Рішення № 15863631, 24.05.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.11 Справа № 28/79/2011

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна", м. Макіївка

до державного підприємства "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Лутугінська", с. Георгіївка Луганської області

про стягнення 31 237 грн. 47 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., представник за дов. б/н від 17.02.2011;

від відповідача: ОСОБА_2., дов. № 03/5-616 від 25.12.2010, юрисконсульт

в с т а н о в и в :

Обставини справи: стягується заборгованість у сумі 25 510 грн. 82 коп., пеня у сумі 2486 грн. 08 коп., штраф у сумі 1785 грн. 76 коп., інфляційні нарахування у сумі 586 грн. 74 коп., 3% річних у сумі 868 грн. 07 коп.

Відповідач у поясненні № 03/1191 від 19.05.2011 зазначив, що його заборгованість перед позивачем складає 25 510 грн. 82 коп.

Позивач заявив клопотання про заміну відповідача на відокремлений підрозділ "Шахта "Лутугінська" Державного підприємства "Луганськвугілля".

Відповідач пояснив, що ДП "Луганськвугілля" є юридичною особою, до складу якого входить відокремлений підрозділ "Шахта "Лутугінська", що підтверджується положенням про відокремлений підрозділ "Шахта "Лутугінська" Державного підприємства "Луганськвугілля".

Суд приймає до уваги наступне.

У позові відповідачем було зазначене - Державне підприємство "Луганськвугілля" шахта Лутугінська, ідентифікаційний код 26478414, як було зазначено позивачем у позові. Позивач просить його замінити на відокремлений підрозділ "Шахта "Лутугінська" Державного підприємства "Луганськвугілля", ідентифікаційний код 26478414, що не є можливим у відповідності до вимог ст. ст. 1, 21 ГПК України, оскільки відокремлений підрозділ не є юридичною особою. За таких обставин суд вважає належним найменуванням відповідача Державне підприємство "Луганськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Лутугінська".

Розглянувши матеріали справи, вислухав доводи представників сторін, суд встановив наступне.

Правовідносини сторін склалися на підставі договору № 12/1 від 12.01.2010, на підставі якого підрядник (позивач) зобовязується виконати роботи по укріпленню гірничих порід шляхом нагнітання поліуретанових складів в визначених замовником гірничих виробітках.

Загальна сума договору складає 299 900 грн. з ПДВ.

Оплата за виконані роботи проводиться замовником (відповідачем) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 14 календарних днів з моменту підписання двома сторонами акту виконаних робіт /п. 2.1/.

Прийом виконаних робіт здійснюється сторонами щомісячно за актами прийому-передачі виконаних робіт, які підписуються уповноваженими представниками обох сторін /п. 4.2/.

Виконані за даним договором роботи замовник приймає за актом прийому-передачі робіт /п. 4.3/.

Відповідно до акту № 1 за січень 2010 року сторонами відповідно виконані та прийняті роботи по хімічному заповненню пустот та укріпленню гірничих пород на загальну суму 74 210 грн. 82 коп. з ПДВ. Даний акт підписаний сторонами без зауважень та заперечень 26.01.2010 /а.с. 16/.

Роботи відповідачем були сплачені частково у сумі 48 700 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4 від 20.01.2010 на суму 48 700 грн.

Таким чином, несплаченою залишилась сума 25 510 грн. 82 коп.

Актом звірення розрахунків сторонами узгоджена заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 25 510 грн. 82 коп. (а.с. 17). Акт підписаний сторонами без зауваження та заперечення.

Оскільки відповідач не виконав свої зобовязання за договором щодо оплати виконаних робіт, позивач звернувся до відповідача з претензією від 28.02.2011, в якій вимагав від відповідача сплатити борг у сумі 25 510 грн. 82 коп. (а.с. 18).

Дана претензія відповідачем не виконана, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Сума основного боргу 25 510 грн. 82 коп. визнана відповідачем, про що зазначено у поясненні № 03/1191 від 19.05.2011 та підтверджено також актом звірення розрахунків (а.с. 17).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За таких обставин, сума основного боргу підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі у сумі 25 510 грн. 82 коп.

Відповідно до п. 7.8 договору у випадку несвоєчасної оплати грошових коштів за виконані роботи замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,1% вартості виконаних робіт за кожний день прострочення оплати коштів, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф в розмірі 7% вказаної вартості.

