Вирок № 1586258, 25.02.2008, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

25 лютого 2008 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Лазаріва О.Б.,

секретарів Кантурак Н.П., Стефанюк Х.Я., Дунди Л.Р.,

з участю прокурора Чугунової В.М.,

захисника ОСОБА_11.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м.Хуст Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, українця, громадянина України, раніше несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України,-

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2народження, уродженця с.Бедевля Тячівського району Закарпатської області, жителя АДРЕСА_2, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, українця, громадянина України, раніше несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.198 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна, а підсудний ОСОБА_2 заздалегідь не обіцяно збув майно, завідомо одержане злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Злочини скоєно за наступних обставин.

30.03.2007 року близько о 12-00 год. ОСОБА_1 перебуваючи на території спортивного майданчику Івано-Франківського коледжу фізичного виховання, що по вул.Мазепи в м.Івано-Франківську, являючись студентом вищевказаного навчального закладу, діючи з корисливих спонукань та користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає таємно викрав в потерпілого ОСОБА_3 мобільний телефон марки «Соні Еріксон К570 і», вартістю 1109, 36 грн. в якому знаходився стартовий пакет оператора «Діджус» вартістю 25 грн. на рахунку якого було 3 грн., чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1137, 36 грн.

Того ж дня близько о 12-10 год. ОСОБА_1 зустрівшись з підсудним ОСОБА_2 передав йому мобільний телефон для збуту, повідомивши про те, що він являється краденим та належить ОСОБА_3 02.04.2007 року близько о 10-00 год., знаючи, що даний мобільний телефон здобутий злочинним шляхом, ОСОБА_2з метою збуту ОСОБА_4 за 500 грн., передав останньому мобільний телефон марки «Соні Еріксон К-750і» взявши в обмін мобільний телефон ОСОБА_4 марки «Самсунг Д-600».

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, послідовно та в повній мірі розказав суду згадані вище обставини вчиненого ним злочину, зокрема вказав, що 30.03.2007 року він перебував на заняттях у коледжі. Біля 11-10 год. почалися заняття на спортивному майданчику з футболу. Після закінчення заняття підсудний побачив на лавочці мобільний телефон та вирішив його викрасти. Взявши телефон він пішов на подвір»я біля адміністративного корпусу. На лавочці сидів ОСОБА_2, який навчався у фізкультурному коледжі у паралельній групі. Підсудний показав йому телефон, а ОСОБА_2 запитав звідки він в нього, на що перший відповів, що телефон потерпілого ОСОБА_3 і він про це нічого не знає. ОСОБА_2 запропонував продати викрадений телефон та поклав собі в кишеню. Через деякий час в аудиторію коледжу зайшов ОСОБА_3 та сказав, що в нього пропав мобільний телефон. Класний керівник ОСОБА_5 та заступник директора ОСОБА_6запитували всіх учнів, хто викрав мобільний телефон. Пізніше, ОСОБА_1 вийшов з аудиторії, підійшов до класного керівника та зізнався, що це він викрав мобільний телефон. ОСОБА_5 повела підсудного до ОСОБА_6звідки він передзвонив на мобільний телефон ОСОБА_2у та казав, щоб той повернув мобільний телефон ОСОБА_3, однак останній відмовлявся повертати мобільний телефон та відповів - «нікому нічого не говори, морозся» та припинив зв'язок. На телефон до ОСОБА_2а також передзвонювали ОСОБА_5та ОСОБА_6. Коли викликав до себе в кабінет директор то ОСОБА_2 заперечував, що він брав телефон. 03.04.2007 року після чергової розмови з директором ОСОБА_2 сказав, що їм треба йти в школу №3. Прийшовши на територію школи він запитав у якоїсь дівчини, чи є ОСОБА_4на що вона повідомила, що його не має. При цьому, якийсь хлопець сказав, що ОСОБА_4 у центрі міста біля ратуші. ОСОБА_2 взяв в незнайомого хлопця мобільний телефон, зателефонував ОСОБА_4у та домовився з ним про зустріч в парку Міцкевича. Близько 12-00 год. вони зустрілися з ОСОБА_4им у якого вони забрали мобільний телефон «Соні Еріксон К750», пішли в коледжу та підсудний віддав мобільний телефон директору коледжа. Підсудний у вчиненому щиро розкаявся, просив його суворо не карати.

Підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненому не визнав, суду пояснив, що 30.03.2007 року він був з своєю мамою в коледжі, оскільки в нього були проблеми з навчанням. Підсудний категорично заперечив, що він брав мобільний телефон у ОСОБА_1а. Проте, підсудний підтвердив, що він розмовляв з ОСОБА_1ем на лавці, однак розмова ця була в присутності одногрупників, вони лише трохи відійшли від них. ОСОБА_2 також підтвердив, що до нього на телефон дзвонили викладачі та просили, щоб він віддав телефон. Підсудний ствердив, що коли до нього на телефон телефонував ОСОБА_1, останній нічого не говорив, а він нічого не чув, оскільки перебував на вулиці. Слова «нічого не говори, морозся» він казав своєму товаришові, який в той час заважав йому розмовляти по телефону. Свідка ОСОБА_4а підсудний знає, перебуває з ним в дружніх відносинах, оскільки займалися з ним у спортзалі. На запитання ОСОБА_1. де він був 03.04.2007 року в період часу з 11-15 до 14-00 год. та чому запізнився на 4-ту пару підсудний відповів, що він в цей час гуляв у парку разом з своїм знайомим ОСОБА_7 і не пішов на пару тому, що був морально виснаженим.

Незважаючи на те, що підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнав повністю, а підсудний ОСОБА_2 свою вину не визнав, їхня вина у вчиненому доводиться зібраними по справі доказами.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3. в судовому засіданні суду пояснив, що 30.03.2007 року він був на заняттях у фізкультурному коледжі. Приблизно о 11-10 год. проводились заняття з фізкультури на спортивному майданчику. Перед заняттям він підійшов до викладача, щоб віддати свій мобільний телефон на час проведення пари. В кінці пари викладачка сказала, що телефон на лавці. Підійшовши до лавки, свого телефона потерпілий не виявив. Він звернувся до старости групи, яка сказала, що телефон бачила на лавці, але його не забирала. Сам мобільний телефон йому повернув директор коледжу. До підсудних потерпілий ОСОБА_3. претензій не має та просить їх суворо не карати.

Свідок ОСОБА_8 суду підтвердила, що її дочка ОСОБА_9 дружить з підсудним ОСОБА_2 30.03.2007 року в м.Івано-Франківськ приїхала мати ОСОБА_2а і попросила її піти з нею до коледжу та допомогти вирішити проблеми, які виникли з навчанням у ОСОБА_2а. Зібравшись зранку вони пішли в коледж. Чекаючи на директора до них підійшов, як зараз встановлено підсудний ОСОБА_1 та запитав у ОСОБА_2а, як у нього справи і вони відійшли від них на декілька метрів та про щось розмовляли, чи передавав ОСОБА_1 ОСОБА_2у мобільний телефон вона не бачила. Свідок також підтвердила, що ОСОБА_2 того дня приходив до її дочки три рази.

Свідок ОСОБА_9, пояснила, що з ОСОБА_2ом перебуває у дружніх стосунках. 30.03.2007 року ОСОБА_2 заходив до неї додому близько о 15-00 год. В цей час їхні батьки пили на кухні чай. Десь о 15-10 год. вона з ОСОБА_2ом пішла в перукарню. Коли вони йшли з перукарні до ОСОБА_2а на телефон подзвонила ОСОБА_6.

Свідок ОСОБА_5, яка працює викладачем англійської мови у Івано-Франківському коледжі фізичного виховання, суду пояснила, що вона є класним керівником групи в якій навчається ОСОБА_1 Свідок підтвердила, що керівництво коледжу сказало зібрати їхню групу та запитатися в студентів, хто брав телефон в потерпілого ОСОБА_3, що вона і зробила. При цьому, була присутня ще одна викладачка. Вийшовши в коридор до неї підбіг ОСОБА_1 та сказав, що він знає де телефон. В подальшому він телефонував з мобільного телефону до хлопця на ім»я Василь та говорив, щоб той віддав телефон, на що з телефону лунали слова «нічого не говори, морозся». Через деякий час приїхали працівники міліції та почали встановлювати обставини події.

Свідок ОСОБА_10, який являється одногрупником ОСОБА_2а, суду вказав, що того дня він бачив як ОСОБА_2 і ОСОБА_1 стояли та про щось розмовляли. Свідок не бачив, щоб ОСОБА_1 передавав мобільний телефон ОСОБА_2у.

