Постанова № 15861563, 10.05.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-7639/10/1070 Головуючий у першій інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" травня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Файдюка В.В.,

суддів: Чаку Є.В., Літвіної Н.М.

при секретарі: Демченко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Згурівського комбінату комунальних підприємств на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року по справі за позовом Згурівського комбінату комунальних підприємств до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И ЛА:

Згурівський комбінат комунальних підприємств звернулися до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Яготинської МДПІ Київської області. з урахуванням збільшення позовних вимог просили суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Яготинської МДПІ Київської області за порушення строку сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість, а саме: № 0000261660/0 від 13.04.2010 року, № 0000261660/1 від 06.05.2010 року, № 0000261660/2 від 15.07.2010 року, № 0000261660/3 від 04.10.2010 року про сплату штрафу в розмірі 12 940,01 грн.; № 0000291660/0 від 07.05.2010 року, № 0000291660/1 від 03.06.2010 року про сплату штрафу в розмірі 23 689,42 грн.; № 0000351660/0 від 10.06.2010 року, № 0000351660/1 від 05.07.2010 року, № 0000351660/2 від 06.09.2010 року про сплату штрафу в розмірі 14 102,00 грн.; № 0000421660/0 від 15.07.2010 року, № 0000421660/1 від 10.08.2010 року про сплату штрафу в розмірі 2 729,09 грн.; № 0000601660/2 від 22.10.2010 року про сплату штрафу в розмірі 2 458,00 грн.; № 0000461660/0 від 06.09.2010 року про сплату штрафу в розмірі 10 681,77 грн. (а.с. 3-11, 231-237).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено (а.с. 224-227).

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення адміністративного позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті (а.с. 231-237).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, сектором оподаткування юридичних осіб Згурівського відділення Яготинської МДПІ Київської області на підставі п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, було проведено невиїзні документальні перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість Згурівським комбінатом комунальних підприємств.

Актом про результати невиїзної документальної преревірки своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість (далі Акт) № 245/16000-05392074 від 13 квітня 2010 року було встановлено порушення позивачем вимог п. 10.1 ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (а.с.-15-16). На підстві даного акту було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000261660/0 від 13 квітня 2010 року, яким за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) визначено штрафну санкцію у розмірі 12 940, 01 гривень (а.с.-12).

Актом Яготинської МДПІ № 269/1600-05392074 від 07 травня 2010 року було встановлено порушення позивачем вимог п. 10.1 ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (а.с.-61-62). На підстві даного акту було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000291660/0 від 07 травня 2010 року, яким визначено нарахування штрафної санкції у розмірі 23 689, 42 гривень за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання на 623 календарних днів (а.с. 59).

Актом Яготинської МДПІ № 334/1600-05392074 від 10 червня 2010 року було встановлено порушення позивачем вимог п. 10.1 ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (а.с.-106-107). На підстві даного акту було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000351660 від 10 червня 2010 року, яким визначено нарахування штрафної санкції у розмірі 14 102,00 гривень за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання на 483 календарних днів (а.с. 103).

Актом Яготинської МДПІ № 380/1600-05392074 від 15 липня 2010 року було встановлено порушення позивачем вимог п. 10.1 ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (а.с.-134-135). На підстві даного акту було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000421660 від 15 липня 2010 року, яким визначено нарахування штрафної санкції у розмірі 2 729,09 гривень за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання на 418 календарних днів (а.с. 132).

Актом Яготинської МДПІ № 446/16000-05392074 від 06 вересня 2010 року було встановлено порушення позивачем вимог п. 10.1 ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (а.с.-160-161). На підстві даного акту було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000461660 від 06 вересня 2010 року, яким визначено нарахування штрафної санкції у розмірі 10681, 77 гривень за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання на 423 календарних днів (а.с. 159).

