Ухвала суду № 15859288, 21.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-6422/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі Заборовській О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційними скаргами державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», спеціалізованої державної податкової інспекції в м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2010 р. адміністративну справу за позовом державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»до спеціалізованої державної податкової інспекції в м. Києві по роботі з великими платниками податків, Калуської обєднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 12.04.2010 р. №0000624110/0,

ВСТАНОВИВ

ДПЗД «Укрінтеренерго» звернулось в суд з позовом до СДПІ в м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним податкового повідомлення рішення від 12.04.2010 року №0000624110/0 яким позивачеві визначено зобовязання із сплати податку на прибуток в сумі 2313581 грн. 10 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2010 р. адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 12.04.2010 року №0000624110/0 в частині основного платежу на суму 1155264 грн. 00 коп. та штрафних санкцій на суму 519869 грн. 00 коп. та 593662 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі ДПЗД «Укрінтеренерго» посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати назване судове рішення в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

СДПІ в м. Києві по роботі з великими платниками податків посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати назване судове рішення в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 01.02.2010 р. по 15.03.2010 р. посадовцями СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено планову виїзну перевірку ДПЗД «Укрінтеренерго»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р.

Результати перевірки оформлено актом № 163/41-10/19480600 від 29 березня 2010 р.

Цим актом встановлено порушення позивачем ст.ст. 4, 5, 8, 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за період з І кварталу 2007 р. по ІІІ квартал 2009 р. на суму 1187327 грн. 00 коп. та завищено за IV квартал 2009 р. на суму 118259 грн.

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

Наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.07.2008 р. №373 «Про реорганізацію Державного підприємства «Калуська теплоелектроцентраль» вирішено припинити ДП «Калуська ТЕЦ»шляхом реорганізації приєднання до ДПЗД „Укрінтеренерго” як відокремленого структурного підрозділу.

14.03.2009 р. Міністерством палива та енергетики України затверджено передавальний акт та передавальний баланс між позивачем та ДП «Калуська ТЕЦ».

В результаті реорганізації на баланс позивача було передано вартість запасів, які обліковувалися на балансі ДП «Калуська ТЕЦ»в сумі 4694628 грн.

В той же час, при складанні декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2009 р. позивачем було занижено валові доходи від приросту балансової вартості запасів на суму 4694628 грн.

Крім того, у періоді що перевірявся ДПЗД «Укрінтеренерго»допущено порушення ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок не включення до складу валових доходів сум страхового відшкодування, отриманих від страхових компаній, в загальному розмірі 67710 грн. 82 коп.

Перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р. встановлено їх завищення на 60535 грн. внаслідок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань ліфта пасажирського за 3 групою основних фондів.

На думку податкового органу ліфт не є самостійним обєктом основних засобів і має розглядатися як структурний компонент окремого обєкта основних фондів 1 групи.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000624110/0 від 12.04.2010 р., яким позивачеві визначено податкове зобовязання із сплати податку на прибуток в розмірі 2313581 грн. 10 коп., у тому числі 1187327 грн. за основним платежем та 1126254 грн. 10 коп. за штрафними санкціями.

Протягом спірного періоду правовідносини, що виникають у звязку з формуванням платником податку на прибуток валового доходу та валових витрат, регулювалися статтями 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 р. №334/94-ВР (надалі за текстом «Закон №334/94-ВР»), (Закон втратив чинність з 01 квітня 2011 р.,крім пункту 1.20 статті 1 цього Закону, який діє до 01 січня 2013 р., згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 р. № 2755-VI).

Відповідно до п. 5.9. Закону № 334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Листом № 3335/6/12-0216 від 21.04.2005 р. державна податкова адміністрація України розяснила, що реорганізації підприємства шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення не може розглядатися як операція з купівлі-продажу підприємства або як безоплатне отримання активів підприємства, оскільки реорганізації полягає у переході за розподільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язків підприємства, яке реорганізується, до правонаступника, в результаті чого податкових зобов'язань по податку на прибуток не виникає.

Відповідно до підпункту «д»підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 р. № 2181-III (надалі за текстом «Закон № 2181-III»), (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 р. згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 р. №2755-VI) не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового розяснення (за відсутності податкових розяснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового розяснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове розяснення чи узагальнююче податкове розяснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове розяснення такому платнику податків або узагальнююче податкове розяснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

З огляду на викладене судова колегія погоджується з висновком суду попередньої інстанції що позивачем не було занижено показник приросту балансової вартості запасів та, як наслідок, щодо неправомірності визначення податковим органом податкового зобовязання із сплати податку на прибуток в сумі 1155264 грн. за основним платежем, 519869 грн. за штрафними санкціями та застосування штрафу в розмірі 593662 грн. на підставі підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III.

Згідно абзацу 2 підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону № 334/94-ВР якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про заниження позивачем суми валового доходу внаслідок не включення до його складу сум страхового відшкодування.

Згідно п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону № 334/94-ВР основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4; група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

В силу п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону № 334/94-ВР норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків. Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм, визначених цим підпунктом. Зазначене рішення приймається платником податку до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року; доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал такого звітного податкового року. Для платників податку, визнаних монополістами згідно із законом, сума амортизаційних відрахувань не є обов'язковою складовою тарифів, інших видів цін на їх послуги.

Для цілей бухгалтерського обліку формування інформації з основних засобів, у тому числі нарахування амортизації, має здійснюватись згідно з вимогами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні фонди», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за N 288/4509.

Згідно з п. 4 цього Положення обєкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно зєднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Отже, слід погодитись з правовою позицією суду першої інстанції, що підприємством неправомірно визначений норматив для розрахунку амортизації ліфта пасажирського за 3 групою, який встановлений та введений в експлуатацію в приміщені за фактичною адресою підприємства, оскільки ліфт не є самостійним обєктом основних засобів і не може бути використаний у господарський діяльності окремо від будівлі.

Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неповно зясовано обставини, що мають значення для справи чи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 КАС України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційні скарги державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», спеціалізованої державної податкової інспекції в м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 листопада 2010 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е. Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 26 квітня 2011 р.