Свідок ОСОБА_7 вказав, що він товаришує з ОСОБА_2 та ствердив, що 03.04.2007 року в період часу з 11-00 год. до 14-00 год. він прогулювався з останнім по парку. Свідок також заперечив, що він 30.03.2007 року, перебуваючи на території ОСОБА_12, обнімав ОСОБА_1. за шию, відходив з ним в сторону воріт та запитував його про що він розповідав працівникам міліції.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду вказав, що він перебуває зОСОБА_2 в дружніх стосунках, оскільки вони раніше займались в спортзалі. 02.04.2007 року він йшов зі школи, оскільки йому стало погано. Біля площі Міцкевича він зустрів двоїх незнайомих хлопців, які запропонували купити йому мобільний телефон, вказавши ціну за нього 500 грн. Він сказав, що він не має таких грошей та дасть їм свій телефон марки Самсунг, а пізніше, якщо телефон буде в нормальному стані вони домовляться про зустріч і він принесе їм 500 грн. На наступний день до нього на мобільний телефон зателефонував хлопець, який повідомив, що телефон він вже не продає. Вони домовились про зустріч на площі Міцкевича біля 12-00 год. Прийшовши ОСОБА_4 побачив двох хлопців, серед них був той хлопець, який йому пропонував купити мобільний телефон та з ним був ще один ростом 160 см., віком 17 років, як пізніше вияснилося, це був підсудний ОСОБА_1 Під час дачі показань свідок ОСОБА_4 категорично ствердив, що другий хлопець, який день раніше передав йому мобільний телефон «Соні Еріксон К750і» це не ОСОБА_2, оскільки останнього він добре знає та не міг його сплутати з іншим. На запитання, чому при пред»явленні йому для впізнання ОСОБА_2а він вказував на ОСОБА_2а та на ще одну особу та говорив, що можливо це хтось із них двох пропонував купити 02.04.2007 року мобільний телефон свідок зрозуміло пояснити не зміг.

 Згідно оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_6вбачається, що 30.03.2007 року близько о 11-30 год. до неї звернулась ОСОБА_5 та повідомила, що в її групі де вона являється класним керівником хтось викрав мобільний телефон. Свідок зайшла в групу та почала розмовляти з студентами, однак ніхто не признавався. Через деякий час ОСОБА_1 сказав, що він знає в кого мобільний телефон потерпілого, проте в кого саме ОСОБА_1 відмовився називати. ОСОБА_1 взяв мобільний телефон ОСОБА_5 та свідок чула розмову наступного змісту - «ОСОБА_2 треба віддати мобільний телефон тому, що я все розказав, принеси мені мобільний телефон». Хлопець з яким він розмовляв відповів «морозся і ніого не говори». ОСОБА_5 телефонувала на номер на який дзвонив ОСОБА_1, однак абонент не брав трубки. Тоді вона взяла у ОСОБА_5 номер мобільного телефону, який набирав ОСОБА_1 та зателефонувала. Коли додзвонилась, то сказала «це ОСОБА_2» на що голос їй відповів «так». ОСОБА_6 знову повторила «це ОСОБА_2 ОСОБА_2», на що він відповів знову «так». Свідок сказала йому, щоб він разом з телефоном та мамою приїжджали до неї, оскільки він підозрюється у вчиненні крадіжки мобільного телефону (а.с.76-77).

Згідно оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_2., мати підсудного ОСОБА_4, яка вказала, що оскільки син мав проблеми з навчанням, вона 30.03.2007 року та 02.04.2007 року перебувала в м.Івано-Франківську в коледжі (85-86).

Що стосується доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні заздалегідь необіцяному збуті майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, суд звертає увагу на наступне:

По-перше, покази підсудного ОСОБА_1., в тому числі щодо передачі викраденого телефону підсудному ОСОБА_2у є послідовними, які в повній мірі підтверджуються матеріалами справи та відповідають показанням потерпілого, свідків ОСОБА_6., ОСОБА_5 та інших, натомість покази ОСОБА_2а є суперечливими, які суд вважає направленими на уникнення пісудним кримінальної відповідальності, зокрема, це стосується, його свідчень щодо розмови з ОСОБА_1ем по телефону, під час якої він казав йому «нічого не говори та морозся», і яку чули згадані вище свідки. В той же час в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вказав, що він говорив ці слова у зв»язку з тим, що його знайомий штовхав його та заважав розмовляти по телефону, що є абсолютно не логічним. Також, суд критично оцінює висловлювання підсудного, що він 03.04.2007 року в період часу з 11-15 до 14-00 год. гуляв у парку разом з своїм знайомим ОСОБА_7 і не пішов на пару тому, що був морально виснаженим, оскільки саме в цей час відбувалась передача телефону свідком ОСОБА_4им, в м.Івано-Франківську на площі Міцкевича, що достовірно встановлено в суді. Самі свідчення свідка ОСОБА_7 з цього приводу суд не бере до уваги, оскільки останній перебуває в дружніх стосунках з ОСОБА_2ом та його свідчення не співпадають з обставинами справи. Про неправдивість свідчень даного свідка є те, що останній заперечив, в тому числі при проведенні очної ставки між свідком і підсудним ОСОБА_7 (а.с.99-100), що 30.03.2007 року він підходив до ОСОБА_1., обіймав його за шию і щось його питав, відійшовши при цьому до воріт. Проте, таку обставину підтвердив ОСОБА_1 та свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, в тому числі, під час допиту останніх на досудовому слідстві (а.с.87-88, 89-90).

