Ухвала суду № 15860451, 21.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12581/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Дурицька О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"21" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Дурицької О.М.,

суддів: Федорової Г.Г., Бистрик Г.М.,

при секретарі: Леонтовичі М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Бімаркет”до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бімаркет» (далі - позивач, ТОВ «Бімаркет») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському районі міста Києва), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 12.08.2010 року № 0003192330 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 51340,00 грн. за порушення підприємством вимог пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2010 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімаркет»задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 12.08.2010 року № 0003192330 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бімаркет»штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Бімаркет»зареєстровано Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією, що підтверджується наявною в справі копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А 01 № 250596 (а.с. 26).

20 липня 2010 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва на підставі направлення на перевірку від 20.07.2010 №445/23-5 було проведено перевірку дотримання ТОВ «Бімаркет»порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт від 22.07.2010 №0652/26/57/23/31814050.

Вказаним актом зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: незабезпечення щоденного друкування на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків Z-звітів та їх зберігання в книзі обліку розрахункових операцій за 19.04.2009, 25.04.2009, 26.04.2009, 05.05.2009, 06.05.2009, 10.05.2009, 11.05.2009, 06.06.2009, 07.06.2009, 13.06.2009, 14.06.2009, 20.06.2009, 21.06.2009, 27.06.2009, 28.06.2009, 04.07.2009, 05.07.2009, у період з 07.08.2009 по 30.08.2009, а також у період з 01.09.2009 по 21.12.2009.

На підставі акту перевірки ДПІ у Святошинському районі міста Києва прийняло рішення від 12.08.2010 №0003192330 про застосування до ТОВ «Бімаркет»штрафних (фінансових) санкцій в сумі 51340,00 грн..

Позивач заперечує проти застосування щодо нього штрафної (фінансової) санкції у вищевказаному розмірі та посилається на те, що відповідачем під час проведення перевірки не було надано належної правової оцінки факту перебування РРО в ремонті, наслідком чого стало незаконне накладення штрафних санкцій за нероздрукування на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків та забезпечення їх зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Крім того, позивач вказує на неправомірність застосування штрафних санкцій по окремим періодам із посиланням на відсутність факту порушення, оскільки у вихідні дні (суботу та неділю) в період з 01.03.2009 р. по 31.08.2009 р. реєстратор розрахункових операцій з фіскальним номером №2657004710 не використовувався, робочі зміни на ньому не відкривались, розрахункові операції не проводились, а тому фіскальний звітний чек Z-звіт не роздруковувався.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Порядок проведення перевірок з питань додержання платниками податків порядку проведення готівкових розрахунків регулюється Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР від 06.07.1995 року (далі по тексту Закон № 265/95-ВР).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування та послуг" (далі Закон № 265/95-ВР), реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до абзацу 4 статті 2 зазначеного Закону, розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Передбачена законодавцем можливість повернення грошових коштів у разі відмови покупця від товару чи послуги означає, що здійснення розрахункової операції при реалізації товарів (послуг) не вимагає збігу в часі цієї операції, зокрема, з фактичним наданням послуг. Необхідною умовою здійснення такої операції є реалізація товарів (послуг), тобто їх продаж у результаті вчиненого продавцем і покупцем правочину.

Згідно з наведеним в абзаці 15 статті 2 Закону № 265/95-ВР визначенням, розрахунковим документом є документ установлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ та ін.), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

Відповідно до приписів ст. 2, п. 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, фіскальний звітний чек це документ встановленої форми що повинен відображати інформацію денних підсумків розрахункових операцій здійснених на протязі робочої зміни касира та підлягає щоденному друку.

У пункті 3.1 Положення про форму та зміст розрахункового документа, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за № 105/5296 зазначено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) - це розрахунковий документ, надрукований РРО при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Відповідно до п. 3.2 цього Положення обов'язковими реквізитами касового чека є, зокрема, його порядковий номер, найменування, кількість і вартість товару (послуг), дата й час проведення розрахункової операції та напис "фіскальний чек".

Пунктом 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року № 107/5298, передбачено, що: реєстрація продажу товару (оплати послуг) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією; розрахунковий документ має видаватися покупцеві не пізніше завершення цієї операції; вона вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обіг уведено в режимі реєстрації.

Пунктом 4.5 названого Порядку встановлено, що внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків мають реєструватися через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій.

