Постанова № 15854757, 14.03.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2011 року Справа № 2а-4178/10/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Кармазиної Т.М.

при секретарі Сириці І.О.,

за участю:

представника позивача Романяк М.Я.,

представників відповідача Скрипника О.М., Топчій А.І., Доган В.Й., Гребенюк С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Крупяний дім” до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням доповнення до позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції №0001512310/0 від 13 жовтня 2010 року та №0001512310/1 від 12 листопада 2010 року, якими ТОВ „Крупяний Дім” донараховано податок на додану вартість в сумі 896179 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 448090 грн., а також податкові повідомлення рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції №0001522310/0 від 13 жовтня 2010 року та №0001522310/1 від 12 листопада 2010 року, якими ТОВ „Крупяний Дім” донараховано податок на прибуток в сумі 1124615 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1079340 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції є незаконними, необґрунтованими та безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи, а також такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства. Оскільки, господарські операції позивача з приватним підприємством „Агрокомтехсервіс”, приватним підприємством „Транс-ВМ”, приватним підприємством „Украгроспецтех” приватним підприємством „2008-Кіровоград”, приватним підприємством „Лідер Друк” і товариством з обмеженою відповідальністю Аргосейл-АТ” оформлено відповідними договорами, податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання-передачі наданих послуг, має місце факт повного розрахунку позивача за надані послуги, отриману сільськогосподарську продукцію, а також ведення позивачем належного бухгалтерського обліку щодо даних операцій.

Також посилався на те, що акт перевірки не містить даних стосовно того, що діяльність контрагентів позивача припинено у встановленому законом порядку, що по вказаним підприємствам анульовано свідоцтва платників ПДВ, що підприємства виключено з ЄДРПОУ.

Таким чином, на думку позивача, дії ТОВ „Крупяний Дім” було направлено на реальне настання правових наслідків, а отже дані операції були господарськими, порушень з боку позивача не було, наміру не сплачувати податки у позивача не було. Також, позивач посилається на те, що діяльність його контрагентів не мала фіктивного характеру, позивач не повинен нести відповідальності за недотримання вимог закону своїм контрагентом.

До того ж, зазначає, що позивачем правомірно відображено в податковому обліку операції з СФГ «Берегиня», ПСП «Золотий колос», ТОВ ТД «Хліб України», СТОВ «ім. Фрунзе»у зв'язку з закінченням терміну позовної давності. Позивач правомірно включив суму валових витрат в розмірі 648763,00 гривень до складу валових витрат в 4 кварталі 2009 року, які були ним фактично понесені в 1 півріччі 2009 року.

В обґрунтування правомірності віднесення ТОВ „Крупяний Дім” до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість 896179 грн., позивач посилався на те, що підставою для формування податкового кредиту є належно оформлені податкові накладні.

Крім того, позивачем під час проведення перевірки були надані податковому органу необхідні первинні документи, що свідчить про відсутність підстав для визначення позивачу суми податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість та застосовування до останнього штрафних (фінансових) санкцій.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представники відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилалися на правомірність прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень рішень. Оскільки, статути ПП „Агрокомтехсервіс”, ПП „Украгроспецтех”, ПП „2008-Кіровоград” та ПП „Транс-ВМ”, з якими позивачем було укладено договори, є фіктивними правочинами (зареєстровано на підставних осіб) та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювались. Тобто, статути даних підприємств не відповідають загальним вимогам, а саме: невідповідність волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі та вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які мали настати на підставі цього правочину. Дотримання вказаних вимог є необхідним для чинності правочину. Крім того, зазначав, що первинні бухгалтерські документи оформлені з порушенням вимог закону, зокрема, вони підписані не посадовими особами, отже, позивач не мав права відносити до складу валових витрат та податкового кредиту вартість придбаних товарів, робіт, послуг, отриманих позивачем від ПП «Агрокомтехсервіс», ПП «Транс-ВМ», ТОВ «Аргосейл-АТ», ПП «Украгроспецтех», ПП «2008-Кіровоград», ПП «Лідер-Друк». Також, позивач повинен був зменшити свої валові витрати по операціях з СФГ «Берегиня», ПСП «Золотий колос», ТОВ ТД «Хліб України», СТОВ «ім. Фрунзе»у зв'язку з закінченням терміну позовної давності.

