Рішення № 15863433, 15.03.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2011 р. Справа № 8/009-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі - помічнику судді Подима Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державної екологічної інспекції в Київській області, ідентифікаційний код: 34978935, місцезнаходження: 03022, м .Київ, вул. Ломоносова, 83-а,

до відповідача: Національного університету біоресурсів і природокористування України, ідентифікаційний код: 00493706, місцезнаходження: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 15, в особі відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Немішаївський агротехнічний коледж», ідентифікаційний код: 33295412, місцезнаходження: 07854, Київська обл., Бородянський район, смт Немішаєво-1, вул. Технікумівська, 1,

про стягнення шкоди

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1., який діє на підставі довіреності від 26.08.2010 року, ОСОБА_2., яка діє на підставі довіреності від 14.12.2010 року, та ОСОБА_3., який діє на підставі довіреності від 10.01.2011 року;

від відповідача: юрист Національного університету біоресурсів і природокористування України ОСОБА_4., яка діє на підставі довіреності від 24.11.2010 року за № 3290, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна екологічна інспекція в Київській області (далі за текстом: Позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою до Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Немішаївський агротехнічний коледж» (далі за текстом: Відповідач) про стягнення шкоди у сумі 28880,00 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.) та судових витрат.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач самовільно знищив зелені насадження, внаслідок чого спричинив навколишньому природному середовищу шкоду у сумі 28880,00 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.).

Відповідно до ухвали від 12.01.2011 року порушено провадження у справі №8/009-11 та призначено її розгляд на 25.01.2011 року.

25.01.2011 року в судове засідання зявився представник Позивача, який виконав вимоги ухвали суду від 12.01.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Відповідач в судове засідання не зявився та про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду не виконав. Ухвалою суду від 25.01.2011 року розгляд справи відкладено на 08.02.2011 року.

08.02.2011 року в судове засідання зявився представник Позивача, який виконав вимоги ухвали суду від 25.01.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Відповідач в судове засідання не зявився та про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 25.01.2011 року не виконав. Ухвалою суду від 08.02.2011 року розгляд справи відкладено на 22.02.2011 року.

08.02.2011 року від Відповідача надійшло письмове клопотання про продовження строку вирішення спору, яке ухвалою суду від 22.02.2011 року задоволено.

22.02.2011 року в судове засідання зявився представник Позивача, який виконав вимоги ухвали суду від 08.02.2011 року, дав пояснення та просив позов задовольнити в повному обсязі. В судове засідання зявився Відповідач, який виконав вимоги ухвали суду від 08.02.2011 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити повністю. Крім того, 22.02.2011 року Відповідач заявив клопотання про припинення провадження у справі з тих підстав, що господарським судом Київської області розглядалась аналогічна справа з того ж предмету та підстав, в якій 10.12.2010 року припинено провадження у справі №14/229-10. Вивченням даної ухвали господарського суду Київської області від 10.12.2010 року за №14/229-10 встановлено, що провадження у цій справі припинялось в звязку з тим, що позов предявлявся екологічною інспекцією виключно до відокремлено підрозділу юридичної особи без предявлення позовних вимог до самої юридичної особи. За таких обставин після повторного ретельного дослідження матеріалів справи №8/009-11 суд встановив, що позов у справі №8/009-11 предявлений до юридичної особи в особі її відокремленого структурного підрозділу, внаслідок чого підстави для припинення провадження у справі відсутні, в звязку з чим ухвалою суду від 22.02.2011 року в задоволенні клопотання Відповідача про припинення провадження у справі відмовлено. Ухвалою суду від 22.02.2011 року розгляд справи відкладено на 15.03.2011 року.

