Ухвала суду № 15859258, 21.04.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6793/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" квітня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі Заборовській О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2010 р. адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг»до державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002641705/0 від 21.08.2009 р.,

ВСТАНОВИВ

ТОВ «Альянс Холдинг»подано позов провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002641705/0 від 21.08.2009 р. яким йому визначено зобовязання із сплати податку з доходів фізичних осіб в розмірі 452510 грн. 01 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2010 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати згадане судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 30.06.2009 р. по 03.08.2009 р. посадовцями ДПІ у Соломянському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Альянс Холдинг»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.06.2006 р. по 31.03.2009 р.

Результати перевірки оформлено актом № 9577/23-02-34430873 від 10.08.2009 р.

Цим актом зафіксовано порушення позивачем вимог ст.ст. 4, 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»внаслідок не оподаткування наданої працівникові підприємства ОСОБА_2 у серпні 2008 р. путівки вартістю 2683 грн. 80 коп. та невірного застосування ставки оподаткування доходів працівників підприємства іноземців.

Зокрема, під час проведення перевірки встановлено, що на ТОВ «Альянс Холдинг»працювали ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 які є громадянами інших держав. В порушення вимог згаданого закону при утриманні податку із додаткових доходів (суми понаднормових добових у відрядженні, вартість квитків до місця постійного проживання, витрат по медичному страхуванню) позивачем застосовувалась 15-ти відсоткова ставка податку.

Зазначені вище порушення призвели до заниження податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 150836 грн. 67 коп..

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Соломянському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002641705/0 від 21.08.2009 р. яким позивачеві визначено податкове зобовязання із сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 452 510 грн. 01 коп., в тому числі 150 836 грн. 67 коп. за основним платежем та 301 673 грн. 34 коп. за штрафними санкціями.

На період спірних правовідносин обовязок щодо здійснення підприємствами, установами та організаціями нарахування, утримання і перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб передбачався Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 року № 889-IV (надалі за текстом «Закон № 889-IV»), (Закон втратив чинність з 01 січня 2011 р. згідно з Податковим кодексом Українивід 2 грудня 2010 р. №2755-VI).

Пункт 1.15 статті першої Закону № 889-IV визначає податкового агента як юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізичну особу чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно пункту 2.1 статті 2 Закону № 889-IV платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

За змістом пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді вартості використання житла, інших обєктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств.

Відповідно до статті восьмої Закону № 889-IV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Пунктом 7.1 статті 7 та пунктом 22.3 статті 22 Закону № 889-IV визначено, що ставка оподаткування встановлюється на рівні 15 відсотків від обєкта оподаткування.

Згідно пункту 7.3 статті 7 Закону № 889-IV ставка податку будь-яких доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті.

Підпункт 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 889-IV визначає, що в розумінні цього закону фізичною особою-резидентом є фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Стаття 16 Закону № 889-IV зобовязує юридичну особу за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів, а уповноважений підрозділ за своїм місцезнаходженням, одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачувати (перераховувати) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України.

Відповідно до п.п. 19.2 статті 19 Закону № 889-IV особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобовязані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Стаття 20 Закону № 889-IV встановлює, що фінансово відповідальними за порушення правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, є такі особи.

Згідно підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 р. № 2181-III (був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 01 січня 2011 р. згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 р. № 2755-VI) у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обовязковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобовязання з такого податку, збору (обовязкового платежу).

Приймаючи до уваги, що відповідач, діючи як податковий агент, який нарахував (виплатив) оподатковуваний дохід на користь платників податку в порушення приписів Закону № 889-IV своєчасно та в повному обсязі не сплатив (перерахував) утриманий податок до бюджету, колегія знаходить висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неповно зясовано обставини, що мають значення для справи чи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а твердження скаржника про те, що працівники підприємства вважаються резидентами, оскільки перебували в Україні більше 183 днів протягом податкового року судова колегія не приймає як доказ, оскільки воно не підтверджено матеріалами справи.

Наявні копії паспортів та договорів найму не дають підстав для висновку, що зазначені особи постійно проживали в Україні.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 КАС України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2010 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е. Мацедонська

Постанова складена в повному обсязі 26 квітня 2011 р.