Також посилався на відсутність фінансового - господарських взаємовідносин ТОВ „Аргосейл-АТ” з підприємствами - постачальниками, відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) на адресу ТОВ „Аргосейл-АТ”, що означає невідповідність чинному законодавству видаткових накладних, виписаних останнім в подальшому підприємствам - покупцям за відповідними фінансово-господарськими операціями, а тому неможливість вважати дані накладні належним доказом на підтвердження правомірності формування валових витрат підприємствами - покупцями.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до акту Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області №72/23-50/32892495 від 30.09.2010р. про результати виїзної планової перевірки ТОВ „Крупяний Дім” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2010р. перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.8.1 п.8.1 ст.8, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі за текстом Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2009 рік в сумі 1124615 грн., в т.ч. за 3 квартал 2009 року в сумі 671862 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 452753 грн. та збільшено відємне значення по податку на прибуток всього в сумі 2119790 грн., в т.ч. за 1 квартал 2010 року в сумі 19762 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 2100028 грн., а також п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі за текстом Закон №168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 896179 грн., в т.ч. за липень 2009 року в сумі 114763 грн., за серпень 2009 року в сумі 264936 грн., за вересень 2009 року в сумі 190142 грн., за жовтень 2009 року в сумі 112738 грн., за листопад 2009 року в сумі 16233 грн., за грудень 2009 року в сумі 98467 грн., за лютий 2010 року в сумі 5067 грн., за квітень 2010 року в сумі 93833 грн. (т.1 а.с.9-81).

На підставі даного акту перевірки Кіровоградською обєднаною державною податковою інспекцією, згідно з абз. „б” пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (далі за текстом Закон №2181-ІІІ) прийнято податкове повідомлення - рішення №0001522310/0 від 13 жовтня 2010 року, яким ТОВ „Крупяний Дім” визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 2203955 грн., в тому числі, 1124615 грн. за основним платежем та 1079340 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення рішення №0001512310/0 від 13 жовтня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1344269 грн., в тому числі, 896179 грн. за основним платежем та 448090 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.104, 105).

Позивач, не погодившись з даними податковими повідомленнями - рішеннями, подав до податкового органу скарги на дані рішення.

За результатами процедури адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, податкові повідомлення рішення №0001522310/0 та №0001512310/0 від 13 жовтня 2010 року залишено без змін, та разом з тим, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0001522310/1 та 0001512310/1 від 12 листопада 2010 року (т.1 а.с.124, 125).

Судом встановлено, що протягом 2 півріччя 2009 1 півріччя 2010 року позивачем укладено з ПП „Агрокомтехсервіс” договори купівлі продажу сільськогосподарської продукції та про виконання робіт та послуг по зберіганню: 09/Кп-63 від 27.07.2009, №09/Кп-111 від 05.08.2009, №09/Кп-128 від 17.08.2009, №09/Кп-129 від 17.08.2009, №09/Кп-144 від 25.08.2009, №09/Кп-209 від 11.09.2009, №09/Кп-248 від 28.09.2009, №09/Кп-251 від 28.09.2009, №09/Кп-269 від 07.10.2009, №09/Кп-316 від 30.10.2009, №09/Кп-405 від 30.12.2009, №10/Кп-422 від 10.02.2010, №10/Кп-476 від 12.04.2010, №1 від 10.10.2009, згідно яких ПП „Агрокомтехсервіс” (Продавець) зобов'язується передати ТОВ „Круп'яний дім” (Покупцю) товар у власність (т.1 а.с.134, 152, 168, 171, 181, 190, 211, 214, 222, 233, 236, 239, 244, 247).

Факти придбання позивачем у ПП „Агрокомтехсервіс” вищезазначеного товару підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме податковими накладними №153 від 27.07.2009, №181 від 05.08.09, №211 від 17.08.09, №221 від 25.08.09, №14 від 14.09.09, №256 від 30.09.09, №29 від 29.09.09, №274 від 08.10.09, №296 від 30.10.09, №339 від 30.12.09, №30 від 17.02.10, №58 від 13.04.10р., №317 від 01.11.09, №322 від 01.12.09, №316 від 23.12.09, №212 від 17.08.09, №182 від 05.08.2009, №183 від 04.08.2009, №171 від 31.07.2009, №78 від 30.04.10 (т.1 а.с.136, 145, 154, 157, 170, 173, 183, 192, 213, 216, 226, 235, 238, 242, 246, 249, т.2 а.с.2, 5) та відповідними видатковими накладними (т.1 а.с.135, 144, 153, 156, 169, 172, 182, 191, 212, 215, 225, 234, 237, 241, 245).