Згідно пунктів 1, 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Колегія суддів зауважує, що норми діючого законодавства (з урахуванням змісту вимог до реалізації фіскальних функцій в реєстраторах розрахункових операцій) вимагають лише обов'язкового друку фіскального звітного чеку за результатами робочої зміни РРО, однак не передбачають обовязку щодо вчинення дій по щоденному вимиканню всіх встановлених в окремому торгівельному об'єкті реєстраторів розрахункових операцій.

Так, відповідно до ч. 11 п.2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених Постановою Kабінетом Міністрів України №199 від 18.02.2002 року (надалі - Вимоги), Z-звіт - це денний звіт з обнулінням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті реєстратора.

Відповідно до п.17 зазначених Вимог, всі підсумки та суми у Z-звіті обчислюються за зміну.

Під поняттям зміни, в розумінні ч.15 п.2 Вимог, розуміють період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z - звіту до виконання наступного Z - звіту. Максимальна тривалість зміни РРО не повинна перевищувати 24 години. При цілодобовій роботі підприємства Z - звіт необхідно виконувати не пізніше 24 години з моменту реєстрації першої розрахункової операції, виконаної після попереднього Z - звіту. Відлік тривалості зміни РРО починається з моменту реєстрації першої розрахункової операції після виконання попереднього Z - звіту, а не спочатку робочого дня., на чому зокрема наполягає відповідач.

Зважаючи на це слід зазначити, що необхідність друку Z-звіту відсутня навіть у разі ввімкнення реєстратора без реєстрації жодної розрахункової операції.

Вказані відповідачем дні, коли господарською одиницею позивача не були роздруковані Z-звіти на реєстраторах розрахункових операцій, на вказаних відповідачем РРО не було зареєстровано жодної розрахункової операції. Вказані реєстратори взагалі не вмикалися. Таким чином, виходячи зі змісту вказаних положень Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених Постановою КМ України №199 від 18.02.2002 року, зміна роботи РРО не розпочалася, оскільки Z-звіт передбачає перенесення інформації щодо здійснених розрахункових операцій за робочу зміну, а відтак необхідність або ж обов'язок друку фіскального звітного чеку виключається.

Таким чином, твердження відповідача до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки Z-звіт не повинен друкуватися щоденно на тих РРО, які не вмикалися або на яких не було зареєстровано жодної розрахункової операції.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що в розділі 4 книги обліку розрахункових операцій №2657004710/3 міститься запис про те, що реєстратор розрахункових операцій позивача «Модель ІКС-Е260Т», фіскальний №2657004710, у період з 03.08.2009 по 20.12.2009 перебував у ремонті в центрі сервісного обслуговування Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера-Сервіс», що підтверджується копією квитанції №100022110, актом реєстрації ремонту реєстратора розрахункових операцій від 19.12.2009 №1912/2, технічним висновком від 04.08.2009 №0406/11 ТОВ «Гера-Сервіс». На даний момент реєстратор розрахункових операцій ТОВ «Бімаркет»працює в звичному для нього режимі, жодних недоліків в його роботі не виявлено.

Враховуючи ту обставину, що РРО позивача ІКС-Е260Т, фіскальний №2657004710 на момент проведення перевірки знаходився в ремонті, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів відповідача в частині встановлення факту порушення позивачем вимог пункту 9 статті 3 Закону України за період з 07.08.2009 по 20.12.2009.

Одночасно, колегія суддів звертає увагу на невідповідність висновків акту перевірки фактичним обставинам справи в частині встановлення факту незабезпечення щоденного друкування на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків Z-звітів та зберігання їх в книзі обліку розрахункових операцій за 21.12.2009.

Так, представником позивача в судовому засіданні суду першої інстанції надавалася копія витягу з книги обліку розрахункових операцій №2657004710/3, відповідно до якої ТОВ «Бімаркет»було здійснено друк на реєстраторі розрахункових операцій фіскального звітного чеку Z-звіту за 21.12.2009 та забезпечено його зберігання в зазначеній книзі обліку розрахункових операцій у встановленому порядку.

Таким чином, викладені обставини свідчать про те, що підприємством було дотримано порядок відображення готівкових коштів в КОРО та їх оприбуткування з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Отже, викладені обставини свідчать про правомірність заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2010 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

суддя

О.М. Дурицька

Г.Г. Федорова

Г.М. Бистрик

Повний текст ухвали складено та підписано 26.04.11 р.