Ухвала суду № 15859548, 28.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-8913/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі Заборовській О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фонстор Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2010 р. адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фонстор Україна»до державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

ТОВ «Фонстор Україна» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000232360/0 від 25.02.2010 р. яким позивачеві визначено податкове зобовязання із сплати податку на додану вартість в розмірі 2365 163 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000222360/0 від 25.02.2010 р. яким визначено зобовязання із сплати податку на прибуток в розмірі 10832 728 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2010 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

В апеляційній сказі ТОВ «Фонстор Україна», посилаючись на неповне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 29.12.2009 р. по 01.02.2010 р. посадовцями ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Фонстор Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.09.2009 р.

Результати перевірки оформлено актом № 29/23-511/33787290 від 01.02.2010 р.

Цим актом зафіксовано порушення позивачем вимог ст.ст. 1, 4, 5, 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»що призвело до заниження податку на прибуток на суму 5416364 грн. та податку на додану вартість на суму 1183101 грн.

Зокрема, перевіркою встановлено, що протягом періоду який перевірявся ТОВ «Фонстор Україна»здійснювало оптову та роздрібну торгівлю мобільними телефонами, сім- та скетч картами до них. За даними бухгалтерських рахунків отримані товари обліковувались позивачем на субрахунку 281 «Товари на складі»проте не були включені до декларації з податку на прибуток підприємств в результаті чого занижено приріст балансової вартості запасів на суму 18030779 грн. та завищено показники декларації «убуток балансової вартості запасів» на суму 2683751 грн.

Крім того, ТОВ «Фонстор Україна»до складу валових доходів не була включена кредиторська заборгованість перед ТОВ «Реліус»у розмірі 950925 грн., яке визнано банкрутом.

В результаті перевірки виявлено, що ТОВ «Фонстор Україна»не включило до складу податкових зобовязань отримані в якості попередньої оплати від ПП «Олександра»і ТОВ «НВП Будагропром»кошти, що призвело до їх заниження на суму 4370 грн.

Також, при формуванні податкового кредиту, позивач відображав у його складу операції з придбання товару у ТОВ «Реліус». В той же час, згадане підприємство є фіктивним та створене без мети здійснення підприємницької діяльності.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Подільському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000232360/0 від 25.02.2010 р. яким позивачеві визначено податкове зобовязання із сплати податку на додану вартість в розмірі 2365 163 грн., в тому числі 1183 101 грн. за основним платежем та 1182 062 грн. за штрафними санкціями, і податкового повідомлення-рішення № 0000222360/0 від 25.02.2010 р. яким визначено зобовязання із сплати податку на прибуток в розмірі 10832 728 грн., в тому числі 5416 364 грн. за основним платежем та 5416 364 грн. за штрафними санкціями.

Протягом спірного періоду правовідносини, що виникають у звязку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валового доходу та податкових зобовязань, регулювались статтею 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом «Закон №334/94-ВР) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 р. № 168/97-ВР (надалі за текстом «Закон № 168/97-ВР»).

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Згідно абзацу 4 підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога це: сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

За змістом пункту 1.25 Закону № 334/94-ВР безнадійною є заборгованість фізичної особи субєкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).

Згідно пункту 5.9 Закону № 334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону № 334/94-ВР встановлено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 7.4.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

ТОВ «Реліус»визнано банкрутом постановою господарського суду м. Києва від 28.02.2007 р.

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 22.01.2008 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Цим же вироком встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрував ТОВ «Реліус»за винагороду, без мети займатись господарською діяльністю.

Згідно висновків почеркознавчої експертизи від 17.06.2010 р. підписи на податкових накладних, виданих позивачеві від імені ТОВ «Реліус», виконані не директором цього підприємства ОСОБА_3

За даними техніко-криміналістичної експертизи № 338 від 19.06.2010 р. зображення відтисків круглої печатки ТОВ «Реліус»на вказаних податкових накладних отримані на ПК з роздрукуванням на знакосинтезуючому пристрої зі струйно-крапельним (або бульбашковим) способом друку.

Відповідно до підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 згаданого Закону встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Аналізуючи наведені вище норми та фактичні обставини справи, судова колегія Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду попередньої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неповно зясовано обставини, що мають значення для справи чи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 КАС України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фонстор Україна»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2010 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е. Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 05 травня 2011 р.