Ухвала суду № 15860433, 21.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-3413/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач: Дурицька О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"21" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Дурицької О.М.,

суддів: Федорової Г.Г., Бистрик Г.М.,

при секретарі: Леонтовичі М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МС 42”до Державної податкової інспекції у місті Вінниці про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МС 42»(далі - позивач, ТОВ «МС 42») звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Вінниці (далі - відповідач, ДПІ у місті Вінниці), в якому просило визнати протиправними дії відповідача в частині невизнання податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «МС 42»за квітень 2010 року як податкової звітності за вказаний період.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року позовні вимоги ТОВ «МС 42»задоволено.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у місті Вінниці щодо невизнання як податкової звітності податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «МС 42».

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «МС 42»зареєстроване як юридична особа на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 21.09.2005 р. (а.с.17).

Згідно з довідкою Головного управління статистики Вінницької області серії № 2730 від 10.10.2005 р., ТОВ “МС 42” включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код - 33811034, керівник Килимчук Олександр Володимирович, місцезнаходження: 21021, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 17 (а.с.33).

З 12 жовтня 2005 року позивач взятий на облік ДПІ у м. Вінниці, що підтверджується наявною в справі копією довідки про взяття на облік платника податків (а.с.34).

На виконання вимог діючого законодавства України ТОВ “МС 42” 20 травня 2010 року подало до ДПІ у м. Вінниці податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року (а.с.10,11).

25.05.2010 року ДПІ у м. Вінниці направило позивачу лист-запрошення для проведення камеральної перевірки поданої декларації, де датою явки та надання документів для проведення перевірки було зазначено 04 червня 2010 року (а.с.15).

01.06.2010 року ДПІ у м. Вінниці направило позивачу лист про невизнання поданої декларації з податку на додану вартість як податкової звітності. Дане рішення податковий орган мотивував тим, що позивач порушив вимоги наказу ДПА № 827 від 31.12.2008 року та затверджені ним Методичні рекомендації щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України. Підставою для невизнання податкової декларації з ПДВ стало відсутність в ній коду та найменування органу ДПС, до якого подається звітність, підписів відповідальних посадових осіб підприємства, відміток про наявність відповідних додатків, а також сумніву щодо ймовірної участі підприємства в міжрегіональних схемах мінімізації податкових зобовязань (а.с.16).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Встановлення податків і зборів (обовязкових платежів) відповідно до ст. 92 Конституції України та вимог ст. 1 Закону України „Про систему оподаткування”, проводиться виключно законами про оподаткування, до яких інші нормативні акти не відносяться.

Так, статтею 14 Закону України „Про систему оподаткування” визначено вичерпний перелік загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів).

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також процедура оскарження дій органів стягнення, визначаються Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року№ 2181-III, який згідно з преамбулою є спеціальним законом з питань оподаткування. Так, під поняттям «податкової декларації, розрахунку»в контексті пункту 1.11 даного Закону слід розуміти документ, який подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Форма податкової декларації (розрахунку) встановлюється центральним (керівним) органом контролюючого органу за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики (п. «ї»пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Відповідно до п.п.4.1.2. п.4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Положенням підпункту 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що форми обов'язкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки) визначені центральним (керівним) органом контролюючого органу, повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пп. 3.4 п. 3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. № 166 (зареєстровано в Мін'юсті України 09.07.97 р. за № 250/2054, зі змінами та доповненнями, далі по тексту Порядок № 166), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк (пп. 3.3 Порядку № 166).

Згідно п.п. 4.2 п. 4 Порядку № 166, одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком.

Відповідно до пп. 4.3.п. 4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008 року № 827, із змінами та доповненнями, (далі по тексту Методичні рекомендації), податкова звітність має бути: надана адресату звітності за формами встановленого зразка, що діють на момент подання документа, з обов'язковими додатками; повністю заповненою, а саме: наявні обов'язкові реквізити та значення показників, що не заповнюються через відсутність інформації, мають бути прокреслені; документи податкової звітності, що подаються на паперових носіях, мають бути заповнені чорнилом, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації або інших засобів, які забезпечують збереження записів протягом установленого терміну зберігання звітності; без підчисток, помарок, малопомітних виправлень; підписана відповідними посадовими особами, скріплена печаткою платника податків.

Відповідно до п.п. 4.2 Методичних рекомендацій, податкова звітність приймається підрозділом ведення та захисту податкової звітності (за необхідності, в останній день строку подання звітності із залученням працівників інших підрозділів) без попередньої перевірки зазначених показників від платника податків або іншої особи, на яку покладено обов'язки подання органам ДПС податкової звітності.

Як зазначено в Законі № 2181-ІІІ, відмова службової (посадової) особи ОДПС прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законодавством.

У разі, якщо службова (посадова) особа органу державної податкової служби порушує норми абзацу першого підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного ОДПС, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати відмови. При цьому декларація вважається поданою у момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-ІІІ, не застосовується.

Платник податків може також оскаржити дії службової (посадової) особи контролюючого органу з відмови у прийнятті податкової декларації у судовому порядку.

При дослідженні матеріалів вказаної справи колегією суддів встановлено, що в отриманому позивачем листі ДПІ у місті Вінниці посилається на наявність підстав для невизнання податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «МС 42»за квітень 2010 року як податкової звітності за вказаний період.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав, які б вказували на наявність недоліків податкової декларації з податку з податку на прибуток ТОВ «МС 42»за квітень 2010 року, або ж невідповідності її вимогам Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. № 166 (зареєстровано в Мін'юсті України 09.07.97 р. за № 250/2054), оскільки зазначена декларація містить всі необхідні реквізити, підписана посадовими особами ТОВ «МС 42»та скріплена печаткою підприємства, а також не містить підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювання.

Твердження відповідача про відсутність коду та найменування органу державної податкової служби не відповідає дійсності, оскільки у поданій позивачем декларації зазначено, що її подано до Державної податкової інспекції у м. Вінниці.

В розумінні п. 4.4 Методичних рекомендацій, обовязковим реквізитом при прийманні податкової звітності та паперових та електронних носіях є назва органу державної податкової служби. Тому відсутність коду не є підставою для невизнання декларації з ПДВ як податкової звітності.

Доводи відповідача про те, що податкова декларація ТОВ «МС 42»не містять відміток про наявність відповідних додатків, суперечить п. 4.5. Методичних рекомендацій, який вказує на наявність обовязкових додатків до податкової звітності, а такі додатки позивачем були подані разом з декларацією, зокрема додатки щодо розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, розрахунку суми бюджетного відшкодування, довідка щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів (а.с.12-14).

Крім цього, відповідачем було порушено передбачений триденний термін надіслання позивачу повідомлення про невизнання податкової декларації як податкової звітності, визначений наказом ДПА України № 827.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на відсутність обставин, з якими закон повязує підстави невизнання податковими органами податкової декларації у відповідності до пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», колегія суддів вважає, що дії відповідача в частині невизнання податкової декларації з податку з податку на додану вартість ТОВ «МС 42»за квітень 2010 рокує протиправними та такими, що не узгоджуються з нормами діючого законодавства.

Таким чином, викладені обставини свідчать про правомірність заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

суддя

О.М. Дурицька

Г.Г. Федорова

Г.М. Бистрик

Повний текст ухвали складено та підписано 26.04.11 р.