15.03.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. В судове засідання зявився представник Відповідача, який виконав вимоги ухвали суду від 22.02.2011 року, дав пояснення, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити повністю. Представник Відповідача заявив усне клопотання про проведення екологічної експертизи з метою визначення суми збитків не погоджуючись з розрахунком збитків, який виконано Позивачем. Ухвалою суду від 15.03.2011 року в задоволенні даного клопотання Відповідача відмовлено повністю з тих підстав, що розрахунок збитків виконаний Позивачем, як органом уповноваженим державою здійснювати такі розрахунки в звязку з чим у суду відсутні підстави ставити цей розрахунок під сумнів та екологічна експертиза може призначатись відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про екологічну експертизу»лише для дослідження проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів, передпроектних, проектних матеріалів, документації по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, генетично модифікованих організмів, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища, екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об'єкти та комплекси, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища. У звязку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача і Відповідача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 15.03.2011 року.

Згідно з розясненнями президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.07.1997 року за №02-5/289 особи, що беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження по справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Позивачем та Відповідачем пояснення, матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача і Відповідача, дослідивши подані докази, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до вимог ст.ст. 1, 2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною. Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» у ст. 16 передбачає, що управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності. Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України. Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій. Громадське управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється громадськими об'єднаннями і організаціями, якщо така діяльність передбачена їх статутами, зареєстрованими відповідно до законодавства України. Метою управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Згідно із вимогами ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать: а) здійснення комплексного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища в республіці, проведення єдиної науково-технічної політики з питань охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, координація діяльності міністерств, відомств, підприємств, установ та організацій в цій галузі;б) державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки; в) організація моніторингу навколишнього природного середовища, створення і забезпечення роботи мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації, положення про яку затверджується Кабінетом Міністрів України; г) затвердження нормативів, правил, участь у розробці стандартів щодо регулювання використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища від забруднення та інших шкідливих впливів; д) здійснення державної екологічної експертизи; е) одержання безоплатно від міністерств, відомств, підприємств, установ та організацій інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань; є) видача дозволів на захоронення (складування) відходів, викиди шкідливих речовин у навколишнє природне середовище, на спеціальне використання природних ресурсів відповідно до законодавства України; ж) обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів, впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин; з) подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; и) складання протоколів та розгляд справ про адміністративні правопорушення в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів; і) керівництво заповідною справою, ведення Червоної книги України; ї) координація роботи інших спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів; й) здійснення міжнародного співробітництва з питань охорони навколишнього природного середовища, вивчення, узагальнення і поширення міжнародного досвіду в цій галузі, організація виконання зобов'язань України відповідно до міжнародних угод з питань охорони навколишнього природного середовища; к) встановлення порядку надання інформації про стан навколишнього природного середовища; л) встановлення порядку організації та проведення публічних слухань або відкритих засідань з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище; м) здійснення процедури попередньої обґрунтованої згоди відповідно до вимог Картахенського протоколу про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття щодо можливості транскордонного переміщення генетично модифікованих організмів, призначених для умисного введення в навколишнє природне середовище. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів виконує й інші функції відповідно до положення про нього, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів та його органів на місцях, визначені у пункті "ж" частини першої цієї статті, не застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності (інвесторів), що здійснюють свою діяльність на умовах угод про розподіл продукції. В системі органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів можуть створюватись спеціальні підрозділи, працівники яких наділяються правом носіння форми встановленого зразка і вогнепальної зброї. Посадові особи спеціальних підрозділів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на випадок загибелі на суму десятирічної заробітної плати за останньою посадою, яку вони займали, а в разі поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, - на суму від шестимісячної до п'ятирічної заробітної плати за останньою посадою залежно від ступеня втрати працездатності. Рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів з питань, що віднесені до його компетенції, є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій і можуть бути оскаржені у судовому порядку.

Відповідно до вимог ст. 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», екологічні права громадян забезпечуються: а) проведенням широкомасштабних державних заходів щодо підтримання, відновлення і поліпшення стану навколишнього природного середовища; б) обов'язком міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації народногосподарських об'єктів; в) участю громадських об'єднань та громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища; г) здійсненням державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; д) компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров'ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; е) невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; є) створенням та функціонуванням мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації.

