Рішення № 15863790, 23.05.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" травня 2011 р.Справа № 12/17-1208-2011 За позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради; до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 2694,98 грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність від 10.03.2011р;

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Департамент комунальною власності Одеської міської ради (далі по тексту ДКВ ОМР) звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту ФОП ОСОБА_1.), в якій просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь ДКВ ОМР неустойку в розмірі 2694,98 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.02.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі та присвоєно їй № 12/17-1208-2011.

18.05.2011р. суд отримав від позивача пояснення на позов, відповідно до яких позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні на позовних вимогах наполягав, просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, проте був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.04.2011 р. наданими суду позивачем, але у судове засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзиву на позов не надав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача суд встановив:

ФОП ОСОБА_1 займав приміщення на підставі договору оренди № 571/ж/1 від 23.12.2004 р. (далі - Договір), укладеного з Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради, строком до 02.12.2005 р. Відповідно до рішення Одеської міської ради від 27.06.2006 р. № 56-V «Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функції орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси»функції орендодавця передані Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради. З цих підстав Представництво виступає орендодавцем за зазначеним договором оренди.

Рішенням Одеської міської ради від 31.01.2011 р. «Про затвердження виконавчих органів, загальної чисельності апарату Одеської міської ради»було змінено найменування Представництва на Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Відповідно до положення Про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, яка затверджене рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 р. № 381-VI Департамент комунальної власності Одеської міської ради є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Враховуючи, що жодна із сторін після закінчення строку дії договору не вчинила передбачені законом дії щодо припинення договору, строк договору був автоматично пролонгований, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», до 11.11.2006 року, 21.10.2007 року, 30.09.2008 року та 09.09.2009 року, відповідно. Таким чином, договір оренди № 571/ж/1 від 23.12.2004 р. припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку 09.09.2009 року.

Відповідно до п. 4.7. договору оренди, після закінчення строку дії договору або дострокового розірвання договору оренди, орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом приймання-передачі.

Як зазначає позивач, відповідач за час дії Договору Орендар несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату, чим порушував умови договору оренди та чинного законодавства, у звязку з чим Представництво звернулось до господарського суду Одеської області з відповідним позовом для захисту своїх порушених прав.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.11.2009р. по справі № 20/195-09-5059 позовні вимоги Представництва були задоволені частково, виселено ФОП ОСОБА_1 з нежитлового приміщення підвалу, загальною площею 35,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та стягнуто на користь Представництва 5694,63 грн. заборгованості по орендній платі та 202,59 грн. пені.

На виконання рішення Представництву судом були видані відповідні накази, які надіслані до виконавчої служби.

Згідно акту державного виконавця зазначене приміщення повернуто Представництву 16.03.2010р.

Тобто, фактично відповідач в порушення Договору та норм чинного законодавства не повертав позивачу нежитлове приміщення підвалу, загальною площею 35,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, з 10.09.2009р. по 16.03.2010р.

У звязку з вищевикладеним, позивач, для захисту своїх порушених прав звернувся з відповідною позовною заявою до господарського суду Одеської області.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 41 Конституції України, ст. 319 Цивільного кодексу України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1,7 ст.193).

Як встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 27.11.2009р. Договір припинив свою дію 09.09.2009 р.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобовязання.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивачем надано розрахунок неустойки за період з 10.09.2009р. по 16.03.2010р., яка складає 2694,98 грн. Доказів сплати зазначеної суми Відповідачем, суду не надано.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ДКВ ОМР про стягнення з Відповідача неустойки у розмірі 2694,98 грн. підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65029, АДРЕСА_1, інд. код НОМЕР_1) на користь Департамента комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, ЄДРПОУ 26302595) 2694,98 грн. неустойки, 102 грн. витрат на оплату державного мита; 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення підписане 24.03.2011 р.

Суддя Цісельський О.В.