Рішення № 15866739, 24.05.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.05.2011 Справа № 5008/402/2011

За позовом Відкритого акцінерного товариства енергопостачальна компанія "Закарпаттяобленерго", м. Ужгород-Оноківці

до Мукачівського міського комунального підприємства "Мукачівводоканал", м.Мукачево

про стягнення заборгованості у розмірі 1 917 853, 88 грн.

Суддя Йосипчук О.С.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довір. № 87 від 21.04.2011р.

від відповідача: представник не з'явився

Розглянувши матеріали справи за позовом

Відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород-Оноківці до Мукачівського міського комунального підприємства "Мукачівводоканал", м.Мукачево про стягнення заборгованості у розмірі 1 917 853, 88 грн,

Встановив:

Предметом даного позову є вимога позивача стягнути з відповідача суму 1 681 337, 18 грн. заборгованості по оплаті за спожиту, згідно з Договором № 231 від 20.01.2001 року, активну електричну енергію за період із жовтня 2010р. по лютий 2011 року включно.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 158 547, 89 грн. - за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії, суму 18 589, 10 грн. - за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у лоютому 2011року, суму 34992,62 грн. інфляційних нарахувань та суму 24 387, 09 грн. три відсотки річних.

Таким чином, загальна сума позовних вимог становить 1 917 853, 88 грн.

Представник відповідача у засіданні суду не з'явився.

Відповідач проти позову заперечив частково з підстав, викладених ним у письмових поясненнях по суті заявлених до нього вимог від 15.04.2011р. Зокрема, відповідачем визнаються сума боргу за спожиту реактивну електроенергію у повному обсязі та борг за спожиту активну електроенергію частково, у розмірі 1 613 033, 06 грн. В частині 68 304, 12 грн. боргу відповідач не погоджується з вимогами позивача, мотивуючи це тим, що позивачем не враховано проплати, здійснені у період із жовтня 2010р. по лютий 2011р. У доказ цього, відповідачем подано копії звітів по проводках (оплаті) за період із жовтня 2010р. по лютий 2011р.

Крім того, відповідачем подано суду докази погашення боргу за активну електроенергію за лютий 2011р. у розмірі 18 589, 10 грн.

У попередніх засіданнях суду неодноразово оголошувались перерви за клопотанням сторін з метою надання їм часу для проведення взаємозвірки розрахунків. Жодна із сторін не надала суду свого примірника звірки взаєморозрахунків. З огляду на таке, спір розглядається із урахуванням особливостей здійснення розрахунків за спожиту електроенергію у тривалих правовідносинах між сторонами спору.

Повний текст рішення складено та підписано 26.05.2011 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши подані по справі доказові матеріали щодо спірного питання,

Суд констатує наступне:

Укладений сторонами договір про постачання електричної енергії № 231 від 20.01.2001 року є підставою для виникнення у сторін цього договору майново-господарських зобовязань в силу ст.ст. 173-174, ч. 1 ст. 175 ГК України. При цьому майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

У відповідності до п. 4.1 Договору № 231 від 20.01.2001 року споживач (відповідач у даній справі) зобов'язався щомісячно сплачувати замовлену кількість електроенергії, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та задіючими тарифами, які діяли на період розрахунку.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону та інших правових актів та договору.

В силу ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів законодавства тощо.

Згідно з ч. 1. ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Всупереч вищенаведеному, відповідач порушив взяте на себе зобов'язання (п. 4.1 Договору) по оплаті за спожиту у період із жовтня 2010р. по лютий 2011 року включно активну електроенергію, внаслідок чого виник борг, який, згідно розрахунку позивача, станом на день подання позову, складає 1 681 337, 18 грн.

Крім того, за перевищення договірної величини споживання електричної енергії відповідачу було нараховано 18 589, 10 грн. боргу

Проте, як вбачається з поданих відповідачем платіжних доручень № 452 від 10.03.2011р. та № 477 від 11.03.2011р., позивачем не враховано сплачену відповідачем суму 18 589, 10 грн. у рахунок погашення боргу за активну електроенергію за лютий 2011 року.

А відтак, в цій частині вимог позивачу слід відмовити.

Натомість інші заперечення відповідача, що стосуються помилковості нарахування йому позивачем суми боргу за активну електроенергію, а також щодо неврахування позивачем суми 68 304, 12 грн. здійснених відповідачем проплат, не підтверджуються документально. (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України)

Звіти по проводках (оплаті) за період із жовтня 2010р. по лютий 2011р., подані відповідачем, не можуть слугувати доказом оплати боргу за активну електроенергію, спожиту у спірному періоді оскільки з них не вбачається, що проплати здійснювались саме у рахунок погашення тієї заборгованості, яка є предметом даного спору. Натомість, не заперечуючи проти перерахування відповідачем коштів у спірному періоді, позивач надав пояснення за якими ці кошти були зараховані у погашення заборгованості попередніх періодів. Твердження позивача відповідачем не спростовано, а вказане цільове призначення цих платежів не надає підстав вважати, що їх було спрямовано саме на погашення того боргу, що виник у період жовтень 2010р.-лютий 2011р.

За надані послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії відповідачу було нараховано суму 158 547, 89 грн., яка визнана ним.

Згідно з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки доказів дотримання відповідачем умов вищезазначеного договору №231 від 20.01.2001р. матеріали справи не містять, то за наявних у справі матеріалів суд вважає доведеним факт прострочення відповідачем грошового зобовязання.

Тому, слід визнати правомірними, і такими, що ґрунтуються на умовах договору про постачання електричної енергії № 231 від 20.01.2001 року та відповідають приписам ст. 625 ЦК України, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань (34 992, 62 грн.) та трьох відсотків річних (24 387, 09 грн.).

За таких обставин, сума 1 899 264, 78 грн. заборгованості відповідача підтверджена документально і не заперечується, а отже підлягає стягненню примусово.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85, 87 ГПК України,

Суд вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Мукачівського міського комунального підприємства "Мукачівводоканал" (89600, м. Мукачево, пл. Миру, 7, код ЄДРПОУ 03344556, МФО 351005, р/р 26003011860600 в АКІБ "Укрсиббанк") на користь відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія „Закарпаттяобленерго” (89412, м. Ужгород-Оноківці, вул. Головна, 57 код 00131529) суму 1 899 264, 78 грн., з яких сума 1681337,18 грн. основний борг за спожиту активну електроенергію, сума 158 547, 89 грн. - за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії, сума 34 992, 62 грн. інфляційні нарахування, сума 24 387, 09 грн. три відсотки річних, а також суму 18 992, 67 грн. витрат на держмито та суму 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Суддя Йосипчук О.С.