Постанова № 15864040, 18.05.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.05.2011 р. справа №4/6

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скакуна О.А.,

суддівКолядко Т.М., Ломовцевої Н.В.

за участю представників сторін: від відповідача:не зявився,

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” м. Київ в особі Центру телекомунікаційних послуг №2 Донецької філії м. Маріуполь Донецької області

на рішення господарського судуДонецької області

від01.03.2011 року

у справі№4/6 (суддя Гринько С.Ю.)

за позовомВідкритого акціонерного товариства „Укртелеком” м. Київ в особі Центру телекомунікаційних послуг №2 Донецької філії м. Маріуполь Донецької області

до

про Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто-Інтер” м. Маріуполь Донецької області

стягнення 1065,29грн. заборгованості за послуги звязку, інфляційних, 3%річних, пені Рішенням господарського суду Донецької області від 01.03.2011 року у справі №4/6 в задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” м. Київ в особі Центру телекомунікаційних послуг №2 Донецької філії м. Маріуполь Донецької області (далі - ВАТ „Укртелеком” в особі Центру телекомунікаційних послуг №2 Донецької філії) до товариства з обмеженою відповідальністю „Авто-Інтер” м. Маріуполь Донецької області (далі ТОВ „Авто-Інтер”) про стягнення 1065,29грн. заборгованості за послуги звязку, інфляційних, 3%річних, пені відмовлено. Вищевказане рішення мотивоване недоведеністю позовних вимог.

Позивач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання по сплаті телекомунікаційних послуг, наданих, за твердженням позивача, відповідачу без укладання сторонами письмової угоди у формі єдиного документа.

В апеляційній скарзі наведені і інші доводи, які, на думку скаржника, є підставою для скасування оскарженого рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи в повному обсязі.

Відповідач явку свого представника до судового засідання не забезпечив, хоча про місце, дату та час слухання справи був повідомлений належним чином. Так, на адресу апеляційного суду повернувся адресований відповідачу поштовий конверт з відміткою «організація не зареєстрована». Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому колегія суддів вважає, що примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органом зв'язку з позначкою "організація не зареєстрована", є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Представник позивача не заперечував проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача, тому відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням строків, передбачених ст.102 цього Кодексу, судова колегія розглядає скаргу по суті за наявними у справі доказами у відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем позивачу неодноразово надавалися замовлення на встановлення телефонних ліній за адресою: пр. Леніна, буд. 102, кв. 81, в яких гарантована їх оплата (а.с.43,44), на підставі яких позивачем було встановлено телефони, що підтверджено нарядами на включення, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.45-52).

За отримані телекомунікаційні послуги позивачем відповідачу для оплати щомісячно, за період з січня по жовтень 2010 року, виставлялися рахунки №93-365.1.2010р., №93-365.2.2010р., №93-365.3.2010р., №93-365.4.2010р., №93-365.5.2010р., №93-365.6.2010р., №93-365.7.2010р., №93-365.8.2010р., №93-365.9.2010р., №93-365.10.2010р. на загальну суму 2549,04грн.

Ці рахунки сплачені відповідачем тільки частково, внаслідок чого за останнім виникла заборгованість за надані телекомунікаційні послуги в розмірі 1012,02грн.

Несплата вищевказаної заборгованості стала підставою для звернення позивача до господарського суду Донецької області з відповідними вимогами до відповідача про стягнення основного боргу в розмірі 1012,02грн., інфляції в сумі 27,98грн., 3%річних в розмірі 5,73грн. та пені в розмірі 19,56грн.

Рішенням від 01.03.2011 року у справі №4/6 суд першої інстанції відмовив в задоволенні вищевказаних позовних вимог за недоведеністю останніх.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представника позивача, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Предметом даного спору є стягнення основного боргу за послуги звязку в розмірі 1012,02грн., інфляції в сумі 27,98грн., 3%річних в розмірі 5,73грн. та пені в розмірі 19,56грн.

Підставою позову позивач визначив неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання по сплаті телекомунікаційних послуг, наданих, за твердженням позивача, відповідачу без укладання сторонами письмової угоди у формі єдиного документа.

Відхиляючи існування між сторонами договірних відносин, укладених у спрощений спосіб, а відтак і право надавача послуг на отримання їх оплати, господарський суд попередньої інстанції керувався наявністю в наданих позивачем рахунках посилання на договір №365 від 18.11.2010р., який на думку господарського суду, є підставою надання послуг відповідачу.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції та вважає його таким, що суперечить чинному законодавству з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За приписами частини першої статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Чинне законодавство, що регламентує надання телекомунікаційних послуг (Статут і Конвенція Міжнародного союзу електрозв'язку, Закон України "Про телекомунікації", Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 720, тощо), не містить приписів щодо обов'язковості укладення договору про разове надання телекомунікаційних послуг (що були надані позивачем) у формі єдиного документа.

