Ухвала суду № 15862908, 19.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2011 р.                               м. Київ                                        К-35867/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Васильченко Н.В.; Калашнікової О.В.; Леонтович К.Г.; Черпіцької Л.Т., розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»до Київської регіональної митниці про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, що переглядається за касаційною скаргою Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року, у с т а н о в и л а : У грудні 2009 року СП «Оптіма-Фарм, ЛТД»(Підприємство) звернулося до суду з позовом до Київської регіональної митниці (Митниця) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення. Зазначали, що оскаржуваним рішенням №118 від 22 грудня 2009 року позивачу визначено суму податкового зобов’язання за податком на додану вартість у розмірі 217513,00 грн., у тому числі за основним платежем - 207172, 38 грн., за штрафними санкціями –10358, 62 грн. Вказані донарахування зроблені на підставі результатів камеральної перевірки дотримання позивачем митного законодавства. Так, перевіркою встановлено, що тест-системи для визначення вагітності, які Підприємство імпортувало до України в період з 01 січня 2007 року по 29 жовтня 2009 року, помилково відображалися при митному оформленні за невірним кодом УКТ ЗЕД.

Посилаючись на те, що позивачем правильно визначено код вищевказаного товару, а також те, що при самому митному оформленні Митницею зауважень щодо правильності класифікації не робилось, просили оскаржуване рішення визнати нечинним і скасувати.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року позов задоволено.

У касаційній скарзі Митниця, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що 23 листопада 2009 року за результатами проведеної камеральної перевірки Митницею складено Акт №к/39/9/100000000/21642228, яким зафіксовано, що тест-системи для визначення вагітності, які позивач імпортував до України в період з 01 січня 2007 року по 29 жовтня 2009 року, помилково відображалися при митному оформленні за невірним кодом УКТ ЗЕД, а саме: замість потрібного на думку Митниці коду 3002 10 99 00 позивачем зазначався код 3822 00 00 00.

Оскільки, постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2003 року №1949 «Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість»не передбачено звільнення від оподаткування товару, який класифікується за кодом 3002 10 99 00, податковим повідомленням-рішенням №118 від 22 грудня 2009 року, прийнятим на підставі вищевказаного акту, позивачу визначено суму податкового зобов’язання за податком на додану вартість у розмірі 217513,00 грн., у тому числі за основним платежем - 207172, 38 грн., за штрафними санкціями –10358, 62 грн.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходили з того, що приймаючи вантажну митну декларацію та пропускаючи товар на митну територію України, Митниця погодилася з відомостями щодо звільнення позивача від сплати ПДВ та з кодом товарної номенклатури, зазначеної останнім, відтак нарахування податкових зобов’язань здійснено безпідставно.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів.

Як встановлено судами, на стадії митного оформлення вказаних товарів, Митницею погоджено задекларований код УКТ ЗЕД, шляхом проставлення відбитка штампа на ВМД. При цьому, колегія суддів зазначає, що його зміна на підставі висновків камеральної перевірки є протиправною, виходячи з такого.

Порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний кордон України товарів, митне регулювання та справляння податків, зборів регулюється Митним кодексом (МК) України. Згідно зі статтею 86 Митного кодексу України митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, або уповноваженим ним органом. Митним органом митна декларація приймається, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додані всі необхідні документи.

Відповідно наказу Державної митної служби України “Про затвердження Порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації” від 20 квітня 2005 року № 314 (Порядок № 314) встановлено, що працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення та здійснення митного контролю. При цьому у пункті 17 розділу 3 “Здійснення митних процедур” вказано, що при митному контролі здійснюється перевірка правильності класифікації та кодування товарів згідно з поданими документами.

Пункт 25 Порядку містить норму, за якою посадова особа митного органу ініціює проведення митного огляду, якщо документів, поданих декларантом, недостатньо для прийняття рішення про повноту та/або достовірність відомостей, що перевіряються, або результати перевірки правильності класифікації та кодування товарів, визначення країни походження тощо, потребують проведення такого огляду.

Згідно зі статтею 313 МК України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов’язковими для підприємств та громадян. Таким чином, митний орган зобов’язаний перевірити правильність класифікацію товару.

При здійсненні митного оформлення ВМД позивач виконав вимоги, передбачені Порядком № 314, а працівниками Київської регіональної митниці здійснені необхідні процедури щодо прийняття ВМД до оформлення шляхом проставлення відбитку штампу “Під митним контролем”, що підтверджується відповідними відмітками в ВМД.

Під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до ВМД, поданих позивачем, були відсутні, а тому відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених спірних ВМД, що стверджується завершальною стадією митного оформлення - проставленням відбитку печатки у відповідній графі. Згідно підпункту “в”пункту 4.2.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21грудня 2000 року № 2181-ІІІ (чинного на час винесення оскаржуваних повідомлень-рішень, Закон № 2181-ІІІ) визначено, що контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платникам податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання.

Судами правильно встановлено, що спірне податкове повідомлення не є наслідком виявлення арифметичних або методологічних помилок, допущених позивачем у поданій декларації.

          Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що оскільки відповідач, приймаючи вантажні-митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувався з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до пункту 10.3 статті 10 Закону України “Про податок на додану вартість”та підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону N 2181-ІІІ Митниця не мала правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень про нарахування податкових зобов’язань у зв’язку помилковим визначенням коду УКТ ЗЕД, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту «в»підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону N 2181 -ІІІ.

Таким чином, рішення судів про задоволення позову є законними та обґрунтованими, а доводи, викладені в касаційній скарзі повторюють аналогічні доводи заперечень на позов та апеляційної скарги, були належним чином досліджені та оцінені судами, їх висновків не спростовують та не дають підстав вважати рішення судів такими, що винесені з порушеннями норм матеріального чи процесуального права.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:                                         М.І.Цуркан

                                                                                                    Н.В.Васильченко

                                                                                                    О.В.Калашнікова

                                                                                                    К.Г.Леонтович

                                                                                                    Л.Т.Черпіцька