Господарський кодекс України у ч.ч.1, 4, 5 ст. 148 передбачає, що відповідно до Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (землі, вод, лісів, надр, атмосферного повітря, тваринного світу) встановлюється законами. Природні ресурси можуть надаватися суб'єктам господарювання для використання або придбаватися ними у власність лише у випадках та порядку, передбачених законом.

Згідно із вимогами ст. 153 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов'язаний: - використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення, визначеного при їх наданні (придбанні) для використання у господарській діяльності; - ефективно і економно використовувати природні ресурси на основі застосування новітніх технологій у виробничій діяльності; - здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання; - своєчасно вносити відповідну плату за використання природних ресурсів; - здійснювати господарську діяльність без порушення прав інших власників та користувачів природних ресурсів; - відшкодовувати збитки, завдані ним власникам або первинним користувачам природних ресурсів. Законом можуть бути визначені й інші обов'язки суб'єкта господарювання щодо використання природних ресурсів у господарській діяльності.

Закон України «Про благоустрій населених пунктів»у ст. 16 передбачає, що на об'єктах благоустрою забороняється: 1) виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов'язковість його отримання передбачена законом; 2) самовільно влаштовувати городи, створювати, пошкоджувати або знищувати газони, самовільно висаджувати та знищувати дерева, кущі тощо; 3) вивозити і звалювати в не відведених для цього місцях відходи, траву, гілки, деревину, листя, сніг; 4) складувати будівельні матеріали, конструкції, обладнання за межами будівельних майданчиків; 5) самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо; 6) встановлювати технічні засоби регулювання дорожнього руху без погодження з відповідними органами Міністерства внутрішніх справ України; 7) влаштовувати стоянки суден, катерів, інших моторних плавучих засобів у межах територій пляжів; 8) випасати худобу, вигулювати та дресирувати тварин у не відведених для цього місцях; 9) здійснювати ремонт, обслуговування та миття транспортних засобів, машин, механізмів у не відведених для цього місцях (крім випадків проведення негайного ремонту при аварійній зупинці).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані: 1) утримувати в належному стані території, надані їм в установленому законом порядку; 2) утримувати в належному стані закріплені за ними на умовах договору з балансоутримувачем об'єкти благоустрою (їх частини); 3) усувати на закріплених за ними об'єктах благоустрою (їх частинах) за власний рахунок та в установлені строки пошкодження інженерних мереж або наслідки аварій, що сталися з їх вини; 4) усувати на закріплених за ними об'єктах благоустрою (їх частинах) наслідки надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру в установленому порядку; 5) проводити згідно з планами, затвердженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, інвентаризацію та паспортизацію закріплених за ними об'єктів благоустрою (їх частин); 6) у процесі утримання об'єктів благоустрою (їх частин) дотримуватися відповідних технологій щодо їх експлуатації та ремонту, регулярно здійснювати заходи щодо запобігання передчасному зносу об'єктів, забезпечення умов функціонування та утримання їх у чистоті й належному стані; 7) відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України.

Згідно із вимогами ст.28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв. Охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об'єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об'єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у власність, наданих у постійне користування або в оренду, - за рахунок коштів їх власників або користувачів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку. Видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Негайне видалення пошкоджених дерев або кущів (їх частин) може здійснюватися підприємствами, установами, організаціями або громадянами в разі, якщо стан таких пошкоджених зелених насаджень загрожує життю, здоров'ю громадян, а також майну громадян та/або юридичних осіб. У містах та інших населених пунктах ведеться облік зелених насаджень та складається їх реєстр за видовим складом та віком. Облік зелених насаджень проводиться органами місцевого самоврядування. Прийняття в експлуатацію об'єктів нового будівництва, реконструкції або капітального ремонту споруд та будівель, у проектній документації яких передбачається озеленення прибудинкової території, здійснюється державною комісією з обов'язковою участю органів місцевого самоврядування. Правила утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства за погодженням із заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