Відповідно до встановлених обставин та досліджених матеріалів справи, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що між позивачем та відповідачем на підставі замовлень останнього про встановлення телефонних ліній за адресою: пр. Леніна, буд. 102, кв. 81 (а.с.43,44), було досягнуто домовленості встановлення за замовленням відповідача телефонних номерів, відповідно до якої ВАТ "Укртелеком" прийняло на себе зобовязання надати ПП "Югмар" вказані телекомунікаційні послуги, а ТОВ „Авто-Інтер” прийняло на себе зобовязання прийняти надані послуги та сплатити їх вартість відповідно до виставленого рахунку.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем взяті на себе зобовязання були виконані в повному обсязі, що підтверджується нарядами на включення (а.с.45-52), в звязку з чим позивачем направлено відповідачу рахунки-фактуру на загальну суму 2549,04грн. Факт їх направлення підтверджується відповідними доказами (а.с.94-97).

Щодо наявності посилань в рахунках нібито на договір №365, то під час розгляду справи в апеляційній інстанції представник позивача пояснив, що цей номер співпадає з номером самого рахунку та особовим рахунком і не є номером договору як правочину.

Зазначені вище рахунки відповідачем були сплачені частково, внаслідок чого за останнім виникла заборгованість в розмірі 1012,02грн.

Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що в рахунках-фактурі позивачем визначався строк оплати останнього, судова колегія визнає ці рахункиналежною та законною в розумінні ст.530 ЦК України вимогою позивача про виконання відповідачем свого зобовязання щодо оплати отриманих послуг.

Частинами першою та другою статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідачем не спростовано ані факту замовлення відповідної послуги, ані її фактичного надання позивачем, як не доведено й неправомірності визначення ВАТ "Укртелеком" вартості цієї послуги. В матеріалах справи відсутні докази оплати заборгованості за послуги звязку в розмірі 1012,02грн. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 1012,02грн. Тому в цій частині рішення господарського суду від 01.03.2011 року підлягає скасуванню.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення інфляції в сумі 27,98грн. та 3%річних в розмірі 5,73грн. згідно розрахунку (а.с.8), які з огляду на їх арифметичну вірність та доведеність факту прострочення відповідачем грошових зобовязань з наданих послуг звязку, підлягають задоволенню в повному обсязі, що також обумовлює скасування оскарженого рішення в частині відмови в задоволенні цих вимог.

Що стосується заявленої до стягнення пені в розмірі 19,56грн., то місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив в задоволенні останньої, оскільки між сторонами відсутня письмова угода щодо її нарахування відповідно до ст. 547 ЦК України, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція частково скасовує рішення господарського суду Донецької області від 01.03.2011 року у справі №4/6 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 1012,02грн., інфляції в сумі 27,98грн., 3%річних в розмірі 5,73грн., а в решті дане рішення залишає без змін як законне та обґрунтоване.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати відносяться на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” м. Київ в особі Центру телекомунікаційних послуг №2 Донецької філії м. Маріуполь Донецької області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 01.03.2011 року у справі №4/6 частково скасувати.

Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” м. Київ в особі Центру телекомунікаційних послуг №2 Донецької філії м. Маріуполь Донецької області про про стягнення 1065,29грн. заборгованості за послуги звязку, інфляційних, 3%річних, пені задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто-Інтер” (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пр.Металургів, 200, ЄДРПОУ 31577381) на користь відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” м. Київ в особі Центру телекомунікаційних послуг №2 Донецької філії (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул.Леніна, 85, код ЄДРПОУ 01183764, р/р 260051326 в ДОД ВАТ «РайффайзенбанкАваль»м.Донецька, МФО 335076) основний борг в сумі 1012,02грн., інфляційні витрати у розмірі 27,98грн., 3 % річних в сумі 5,73грн., витрати по сплаті державного мита при поданні позовної заяви в сумі 102 грн.00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 231 грн. 67 коп.

В решті рішення господарського суду Донецької області від 01.03.2011 року у справі №4/6 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Авто-Інтер” (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пр.Металургів, 200, ЄДРПОУ 31577381) на користь відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” м. Київ в особі Центру телекомунікаційних послуг №2 Донецької філії (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул.Леніна, 85, код ЄДРПОУ 01183764, р/р 260051326 в ДОД ВАТ «РайффайзенбанкАваль»м.Донецька, МФО 335076) витрати по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги в розмірі 50,06 грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

ГоловуючийО.А. Скакун

Судді:Т.М.Колядко

Н.В.Ломовцева

Надруковано:6 прим.:

1,2. позивачу;3. відповідачу;4. у справу; 5 ДАГС; 6.ГСДО.