Ухвала суду № 15859278, 21.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16815/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі Погорілій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2010 р. адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва до приватного підприємства «Максимум-28», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація, про припинення юридичної особи,

ВСТАНОВИВ

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва подано позов про припинення юридичної особи приватного підприємства «Максимум-28».

Позовні вимоги вмотивовано тим, що громадянин ОСОБА_3, який є засновником підприємства, ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ПП «Максимум-28»не має.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2010 р. у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Максимум-28»(ідентифікаційний код 34999269) зареєстровано Святошинською районною державною адміністрацією 26.03.2007 р.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанцій виходив з того, що позивачем не надано доказів щодо проведення реєстрації підприємства з порушенням закону. Крім того, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, дійшов до висновку про відсутність у податкових органів компетенції щодо звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи з наведених підстав.

Згідно з частиною 1 статті 59 Господарського кодексу України припинення діяльності субєкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників субєкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

Статтею 247 ГК України передбачено, що у разі здійснення субєктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.

З набранням чинності з 01.07.2004 р. Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»положення Господарського кодексу України про скасування державної реєстрації юридичної особи на підставі рішення суду повинно застосовуватися з врахуванням норм цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 33 зазначеного Закону юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обовязків іншим юридичним особам правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не повязано з банкрутством юридичної особи, передбачені частиною 2 статтею 38 цього Закону. Такими підставами є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження юридичною особою діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»одним з завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обовязкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Статтею 11 названого закону (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) органам державної податкової служби надано право, зокрема, здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів).

З огляду на викладене судова колегія вважає, що суд попередньої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності у позивача права на звернення з позовом про припинення юридичної особи з підстав допущення порушень закону при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що позивачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про наявність порушень при створенні ПП «Максимум-28».

Ні до суду першої інстанції, ні на вимогу Київського апеляційного адміністративного суду ДПІу Святошинському районі м. Києва не надано не лише доказів того, що ОСОБА_3 не брав участі у створенні та діяльності ПП «Максимум-28», а й взагалі документів на підставі яких можливо дійти висновку, що зазначений громадянин є засновником відповідача.

Таким чином, колегія суддів погоджується, що у ході судового розгляду справи ДПІ у Святошинському районі м. Києва не було доведено обставин, на які вона посилалась в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Оскільки наведені вище помилкові висновки суду першої інстанції щодо відсутності компетенції податкового органу на звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи не призвели до неправильного вирішення справи, судова колегія залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову без змін.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2010 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Постанова складена в повному обсязі 26 квітня 2011 р.