Порядок видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 року за N 1045 на виконання вимог ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», у п.п. 2, 3, 4, 5, 6, 7 передбачає, що видалення зелених насаджень здійснюється у разі: -реалізації генерального плану розвитку населеного пункту; - реконструкції або капітального ремонту об'єкта благоустрою; - знесення аварійних, сухостійних і фаутних дерев, а також самосійних і порослевих дерев з діаметром кореневої шийки не більш як 5 сантиметрів; - ліквідації аварійної ситуації на інженерних мережах населеного пункту; - відновлення світлового режиму в житловому приміщенні, що затіняється деревами; - проведення ремонтних та експлуатаційних робіт в охоронній зоні повітряних ліній електропередачі, на трансформаторній підстанції і розподільному пункті системи енергопостачання, мережі водо-, теплопостачання та водовідведення, телекомунікаційній і кабельній електромережі; - досягнення деревом вікової межі; - провадження господарської діяльності на території розсадників з вирощування декоративних дерев та кущів; - ліквідації наслідків стихійного лиха, аварійної та надзвичайної ситуації. Видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу міської, селищної, сільської ради (далі - компетентний орган) на підставі ордера (крім випадків, передбачених пунктами 7 - 10 цього Порядку). Підставою для прийняття рішення компетентним органом є заява юридичної чи фізичної особи (далі - заявник) про видалення зелених насаджень. Компетентний орган протягом трьох днів після надходження заяви затверджує склад відповідної комісії. До складу комісії включаються представники заявника, власника земельної ділянки (користувача), компетентного органу, а також інших заінтересованих організацій. Комісія у п'ятиденний строк після її затвердження визначає стан зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці, і складає акт обстеження тих насаджень, що підлягають видаленню, за зразком, затвердженим Мінбудом. Акт складається у чотирьох примірниках і подається на погодження з територіальним органом Мінприроди у триденний строк. Три примірники погодженого акта повертається комісії, по одному з яких передається власнику (користувачу) земельної ділянки і заявнику. Голова комісії готує в триденний строк проект рішення компетентного органу про видалення зелених насаджень, в якому зазначаються дані про кількість зелених насаджень, що підлягають видаленню і що залишаються на земельній ділянці. Компетентний орган у місячний строк після надходження зазначеного проекту приймає рішення про видалення зелених насаджень і наступного дня видає заявнику його копію для оплати відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню. Ордер на видалення зелених насаджень компетентний орган видає не пізніше наступного робочого дня після подання заявником документа про сплату відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню. Методику визначення відновної вартості зелених насаджень і зразок ордера затверджує Мінбуд. Сплата відновної вартості зелених насаджень не проводиться у разі: - реконструкції або капітального ремонту об'єкта благоустрою; - знесення аварійних, сухостійних і фаутних дерев, а також самосійних і порослевих дерев з діаметром кореневої шийки не більш як 5 сантиметрів; - ліквідації аварійної ситуації на інженерних мережах населеного пункту; - відновлення світлового режиму в житловому приміщенні, що затіняється деревами; - проведення ремонтних та експлуатаційних робіт в охоронній зоні повітряних ліній електропередачі, на трансформаторній підстанції і розподільному пункті системи енергопостачання, мережі водо-, теплопостачання та водовідведення, телекомунікаційній і кабельній електромережі; - досягнення деревом вікової межі; - провадження господарської діяльності на території розсадників з вирощування декоративних дерев та кущів; - ліквідації наслідків стихійного лиха, аварійної та надзвичайної ситуації; - проведення робіт з реконструкції Національного спортивного комплексу "Олімпійський"; - виконання робіт з будівництва пожежних депо, передбачених у Державній цільовій програмі підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу; - будівництва культових будівель та будівель, необхідних для їх обслуговування, що здійснюється релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровано в установленому законом порядку (за умови погодження такого будівництва з Мінприроди та Держкомнацрелігій). Видалення аварійних, сухостійних і фаутних дерев на об'єкті благоустрою здійснює балансоутримувач на підставі акта обстеження зелених насаджень, що складається відповідно до пункту 4 цього Порядку.