По розрахунках з ПП „Агрокомтехсервіс” згідно вищезазначених договорів позивачем було сформовано валові витрати на загальну суму 3736408 грн. 79 коп..

Судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивачем укладено з ПП „Транс-ВМ” договір №1 від 30.04.2009, згідно якого ТОВ „Круп'яний дім” (Замовник) доручає, а ПП „Транс-ВМ” (Виконавець) зобовязується виконувати роботи з обслуговування обладнання виробничої бази, що знаходиться в м. Кіровограді, вул. В.Терешкової, 221, а Замовник зобовязується прийняти цю роботу та оплатити її (т.2 а.с.93-95), а також договір №2 від 30.04.2009, згідно якого ТОВ „Круп'яний дім” (Замовник) доручає, а ПП „Транс-ВМ” (Виконавець) зобовязується виконувати роботи з обслуговування обладнання виробничої бази, що знаходиться в м. Кіровограді, вул. В.Терешкової, 221, по підготовці до сезону 2009-2010р.р. та в процесі експлуатації, а Замовник зобовязується прийняти роботу та оплатити її (т.2 а.с.102-104).

Крім того, позивачем укладено з ПП „Транс-ВМ” договір №б/н від 01.11.2009, згідно якого ПП „Транс-ВМ” (Перевізник) зобовязується виконати для ТОВ „Круп'яний дім” (Замовника) перевезення зернових культур, а Замовник здійснити оплату Перевізнику за надані послуги (т.2 а.с.131).

На виконання даних договорів його сторонами складено акти приймання передачі послуг №1 від 31.07.2009, №2 від 31.07.2009, №3 від 20.08.2009, №б/н від 30.09.2009, №б/н від 30.09.2009, №25 від від 25.12.209р., №27 від 25.12.209р., №26 від 25.12.209р., №1 від 23.11.2009 (т.2 а.с.97, 100107-109, 113-115, 117, 119, 123-125, 127, 129, 133).

Факти придбання позивачем у ПП „Транс-ВМ” вищезазначених послуг підтверджуються податковими накладними , №678 від 13.07.09, №625 від 30.07.09, №662 від 20.08.09, №700 від 15.09.09, №701 від 15.09.09, №702 від 15.09.09, №697 від 07.10.09, №699 від 07.10.09, №698 від 07.10.09, №768 від 23.11.09 (т.2 а.с.98, 101, 110, 116, 118, 120, 126, 128, 130).

Замовником, в свою чергу, на виконання вищезазначених договорів та згідно актів приймання передачі послуг, перераховано на поточний рахунок Перевізника суму вартості наданих послуг, що підтверджується виписками з особового рахунку позивача (т.2 а.с.99, 106, 111, 121, 132).

По розрахунках з ПП „Транс-ВМ” згідно вищезазначених договорів позивачем було віднесено до складу валових витрат вартість автопослуг в сумі 35000 грн..

У серпні 2009 року позивачем укладено з ТОВ „Аргосейл-АТ” договори купівлі продажу сільськогосподарської продукції: №09/Кп-108 від 04.08.2009, №09/Кп-118 від 07.08.2009, №09/Кп-147 від 20.08.2009, згідно яких ТОВ „Аргосейл-АТ” (Продавець) зобов'язується передати ТОВ „Круп'яний дім” (Покупцю) товар у власність (т.2 а.с.155, 160, 172).

