Рішення № 15866954, 19.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/5819.05.11 За позовомПриватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія «Інго Україна», м.Київ

доПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан», м.Київ

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,

на стороні Позивача ОСОБА_3

на стороні Відповідача ОСОБА_4

простягнення 22 238,35 грн. в порядку регресу

Суддя Ягічева Н.І.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 за довіреністю (№ 534 від 31.12.2010р.)

від відповідача:ОСОБА_2 за довіреністю (№777 від 02.08.2010р.)

від третьої особи 1:не з'явився;

від третьої особи 2:

Експертне зявився;

ОСОБА_6 посвдчення № 3402-пк від 21.10.2009р. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна», м.Київ (далі Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан», м. Київ (далі Відповідач) про стягнення 22 238,35 грн. в порядку регресу.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Поліс № 250511728.10 від 27.09.2010р., заяву на страхування транспортного засобу, цивільної відповідальності, водія та пасажирів до Полісу № № 250511728.10, страховий акт № 54954 від 10.11.2010р., розпорядження № 54954 на виплату по страховому випадку, Довідку ДАІ, розгорнута Довідка ДАІ, Постанову Голосіївського районного суду міста Києва № 3-12146/10 від 29.10.2010р., Заяву на виплату страхового відшкодування від 08.11.2010р., Звіт про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ № 03С/11 від 05.11.2010р., Протокол 03С/10 огляду транспортного засобу з додатками, рахунок № С4117451 від 26.10.2010р., платіжне доручення № 11386 від 29.11.2010р. на суму 21986,26 грн., регресну вимогу № 2298 від 22.12.2010р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, правоустановчі документи Позивача та інше.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 993, п.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.9,27 Закону України «Про страхування», Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою про порушення провадження у справі від 17.03.2011р. залучено до участі у справі у якості третіх осіб на стороні Позивача ОСОБА_3 та на стороні Відповідача ОСОБА_4

В судовому засіданні 07.04.2011р. від Позивача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме: направити запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України з проханням надати інформацію по Полісу № ВС/8607291.

Крім того, в судовому засіданні 07.04.2011р. Позивач надав для залучення до матеріалів справи Довідку Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2011р. розгляд справи було відкладено на 21.04.2011р.

08.04.2011р. судом до Моторного (транспортного) страхового бюро України було направлено судовий запит щодо надання інформації стосовно Полісу № ВС/8607291.

11.04.2011р. від Голосіївського районного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи № 3-12146/10 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4.

В судовому засіданні 21.04.2011р. від Відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній заперечив проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні. У своєму відзиві Відповідач посилається на те, що Позивачем заявлені вимоги, за пошкодження транспортного засобу, які були отримані не під час дорожньо-транспортної пригоди як сталась 20.10.2010р. Крім того, Відповідач зазначає, що платіжне доручення № 11386 від 29.11.2010р. на загальну суму 21986, 26 грн., яке надано Позивачем у якості доказу виплати страхового відшкодування, оформлене з порушенням Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22.

Відповідач разом із відзивом від 21.04.2011р. надав для залучення до матеріалів справи копію Свідоцтва про державну реєстрацію Відповідача, Довідку АА № 353795 з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, копію Полісу № ВС/8607291 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, копію довіреності представника Відповідача.

В судовому засіданні 21.04.2011р. від Позивача надійшло клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів та було заявлено клопотання про виклик до суду для надання пояснень оцінювача Субєкта оціночної діяльності СПД ОСОБА_5

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2011р. розгляд справи було відкладено на 19.05.2011р., продовжено строк розгляду справи на 15 днів на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України та зобовязано Субєкта оціночної діяльності СПД ОСОБА_5 зявитись в судове засідання для надання пояснень стосовно проведеного дослідження згідно звіту № 0ЗС/11 від 05.11.2010р.

22.04.2011р. від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла відповідь на судовий запит.

В судовому засіданні 19.05.2011р. від Позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої Позивач просив стягнути з Відповідача 20986,26 грн. відшкодування в порядку регресу та 240,62 грн. пені.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позовні вимоги розглядаються з урахуванням їх зменшення.

Крім того, Позивач надав для залучення до матеріалів справи докази виклику винної особи для проведення експертизи (телеграма), копію Акту виконаних робіт № Н4117451 від 14.12.2010р.

В судове засідання 19.05.2011р. зявився субєкт оціночної діяльності, надав пояснення стосовно проведеного дослідження, надав для залучення до матеріалів справи копію кваліфікаційного свідоцтва оцінювача № НОМЕР_2 від 04.10.2008р., копію посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача № 3402-ПК від 21.10.2009р.

Позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням їх зменшення, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Треті особи в судові засідання не зявлялись, пояснень по суті спору не надали, хоча належним чином повідомлялися про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення третіх осіб про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених сторонами документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Представники сторін у судових засіданнях клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

27.09.2010 р. між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»та ОСОБА_3 укладено Поліс страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності № 250511728.10, обєктом страхування за яким визначено майнові інтереси страхувальника, повязані з експлуатацією наземного транспорту засобу марки «Фольцваген», державний номер НОМЕР_3.

Предметом договору є страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, повязані з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю, здоровю та майну третіх осіб при використанні застрахованого транспортного засобу (виключаючи осіб, що знаходяться в застрахованому транспортному засобі та їх майно). Страховим випадком є настання відповідальності Страхувальника/Водія у разі заподіяння шкоди третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу марки «Фольцваген», державний номер НОМЕР_3.

20.10.2009 р. в м. Києві на вул. Тарасівській було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля «Фольцваген», державний номер НОМЕР_3, під управлінням ОСОБА_3 та автомобіля «Крайслер»державний номер НОМЕР_4, під управлінням ОСОБА_4 а саме: ОСОБА_4 керуючи автомобілем «Крайслер», державний номер НОМЕР_4 перед поворотом ліворуч завчасно не зайняла відповідне крайнє положення на проїзній частині, при зміні руху не впевнилась, що це буде безпечним та не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, не дотрималась безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем «Фольцваген», державний номер НОМЕР_3, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_4 вимог п. 10.1, 10.4, 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою ДАІ в м. Києві, розгорнутою Довідкою ДАІ в м. Києві, та Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 29.10.2010р. у справі № 3-12146/10р., відповідно до якої ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Відповідно до висновку спеціаліста автотоварознавця (Звіт № 03С/11), складеного 05.11.2010 р. субєктами оціночної діяльності СПД ОСОБА_5 (сертифікат № НОМЕР_1 виданий ФДМУ 17.06.2008 р.) та СПД ОСОБА_6 (сертифікат № НОМЕР_2 від 04.10.2008р.) сума матеріального збитку, вчиненого власникові автомобіля «Фольцваген»державний номер НОМЕР_3, в результаті його пошкодження при ДТП складає 23 815,60грн.

Згідно Рахунку № С4117451 від 26.10.2010р. матеріальна шкода, заподіяна власнику автомобіля марки «Фольцваген», державний номер НОМЕР_3, складає 22 986,26 грн.

На підставі страхового акту № 54954, від 10.11.2010 р., позивач виконуючи свої зобов'язання за Полісом страхування № 250511728.10 від 27.09.2010 р., сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 21 986,26грн. (за вирахуванням франшизи 1 000,00грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 11386 від 29.11.2010р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно із ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»перейшло в межах суми 21 986,26 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із довідки ДАІ м. Києва вбачається, що транспортний засіб автомобіль «Крайслер»державний номер НОМЕР_4, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Фольцваген», державний номер НОМЕР_3, належить ОСОБА_4

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди України” від 27.03.1992 р. №6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Вина ОСОБА_4 встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Крайслер», державний номер НОМЕР_4 ОСОБА_4 застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Каштан» згідно із полісом №ВС/8607291, що підтверджено Відповідачем а також вбачається із Довідки Моторного (транспортного) страхового бюро України від 19.04.2011р. № 8852/7-3-11, яка міститься в матеріалах справи.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВС/8607291) віднесено до 1-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка користується транспортним засобом на законній підставі. Строк дії з 07.10.2010 р. (00:00) по 06.11.2010р.

Відповідно до п.4 полісу №ВС/8607291 страхувальником особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ОСОБА_4

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс №ВС/8607291) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза 1 000,00 грн. (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно Рахунку № С4117451 від 26.10.2010р. матеріальна шкода, заподіяна власнику автомобіля марки «Фольцваген», державний номер НОМЕР_3, складає 22 986,26 грн., а до Позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 21 986,26 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Розмір франшизи за полісом №ВС/8607291 становить 1 000,00 грн.

Таким чином до Позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 20 986,26 грн. (21 986,26 грн. 1 000,00 грн. франшиза = 20 986,26 грн.), яке заявлено Позивачем до стягнення, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Позивач регресною вимогою №2298 від 22.12.2010 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 21 986,26 грн., проте грошових коштів не отримав.

Враховуючи визначені полісом №ВС/8607291 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу, відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 20 986,26 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені за прострочення виконання зобовязання, суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 240,62 грн. за прострочення по сплаті суми страхового відшкодування.

Судом встановлено, що Відповідач у встановлений строк свого обовязку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобовязання, тому дії відповідача є порушенням зобовязання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 37.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН” програми „Калькулятори”, дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 240,62 грн.