По-друге, суд також не бере до уваги ствердні покази свідка ОСОБА_4, що мобільний телефон передава йому не ОСОБА_2 Суд звертає увагу на те, що даний свідок також перебуває у дружніх стосунках з підсудним ОСОБА_2ом, а під час його допиту на слідстві на запитання слідчого чи пропонував йому 02.04.2007 року придбати мобільний телефон відповів, що не пригадує, а при допиті його в суді однозначно сказав, що то був не ОСОБА_2. Крім цього, при проведенні впізнання (а.с.97, 98) ОСОБА_4 вказав, що саме ОСОБА_1 забирав в нього телефон 03.04.2007 року, а також вказав на ОСОБА_2а та ще іншу особу, які були схожі на особу, якій він передав телефон, однак хто саме з них це був і чи це був хтось із них пояснити не зміг, хоча, як встановлено в судовому засіданні свідок на той час дуже добре знав ОСОБА_2а і при впізнанні міг ствердно відповісти на запитання.

По-третє, при проведенні очної ставки між підсудними (а.с.91), ОСОБА_2 вказував, що 30.03.2007 року наодинці з ОСОБА_1ем не розмовляв, хоча підсудний ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_9вказували, що того дня підсудні вдвох між собою розмовляли. Також при очній ставці ОСОБА_2 категорично заперечив що він говорив слова «морозся і нічого не говори», хоча в судовому засіданні вказав, що він казав згадані слова, однак це було зв»язано з створенням йому перешкод розмовляти по телефону його другом. Всі ці покази підсудного є абсолютно непослідовними та суперечливими.

Вина підсудних у вчиненому доводиться також іншими зібраними по справі доказами, які в повній мірі досліджувались під час судового слідства.

Таким чином, оцінюючи всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії підсудного ОСОБА_1. слід кваліфікувати за ч.1 ст.185 КК України, оскільки, він вчинив таємне викрадення чужого майна, а дії підсудного ОСОБА_4 за ст.198 КК України, оскільки він заздалегідь не обіцяно збув майно, завідомо одержане злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

При призначенні підсудним покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винних, а саме, те, що підсудні раніше несудимі, за місцем навчання ОСОБА_1 характеризується виключно позитивно, підсудний ОСОБА_1 негативно ставиться до вчиненого, згідно характеристики ОСОБА_2а, останній особливої старанності в навчанні не проявляв, без поважних причин пропускав заняття, за що отримував догани. До обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить повне визнання вини ОСОБА_1., його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, усунення заподіяної шкоди, а також вчинення злочину підсудним ОСОБА_2ом будучи неповнолітнім. Обставин, що обтяжують підсудним покарання судом не встановлено.

Суд звертає увагу на те, що підсудний ОСОБА_2 підпадає під дію Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року, проте, останній заперечує застосування до нього акта амністії, про що суду подав письмову заяву, а тому з врахуванням згаданих вище норм Закону (ст.9) підсудний підлягає притягненню до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

За таких обставин, суд вважає, що підсудним необхідно призначити покарання в межах санкції статтей 185 ч.1, 198 КК України. Крім цього, до підсудного ОСОБА_2а буде доцільно застосувати вимоги ст.ст.75, 104 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням, поклавши на нього відповідні обов»язки.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, та призначити покарання у виді 510 грн. штрафу.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.198 КК України та призначити йому покарання у виді одного року позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75,104 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю один рік.

Відповідно до п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов'язки:

- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, навчання, роботи;

-  не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

- періодично з»являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Стягнути із засудженого ОСОБА_1. в користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС Івано-Франківської області, р/р 35224007000209 код 25574765 МФО 836014 Банк одержувача УДК Івано-Франківської області, 116 грн. 24 коп. за проведення судово-товарознавчої експертизи.

Запобіжний захід засудженим ОСОБА_1. та ОСОБА_2 - підписку про невиїзд - залишити без зміни до набрання вироком законної сили.

Речовий доказ, мобільний телефон «Соні Еріксон К-750і» ( а.с. 104) повернути потерпілому ОСОБА_3

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом п'ятнадцяти діб з часу проголошення, шляхом подачі апеляції через Івано-Франківський міський суд.

Суддя Лазарів О.Б.