Факти придбання позивачем у ПП ТОВ „Аргосейл-АТ” вищезазначеного товару підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме податковими накладними №612 від 07.10.2009, №132 від 04.08.2009, №140 від 05.08.2009, №168 від 07.08.2009, №193 від 12.08.2009, №194 від 12.08.209, №232 від 17.08.2009, №254 від 20.08.2009, №314 від 31.08.2009, №313 від 31.08.2009, №374 від 07.09.2009, №411 від 11.09.2009, №437 від 14.09.2009, №89 від 29.07.2009 (т.2 а.с.147, 149, 154, 159, 167, 169, 171, 179, 181, 183, 189, 191, 196, 201) та відповідними видатковими накладними (т.2 а.с.146, 148, 153, 158, 166, 168, 170, 178, 180, 182, 188, 190, 195, 200).

Замовником, в свою чергу, на виконання вищезазначених договорів та згідно актів приймання передачі послуг, перераховано на поточний рахунок Продавця суму вартості товару, що підтверджується виписками з особового рахунку позивача (т.2 а.с.143-145, 157, 163-165, 176-177, 199).

По розрахунках з ТОВ „Аргосейл-АТ” згідно вищезазначених договорів позивачем було сформовано валові витрати на загальну суму 244840 грн..

03 липня 2009 року позивачем укладено з ПП „Украгроспецтех” договір №34, відповідно до якого ПП „Украгроспецтех” (Виконавець) виконує на обєктах ТОВ „Круп'яний дім” (Замовника) дезінфекційні та дератизаційні роботи (т.2 а.с.233).

На виконання даного договору його сторонами складено акт приймання передачі виконаних робіт №34 від 25.07.2009 (т.2 а.с.234).

По розрахунках з ПП „Украгроспецтех” згідно вищезазначених договорів позивачем було сформовано валові витрати на загальну суму 50736 грн..

Відповідно до угоди на передачу прав вимоги боргових зобовязань від 09.07.2009 ПП „Украгроспецтех” передано, а ПП „2008-Кіровоград” прийнято зобовязання першого і стає кредитором згідно договору №34 від 03 липня 2009 року (т.2 а.с.236).

Приватним підприємством „2008-Кіровоград, на виконання вищезазначеної угоди, перераховано на поточний рахунок позивача суму договору №34 від 03 липня 2009 року, сторонами якого є ТОВ „Круп'яний дім” та ПП „Украгроспецтех”, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача (т.2 а.с.237).

Судом встановлено, що позивачем укладено з ПП „2008-Кіровоград” договори за №50 від 18.09.2009р. та від 02.10.2009р., відповідно до яких ПП „2008-Кіровоград” (Виконавець) виконує на обєктах ТОВ „Круп'яний дім” (Замовника) дезінфекційні та дератизаційні роботи (т.2 а.с.246, т.3 а.с.1).

На виконання даних договорів його сторонами складено акти приймання передачі виконаних робіт №50 від 30.09.2009 та від 03.10.2009 (т.2 а.с.249, т.3 а.с.4).

Факти придбання позивачем у ПП „2008-Кіровоград” наданих послуг підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме податковими накладними №50 від 23.09.2009 та від 12.10.2009 (т.2 а.с.250, т.3 а.с.5).

Замовником, на виконання вищезазначених договорів та згідно актів приймання передачі послуг, перераховано на поточний рахунок Виконавця суму вартості наданих послуг, що підтверджується виписками з особового рахунку позивача (т.2 а.с.248, т.3 а.с.3).

По розрахунках з ПП „2008-Кіровоград” позивачем було віднесено до складу валових витрат вартість послуг в сумі 123500 грн..

Судом встановлено, що 28.06.2009 позивачем укладено з ПП „Лідер - Друк” договір про надання маркетингових послуг, відповідно до якого ТОВ „Круп'яний дім” (Замовник) доручає, а ПП „Лідер - Друк” (Виконавець) зобовязується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять Замовника (т.3 а.с.10-12).

На виконання даного договору його сторонами складено акт приймання передачі виконаних маркетингових робіт і надання послуг від 15.10.2009, та складено звіт про маркетингові дослідження (т.3 а.с.15, 16-18).

Факти придбання позивачем у ПП „Лідер - Друк” наданих послуг підтверджується податковою накладною №19/10 від 15.10.2009 (т.3 а.с.19).

Замовником, на виконання даного договору, перераховано на поточний рахунок Виконавця суму вартості наданих послуг, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача (т.3 а.с.14).