Суд не приймає заперечення Відповідача на позовні вимоги, викладені у відзиві на позов, з огляду на наступне:

Відповідно до п.4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена Наказом Фонду державного майна України та зареєстрована в Міністерстві юстиції України за № 142/5/2092 24.11.2003р., встановлено, що «Додатки, які становлять невід'ємну частину звіту (акта), висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки. У додатках також може бути графічна розгортка побудови пошкодженого або розукомплектованого КТЗ з відображенням характеру пошкоджень або протокол технічного огляду з посиланням на характер і обсяг його пошкодження».

Підтвердженням розрахунків суми матеріального збитку є протокол огляду транспортного засобу № 03C/10 від 01.11.2010р. та калькуляція комп'ютерної програми «АUDATEX».

Висновок про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу («Фольцваген», державний номер НОМЕР_3) № 03С/11 від 05.11.2010р. передбачає визначення обсягу і номенклатури робіт на відновлювальний ремонт ТЗ, перелік необхідних запасних частин та матеріалів, а також складений експертами (суб'єктами оціночної діяльності) ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які є кваліфікованими спеціалістами зі спеціальними знаннями у сфері оцінки дорожніх транспортних засобів, з відповідними кваліфікаційними свідоцтвами та сертифікатам суб'єктів оціночної діяльності, які містяться в матеріалах справи.

За приписами норм ст. 6 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»від 12.07.2001р. № 2658-ІІІ, Суб'єктом оціночної діяльності (оцінювачем) можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

Суб'єкт оціночної діяльності - ОСОБА_5 є оцінювачем та відповідно сертифікату № НОМЕР_1 від 17.06.2008р. та кваліфікаційного свідоцтва НОМЕР_5 від 11.06.2005р. а Субєкт оціночної діяльності ОСОБА_6 є оцінювачем та відповідно кваліфікаційного свідоцтва оцінювача НОМЕР_2 від 04.10.2008р. мають право проводити оцінку дорожніх транспортних засобів.

Відповідач зазначає, що відповідно до Довідки ДАІ внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Фольцваген», державний номер НОМЕР_3, отримав наступні механічні ушкодження передній бампер з правого боку, а як вбачається з протоколу огляду транспортного засобу та Рахунку № С4117451 до механічних пошкоджень віднесено облицювання бампера правого, крило переднє праве, решітка радіатора.

Суд зазначає, що для проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу «Фольцваген», державний номер НОМЕР_3 необхідно володіти спеціальними знаннями, скласти кваліфікаційний іспит та отримати сертифікат суб'єкта оціночної діяльності (оцінювача), як цього вимагає Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно п. 9 ст. 8 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», не допускається проведення оцінки майна суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання у таких випадках: оцінка майна у випадках її обов'язкового проведення, зазначених у статті 7 цього Закону, виконана суб'єктами, які не є суб'єктами оціночної діяльності, визнається недійсною.

Ані Відповідач, ані працівник Відділу ДАІ не є кваліфікованими суб'єктами оціночної діяльності (оцінювачами), а тому не можуть оцінювати та проводити розрахунки матеріального збитку - звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу «Фольцваген», державний номер НОМЕР_3 № 03С/11 від 05.11.2010р.

Крім того, експертом оціночної діяльності ОСОБА_6 було викликано винну у скоєнні адміністративного правопорушення особу ОСОБА_4 для огляду пошкодженого транспортного засобу «Фольцваген»державний номер НОМЕР_3, проте, як вбачається з наданої до матеріалів справи Позивачем телеграми, телеграма, яка було подана, адресату не доставлена, квартира зачинена, а адресат по повідомленню за телеграмою не зявляється.

Щодо посилання Відповідача про невідповідність платіжного доручення № 11386 від 29.11.2010р. на суму 21986,26 грн. вимогам чинного законодавства, слід зазначити, що в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена Позивачем копія платіжного доручення № 11386 від 29.11.2010р., яке в свою чергу засвідчене банківською установою, з проставлянням назви банківської установи, коду МФО та дати здійснення операції, що свідчить про проведення банківською установою щодо перерахування коштів. Тому вказані заперечення Відповідача не можуть ставити під сумнів сплату Позивачем страхового відшкодування у розмірі 21986, 26 грн.

Виходячи із вищевикладеного суд не приймає заперечення Відповідача, як необґрунтовані та такі, що не відповідають чинному законодавству та матеріалам справи.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»задовольнити.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»ідентифікаційний код 32071894 на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»ідентифікаційний код 16285602 основний борг у розмірі 20 986,26 грн. та пеню у розмірі 240,62грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»ідентифікаційний код 32071894 на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»ідентифікаційний код 16285602 витрати по сплаті державного мита в розмірі 212,27 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 225,27 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 19.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 23.05.2011р.

Суддя Н.І. Ягічева