Закон України «Про рослинний світ»у ст. 26 передбачає, що охорона рослинного світу забезпечується: 1) встановленням правил і норм охорони, використання та відтворення об'єктів рослинного світу; 2) забороною та обмеженням використання природних рослинних ресурсів у разі необхідності; 3) проведенням екологічної експертизи та інших заходів з метою запобігання загибелі об'єктів рослинного світу в результаті господарської діяльності; 4) захистом земель, зайнятих об'єктами рослинного світу, від ерозії, селей, підтоплення, затоплення, заболочення, засолення, висушення, ущільнення, засмічення, забруднення промисловими і побутовими відходами і стоками, хімічними й радіоактивними речовинами та від іншого несприятливого впливу; 5) створенням та оголошенням територій та об'єктів природно-заповідного фонду; 6) організацією наукових досліджень, спрямованих на забезпечення здійснення заходів щодо охорони та відтворення об'єктів рослинного світу; 7) розвитком системи інформування про об'єкти рослинного світу та вихованням у громадян дбайливого ставлення до них; 8) створенням системи державного обліку та здійсненням державного контролю за охороною, використанням та відтворенням рослинного світу; 9) занесенням рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин до Червоної книги України, та рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань - до Зеленої книги України; 10) встановленням юридичної відповідальності за порушення порядку охорони та використання природних рослинних ресурсів; 11) здійсненням інших заходів і встановленням законодавством інших вимог щодо охорони рослинного світу.

Державною екологічною інспекцією в Київській області з 12.03.2009 року по 13.03.2009 року проведено з дотриманням ст.ст. 1, 2, 10, 16, 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»перевірку виконання Національним університетом біоресурсів і природокористування України в особі відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Немішаївський агротехнічний коледж»вимог чинного законодавства України про охорону навколишнього природного середовища, до складу якого входять норми законодавства про рослинний світ та благоустрій населених пунктів.

В ході вказаної перевірки встановлено, що Національний університет біоресурсів і природокористування України в особі відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Немішаївський агротехнічний коледж»на території навчальної науково-виробничої лабораторії «Рибництво»агротехнічного коледжу за адресою: 07854, Київська обл., Бородянський район, смт Немішаєво-1, вул. Технікумівська, в порушення вимог ст.ст. 148, 153 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 18, 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», ст. 26 Закону України «Про рослинний світ», п.п. 2, 3, 4, 5, 6, 7 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 року за N 1045 на виконання вимог ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», здійснив самовільне видалення (знесення) шляхом рубки зелених насаджень в кількості 48 (сорока восьми) одиниць різного деаметру, в звязку з тим, що видалення зелених насаджень здійснювалось при відсутності рішення виконавчого комітету місцевої ради, ордера на таке видалення та акту обстеження зелених насаджень, які підлягають видаленню.

У звязку із здійсненням самовільного видалення зелених насаджень Відповідач заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу у сумі 28880,00 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.).

Перевіркою розрахунку спричиненої Відповідачем шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного видалення зелених насаджень встановлено, що останній правомірно та обґрунтовано виконаний Державною екологічною інспекцією в Київській області, як спеціально уповноваженим відповідно до вимог ст.ст. 16, 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс обчислення шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів»від 28.12.2001 року за №1789 органом державної влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на визначення розміру шкоди та подання позовів про її стягнення.

Наслідки вказаної перевірки, проведеної Державною екологічною інспекцією в Київській області, зафіксовані в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 13.03.2009 року, в присутності представника Відповідача. Наслідки проведеної перевірки Відповідачем не оскаржувались при наявності у останнього права і можливості на таке оскарження.

Позивач в порядку досудового врегулювання спору 31.03.2009 року направив Відповідачу претензію від 31.03.2009 року за № 34, на яку Відповідач не відреагував та завдану навколишньому природному середовищу шкоду не відшкодував.

Судом уважно досліджено письмові заперечення Відповідача з доданими до них копіями документів, за наслідками чого суд приходить до безпідставності та необґрунтованості позиції Відповідача, згідно якої він видаляв дерева правомірно.