За наслідками оскарження в адміністративному порядку позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень, скарги були залишені без задоволення та прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000261660/1 від 06.05.2010 року (а.с. 13), № 0000261660/2 від 15.07.2010 року (а.с. 14), № 0000261660/3 від 04.10.2010 року (а.с. 213) про сплату штрафу в розмірі 12 940,01 грн.; № 0000291660/1 від 03.06.2010 року (а.с.60) про сплату штрафу в розмірі 23 689,42 грн.; № 0000351660/1 від 05.07.2010 року (а.с. 104), № 0000351660/2 від 06.09.2010 року (а.с. 105) про сплату штрафу в розмірі 14 102,00 грн.; № 0000421660/1 від 10.08.2010 року (а.с. 133) про сплату штрафу в розмірі 2 729,09 грн.; № 0000601660/2 від 22.10.2010 року (а.с. 218) про сплату штрафу в розмірі 2 458,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями Яготинської МДПІ позивач звернувся до суду з адмінпозовом та просить його задовольнити.

Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна інстанція не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п.1.2 ст.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до п.4.1 ст. 4, п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у поданій ним податковій декларації, протягом 10 днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку передбачених цим Законом.

Як вбачається з податкової Декларації № 2901 від 21.04.2008 року сума до сплати податку на додану вартість (далі ПДВ) за березень 2008 року складає 13 382,00 гривень (а.с 39-42). Позивач вчасно сплатив суму податку, що підтверджується платіжними дорученнями № 307 від 23 квітня 2008 року, № 315 від 25 квітня 2008 року (а.с.-55-56).

Відповідно до податкової Декларації № 3668 від 20.05.2008 року сума до сплати податку на додану вартість за квітень 2008 року складає 6661,00 гривень (а.с.-43-46). Позивач вчасно сплатив суму податку, що підтверджується платіжним дорученням № 376 від 26 травня 2008 року (а.с. 57).

Відповідно до податкової Декларації № 4128 від 20.06.2008 року сума до сплати податку на додану вартість за травень 2008 року складає 11 881,00 гривень (а.с.-47-50). Позивач вчасно сплатив суму податку, що підтверджується платіжним дорученням № 459 від 26 червня 2008 року (а.с. 58).

Відповідно до податкової Декларації № 5181 від 21.07.2008 року сума до сплати податку на додану вартість за червень 2008 року складає 21716,00 гривень (а.с.-51-54).

Отже, узгоджені суми податкових зобовязань з податку на додану вартість по деклараціям № 2901 від 21.04.2008 року, № 3668 від 20.05.2008 року, № 4128 від 20.06.2008 року були сплачені позивачем своєчасно та в повному обсязі.

Згідно податкових повідомлень-рішень № 0000261660/0 від 13 квітня 2010 року та № 0000261660/1 від 06.05.2010 року, № 0000261660/2 від 15.07.2010 року визначена сума 12 940,01 грн. штрафу в розмірі 50% за несвоєчасну сплату узгодженої суми 25 880,00 грн. податкового зобовязання з ПДВ, яка задекларована підприємством в поданих деклараціях по податку на додану вартість.

Відтак, сума податкового боргу позивача не відповідає сумі нарахованих штрафних санкцій.

Як вбачається з податкової Декларації № 5181 від 21.07.2008 року сума до сплати податку на додану вартість за червень 2008 року складає 21716,00 гривень (а.с.-51-54).

Відповідно до податкової Декларації № 6396 від 22.09.2008 року сума до сплати податку на додану вартість за серпень 2008 року складає 5434,00 гривень (а.с.-88-91). Позивач сплатив суму податку у розмірі 1500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 634 від 30 вересня 2008 року (а.с. 100).

Відповідно до податкової Декларації № 7437 від 20.10.2008 року сума до сплати податку на додану вартість за вересень 2008 року складає 9906,00 гривень (а.с.-92-95). Позивач вчасно сплатив суму податку у розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 682 від 21 жовтня 2008 року (а.с. 101).

Відповідно до податкової Декларації № 8469 від 20.11.2008 року сума до сплати податку на додану вартість за жовтень 2008 року складає 14 602,00 гривень (а.с.-96-99). Позивач вчасно сплатив суму податку у розмірі 14 700,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 751 від 21 жовтня 2008 року (а.с. 102).

Отже, узгоджені суми податкових зобовязань з податку на додану вартість по деклараціям № 7437 від 20.10.2008 року, № 8469 від 20.11.2008 року були сплачені позивачем своєчасно та в повному обсязі.

