Рішення № 15866600, 24.05.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

24 травня 2011 р. Справа 16/19/2011/5003

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна", м.Київ

до: Приватного підприємства "Валентина", м.Бершадь Вінницької області

про стягнення 70 453,27 грн. заборгованості за договором поставки

Головуючий суддя Нешик О.С.

Cекретар судового засідання Новожилова Л.В.

Представники

позивача : ОСОБА_1 - діє на підставі довіреності № 43/1 від 19.01.2011р.

відповідача : ОСОБА_2 - діє на підставі довіреності № 15 від 23.05.2011р.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Валентина" про стягнення 70 453,27 грн. заборгованості, що утворилась внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору поставки №08/10/2009 від 17.04.2009 року, у тому рахунку 56 894,00 грн. основного боргу та 13559,27 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані наступним: відповідно до договору поставки №08/10/2009 від 17.04.2009 року, на підставі видаткових накладних, ТОВ "КВС-Україна" (постачальник) поставив ПП "Валентина" (покупець) 100 000 посівних одиниць насіння соняшника за ціною 690,94 грн. (з ПДВ) за одну посівну одиницю на загальну суму 69 094,00 грн. За поставлене насіння соняшника відповідач розрахувався частково, сплативши лише 12 200, 00 грн. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем склала 70 453,27 грн.

Ухвалою суду від 05.05.2011 року порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 24 травня 2011 року.

В судове засідання 24.05.2011 року з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача викладені у позовній заяві вимоги підтримав.

В судовому засіданні представник відповідача звернувся до суду з письмовою заявою від 24.05.2011 року (вх. № 08-46/6888/11), якою повідомив, що відповідно до договору поставки №08/10/2009 від 17.04.2009 року станом на день розгляду справи відповідачем сплачено 12200,00 грн. Також даним листом відповідач визнав позовні вимоги повністю та зазначав, що пеня нарахована по заборгованій сумі вірно.

З огляду на те, що дії відповідача по визнанню позову не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд, на підставі ст.22 ГПК України, приймає визнання позову відповідачем.

Частиною 5 статті 78 ГПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Приймаючи рішення про задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" до приватного підприємства "Валентина" про стягнення заборгованості, суд дослідив правомірність пред'явлення вимоги про стягнення 56 894,00 грн. боргу.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення учасників процесу, судом встановлено, 17.04.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" та приватним підприємством "Валентина" укладено договір поставки № 08/10/2009.

Умовами договору (п.1.1) сторони визначили, що у терміни і на умовах, визначених даним договором постачальник зобов'язується передати покупцю насіння сільськогосподарських культур (надалі - „товар"), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар, найменування і кількість якого зазначаються у додатку(ах) до даного договору.

Відповідно до п.п.3.1 договору, порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатку(ах) до нього.

Покупець здійснює оплату ціни товару шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунок постачальника. Інше можливо за домовленістю сторін. (пункт 3.2 договору).

Відповідно до п.5.3, датою поставки товару чи його частини вважається дата підписання сторонами видаткової накладної. Кінцевий строк, в який постачальник має надати покупцю можливість прийняти товар у відповідності до умов поставки зазначається в додатку(ах) до договору

Приймання товару по кількості і якості здійснюється покупцем (представником покупця, що має довіреність на право одержання відповідних товарно-матеріальних цінностей) (пункт 6.1 договору).

Факт передачі і приймання товару оформлюється видатковою накладною (пункт 6.3 договору).

Договір набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє протягом двох років (пункт 11.1 договору).

Відповідно до п.2 додатку №01 до договору поставки №08/10/2009 від 17.04.2009 року - специфікації від 17.04.2009 року, загальна вартість товару за даним додатком включаючи ПДВ, складає еквівалент 6 800,00 євро, що згідно курсу НБУ станом на 17.04.2009 року становить 69 094,26 грн.

Остаточний розрахунок здійснюється не пізніше 15 грудня 2009 року (п.3.4 специфікації).

Строк поставки товару до 01.05.2009 року (п.4 специфікації).

Виконуючи свої зобов'язання за договором позивач поставив відповідачу товар на суму 69 094,00 грн., що стверджується видатковими накладними № 80211340 від 17.04.2009 року та № 80212140 від 22.04.2009 року.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, перерахувавши на рахунок позивача 12 200,00 грн., що стверджується копією акту звірки взаєморозрахунків станом на 28.04.2011 року (а.с.62), копією довідки АТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" №333/013-02 від 20.05.2011 року та додатком до неї (а.с. 63-65), поясненнями учасників процесу та іншими матеріалами справи.

З метою досудового урегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією №10/481 від 19.08.2010 року з вимогою погасити заборгованість (а.с. 18-19).

Відповідач відповіді на претензію не надав, розрахунку не здійснив.

Таким чином станом на час розгляду справи в суді сума заборгованості за зазначеним договором становить 56 894,00 грн.

Дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Статтею 193 Господарського Кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши і оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов про стягнення 56 894,00 грн. основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строк оплати за товар визначений пунктом 3.4 специфікації від 17.04.2009 року (Додаток № 01 до договору поставки № 08/10/2009 від 17.04.2009 року).

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк, вказаний специфікації, він є боржником, що прострочив.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.8.3 договору, у випадку несплати у строк платежів за даним договором, сторона, що прострочила своє зобов'язання повинна сплатити іншій стороні неустойку в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Пунктом 8.4 договору сторони визначили, що у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України та п.6 ст.232 Господарського кодексу України, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань, а нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань здійснюється без обмеження строку.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто положення частини шостої статті 232 ГК України щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин в разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що дії позивача щодо нарахування пені за період з 16.12.2009 року по 22.04.2011 року не суперечать законодавству та відповідають висновкам, що викладені у Постанові Верховного Суду України від 18.04.2011 року у справі №30/190.

Перевіривши арифметичну вірність нарахування пені на суму простроченого платежу (56894,00 грн.) за період, визначений позивачем у позовній заяві (з 16.12.2009 року по 22.04.2011 року), суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в розмірі 13508,04 грн. За таких обставин у вимогах про стягнення 51,23 грн. пені слід відмовити.

Згідно положень ст.49 ГПК України понесені позивачем судові витрати на оплату держмита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст 4-3, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Валентина" (Вінницька обл., м.Бершадь, вул.Миколаєнка, буд.6, кв.37, ідент. код 30072467) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 3А, ідент. код 31189761) 56 894,00 грн. основного боргу, 13 508,04 грн. пені, 704,02 грн. витрат на сплату державного мита та 235,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Нешик О.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 30 травня 2011 р.

Віддрук. примірників:

1 - до справи