Крім того, використання результатів отриманих позивачем від ПП «Лідер-Друк»маркетингових досліджень в господарській діяльності позивача підтверджується договорами купівлі-продажу, укладеними між позивачем та контрагентами, яких рекомендував ПП "Лідер-Друк»(т.3 а.с.20-25, 27-48, 50-94, 96-118).

Понесені витрати по маркетингових послугах в сумі 49989 грн. 15 коп.., які отримані позивачем від ПП „Лідер - Друк”, було віднесено до складу валових витрат.

Висновок відповідача про те, що позивач раніше мав господарські відносини з контрагентами, яких рекомендував ПП «Лідер-Друк»і що у зв'язку з цим отримані маркетингові послуги не пов'язані з господарською діяльністю позивача ґрунтується лише на припущеннях відповідача. Доказів на підтвердження таких висновків, в порядку вимог частини 2 статті 71 КАС України, відповідачем не надано.

Згідно ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентами ПП „Агрокомтехсервіс”, ПП „Украгроспецтех”, ПП „2008-Кіровоград”, ПП „Транс-ВМ”, ПП „Лідер - Друк” та ТОВ „Аргосейл-АТ” є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення даної господарської операції.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР господарською діяльністю є будь - яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Аналіз наведених норм дає підстави для визначення таких обов'язкових ознак господарської діяльності, як: провадження такої діяльності суб'єктами господарювання; здійснення її у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України №334/94-ВР передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

До того ж, згідно пункту 5.11 статті 5 Закону України №283/97-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Враховуючи те, що кошти, які було перераховано позивачем на розрахункові рахунки ПП „Агрокомтехсервіс”, ПП „Украгроспецтех”, ПП „2008-Кіровоград”, ПП „Транс-ВМ”, ПП „Лідер - Друк” та ТОВ „Аргосейл-АТ” є компенсацією вартості сільськогосподарської продукції та наданих послуг для подальшого їх використання у власній господарській діяльності, а також наявність документального підтвердження виконання вищезазначених операцій, наданими суду первинними документами, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) суми нарахованих (сплачених) витрат за отриману від ПП „Агрокомтехсервіс”, ПП „Украгроспецтех”, ПП „2008-Кіровоград”, ПП „Транс-ВМ”, ПП „Лідер - Друк” та ТОВ „Аргосейл-АТ” сільськогосподарську продукцію та надані послуги. Що означає відсутність у відповідача правових підстав для визначення позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 2203955 грн., в тому числі, 1124615 грн. за основним платежем та 1079340 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

При цьому, суд критично оцінює твердження відповідача, що статути ПП „Агрокомтехсервіс”, ПП „Украгроспецтех”, ПП „2008-Кіровоград” та ПП „Транс-ВМ”, з якими позивачем було укладено договори, є фіктивними правочинами в силу вимог ст.234 ЦК України. Оскільки, станом на час укладення позивачем з даними контрагентами договорів та їх виконання, дані юридичні особи були зареєстровані в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та перебували на обліку як платники податку на додану вартість, про що свідчать витяги з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців стосовно даних юридичних осіб (т.1 а.с.131-133, т.2 а.с.11-13, 136-138, 239-241,т.3 а.с.7-9).

До того ж, у відповідності з вимогами частин 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно вимог статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, фіктивний правочин не є нікчемним правочином, а є оспорюваним правочином, тобто таким, визнання якого недійсним здійснюється тільки в судовому порядку.

Відповідачем не надано рішення суду, яке набрало чинності, про визнання недійсними статутів ПП «Агрокомтехсервіс», ПП «Транс-ВМ», ПП «2008-Кіровоград», ПП Украгроспецтех», а отже, такий висновок відповідача є передчасним.

Також, в судовому засіданні відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, пятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Крім того, в обґрунтування фіктивної діяльності ПП «Транс-ВМ», відповідач посилається на пояснення директора Якубенка В.М., які він давав до проведення перевірки. Суд вважає, що пояснення директора підприємства не можуть бути єдиним та достатнім доказом обґрунтованості висновків викладених в акті перевірки, та ці пояснення не можуть бути визнані належними доказами у розумінні статті 70 КАС України, оскільки суду надано інші пояснення Якубенка В.М., в яких він спростовує свої попередні пояснення (т.3 а.с.197).