Згідно податкових повідомлень-рішень № 0000291660/0 від 07.05.2010 року та № 0000291660/1 від 03.06.2010 року, визначена сума 23 689,42 грн. штрафу в розмірі 50% за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з ПДВ, яка задекларована підприємством в поданих деклараціях по податку на додану вартість.

Проте, сума податкового боргу позивача не відповідає сумі штрафних санкцій.

Як вбачається з податкової Декларації № 9925 від 20.01.2009 року сума до сплати податку на додану вартість за грудень 2008 року складає 28 204,00 гривень (а.с.-127-130).

Позивач вчасно сплатив суму податку, що підтверджується платіжним дорученням № 33 від 21 січня 2009 року (а.с. 131). Відтак, податковий борг по декларації № 9925 від 20.01.2009 року у позивача відсутній.

Згідно податкових повідомлень-рішень № 0000351660/0 від 10.06.2010 року, № 0000351660/1 від 05.07.2010 року та № 0000351660/2 від 06.09.2010 року, визначена сума 14 102,00 грн. штрафу за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з ПДВ, яка задекларована підприємством в поданих деклараціях по податку на додану вартість.

Як вбачається з податкової Декларації № 2297 від 21.04.2009 року сума до сплати податку на додану вартість за березень 2009 року складає 4916,00 гривень (а.с 149-152). Позивач вчасно сплатив суму податку, що підтверджується платіжнимо дорученням № 234 від 22 квітня 2009 (а.с.157).

Відповідно до податкової Декларації № 3406 від 20.05.2009 року сума до сплати податку на додану вартість за квітень 2009 року складає 27 280,00 гривень (а.с.153-156). Позивач вчасно сплатив суму податку, що підтверджується платіжним дорученням № 311 від 22 травня 2009 року (а.с. 158).

Отже, узгоджені суми податкових зобовязань з податку на додану вартість по деклараціям № 2297 від 21.04.2009 року, № 3406 від 20.05.2009 року були сплачені позивачем своєчасно та в повному обсязі, отже податковий борг відсутній.

Згідно податкових повідомлень-рішень № 0000421660 від 15 липня 2010 року, № 0000421660/1 від 10 серпня визначена сума 2 729,09 грн. штрафу в розмірі 50% за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання з ПДВ, яка задекларована підприємством в поданих деклараціях по податку на додану вартість.

Відповідно до податкової Декларації № 3861 від 22.06.2009 року сума до сплати податку на додану вартість за травень 2009 року складає 27 881,00 гривень (а.с.163-166). Позивач вчасно сплатив суму податку, що підтверджується платіжним дорученням № 356 від 26 червня 2009 року (а.с. 171).

Як вбачається з податкової Декларації № 4953 від 20.07.2009 року сума до сплати податку на додану вартість за червень 2009 року складає 6198,00 гривень (а.с. 167-170). Позивач вчасно сплатив суму податку, що підтверджується копією платіжного доручення № 399 від 30 липня 2009 (а.с.157).

Отже, узгоджені суми податкових зобовязань з податку на додану вартість по вказаним вище деклараціям були сплачені позивачем своєчасно та в повному обсязі, отже податковий борг відсутній.

Згідно податкового повідомлення-рішення № 0000461660 від 06 вересня 2010 року визначена сума 10 681, 77 гривень штрафу в розмірі 50% за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання з ПДВ, яка задекларована підприємством в поданих деклараціях по податку на додану вартість.

Так, відповідно до п.п.6.1.7 п.6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № 110 від 17.03.01 року повідомлення приймається у розмірі 50% від суми фактично сплаченого (погашеного) податкового боргу. Тобто податкове повідомлення приймається одне на всю суму сплаченого (погашеного) боргу за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми. Отже, нараховані в повідомленнях - рішеннях № 0000261660/0 від 13.04.2010 року, № 0000261660/1 від 06.05.2010 року, № 0000261660/2 від 15.07.2010 року, № 0000261660/3 від 04.10.2010 року про сплату штрафу в розмірі 12 940,01 грн.; № 0000291660/0 від 07.05.2010 року, № 0000291660/1 від 03.06.2010 року про сплату штрафу в розмірі 23 689,42 грн.; № 0000351660/0 від 10.06.2010 року, № 0000351660/1 від 05.07.2010 року, № 0000351660/2 від 06.09.2010 року про сплату штрафу в розмірі 14 102,00 грн.; № 0000421660/0 від 15.07.2010 року, № 0000421660/1 від 10.08.2010 року про сплату штрафу в розмірі 2 729,09 грн.; № 0000601660/2 від 22.10.2010 року про сплату штрафу в розмірі 2 458,00 грн.; № 0000461660/0 від 06.09.2010 року про сплату штрафу в розмірі 10 681,77 грн. не відповідають вимогам вищевказаної Інструкції.

