним положення договору, що визначають порядок і строк оплати.

Посилання заявника зустрічного позову на ст. 511 ЦК України в обґрунтування своєї вимоги про визнання положення договору недійсним також є хибним з наступних підстав.

Згідно норм вказаної статті зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Так, спірний договір не створює обовязку для третьої особи ДП НАЕК «Енергоатом». Обовязки генерального замовника встановлюються правовідносинами з відповідачем у справі. Якби такий обовязок і було встановлено, то право на оскарження такого положення мала б третя особа - ДП НАЕК «Енергоатом».

Оспорюваний пункт договору встановлює обовязок для сторони договору відповідача у справі.

Отже, положення п. 2.2. договору не суперечать ст. 511 ЦК України.

Таким чином, у задоволенні вимоги про визнання недійсним пункту 2.2 договору № 2761/28 від 18.09.2010 на виконання робіт проекту між сторонами у справі в частині слів: «з моменту отримання замовником грошових коштів від генерального замовника ДП НАЕК «Енергоатом»за первісним позовом та зустрічної позовної заяви ЗАТ «Сєвєродонецьке науково-виробниче обєднання «Імпульс»до ДП «Інженерно-технічний центр «АтомЕнергоТренінг»про визнання пункту 2.2 вказаного договору недійсним слід відмовити повністю. Первісний же позов в частині стягнення грошових коштів підлягає частковому задоволенню враховуючи наведене також з наступних підстав.

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно із п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Виходячи з положень п. 2.2 договору оплата за договором проводиться в гривнях шляхом банківського переводу на підставі актів-здачі-приймання виконаних робіт протягом 10 днів з моменту отримання замовником грошових коштів від генерального підрядника ДП «НАЕК «Енергоатом».

Акти здачі-приймання виконаних робіт від 30.03.2010 № 1, від 26.02.2010 № 2, 3, 4, 5, 8, від 22.04.2010 № 6 та 7, за якими виконано роботи на суму 499 424 грн. 64 коп., підписано сторонами обопільно та скріплено печатками. Строк виконання відповідачем у справі свого грошового зобовязання станом на день подачі позову до суду наступив, оскільки ДП «НАЕК «Енергоатом»перерахувало відповідачеві грошові кошти в сумі 316800 грн. 00 коп. платіжним дорученням від 14.02.2011 № 229.

Відповідно до положень п. 2.2. договору відповідач у 10-денний строк від дня отримання вказаної суми повинен був перерахувати позивачу 280140 грн. 64 коп.

Проте, заявлену до стягнення суму боргу у розмірі 280140 грн. 64 коп. відповідач сплатив лише після подачі позову (позовну заяву подано 08.04.2011, про що свідчить відмітка на позовній заяві) платіжним дорученням від 11.04.2011 № 2720.

Так, в частині позовної вимоги за первісним позовом про стягнення основного боргу в сумі 280 140 грн. 64 коп. провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ч. 2 сказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Заявлені позивачем у справі вимоги по стягненню 3% річних у сумі 8 161 грн. 29 коп. та інфляційних втрат в сумі 18509 грн. 99 коп. підлягають задоволенню частково в сумах 990 грн. 09 коп. та 5253 грн. 30 коп. відповідно. Так, виходячи з положень п. 2.2. договору та ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України прострочення виконання зобовязання щодо оплати виконаних робіт відповідачем почалося з 25.02.2011 (через 10 днів з моменту отримання замовником грошових коштів від генерального підрядника ДП «НАЕК «Енергоатом»). Тому, визначені судом суми розраховані за період з 25.02.2011 по вказану позивачем в розрахунку дату 08.04.2011. Таким чином, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню частково. З відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 5 253 грн. 30 коп. та 3% річних в сумі 990 грн. 09 коп. (Всього 6 243 грн. 90 коп.). У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, а також про визнання недійсним вищевказаного положення п. 2.2 договору слід відмовити. Провадження у справі в частині вимог за первісним позовом про стягнення основного боргу в сумі 280 140 грн. 64 коп. слід припинити. У задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача у справі пропорційно розміру задоволених вимог (з віднесенням на відповідача витрат за позовною вимогою про стягнення 280 140 грн. 64 коп., за якою провадження у справі було припинено за п. 1-1 ст. 80 ГПК) у складі: 52 грн. 16 коп. державного мита, 02 грн. 01 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також судові витрати за зустрічним позовом у складі: 85 грн. 00 коп. державного мита, а також 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Первісний позов дочірнього підприємства «Інженерно-технічний центр «АтомЕнергоТренінг»до Закритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче обєднання «Імпульс»про визнання частково недійсним пункту договору та стягнення 306811 грн. 92 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче обєднання «Імпульс», м. Сєвєродонецьк Луганської області, пл.. Перемоги, 2, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31393258, на користь Дочірнього підприємства «Інженерно-технічний центр «АтомЕнергоТренінг», м. Київ, вул. Артема, б. 21, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21579642: інфляційні втрати в сумі 5 253 грн. 30 коп., 3% річних в сумі 990 грн. 09 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 52 грн. 16 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 02 грн. 01 коп. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили. 3. Провадження у справі за первісним позовом щодо вимог про стягнення основного боргу у сумі 280140 грн. 64 коп. припинити.

4. У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовити.

5. У задоволенні зустрічного позову закритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке науково-виробниче обєднання «Імпульс»до Дочірнього підприємства «Інженерно-технічний центр «АтомЕнергоТренінг»про визнання пункту договору недійсним відмовити повністю.

6. Судові витрати за зустрічним позовом у складі: 85 грн. 00 коп. державного мита, а також 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача у справі заявника зустрічного позову.

В судовому засіданні 26.05.2011 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 31.05.2011.

СуддяЄ.Ю. Пономаренко