Оскільки акт виконаних робіт підписаний сторонами 26.01.2010, то строк виконання зобовязання відповідно до п. 2.1. договору № 12/1 виник у відповідача 09.02.2010.

Позивачем нарахований штраф в розмірі 1785 грн. 76 коп., який підлягає стягненню з відповідача.

Позивачем також нарахована пеня за період з 10.02.2010 по 10.08.2010 у сумі 2486 грн. 08 коп., яка також підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За обґрунтованим розрахунком позивача ним за період з 10.02.2010 по 01.04.2011 нараховані інфляційні втрати у сумі 586 грн. 74 коп., 3 % річних у сумі 868 грн. 07 коп., які підлягають стягненню з відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також просить вжити заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, які належать відповідачу у розмірі ціни позову. Дана вимога викладена у позовній заяві, в якій не наведені підстави застосування цих заходів та доводи, якими обґрунтовує заявник необхідність застосування цих заходів.

Позивач у клопотанні № 2, яке здано у судовому засіданні 24.05.2011, посилається в обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову лише на те, що відповідно до Закону України "Про стале функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" відповідач включений до реєстру підприємств, на вимоги кредиторів яких до 01.01.2013 накладено мораторій.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи неуможливити виконання рішення суду. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими повязано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять, зокрема, ймовірність припущення, що майно, яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладенні арешту.

Суд, розглянувши заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, виходить з наступного.

Заявник повинен довести адекватність засобу забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем у її тексті викладені лише доводи в обґрунтування лише позовних вимог. Доводів щодо обґрунтованості та і взагалі будь-яких доводів про необхідність застосування заходів забезпечення позову до відповідача позивачем не наведено.

Посилання позивача у клопотанні № 2 в обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову лише на те, що відповідно до Закону України "Про стале функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" відповідач включений до реєстру підприємств, на вимоги кредиторів яких до 01.01.2013 накладено мораторій, не приймається судом, оскільки не може свідчити про необхідність застосування заходів про забезпечення позову.

Ніяких доказів, які б доводили необхідність забезпечення позову, позивачем не надані, доказів, які б свідчили про можливе зникнення, зменшення майна відповідача, позивачем також не надано.

Крім того, позивач просить накласти арешт на майно відповідача, у тому числі і грошові кошти, однак в заяві не містяться відомості для виконання ухвали про забезпечення позову /відсутні номери рахунків і найменування установ банків, де розміщено кошти, відсутні відомості щодо майна його місцезнаходження, його ознаки тощо/.

Враховуючи викладене, суд у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем не виконані вимоги суду щодо надання належних доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за належними реквізитами, тому дані витрати підлягають стягненню з нього на користь з Державного бюджету України.

Втім, позивачу підлягають поверненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачені платіжним дорученням № 494 від 20.04.2011 за невірними реквізитами.

У судовому засіданні 24.05.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 47, 49, 66 67, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ, вул. Лермонтова, 1в, ідентифікаційний код 32473323, в особі відокремленого підрозділу "Шахта "Лутугінська", смт. Георгіївка, Луганська область, ідентифікаційний код 26478414, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна", м. Макіївка, вул. Панченко, б. 11, ідентифікаційний код 35833631, заборгованість у сумі 25510 грн. 82 коп., інфляційні нарахування у сумі 586 грн. 74 коп., 3% річних у сумі 868 грн. 07 коп., пеню у сумі 2486 грн. 08 коп., штраф у сумі 1785 грн. 76 коп., державне мито у сумі 312 грн. 38 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна", м. Макіївка, вул. Панченко, б. 11, ідентифікаційний код 35833631, в доход Державного бюджету України на р/р 31217264700006, банк ГУДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську, МФО 804013, ОКПО 24046582, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264 - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ Макіївській ОДПІ (86132, м. Макіївка, бул. Горбачова, 10).

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна", м. Макіївка, вул. Панченко, б. 11, ідентифікаційний код 35833631, невірно сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу платіжним дорученням № 494 від 20.04.2011 у сумі 236 грн. 00 коп., видавши його з матеріалів справи позивачу.

Підставою для повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу є дане рішення, скріплене гербовою печаткою суду.

5. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 30.05.2011.

СуддяІ.В. Семендяєва

Надр. 3 прим.

1-до справивих.№

2-позивачу

3- відповідачу