Так, Відповідач надав суду копію дозволу на видалення зелених насаджень від 16.09.2009 року за № 04-09/2759. Однак, вивченням даного дозволу встановлено, що останній видавався 16 вересня 2009 року, а самовільне видалення зелених насаджень здійснювалося не раніше початку 2009 року за півроку до отримання вказаного дозволу. У звязку з цим, цей дозвіл не може бути належним та допустимим письмовим доказом законності видалення Відповідачем зелених насаджень.

Крім того, Відповідач надав суду копію акту обстеження зелених насаджень по вул. Технікумівській в смт Немішаєво-1 Бородянського району Київської області в якості письмового доказу правомірності своїх дій по видаленню зелених насаджень. Проте, вивченням копії зазначеного акту суд приходить до висновку, що останній не являється належним та допустимим письмовим доказом і надавався Відповідачем суду з метою ввести суд в оману для надання своїм діям вигляду правомірності, в звязку з тим, що у вказаному акті відсутня дата його складання, акт складався комісією, яка призначена для його складання відповідно до змісту акту 20.08.2002 року, тобто за 7-м (сім) років до дій Відповідача по видаленню зелених насаджень. Згідно акту, обстеження зелених насаджень здійснювалось виключно по вулиці Технікумівській в смт Немішаєво-1 Бородянського району Київської області без жодного зазначення про здійснення обстеження на території Відповідача або його структурного підрозділу чи зелених насаджень, які належать Відповідачу. Відповідно до цього акту стан зелених насаджень не задовільний без жодного зазначення, що зелені насадження сухостійні, гнилі або вітровальні, тобто такі які загрожують життю і безпеці мешканців. Копія акта належним чином не завірена.

Також, суд критично відноситься до наданого Відповідачем в судовому засіданні витягу з рішення виконавчого комітету Немішаївської селищної ради 5 скликання Бородянського району Київської області від 12.03.2009 року за №84, згідно якого відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Немішаївський агротехнічний коледж»зобовязано забезпечити санітарну вирубку сухостійних, гнілих, вітровальних дерев, які загрожують життю та безпеці мешканців масиву «Технікумівський», в звязку з тим, що згідно із направленням Державної екологічної інспекції в Київській області на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства остання проводилась на виконання наказу Державної екологічної інспекції в Київській області від 05.03.2009 року за №132. Вказаний наказ Державної екологічної інспекції від 05.03.2009 року за №132, про який зазначено у вказаному направленні та у вищевказаному акті перевірки, свідчить про те, що Позивачу про факт самовільного видалення зелених насаджень Відповідачем стало відомо не пізніше 05.03.2009 року за 7 (сім) днів до прийняття рішення виконавчого комітету Немішаївської селищної ради 5 скликання Бородянського району Київської області від 12.03.2009 року за №84, внаслідок чого в будь-якому випадку видалення Відповідачем зелених насаджень є самовільним і протиправним через те, що здійснювалось при відсутності у Відповідача жодного ордеру, рішення, дозволу та акту, які потрібні для видалення зелених насаджень. Одночасно судом береться до уваги, що у Відповідача відсутні належні та допустимі докази того, що самовільно видаленні зелені садження перебували в такому стані, який загрожував життю та здоровю людей. Судом звертається також увага на те, що надана Відповідачем копія витягу з рішення виконавчого комітету Немішаївської селищної ради 5 скликання Бородянського району Київської області від 12.03.2009 року за №84 належним чином не завірена, у витязі відсутні підписи службових осіб виконавчого комітету органу місцевого самоврядування та у Відповідача відсутні докази у вигляд копії протоколу засідання виконавчого комітету, згідно якого б 12.03.2009 року на засіданні виконавчого комітету місцевої ради вирішувалось питання про санітарну вирубку дерев.