Суд не приймає в якості доказу по даній адміністративній справі висновок №3547/02 від 20.09.2010 року експертного почеркознавчого дослідження, який проводився на підставі листа начальника ГВПМ Кіровоградської ОДПІ (т.3 а.с.170-178), оскільки вказаний висновок в розумінні процесуальних норм Кодексу адміністративного судочинства України, не має будь-якого відношення до предмету спору в адміністративній справі. За приписами статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог чи заперечень. Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань в галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу. Про призначення судової експертизи по даній справі сторони не клопотали.

Суд зазначає, що згідно вимог статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину. Згідно частини 3 статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже, чинним законодавством передбачено, що укладення правочину від імені юридичної особи неповноважною особою не є наслідком визнання такого правочину недійсним. Відповідачем не надано доказів того, що позивач був обізнаний про обмеження повноважень осіб, які укладали правочини від імені ПП «Агрокомтехсервіс», ПП «Транс-ВМ», ПП «2008-Кіровоград», ПП Украгроспецтех», і що такі обмеження дійсно мали місце.

Крім того, відповідачем не доведено, що ПП «Агрокомтехсервіс», ПП «Транс-ВМ», ПП «2008-Кіровоград», ПП Украгроспецтех»були створені з відома або за участі позивача, з метою ухилення від оподаткування, порушення економічних інтересів держави щодо несплати встановлених законом податків.

В акті перевірки №72/23-50/32892495 від 30.09.2010р. (сторінки 27-28) зазначено, що позивачем на порушення вимог п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР завищено валові витрати в сумі 127010 грн. за 4 квартал 2009 року, у зв'язку з закінченням терміну позовної давності по операціях позивача з СФГ «Берегиня», ПСП «Золотий колос», ТОВ ТД «Хліб України», СТОВ ім. Фрунзе.

При цьому, в даному акті перевірки відображено і це не заперечується відповідачем, що позивач, в порядку вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР, відніс суму простроченої кредиторської заборгованості по контрагентам СФГ «Берегиня», ПСП «Золотий колос», ТОВ ТД «Хліб України», СТОВ ім. Фрунзе, за якою минув термін позовної давності, в розмірі 152412 грн. (в тому числі ПДВ 25402 грн.) до складу валового доходу в 4 кварталі 2009 року.

У відповідності з вимогами пункту 5.11 статті 5 Закону №334/94-ВР, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР, на який посилається відповідач в обґрунтування свого висновку, не передбачено, що в разі включення суми простроченої кредиторської заборгованості до складу валового доходу, платник податків додатково зобов'язаний зменшити також свої валові витрати на суму простроченої кредиторської заборгованості. Не передбачено даною нормою закону також те, що платник податків взагалі зобов'язаний зменшувати свої валові витрати на суму простроченої кредиторської заборгованості.

В акті перевірки №72/23-50/32892495 від 30.09.2010р. (сторінка 28) зазначено, що на порушення вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР позивачем віднесено до складу інших витрат у 4 кварталі 2009 року витрати в сумі 648763 грн. не підтверджені відповідними документами.

З пояснень представника позивача, які надавалися під час проведення перевірки (сторінка 28 акта перевірки), та надані у даній справі, вбачається, що позивач, користуючись своїм правом наданим п.5.1 ст.5 Закону №2181-ІІІ, п.п.5.2.7. п.5.2. ст.5 Закону №334/94-ВР, включив валові витрати в сумі 648763 грн., фактично понесені позивачем у 1 півріччі 2009 року, до складу валових витрат в 4 кварталі 2009 року.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181-ІІІ передбачено, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

