Рішення № 15867305, 24.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/9224.05.11 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Поліссяхліб»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енерготрейд»

про стягнення 161265,47 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 232-р від 10.05.2011р.)

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 24 травня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Поліссяхліб»(надалі позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енерготрейд»(надалі - відповідач) заборгованості в сумі 161265,47 грн., в тому числі основний борг у сумі 144711,33 грн., 3% річних у сумі 1070,10 грн., втрат від інфляції в сумі 3907,21 грн. та пені в сумі 11576,83 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обовязків за договором щодо поставки газу не виконав, сплачені позивачем кошти не повернув.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечував, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємств згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 06.05.2011р. наявна у матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвалою від 20.04.2011 прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 12.05.2011. В судове засідання 12.05.2011 відповідач не зявився, розгляд справи відкладено до 24.05.2011, в яке представник відповідача також не зявився.

В судовому засіданні 24.05.2011 позивачем була подана заява про забезпечення позову. Розглянувши подані на розгляд суду позовні матеріали суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову»у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати майно.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2007 року між позивачем (Споживач) та відповідачем (Постачальник) було укладено Договір постачання природного газу № 1/116 КЕ (надалі Договір), згідно якого відповідач зобовязався передати, а позивач зобовязався прийняти та оплатити природний газ в обсязі 1575,00 тис. куб м. в термін та в порядку, передбаченими договором.

01 грудня 2009 року між сторонами укладено Додаткову угоду про продовження строку дії (пролонгації) Договору на період з 01 січня по 31 грудня 2010 року, у відповідності до п. 2 якої відповідач зобовязався протягом 2010 року передати, а позивач прийняти та оплатити природний газ в обсязі 1283,00 тис. куб. м.

У відповідності до п. 4.3 Договору платежі за природний газ позивач здійснює шляхом перерахування на розрахунковий рахунок відповідача грошових коштів у такому порядку: 100% місячного обсягу природного газу, вказаного в Реєстрі, позивач сплачує відповідачу до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки, у порядку планового платежу.

Позивач протягом 2009 - 2010 року перерахував відповідачу грошові кошти в загальній сумі 2949078,15 грн. в рахунок оплати за природний газ, що мав бути поставлений відповідачем протягом 2010 року згідно з умовами Додаткової угоди від 01.12.2009. Перерахування позивачем вказаних коштів підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Позивач в період з 22.01.2010 по 31.12.2010 поставив відповідачу природний газ в загальному обсязі 1084,865 тис.куб.м. вартістю 2804366,82 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі (належним чином засвідчені копії видаткових накладних та довіреностей містяться в матеріалах справи).

Поставку решти природного газу обсягом 52570 куб.м. вартістю 144711,33 грн. у відповідності до умов Договору та Додаткової угоди від 01.12.2009 відповідачем здійснено не було.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідач свої зобовязання за договором щодо поставки природного газу виконав неналежним чином, недопоставив позивачу природний газ на суму 144711,33 грн. .

Відповідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно із частиною другою ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем була направлена відповідачу лист № 369-л від 29.11.2010, в якому позивачем повідомлялося про припинення дії договору з 31.12.2010 та міститься вимога про повернення суми переплати за непоставлений природний газ. Вказана вимога отримана відповідачем 01.12.2010р., що підтверджується відміткою про отримання на повідомленні про вручення поштового відправлення (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Таким чином, позивач скористався своїм правом вимоги щодо повернення суми попередньої оплати, направивши відповідачу відповідну вимогу, а тому у відповідача утворилася грошове зобовязання перед позивачем щодо сплати 144711,33 грн. здійсненої ним попередньої оплати.

Відповідачем у строк, визначений частиною другою ст. 530 ЦК України, сума коштів в розмірі 144711,33 грн. не сплачена. Всього загальна сума збитків відповідача перед позивачем за оплачений але не поставлений товар, що виникли в результаті прострочення відповідача, складає 144711,33 грн.

Факт наявності боргу в розмірі 144711,33 грн. відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення суми попередньої оплати за непоставлений товар визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Зважаючи на те, що розмір пені за невиконання відповідачем зобовязання по поверненню суми попередньої оплати в разі недопоставки товару, Договором між сторонами встановлений не був, а законодавством не встановлюється розмір пені за неповернення такої суми попередньої оплати, позовні вимоги про стягнення пені є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Посилання позивача на положення ст. 57 Положення про поставки продукції виробничо технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 888 від 25.07.1088, є необґрунтованими, оскільки в ній йдеться про встановлення розміру пені за прострочення поставки продукції, а матеріали справи свідчать про те, що позивач припинив дію договору з 31.12.2010 та скористався своїм правом вимоги суми попередньої оплати за недопоставлений товар, та не вимагав здійснення поставки товару.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням викладеного, а також зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобовязання за Договором щодо сплати суми попередньої оплати вартості непоставленого товару, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних у сумі 1070,10 грн. та сума інфляційних в розмірі 3907,21 грн.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 149 688,64 грн., в тому числі 144711,33 грн. основного боргу, 3907,21 грн. інфляційних втрат та 1070,10 грн. - 3% річних.

Судові витрати позивача пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 1716,37 грн. (1496,89 грн. державного мита та 219,48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Енерготрейд» (ідентифікаційний код 33240206, адреса: 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 29, кв. 2, р/р 2600468898 в ПАТ «СЕБ Банк», МФО 300175, або будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Відкритого акціонерного товариства «Поліссяхліб»(ідентифікаційний код 04310507, адреса: 33010, м. Рівне, вул. Макарова, 14, р/р 26001000006646, ПАТ «Укрсоцбанку», м. Київ, МФО 300023) 149 688,64 (сто сорок девять тисяч шістсот вісімдесят вісім гривень 64 копійки) грн. та судові витрати у сумі 1716,37 грн. (одна тисяча сімсот шістнадцять гривень 37 копійок). Видати наказ.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 91, 93 ГПК України.

Суддя С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 30.05.2011р