Судом не береться до уваги надана Відповідачем копія акту, згідно якого структурний підрозділ Відповідача протягом 2008-2009 років провів висадку 1350 дерев порід липа і береза, в звязку з тим, що у вказаному акті відсутня дата його складання, останні належним чином не завірений, копії первинних документів у вигляді наказів та бухгалтерських документів, які б фактично свідчили про діяльність Відповідача по висадці вказаних порід дерев, суду не надано. Даний акт не свідчить про те, що висадка дерев здійснювалась замість самовільно видалених дерев. Також, суд приходить до висновку, що висадка Відповідачем нових дерев не усуває факт заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу та склад господарського правопорушення Відповідача не виключає.

Відповідно до п.п.1.3., 1.6. Розяснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища»від 27.06.2001 р. N 02-5/744, Розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача. До позовної заяви повинен бути доданий обґрунтований розрахунок суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди. Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року та відповідно ст.ст. 1166, 1172 чинного Цивільного кодексу України). Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Цивільний кодекс України у ст.1166 передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно із вимогами ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» у ст. 69 передбачає, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Цивільний кодекс України у ст. 22 передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відповідно до вимог ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок: а) частини екологічного податку згідно із законом; б) частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством; в) цільових та інших добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян. Розподіл коштів екологічного податку, що надходять до республіканського Автономної Республіки Крим та місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, міськими (міст загальнодержавного значення) Радами за поданням органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок: а) частини екологічного податку згідно із законом; б) добровільних внесків підприємств, установ, організацій, громадян та інших надходжень; г) частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Розподіл коштів, що надходять до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Кошти місцевих республіканського Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.Положення про республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища затверджуються відповідними Радами, а Державного фонду охорони навколишнього природного середовища - Кабінетом Міністрів України. В Україні можуть утворюватись й інші фонди для стимулювання і фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

З врахуванням вимог ст.ст. 20, 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»суд приходить до висновку, що Позивач має право на звернення до суду з Позовом про стягнення з Відповідача заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди в доход фонду охорони навколишнього природного середовища місцевого бюджету за місцем заподіяння шкоди.

Перевіркою обґрунтованості нарахування суми шкоди, яка заподіяна навколишньому природному середовищу Відповідачем внаслідок самовільного видалення зелених насаджень, суд приходить до висновку, що остання Позивачем нарахована Відповідачу обґрунтовано та вірно, в звязку з чим суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача в доход фонду охорони навколишнього природного середовища бюджету Немішаївської селищної ради Бородянського району Київської області у сумі 28880,00 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.) є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів своєї позиції по справі, є належними та допустимими письмовими доказами заподіяння Відповідачем шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного видалення зелених насаджень.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні надані Позивачем докази Відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: - при задоволенні позову - на відповідача; - при відмові в позові - на позивача.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у вигляді державного мита у сумі 85,00 грн. (вісімдесят пять гривень 00 коп.) та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на Відповідача.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Державної екологічної інспекції в Київській області до Національного університету біоресурсів і природокористування України в особі відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Немішаївський агротехнічний коледж»про стягнення заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Національного університету біоресурсів і природокористування України, ідентифікаційний код: 00493706, місцезнаходження: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 15, в особі відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Немішаївський агротехнічний коледж», ідентифікаційний код: 33295412, місцезнаходження: 07854, Київська обл., Бородянський район, смт Немішаєво-1, вул. Технікумівська, 1, в доход фонду охорони навколишнього природного середовища бюджету Немішаївської селищної ради Бородянського району Київської області заподіяну навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного видалення зелених насаджень шкоду у сумі 28880,00 грн. (двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.) за кодом бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності».

3. Стягнути з Національного університету біоресурсів і природокористування України, ідентифікаційний код: 00493706, місцезнаходження: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 15, в особі відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Немішаївський агротехнічний коледж», ідентифікаційний код: 33295412, місцезнаходження: 07854, Київська обл., Бородянський район, смт Немішаєво-1, вул. Технікумівська, 1, в доход державного бюджету України державне мито у сумі 85,00 грн. (вісімдесят пять гривень 00 коп.) та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.