В рядку 04.13 декларації з податку на прибуток за І півріччя 2009 року позивач відобразив суму 485 633 грн. (т.3 а.с.119-120). Згідно довідки позивача б/н від 10.01.2011 р. (т.3 а.с.226), акта перевірки (сторінка 28) сума витрат, відображених в рядку 04.13 декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2009 року, складається з сплачених позивачем в І півріччі 2009 року відсотків за користування кредитними коштами та собівартості реалізованої іноземної валюти. Однак, позивачем в І півріччі 2009 року всього понесено витрат в сумі 2146804 грн. (сплачено відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 991058,69 грн.; собівартість реалізованої іноземної валюти складає 1155745,39 грн.). Вказане підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 942 за 1 півріччя 2009 року (т.3 а.с.122), оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 951 за 1 півріччя 2009 року (т.3 а.с.123), карткою рахунку 951 за 1 півріччя 2009 року (т.3 а.с.124), карткою рахунку 711 за 1 півріччя 2009 року (т.3 а.с.227), карткою рахунку 942 за 1 півріччя 2009 року (т.3 а.с.228-229), банківськими виписками на загальну суму 991058,69 грн. на сплату відсотків банку (т.3 а.с.125-129, 230). Частково понесені в 1 півріччі витрати в сумі 648763 грн., які позивач не включив в декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя 2009 року, позивач відобразив в рядку 04.13 річної декларації з податку на прибуток за 2009 рік, у відповідності з вимогами п. 5.1 ст. 5 Закону №2181-ІІІ, п. п. 5.2.7. п. 5.2. ст. 5 Закону №334/94-ВР. Відповідачем, в порядку вимог ч.2 ст.71 КАС України, не надано доказів в спростування вищезазначених доводів позивача. В судовому засіданні представники відповідача посилалися також на те, що позивачем за період з 01.07.2009 по 30.06.2010 завищено суму податкового кредиту на суму 896179 грн. в т.ч. за липень 2009 року в сумі 114763 грн., за серпень 2009 року в сумі 264936 грн., за вересень 2009 року в сумі 190142 грн., за жовтень 2009 року в сумі 112738 грн., за листопад 2009 року в сумі 16233 грн., за грудень 2009 року в сумі 98467 грн., за лютий 2010 року в сумі 5067 грн., за квітень 2010 року в сумі 93833 грн..

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання послуг, повязаної із подальшим використанням отриманих послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп..7.4.5 п.7.4 ст.7 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Згідно п.7.1 ст.7, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. При здійсненні господарської операції у момент виникнення податкових зобовязань продавця складається податкова накладна у двох примірниках.

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР, бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку із надмірною сплатою податку у випадках, визначених Законом про ПДВ.

У відповідності з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні періоди ( у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону 168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону 168/97-ВР платник податків може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів або про його бюджетне відшкодування. Зазначене рішення відображається платником податків у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.

Із зазначеного вище слідує, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, та при наявності умов, визначених пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону 168/97-ВР, а також підставою бюджетного відшкодування суми ПДВ в наступному періоді, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуги), повязаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Суд також враховує, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Судом встановлено, що також не спростовується і в акті перевірки, та не заперечувалось представниками відповідача в судовому засіданні, що ПП „Агрокомтехсервіс”, ПП „Украгроспецтех”, ПП „2008-Кіровоград”, ПП „Транс-ВМ”, ПП „Лідер - Друк” та ТОВ „Аргосейл-АТ”, станом на час укладення договорів з позивачем були платниками податку на додану вартість та мали право складати податкові накладні відповідно до вимог Закону 168/97-ВР.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону 168/97-ВР платника податку визначено, як особу, яка згідно із цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 Закону 168/97-ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Також, необхідно зазначити, що пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону 168/97-ВР, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Слід зазначити, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, суд вважає за необхідне визнати обґрунтованим застосування цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. Статті Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, виникнення у платника податку на прибуток права на віднесення понесених витрат до складу валових витрат, від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Саме таку правову позицію викладено в Ухвалах Вищого адміністративного суду України від 11.11.2010 р. у справі № К-23404/07, від 28.10.2010 р. у справі № К-19470/07, від 08.07.2010 р. у справі № К-23280/07, інформаційному листі ВАСУ від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби».

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та сум витрат до складу валових витрат, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Такої правової позиції притримується Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби».