Як вбачається з матеріалів справи, надходження від зданої позивачем готівки та з рахунку останнього, з призначенням платежу зараховані відповідачем, без згоди позивача на погашення податкової заборгованості, а не податкових зобовязань по деклараціях з податку на додану вартість.

Не обґрунтовують правомірність дій контролюючого органу і посилання на п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідного до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Так, відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 згаданого Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 25.03.04 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.5 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Вищевказані вимоги закону не містять будь-яких даних стосовно заборони платнику податків сплачувати податкові зобов'язання за наявності податкового боргу, при цьому не встановлює порядку та механізму сплати податкового боргу, не встановлює порядку та механізму стягнення боргу за рахунок сплачених платником податкових зобов'язань, а також не дає повноважень контролюючому органу - податковій службі здійснювати будь-які дії стосовно визначення черговості сплати податків чи погашення боргу, змінювати призначення платежу та без згоди платника розпоряджатися його коштами.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Отже, всупереч вказівки про призначення платежу, перераховані позивачем суми податку на прибуток, Яготинська МДПІ зараховувала на погашення боргу за минулі періоди, а не за призначенням платежу, вказаним позивачем у платіжному дорученні. Для розрахунку суми штрафу податковий орган брав не дату сплати платником суми податкового боргу (як передбачено підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону N 2181-III), а дату самостійного погашення цим органом зазначеного боргу за рахунок коштів, перерахованих платником за інший податковий період.

Позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми податку на прибуток, виконав свої зобов'язання протягом граничних строків, що виключає застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, передбачених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного вище Закону.

Вказаним обставинам також надано правову оцінку у листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», відповідно до якого визнано неправомірною позицію податкового органу щодо застосування норми пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (рівність бюджетних інтересів) в частині самостійного зарахування податковими органами сплачуваних поточних податкових зобов'язань у рахунок податкового боргу попередніх податкових періодів, шляхом самостійної зміни призначення платежу, визначеного платником податків.

Враховуючи викладене та те, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані у призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів, є неправомірним, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність доводів суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні адміністративного позову.

Висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, тому оскаржуване рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а порушення судом першої інстанції норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі, яким позов задовольнити повністю.

На підставі викладеного, ст.ст.196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Згурівського комбінату комунальних підприємств на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року скасувати.

Постановити нову постанову, якою позовні вимоги Згурівського комбінату комунальних підприємств до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішенньзадовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області № 0000261660/0 від 13.04.2010 року, № 0000261660/1 від 06.05.2010 року, № 0000261660/2 від 15.07.2010 року, № 0000261660/3 від 04.10.2010 року про сплату штрафу в розмірі 12 940,01 грн.; № 0000291660/0 від 07.05.2010 року, № 0000291660/1 від 03.06.2010 року про сплату штрафу в розмірі 23 689,42 грн.; № 0000351660/0 від 10.06.2010 року, № 0000351660/1 від 05.07.2010 року, № 0000351660/2 від 06.09.2010 року про сплату штрафу в розмірі 14 102,00 грн.; № 0000421660/0 від 15.07.2010 року, № 0000421660/1 від 10.08.2010 року про сплату штрафу в розмірі 2 729,09 грн.; № 0000601660/2 від 22.10.2010 року про сплату штрафу в розмірі 2458,00 грн.; № 0000461660/0 від 06.09.2010 року про сплату штрафу в розмірі 10 681,77 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАСУ.

Головуючий суддя: В.В. Фай дюк

Судді: Є.В. Чаку

Н.М. Літвіна

Постанову складено в повному обсязі 12 .05.2011р.