Рішення № 15863391, 16.05.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" травня 2011 р. Справа № 4/045-11

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора Обухівського району в інтересах держави в особі

1)Міністерства аграрної політики України, м. Київ

2)Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромехбуд", с. Трипілля

про стягнення 19 683,05 грн.

за участю представників сторін:

позивач 1 - не зявився;

позивач -2 - ОСОБА_1. предст., дов. № 14/20-80-11 від 14.01.2011р.;

відповідач - не зявився;

від прокуратури: Теслюк П.А. - посвідч.,

Обставини справи:

Прокурор Обухівського району звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України (позивач-1) та Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” (позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромехбуд" (відповідач) про стягнення 19 683,05 грн., які складаються з 15708,70 грн. заборгованості по несплаті лізингових платежів, 1975,02 грн. інфляційних втрат, 393,03 грн. 3% річних, 1606,30 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.03.2011р. було порушено провадження у даній справі, розгляд призначено на 18.04.2011р.

Представник відповідача та прокурора в судове засідання 18.04.2011 року не зявились, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач письмових пояснень стосовно заявлених позовних вимог не подав, у звязку з чим розгляд справи було відкладено на 16.05.2011р.

16.05.2011р. відповідач в судове засідання вдруге не зявився, відзиву на позов не подав.

Відповідно до п. 3.6 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Крім того, як вбачається з поданого позивачем-2 витягу Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві, станом на 01.02.2011р. в реєстрі значиться ТОВ «Агромехбуд»за адресою: Київська обл.., Обухівський р-н, с. Трипілля, вул.. Дружби, 6.

У звязку з неявкою представника відповідача в судове засідання, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті у відповідності із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача-2, прокурора, господарський суд Київської області,

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агромехбуд»(лізиногоодержувач) було укладено фінансового лізингу № 10-07-368 фл (Договір), відповідно до умов якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність постачальника та визначений у додатку до договору «найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу», що є специфікацією предмету лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

На виконання умов договору, позивач свої зобовязання за договором виконав належним чином та передав TOB «Агромехбуд»сільськогосподарську техніку, що також підтверджується тристороннім актом приймання-передачі №3 від 02.10.2007р., підписаним та скріпленим печатками підприємств (копія в матеріалах справи).

Відповідно до п. 4.1 Договору, лізингоодержувач з моменту підписання тристороннього акту одержання предмета лізингу лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу. Черговість сплати лізингових платежів кратна 3 місяцям.

Пунктом 4.2 встановлено розмір лізингових платежів, їх складових частин, які встановлюються додатком до Договору «Графік сплати лізингових платежів»(додаток №10 до договору).

Відповідачем зобовязання перед позивачем за Договором належним чином не виконуються, у звязку з чим за ним утворилася заборгованість по сплаті лізингових платежів (період 03.01.2008р. по 15.06.2009р.) в сумі 15708,70 грн.

У відповідності до ст.ст. 193, 196 і 227 Господарського кодексу України учас ники господарських відносин повинні виконувати господарські зо бовязання належ ним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору, кожна сто рона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належ ного виконання нею зо бовязання, а порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій. Одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбаче них законом, не допускається. До виконання господар ських договорів за стосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особ ливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків,зокрема, є договори та інші правочини.

Договором згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Частина 2 ст. 1 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов та передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачено, що лізингоодержувач зобовязаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України та ч. 7 ст. 193 Господарського процесуального кодексу України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та норми чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, відповідачем, в свою чергу, доказів про повну сплату лізингових платежів не подано, доводів позивача-2 не спростовано, у звязку з чим вимога позивача про стягнення 15708,70 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, позивач-2 просить стягнути з відповідача 1606,30 грн. пені (за період з 03.01.08р. по 30.06.08р.- 284,48 грн., 03.04.08р. по 29.09.08р. 307,35 грн., 03.07.08р. по 29.12.08р. - 311,09 грн., 03.10.08р. по 31.03.09р. - 306,95 грн., 03.01.09р. по 14.06.09р. 274,97 грн.,03.04.09р. по 14.06.09р. 121,46 грн.), нарахованої згідно п. 7.1 Договору, у відповідності до якого визначено, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожен календарний день день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, з врахуванням норм чинного законодавства, встановив, що заявлений до стягнення розрахунок пені в розмірі 1606,30 грн. є арифметично вірним, не перевищує подвійної облікової ставки НБУ та шестимісячного строку нарахування, у звязку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати складають 1975,02 грн., три проценти річних з простроченої суми складають 393,03 грн.

Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що заявлені позивачем інфляційні втрати в розмірі 1975,02 грн., а також три проценти річних з простроченої суми в сумі 393,03 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромехбуд" (08722, Київська обл., Обухівський р-н, с. Трипілля, вул. Дружби, 6, код ЄДРПОУ 33646624) на користь Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, код ЄДРПОУ 30401456) 15708 (п'ятнадцять тисяч сімсот вісім) грн. 70 коп. заборгованості, 1975 (одну тисячу девятсот сімдесят пять) грн. 02 коп. інфляційних втрат, 393 (триста девяносто три) грн. 03 коп. 3% річних, 1606 (одну тисячу шістсот) грн. 30 коп. пені.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромехбуд" (08722, Київська обл., Обухівський р-н, с. Трипілля, вул. Дружби, 6, код ЄДРПОУ 33646624) в доход Державного бюджету України 169 (сто девяносто шість) грн.. 83 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

СуддяО.В. Щоткін

Дата складання повного тексту рішення: 24.05.2011 року