Юридичний статус ПП «Агрокомтехсервіс», ПП «Транс-ВМ», ТОВ «Аргосейл-АТ», ПП «Украгроспецтех», ПП «2008-Кіровоград» підтверджується наступними документами: витягами з ЄДРПОУ від 29.11.2010 р. (т.1 а.с.131-133, т.2 а.с.11-13, 136-138, 239-241, т.3 а.с.7-9), свідоцтвами про державну реєстрацію юридичної особи ПП «2008-Кіровоград», ПП «Транс-ВМ», ПП «Агрокомтехсервіс», (т.2 а.с.242, т.3 а.с.192, 213), свідоцтвом про реєстрацію ПП «2008-Кіровоград» платником ПДВ від 24.10.2008р. (т.2 а.с.243), свідоцтвом про реєстрацію ПП «Транс-ВМ»платником ПДВ від 27.12.2006р. (т.3 а.с.195), довідкою про реєстрацію ПП «Транс-ВМ» платником податків від 20.11.2006р. (т.3 а.с.196), свідоцтвом про реєстрацію ПП «Агрокомтехсервіс»платником ПДВ від 28.09.2001 р. (т.3 а.с.217), довідкою про реєстрацію ПП «Агрокомтехсервіс»платником податків від 20.02.2007 р. (т.3 а.с.216).

З даних документів слідує, що контрагенти позивача - ПП «Агрокомтехсервіс», ПП «Транс-ВМ», ТОВ «Аргосейл-АТ», ПП «Украгроспецтех», ПП «2008-Кіровоград», на момент проведення господарських операцій не ліквідовані, діяльність їх в установленому законом порядку не припинена, з ЄДРПОУ підприємства не виключені, підприємства є платниками ПДВ.

Відповідачем не надано доказів анулювання свідоцтва платників ПДВ ПП «Агрокомтехсервіс», ПП «Транс-ВМ», ТОВ «Аргосейл-АТ». З акта перевірки №72/23-50/32892495 від 30.09.2010р. слідує, що свідоцтво платника ПДВ ПП «2008-Кіровоград»було анульовано лише 08.07.2010 р., а також ТОВ «Аргосейл-АТ»визнано банкрутом 13.04.2010 року, тобто вже після проведення господарських операцій з позивачем

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього субєкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі „Інтерсплав проти України”).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Враховуючи те, що факт придбання позивачем у ПП „Агрокомтехсервіс”, ПП „Украгроспецтех”, ПП „2008-Кіровоград”, ПП „Транс-ВМ”, ПП „Лідер - Друк” та ТОВ „Аргосейл-АТ” сільськогосподарської продукції та наданих послуг підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого ТОВ „Крупяний дім” ПДВ у розмірі 896179 грн. до податкового кредиту.

Також, враховуючи встановлений в судовому засіданні факт правомірності та обґрунтованості віднесення позивачем до валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) суми нарахованих (сплачених) витрат за сільськогосподарську продукцію та надані послуги, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 896179 грн., сплачену позивачем у звітному періоді у звязку з придбанням у ПП „Агрокомтехсервіс”, ПП „Украгроспецтех”, ПП „2008-Кіровоград”, ПП „Транс-ВМ”, ПП „Лідер - Друк” та ТОВ „Аргосейл-АТ” товарів та послуг. Що означає протиправність визначення податковим органом позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1344269 грн. в тому числі, за основним платежем 896179 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 448090 грн..

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції.

Наведене вище свідчить про обґрунтованість позовних вимог та неправомірність прийняття Кіровоградською обєднаною державною податковою інспекцією оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати в розмірі 03 грн. 40 коп., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ТОВ „Крупяний дім”.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції №0001512310/0 від 13 жовтня 2010 року, №0001512310/1 від 12 листопада 2010 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю „Крупяний дім” визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1344269 (один мільйон триста сорок чотири тисячі двісті шістдесят девять) грн. в тому числі, за основним платежем 896179 (вісімсот девяносто шість тисяч сто сімдесят девять) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 448090 (чотириста сорок вісім тисяч девяносто) грн..

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції №0001522310/0 від 13 жовтня 2010 року, №0001522310/1 від 12 листопада 2010 року, яким товариству з обмеженою відповідальністю „Крупяний дім” визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 2203955 (два мільйона двісті три тисячі девятсот пятдесят пять) грн. в тому числі, за основним платежем 1124615 (один мільйон сто двадцять чотири тисячі шістсот п'ятнадцять) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1079340 (один мільйон сімдесят девять тисяч триста сорок) грн..

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю „Крупяний дім” з Державного бюджету України судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп..

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 18.03.2011р..

Cуддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина