Рішення № 15867536, 26.05.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.11 Справа № 17/41/2011

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Донецької філії Дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України», м.Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Литовська-Українська теплоенергетична компанія», м. Алчевськ, Луганської області

про стягнення 454128 грн. 76 коп.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність №8/10 від 11.01.11;

від відповідача Дегтярьов В.Є. директор наказ №1-к від 21.09.2006, ОСОБА_3, головний бухгалтер, довіреність від 14.04.2011 № 00033;

Суть спору: Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Донецької філії Дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України» звернулась до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача боргу за спожитий природний газ в сумі 426476 грн. 92 коп., пені в розмірі 17463 грн. 25 коп., інфляційних нарахувань в сумі 7596 грн. 57 коп. та 3% річних в розмірі 2592 грн. 02 коп.

В судовому засіданні 11.04.2011р., на підставі приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 15.04.2011р. до 10 год. 30 хв.

Відповідач в судовому засіданні 15.04.2011 надав суду відзив на позовну заяву №00030 від 12.04.2011, в якому зазначив, що згоден з сумою боргу 426476,92 грн., яку вже сплатив, згідно платіжних доручень №120 від 04.03.2011, №121 від 09.03.2011, №124 від 15.03.2011, №143 від 31.03.2011, №144 від 01.04.2011, які додані відповідачем до справи.

Також відповідач у відзиві посилаючись на те, що з началом опалювального сезону було підписано договір №10-217(10)Б від 28.09.2010 на постачання газу за 1000 куб.м. ціна 2957,93 грн., а до кінця опалювального сезону ціна за 1000 куб.м. була підвищена до 3436,75 грн., та підвищилась ціна на електроенергію на 30%, а підприємство відповідача не мало змоги підвищувати тарифи на постачання тепла підприємствам, які затверджені міською радою м. Марїнка, виконуючи вимоги закону “Про теплопостачання” і не мало змоги припинити опалювальний сезон, просить суд не стягувати з нього пеню в сумі 17463,25 грн.

13.05.2011 в звязку з хворобою судді Фонової О.С., в порядку вимог ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України справу передано на розгляд судді Васильченко Т.В.

10.05.2011 року на адресу суду надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача борг за спожитий природний газ в сумі 426476 грн. 92 коп., пеню в розмірі 14340 грн. 51 коп., інфляційні нарахування в сумі 11735 грн. 56 коп. та 3% річних в розмірі 2766 грн. 88 коп., які нараховані за період з 20.11.2010 по 15.03.2011.

Вказана заява за своєю правовою природою є заявою про збільшення позовних вимог, отже відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тому приймається судом і розгляд справи здійснюється з її урахуванням.

В судовому засіданні 16.05.2011р., на підставі приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 26.05.2011р. до 11 год. 10 хв.

Після оголошеної перерви в судове засідання прибули повноважні представники сторін.

При цьому, відповідач надав відзив на позовну заяву від 24.05.2011 №00057, в якому зазначив про те, що не погоджується з розрахунками пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, які здійснив позивач, оскільки в них не враховано дві оплати, а саме: 04.03.2011 в сумі 50000 грн. та 09.03.2011 в сумі 20000 грн. та надав суду відповідний контррозрахунок, згідно якого за період з 20.11.2010 по 15.03.2011 пеня складає 14026 грн. 01 коп., інфляційні нарахування складають 10755 грн. 56 коп. та 3% річних складають 2706 грн. 21 коп.

Крім цього, відповідачем подано клопотання №00062 від 24.05.2011 про зменшення пені посилаючись на скрутне фінансово-господарське становище підприємства.

Ухвалою суду від 16.05.2011 у справі №17/41/2011 за клопотанням відповідача в порядку ч. 3 ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду даного спору на 15 днів до 30.05.2011.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши подані докази в їх сукупності та оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

в с т а н о в и в:

28 вересня 2010 року між сторонами у справі укладений договір №10-217 (10)Б поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання, за умовами якого постачальник (позивач) зобовязався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець (відповідач) зобовязався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору (п. 1.1).

Пунктом 2.2 додатку №1 до договору сторони передбачили обов'язок покупця надавати постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу та встановили, що акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків (п.4.1 договору).

Так, відповідно до п. 4.1 договору №10-217 (10)Б від 28.09.2010 року розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 7 числа місяця поставки, подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 17 та 27 числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі актів приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач належним чином виконав умови даного договору та поставив покупцю протягом жовтня - грудня 2010 року природний газ на загальну суму 856476 грн. 92 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками від 31.10.2010 - на суму 242730 грн. 52 коп.; від 30.11.2010 на суму 233744 грн. 34 коп. та від 31.12.2010 на суму 380002 грн. 06 коп.

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.

Натомість відповідач свої обовязки за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за поставлений природний газ в розмірі 426476 грн. 92 коп., яка і заявлена до стягнення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №00030 від 12.04.2011 зазначив, що суму боргу в розмірі 426476,92 грн., сплатив, згідно платіжних доручень №120 від 04.03.2011, №121 від 09.03.2011, №124 від 15.03.2011, №143 від 31.03.2011, №144 від 01.04.2011, які додав до справи.

З наданих позивачем платіжних доручень судом встановлено, що борг за спожитий природний газ в сумі 70000 грн. відповідач сплатив до подачі даного позову, а саме: проплати здійснені 04.03.2011 в сумі 50000 грн. та 09.03.2011 в сумі 20000, тоді як позов подано 15.03.2011р.; інша частина основного боргу в розмірі 356476,92 грн. сплачена відповідачем після порушення провадження у справі.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене та враховуючи, що на момент подачі позову, борг за спожитий природний газ в сумі 70000 грн. був відсутній, суд прийшов до висновку про відмову в позові в частині стягнення 70000 грн.

Щодо решти суми основного боргу в розмірі 356476,92 грн., то оскільки вона сплачена після порушення провадження у даній справі, провадження у справі в частині стягнення 356476,92 грн. підлягає припиненню на підставі приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, з віднесенням судових витрат в цій частині на відповідача.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норми цивільного законодавства позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні нарахування на суму несвоєчасно сплаченої заборгованості за кожною з поставок природного газу, що відбулись протягом жовтня грудня 2010 року у загальному розмірі, виходячи з заяви про збільшення позовних вимог, 11735 грн. 56 коп. та три відсотка річних в розмірі 2766 грн. 88 коп., які нараховані за період з 20.11.2010 по 15.03.2011.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання підтверджений матеріалами справи, її фактичними обставинами та підтверджений відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Втім, оскільки заявником при здійсненні розрахунку інфляційних втрат та 3% річних не враховані дві оплати, а саме: 04.03.2011 в сумі 50000 грн. та 09.03.2011 в сумі 20000 грн., задоволенню підлягають інфляційні втрати в сумі 10755 грн. 56 коп. та 3% річних в сумі 2706 грн. 21 коп., виходячи з наведеного відповідачем у відзиві на позовну заяву №00057 від 24.05.2011 контррозрахунку, який є обґрунтованим, вірним та відповідає фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.

Окрім того, статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, він зобовязаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами пунктів 7.3.1, 9.3 договору сторони передбачили, що у разі порушення покупцем п. 4.1 договору покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу і нараховується неустойка за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Позивачем на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7.3.1, 9.3 договору нараховано за період, виходячи з заяви про збільшення позовних вимог, з 20.11.2010 по 15.03.2011 та заявлено до стягнення пеню у розмірі 14340 грн. 51 коп.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання взятих на себе за договором зобовязань підтверджений матеріалами справи, її фактичними обставинами та підтверджений відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені.

Втім, оскільки заявником при здійсненні розрахунку пені не враховані дві оплати, а саме 04.03.2011 в сумі 50000 грн. та 09.03.2011 в сумі 20000 грн., задоволенню підлягає пеня за період з 20.11.2010 по 15.03.2011 в розмірі 14026 грн. 01 коп., виходячи з наведеного відповідачем у відзиві на позовну заяву №00057 від 24.05.2011 контрозрахунку, який є обґрунтованим, вірним та відповідає фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.

Письмовим клопотанням від 24.05.2011 №00062 відповідач заявив про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 20%, згідно приписів ст. 233 Господарського кодексу України.

Положеннями ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, зобовязання, в свою чергу, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності з приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана норма Цивільного кодексу України за своїм змістом кореспондується з приписами ст. 233 Господарського кодексу України, якою встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

З урахуванням викладеного суд вважає за доцільне задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір належної до стягнення з відповідача суми пені на 20%, а саме до 11220 грн. 81 коп.

Задовольняючи клопотання відповідача щодо зменшення суми пені, суд виходить з того, що відповідач має велику кредиторську та дебіторську заборгованість; основним споживачем теплової енергії є бюджетні установи та організації, які надані відповідачем послуги оплачують несвоєчасно та не у повному обсязі та що тарифи на постачання теплової енергії, затверджені з початку опалювального сезону, за опалювальний сезон не підвищувались, тоді як тарифи на постачання газу та електроенергії в опалювальний сезон значно підвищувались. Також суд зважає на те, що борг за поставлений позивачем природний газ погашений відповідачем в повному обсязі.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, виходячи з нової ціни позову, яка визначена з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог №550/03 від 06.05.2011, державне мито слід було сплатити в сумі 4553,20 грн., тоді як позивач сплатив згідно платіжного доручення №2551 від 28.03.2011 державне мито у сумі 4541 грн. 29 коп.

За таких обставин, державне мито у розмірі 11 грн. 91 коп. підлягає стягненню з позивача в доход державного бюджету України.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Литовсько-Українська теплоенергетична компанія», м. Алчевськ, Луганська область, вул.. Гмирі, 12, ідентифікаційний код 34621422 на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», вул. Шолуденко, 1, м.Київ, код 31301827 в особі Донецької філії ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», м. Донецьк, бул. Шевченко, 25, код 25987823, пеню в сумі 11220 грн. 81 коп., інфляційні нарахування в сумі 10755 грн. 56 коп., 3% річних в сумі 2706 грн. 21 коп., а також витрати зі сплати державного мита в сумі 3839 грн. 65 коп. та 199 грн. 02 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 356476,92 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4. В частині стягнення 70000 грн. основного боргу в позові відмовити.

5. Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», вул. Шолуденко, 1, м.Київ, код 31301827 в особі Донецької філії ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», м. Донецьк, бул. Шевченко, 25, код 25987823 на користь Державного бюджету України на рахунок 31118095700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, отримувач УДК у м. Луганську ГУДКУ у Луганській області, банк ГУДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200 витрати зі сплати державного мита в сумі 11 грн. 91 коп., видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 31.05.2011.

Суддя Т.В.Васильченко